Осіння депресія

в мене напевне теж. Я розійшлась з хлопцем і не так все солодко як здавалось би.Сонечко світить, але не гріє і любов також не дає надії.Хоча на вулиці дуже приємно і дуже цікаво як листячко опадає,так гарно робиться на вулиці,в парках

 

тут ви праві

 

Депресія?
Ви, мабуть бавитесь у мазохізм, або підсвідомо хочете, щоб над Вами сиділа МАМА, утирала сльози, гладила по голівонці і промовляла: «Ти найкраща у світі, а всі ті дяді і тьоті, що тебе щодня мучать – погані. Ми підемо завтра у «луна-парк» і ти будеш їздити на каруселі, їсти цукрову вату і буде тобі радісно-весело».
І ще хороший рецепт:
Піймайте-но свого норовистого котика, спробуйте його трохи приголубити, приспати. Дуже вони люблять, коли шкрябати за вушком, або гладити по животику (але обережно, бо то вже еротика). Послухайте, як він гарно муркоче, трошки поплачтесь йому «в жилетку», але недовго і неголосно .
Ще можна почитати якусь оптимістичну класику (О! Карела Чапека), послухати позитивну музичку: (Моцарта чи Ґріга). Ніякого телевізора! Жодної політики!
І втікайте на вихідні подалі з того Мега-мега-поліса на природу, де зараз «Унылая пора, очей очарованье». На найближчий вокзал, в першу електричку, до станції, що збігається за номером з актуальним днем місяця, або днем народження

І нема чого депресією хвалитись, всі нормальні люди борються з нею!

 

Сейчас как сдепрессирую ответ=)
Хочу, чтобы гладили по голове и много сахарной ваты, но мне уже 26 и мама вряд ли поведет "дитё" в луна-парк, а муж не поведет, потому что работает. К тому же парк закрыт (так как осень и холодно), клоуны разбежались, кот впал в спячку, я травмирована и болею, поэтому "утечь" на природу не получится, да и любому москвичу известно, что сесть на электричку в сторону области одной - это заигрывание с судьбой. Так, что еще... О! Моцарта не люблю, лучше Баха, но любые звуки сейчас раздражают, а еще у меня читательская апатия (смотрю на книги, а они на меня, но мы не здороваемся).

Ну и, главное, птички улетели на юг, вот!:girl_cray:

А спасаюсь вот чем: http://puzzleit.ru/ Пазлики складываю

 

Подивись який дощ, подивись як стікає сльозами земля,
І від блискавок в вазі стають чорно-білими квіти.
Подивись на вікно, там де тче візерунки гроза.
Подивись який дощ - це вже мабуть закінчилось літо.

Подивись який дощ - і немає рятунку ніде.
І потоки брудні вже розмили дорогу додому.
І підступная осінь так холодно й хижо іде.
Подивись який дощ - не вернутись назад вже нікому.

Подивись який дощ - і невіриться більше у чудо,
І зникають поволі мов дим почуття.
Більш не буде печалей, і радощів більше не буде,
Бо ж дивись який дощ і у літо нема вороття.

Осінній сум
В.Чудик
[MP3]http://www.playcast.ru/uploads/2009/08/17/1148990.mp3[/MP3]

 

Сьогодні можна вже з впевненістю сказати: наступила осінь...для мене найкраща пора року...Вітер,відчутно похолодніло...і листя...листя... Сипеться на голову...кружляє навколо...жовте...багряне... Осінь...

 

А ось я так і не дочекався осені. Був нарешті в Львові. Три тижні! Вперше за майже 20 років. Враження чудове - в усіх відношеннях. Погода була чудова. Правда, трохи хотілося дощу... Нашого, львівського, нудного.
І більше жовтого листя... Ось вже четвертий день, як повернувся, але ніяк не можу відійти. Хочеться назад...

 

щось згадалися 80-ті
http://www.youtube.com/watch?v=2ZGcbIJoZK8

 

Ех, як я Вас розумію..

Встала о 12:00.. Вікна заслонені, але видно, що за ними темно. Повалялась, встала. Відкрила вікна - там дощить, сіро-сиро-мокро. Деякі дерева зелені, деякі жовті. А під вікнами валяються брудно-коричневі зів'ялі листочки. То ще не осінь. То якась пробна демо-версія. Хочеться спати далі.. І прокинутись, коли буде багато тепло-кольорових свіжих листочків, їх можна буде збирати в букети і підкидувати вгору



(минулорічні фото з коліжанкою)

 

Тихим вереснем замріяне узлісся
І над просіками хмари, як мости,
І гортає вітер книгу – жовте листя,
У котрій герої знову – я і ти.
Знову вересень, як в той далекий вечір,
І прошита павутинням синя даль,
Знову, як колись, у клекоті лелечім
Проліта розлуки вікова печаль.

"Ти любиш чи ні?"
Бринить у вишині...
Ти любиш чи ні?
Хто скаже мені?...

І давно ми вже з тобою розпрощались,
Але дивно – ні адреси, ні листів.
Лиш на згадку наче, нам любов зосталась
І щоосені журби лелечий спів.
Ця любов крізь морок жевріє у серці,
Не палає, не благає, не кричить,
Але пройде літо і скінчиться серпень, –
Як лелека краєм неба, пролетить...

Вересень
Едуард Драч
[MP3]http://www.playcast.ru/uploads/2009/08/19/1153553.mp3[/MP3]

 

Алексей Паперный
Осень, сентябрь
[MP3]http://www.paperny.ru/mp3/tancy/osensentyabr.mp3[/MP3]

Осень, Сентябрь
Последняя ночь
Полное луние
Страшные звуки
Падают, падают…
Ты не спишь
Но ничего, ничего
Трам-пам-пам, пам-пам-пам, пам-пам-пам, пам-пам-пам-пам.
Мы не поедем сегодня в Америку
Мы не поставим будильник на пять
Если петух не устроит истерику
Крепко обнимемся, будем лежать.
Осень работает, осень не дремлет
Стало быть, скоро весна
Спелые яблоки землю
С дерева падают на.

А мы сидели на веранде, веранде, веранде
Мы сидели на веранде
И чай, чай, чай, чай
Мы сидели, мы сидели на веранде, веранде, веранде
Мы сидели на веранде
И чай, чай.

Мы распрощались на станции с Катею
Буду на даче один куковати я
Холодно, голодно
Чу! Гляжу -
Кажется Оля идет
Трам-пам-пам, пам-пам-пам пам-пам-пам, пам-пам-пам-пам.
Оля, налива попробуйте белого
Или антоновки, или меня
Дымом пропитано всякое тело
Осенью дым без огня, без огня
А осень работает
Осень не дремлет
Стало быть, скоро весна
Спелые яблоки землю
С дерева падают на.

А мы сидели на веранде, веранде, веранде
Мы сидели на веранде
И чай, чай, чай, чай
Мы сидели, мы сидели на веранде, веранде, веранде
Мы сидели на веранде
И чай, чай.

Мы не поедем, Елена Ивановна
Чайник поставим, Елена Ивановна
Расскажу вам рассказ
Как-то раз…
Пушкин сентябрь любил
Трам-пам-пам, пам-пам-пам пам-пам-пам, пам-пам-пам-пам.
Милая женка
Пишу из деревни
Сентябрь наступил уж
И хочется есть
Маленьких, но настоящих трагедий
Я написал то ли пять, то ли шесть
А осень работает
Осень не дремлет
Стало быть, скоро весна
Спелые яблоки землю
С дерева падают на.

А мы сидели на веранде, веранде, веранде
Мы сидели на веранде
И чай, чай, чай, чай
Мы сидели, мы сидели на веранде, веранде, веранде
Мы сидели на веранде
И чай, чай.

 

Каштаны падают, и все норовят по голове. Я когда просыпаюсь и смотрю, что там за окном, вижу ветку с громадным каштаном, как раз над дорожкой по которой хожу. Уже почти все попадали, а он висит как дамоклов меч

 

Кстати, а львовские каштаны можно жарить? У вас их готовят? У нас по городу раскиданы лоточки с каштанами (типа "как в Парижах", угу), я купила кулечек, но они оказались не съедобными... Хотя многие утверждают, что это должно быть вкусно...

 

Там, за дождём,
Около храма
Вечер шагнул на мост -
Старый француз
Жарит каштаны
Цвета твоих волос-
И до сих пор
Мне непонятно,
Как же мы жили врозь,
Только теперь
Ехать обратно
Ты даже думать брось!

Старый француз
Жарит каштаны
Цвета твоих волос,
Хитро кивнёт,
Зная все тайны,
Щурясь от папирос -
Только кому,
Как ни французу
Знать про "шерше ля фам"?
Город любви,
Песни и музу
Брошу к твоим ногам!

Каштановый Париж
Каштановый Париж
Ласкает спины крыш дождём -
Каштановый Париж
Каштановый Париж
В нём отражение твоё!

Каштановый Париж
В.Малежик
[MP3]http://www.playcast.ru/uploads/2009/08/18/1150349.mp3[/MP3]

 

А хіба вони якісь інші від звичних каштанів?

 

На сколько я поняла, они делятся на съедобные и не съедобные сорта, могу ошибаться.

 

Колись в Одесі купила в магазині каштани, посмажила--така гадость!.А ті, що у нас падають , вони не їстівні, так і називаються "кінський каштан" .Ті , що купувала були маленькі і шкірка трохи тоньша, але все рівно бяка.Може то я не вмію їх готувати?

 

У нас растет кащтан конский, для нас несъедобный. Съедобный растет в Закавказье, Южной Франции, когда то встречался в Крыму. Когда то продавался в кооперативах, но лучше не жарить, а готовить в духовке. А мне нравился и сырой

 

В детстве ела много. И жарят, и запекают, и варят (все это в кожуре). Тоже больше нравился сырым. Впрочем, мне и семечки сырые больше нравились

Вроде бы, под Сочи можно насобирать.



Вареные каштаны
http://www.koolinar.ru/recipe/view/37988

 

Вот там в детстве, я и питался каштанами. Жаль только, что в Сочи тетки не жарили на улице как в Париже