Осіння депресія

1 жовтня, другий місяць осені....
Лана Перлулайнен
***
Тихо. По-жовтневому темно.
День поволі ущух.
Завтра, може, зацвітуть хризантеми,
якщо не буде дощу.

Так сказала жінка, з волосся
визбируючи зірки.
Їй сьогодні випала осінь
досі присмак гіркий.

Завтра...Але завтра цидулка
в кишені котроїсь із
на всі гудзики застебнутих вулиць.
Як дізнатися зміст?

 

На перроне вокзала по имени "завтра",
На заплеванном, сером асфальте "вчера",
В ожидании поезда, выверив карту,
И проверив часы старой фирмы "пора",
Я стою средь толпы под дождями вселенной,
В неизвестном "потом", в старом грозном "нельзя",
В покаянном "прости", и с вечным "нет времени"
В ожидании поезда, в городе "зря".

 

Стус

Вже вересень згубив останні пелюстки,
Останнє листя по степах розвіяв,
Ледь-ледь пройдеться берегом ріки,
Додолу опустивши довгі вії,
Кохана осінь. Вірна, ніби смерть,
Печальна, ніби тінь повечорова, —
І в холоді зітха сумна діброва,
І невпізнанна бродить круговерть.
Моя пораднице на життьовім розпутті,
Остання хмарка з літньої грози,
Берізки, в жовті чобітки узуті,
Згубили чар своєї бірюзи.
Ставок затих, і бродять довгі тіні —
Густі тумани чорних чагарів.
І на воді гусиний крик. Години
Дождати годі. Ти також згорів.

***

Не поспішай. Хай осінь і не жде,
клечаючи діброву походою,
хай горне листя полум’я руде,
мов лис крадеться жухлою травою
Підгусклий, не колотиться твій став,
а виспокоївсь, висклів – ні зрухнеться.
Хай любої мережаний рукав
уже довкола шиї не пов’ється.
Не поспішай. Схились до того пня,
котрий на пагорбі, як гриб, чорніє.
І пригадай. Збагнувши навмання,
що довгий вік твій досі струменіє,
хоч упокорилася течія
твоїх бажань, твоїх волань забутих.
О Господи, не видно и не чути,
де та межа – чужа ачи твоя.
Підгусклий, не колотиться ставок
та не спіши проставити бемолі
на це опале листя, віти голі,
на безоглядний час, потік і крок.

---------- Додано в 18:39 ---------- Попередній допис був написаний в 18:12 ----------

Пожухле листя опадає з віт,
голосить голий стовбур схриплокронний.
Це — похорон життя. Безоборонний
і безоглядний розпач. Древній міт,
що стратив чари. Пітьма наросла
напростопадним муром — мов тумани
даремних змбгань, поривів, омани
твоїх безкрилих злетів — без числа.
Розвіявся далекий чар і чад:
і, вже на Мономаховому возі,
літорослі, рушаєм по дорозі,
з котрої не вертаються назад.

 

Рятуюсь від депресії шопінгом... як білка горіхами,... я скуповую і запасаюсь теплими речами...

 

Палаюче серце - це не дуже добре,борзо згорає... .

 

Краще швидко згоріти,ніж тліти все життя!(с)

 

Як сказати,як сказати... .
Знаєте є така приказка:
"Любовь-это не когда смотрят друг на друга,а когда смотрят в одном направлении".
Ну згорите,а далі?Життя з пустими очима?

 

Прям згадується "Костер" Машины Времени .
Але хотю вам сказати шо можна все життя прожити з гарячим вогнем і в очах і в серці. Головне шоб горів рівномірно .

Від любої депресії (може вже казав хто, я тему не читав) - більше сексу і спорту і солодкого. Один з складників можна опустити якшо нема .

 

За теоремою взаємовиключення, виходить нульовий результат....
Доведення. Нема сексу, спорт з"їдає солодке .... і знов депресія...

 

Люди,я не проповідник,але чого депресувати?Більшість з нас живі,здорові,не з під плоту,дивлячись на фото,жертв Бухенвальду не наблюдав,а все інше додасться.Осінь дуже чарівна пора року,нею треба насолоджуватись,а не депресувати.І пам"ятайте,завтра все буде по іншому,може краще,може гірше,але не так як сьогодні.

 

Осінь...найкраща пора року...
А депресія...

Критична точка. Мінімум. За нею –
Вже зона неможливості життя.
Як вибратись із пропасті цієї,
Щоб не зірватись далі – в небуття?

Що діється зі мною, я не знаю.
Навколо всі далекі та чужі.
Живу і одночасно помираю.
Депресія. Клінічна смерть душі.

Зрештою....suum cuique...

 

Ви праві на 100%... нема чого депресувати... після Ваших слів задумалась і зрозуміла, що, наприклад, я, просто підміняю поняття деперсія з поняттям "мерзну"... отож хочеться скоріше зігрітися... короче, пішла ставити чайник...:winkc:

 

увага! акція! антидепресняк: рятування від депресії антидепресією - забуваєм про депресію! І так - що ж треба робити щоб її не було - 10 простих кроків:
1 берем ту депресію і кладемо в кулак
2 стискаємо міцно кулак
3 відкриваєм вікно
4 висуваєм руку за вікно
5 відкриваєм кулак
6 здуваєм депресію за вікном під дощ шоб вона ЗЗЗ

змокла, згнила і здохла

7 забираєм руку,
8 закриваєм вікно
9 сідаєм на крісло і посміхаємось
10 все, депресії нема!!
тепер можна взяти гарячого чаю/кави/капучіно/... увімкнути романтичну комедію і під хороший настрій забути про все на світі і насолоджуватись кожною миттю цього ПрЕкРаСнОгО жИтТя!!!

 

а як вона така велика, що не влізеться в кулак?

 

Ги-ги.
Чемно.
Я ше ліпше зроблю.
Як вночі піду до лісу,то по дорозі,на цвинтарі викину її(депресію) під чийсь гріб.
І буду скакав.
На їдній нозі.
І далі буду казати ГИ-ГИ.

 

Пане Ромко... це вже, по-моєму не депресією зветься....

 

Нє...
Це мій звичний день.

 

ніч, Ви хотіли сказати....
ну що ж, кожному своє.... я волію вночі спати і десь крізь сон чути стук дощу за вікном...

 

І я волію...
Але кожному своє.

 

Осінь то є файно! не нийте.