@Gyppsy, з Різдвом вас! Ой, які баталії на форумі вчора були, ви бачили, @Gyppsy?) я не влізала, бо у мене на парю зуби болять, я дурнів фізично не переношу)та і настрій навіщо псувати? Хомчину навіть не було і шпаринки куди влізти з простирадлом))) У нас вчора сипав сніг, так було гарно, а сьогодні...сьогодні плюси. Все розтане, потім замерзне і гуляйте по катку.
Вітання з Новим роком на Василя, 14 січня, має глибоке коріння. Коли господарі віддячували цукерками, горіхами, пачками вафель і печення, всякими гематогенами - це було файно, бо ж тоді /60 - 70-ті роки/ такі ляґоміни діти бачили не так аж часто. А пампухи були і вдома, ціла мильниця і поливаний баняк . Вони аж черствіли і їх віддавали худобі і птиці. Тому діти замість традиційного "Родися жито-пшениця, капуста як дійниця, льон по коліна! Щоб вас голова не боліла!" й кричали "Пампух-пампух, щоб у вас живіт спух!" Звучить ніби образливо, але це побажання комусь в хаті завагітніти) Тому при потребі в цій хаті навмисне пригощали пампухами) Це мені розказала цьоці Мариська, а вона таке чула від своєї бабці. А бабця чула від своєї
І вас зі святом! Бачив я ці баталії))) Мене шокують наші люті порохоботи. Вже ладно зі старожилами лайном покидатися А це прийшла нова людина, поводить себе ввічливо, а бригада з ларца на нього всіх собак спустила. І Міську-поц туди ж. Хамло.
Мильниця - це така поливана миска літрів на 30, а поливаний баняк - це поливана кастрюля на 40 літрів ))) /я в такому баняку вино недавно фоткав, а зараз в ньому бражка кисне )/
ну нова людина їм не спускає - дає по зубах) це диво, тому що зазвичай одразу розвертаються на вході.
Можу забігматися Бувало й таке, що внизу в баняку пампухи вже починали цвисти( Правду сказати - вони тоді не були такими смачними, як тепер смажать. Тоді чомусь навіть маку давали трішки, не кажучи вже про шоколад-мармелад. От зараз я сиджу за компом і п"ю чай з пампухами
Шо, хочете попробувати? Ще декілька залишилося, можу завтра посилочку відіслати Тепер свіжі будуть аж на Святвечір.
Та ви шо? Я сама з руками: і печиво печу, і пиріжки, хліб, і тортики, і паски. Я спробую, обов'язково, ви мене своїм чаєм підігріли)
я вже подивилась в ютубі і згадала, що давно-давно так робила "пончики з вареною згущьонкою")Напевно з маком буде краще.
Мак запарюють, перетирають, добавляють цукор або мед. Можна і мелених горіхів трішки додати. Короче - простір для фантазії)
У мене з дачі 3 різновиди горіхів: арахіс, фундук і грецькі. Ще я думаю перемолоти чернослів та курагу (свої теж). В тісто можна настругати лимонної цедри - я її всюди докладаю. Єдине, що мене турбує - це оте смаження во фрітюрі. Багато пончиків робити не буду, бо шкідлива ця жарка в кіплячому жиру. Але що смачно- не сумніваюсь)
18 год Приблизно 45 осіб зібралося у переддень нового 1972 року в помешканні лікарки Олени Антонів на вулиці Спокійній у Львові. Там вони шили костюми, виготовляли маски, вивчали слова колядок. Згодом у повідомленні КДБ, позначеному грифом "Совершенно секретно", йшлося: "Участники колядок группами по 10–12 человек посетили квартиры отдельных творческих и научных работников, которые заранее были уведомлены об этом и согласились принять их у себя". Що було далі - у новому дописі Арештована коляда — Локальна історія До коляди долучилися подружжя поетів Ігоря та Ірини Калинців, психолог Михайло Горинь із дружиною-вчителькою Ольгою, художниця Стефанія Шабатура, літературний критик Володимир Іванишин, правозахисниця Раїса Мороз, фотограф Ярослав Лемик, художник Микола Білоус. – Ми не вважали себе дисидентами, – розповідає Ігор Калинець. – Це той термін, який виник у Середньовіччі, в період розпалу релігійних воєн, і означав певний відламок від релігійної доктрини. У радянський же час дисидентами називали тих, хто не дотримувався офіційної ідеї комунізму або й заперечував її. Тобто нових ленінців, марксистів і так далі. Ми ж були українськими націоналістами і критикували комуністичну ідеологію не тому, що вона нам не підходить, а тому, що вона заперечувала все українське. Обійшли декілька помешкань. Зокрема відвідали поета Ростислава Братуня і ректора Львівського університету Євгена Лазаренка. Ярослав Лемик фотографував дійство. Зібрали 250 карбованців – кілька середніх місячних зарплат на той час. Гроші планували віддати на допомогу політв’язням та їхнім рідним. Серед колядників був і поет Василь Стус. Він зупинявся у Львові на кілька днів, дорогою з Києва до Моршина. – Ви таки зуміли зберегтись. У цьому ваша сила, – сказав поет. Калинці подарували гостю вишиванку – першу для нього. Чи встиг її одягнути – невідомо. Вже 12 січня у Києві та Львові КДБ арештовував українських інтелігентів, серед яких були й учасники вертепу. Протягом трьох днів затримали щонайменше вісьмох львів’ян. Їх обвинуватили у виготовленні, розповсюдженні та зберіганні наклепницької літератури, ворожому ставленні до радянської соціалістичної системи. Закидали й участь у вертепах. Більшість засудили до позбавлення волі на 5–7 років у таборах суворого режиму і 3 років заслання. Учасники коляди Фото з архіву музею "Тюрма на Лонцького"
Це відбулося у Національному театрі Праги. Європейський тріумф тривав до 1921 року. Репертуаром і виконанням Української Республіканської Капели захоплювалися в столицях провідних країн Європи. Восени 1922 року хор дебютував на сцені нью-йоркського Карнеґі-Голу. Загалом виступили в 115 містах США. А потім – Мексика, Канада, Уругвай, Бразилія, Аргентина, Куба. Більше про дебют українського “Щедрика” у світі можна прочитати тут: https://bit.ly/3pC44d1