Осінь...дух захоплює.... Зазвичай ми оминаєм стороною хомо,а нині зустріли нашу знайому - вигулювала цуценятко.... Прпросили сфоткати нас з Зоряною... Ексклюзив,однако....
В моєму лісі спокою мало...незважаючи на красу. От зараз десь зверху невдоволено ухає сич...злиться,що хтось криками зриває йому полювання... Зараз ступимся... Йдем "на свічки"... На цвинтарі ми точно нікому не заважатимем... Проща... ---------- Додано в 20:40 ---------- Попередній допис був написаний в 20:18 ---------- В єдному вусі гарнітура...а звідти:"Луна...Луна...Луна...взрывая воем тишину...Луна...Луна...Луна...Луна и волк в ночном лесу... Возьми к себе меня,Луна.." тільки на небі хмари...
Натрапив на вірші...в тему....просто лірика.... Сергій Руденко ПАНІ ОСІНЬ Може щось на небі сталось, може доля... Я не знаю. На зупинці ви чекали на останнього трамвая. Незнайомка таємнича, з тих, загублених світів... Може я, а може вітер тихо вам прошепотів: “Пані Осінь, пані Осінь Нам прощатись ще не час. Пані Осінь, пані Осінь, Листя крутить жовтий вальс. Пані Осінь, пані Осінь... Досить смутку і жалю! Я люблю вас, пані Осінь, Я люблю вас, я люблю... Колисав жовтневий вечір на Дніпрі холодну воду. Ваші руки, ваші плечі осявала дивна врода... І осіння ніч казкова поманила в забуття... Ніби знову, ніби знову почалось моє життя. Пані Осінь, пані Осінь Нам прощатись ще не час. Пані Осінь, пані Осінь, Листя крутить жовтий вальс. Пані Осінь, пані Осінь... Досить смутку і жалю! Я люблю вас, пані Осінь, Я люблю вас, я люблю... Ви стояли і мовчали на межі нової ночі, Посміхались загадково і дивились просто в очі... Дивний погляд, зорі ранні, листя жовтого печаль... І без нас трамвай останній від”їжджав у тиху даль... Пані Осінь, пані Осінь Нам прощатись ще не час. Пані Осінь, пані Осінь, Листя крутить жовтий вальс. Пані Осінь, пані Осінь... Досить смутку і жалю! Я люблю вас, пані Осінь, Я люблю вас, я люблю... *** Ще в місті палять осінь. Ще в місті палять осінь, а за містом Вже йде зима… Холодним білим змістом Заповнює осиротілий світ, В якому я, у однині з собою, Самотність перемелюю з журбою На грубих жорнах посивілих літ. І спогади, мов борошно крізь сито, Всі до останнього, підуть зимі, як мито За ту веселу посмішку твою, За подих, погляд, чи єдине слово, Яке ніхто, ніяк, ніколи знову, Хай навіть у казковому краю, За всі скарби не зможе повторити! Бо серце, ще не стомлене любити, В уламках криги бачить тепле літо, І відчуває знов любов твою. ***
Яшенко Д Ну вот и все. И тих осенний свет, И дождь в окне безмолвен и печален... А грусть о том... чего, наверное, нет, Всегда со мной, как строки и молчанье. Как нежность слов, которых не сказать, Им догорать с осенними кострами... А есть ведь то, что сложно передать, Что невозможно передать словами. ...а есть молчанье - звук и тишина, А есть молчанье - нежность и терпенье... ...холодная встающая стена, Последнее спасенье и прощенье... А дождь идет молчанью вопреки, И капли тихо в окна бьются, бьются... ...а дождь... он, словно легкий взмах руки, когда уходят, чтобы не вернуться.
Невідомий автор досить точно передав стан душі людини, яка перебуває в депресії: ОСЕНЬ Серо, уныло, ветра порывы, Зябко, противно, нервные срывы, Тучи, дожди, вечный бардак, И отопленье не включат никак! Зонтики, кислые лица прохожих, Нет настроения, денег нет тоже, Холод и время сводят с ума, А в перспективе только ЗИМА. ЗИМА Холод, сугробы, вьюга и стужа, Тонны снежинок за окнами кружат, Минус по Цельсию и гололед, Травмы, ангина никак не пройдет, Лыжи и санки, коньки, сноуборды, Красные,заиндевевшие морды, Шубы и шапки, похолоданье, Не время года, а наказанье! ВЕСНА Слякоть и грязь, перемена погоды, Пахнут дерьмом эти вешние воды, Насморк, цветенье, не дышат носы, Переведите ночью часы, Гипертонический криз, обостренье Где же обещанное потепленье? Дни все длиннее, а ночи короче, Хочется в отпуск, работать - не очень. ЛЕТО Жара, духота, аллергия, ожоги, Бомжи, комары, шашлыки у дороги, Дачи, участки, поливы, прополка, Взойдет-не взойдет? С толком- без толка? Черные женщины, как обезьяны, Ходят в бикини, видны все изъяны, Бессонница, жажда, одышка, заботы, Не получается в отпуск с работой.
А романтика? Я люблю такі вечори....особливо,коли все ок. і чоловік вдома і тепле червоне вино....фрукти.....солодке і ........гарне продовження(приємне)...
Ну коли він вдома, то точно так я ви описала і відбувається,:love: але є одне ,АЛЕ... Він дуже часто у відрядженнях...
А мій хоч і ні...але я його майже ніколи не бачу...а як вдома...то майже німа сцена, в нього завжди якісь проблеми....як то мене дістало.....я коза, я знаю Треба воскресити тему "А поговорити-тільки для нетверезих форумлян" Під вечір і мій настрій ---------- Додано в 21:01 ---------- Попередній допис був написаний в 20:29 ---------- Посварились....... Зате мир у нас переростає у більше ніж мир.......А ви кажете,що мужчини не козли?Козли,козли,козли...........але такі кохані...принаймні мій
В мене також постійні непорозуміння з чоловіком з-за його роботи... восени це особливо загострюється... сидиш, чкаєш, на дворі вже темно, холодно... сумно і надзвичайно самотньо...
==== стоїш,танцюєш,готуєшся,посміхаєшся,слухаєш хорошу музику,прибираєш(готуєшся),радієш скорій зустрічі,читаєш цікаву книгу,пишеш вірш коханому,читаєш супер-ЛФ...