Окупація Титану

-Двохметровий шар заліза біля дороги з чистого заліза. Пьяна пика ройового хиталась із сторони в сторону, в той час як виставлений вказівний палець нерухомо висів у повітрі біля носа Іві. Ройовий вижер півтори пляшки соджо і готовий був викласти Харвору усі військові таємниці, які тільки знав. Але усі вони обмежувались жопастою другою жінкою полковника і чутками про чудернацьку знахідку прадавньої залізної дороги на супутнику Сатурна, чи може Юпітера. Та державі вистачить цього заліза щоб побудувати величезну флотилію і завоювати Землю.
-нащо вам та Земля, вона ж уся отруєна
-хто сказав! - рявкнув ройовий перекинувши скромні наїдки на столі - це все вигадки земельних шпігунів. Ти що - ройовий прищурився - земний шпік?
-я з Урану прилетів - розвів руками Іві
-ясне діло не з Землі, у нас що, прямі рейси Марс-Пекло є? Ану документа покажи.
Іві роззинувся по сторонах. Страшнувата дівчина, що розносила напої кудись зникла, власник-бармен робив занепокоєний вигляд з усіх сил стараючись не втручатись у солдафонські справи. Іві готовий був заплатити, тільки б спекатись ройового.
-того заліза вистачить хіба що на одного крейсера.
-ти шо, тупий? - вирячив очі ройовий - залізо треба на зовнішню трійкову обшивку від радіації, а його 120 кіло на крейсер і 870 кіло на баржу з десантом. Ти точно прикукнутий!
Іві піймав поглядом бармена і показав на ройового. Той знизав плечима і показав на пляшки. Зрозумівши його, Іві замовив ще пляшку. Враз зявилися пропала дівчина і піднесла під ніс ройовому пляшечку соджо. Ройовий махнув пальцем униз і вона націдила йому маленького грамів на 30 келішка.
-які бабські стакани, принесіть мені кружку - заявив Іві офіціантці.
-і мені! - стукнув рукою по тарелі з чимсь слизьким ройовий
За пять хвилин він сповз під стіл. Іві понюхав наповнену до країв кружку і відставив на стіл. До нього підійшов вланик-бармен із бідончиком і почав у нього зливати соджо із кружок, кєлішків і півпорожніх пляшок. На здивований погляд Іві відповів
-розбавимо і продамо солдафонам у сусідній бордель. Держава платить за піхви, то ж гуртовим вистачає на алкоголяти. Іві відсунувся від столу, з якого почало капати на штани і спитав.
-ви не підкажете як дібратись до ферми, маю замовлення для пані Ліши. У містечку казали десь біля військової бази.
-це вам треба ще трохи на південь проїхати. Дороги там погані, найміть якого ройового з кріликом, він враз завезе. Будете у Ліши мясо купувати?
-у центральній каси тимчасово немає коштів на видачу, то я порадився із вуйком, казали прикупити мняса чи труби
-з трубами зараз проблема, усіх розвернули на виготовлення крейсерів
-все таки вирішили ту Землю атакувати?
-а чом би й ні? Буде там стояти ще одна чи дві бази армійців
-а місцеве населення?
-буде як на Плутоні. Всіх хто вміє думати виріжуть, хто не вміє думати віддадуть у армію, а хто відданий - обіймуть державні посади. Економіка вийде на нуль, заводи стануть, нічого не буде розвиватись. Епоха імперського застою. Може років за 80 помре імператор, то від нового влиють трохи на розвиток. Бабця розповідала, що оцей теперішній у Венеру вбухкав 200 мільярдів, а в них від першого ж сонячного вибуху усі колонії погоріли. Тоді десь із 15 тисяч вчених погинуло.
-ой ну шо ти брешеш, тато - підійшла некрасива дівчина-офіціантка і почала згортати тарелі - прабабця казала шо погинуло 15 тисяч військових армійців і 12 учених. Де ти на Марсі 15 тисяч учених найдеш? Усі хто може ходити давно на Урані квазі-промені проектують.
Бармен-власник кахикнув, і Іві поклавши на стіл двадцятку відійшов. Поруч із закладом столо декілька легких броньовиків. Одни із них якраз завівся. Іві кинувся до нього і постукав у боковий лючок. Мотор враз заглох, у отвір висунулась червона пика ройового.
-добрий вечів, пане ройовий, мене звуть Іві Харвор, мені потрібно потрапити на ферму пані Ліши.
Ройовий висунувся із люку і огледів одяг чоловіка. Іві міг би гарантувати, що він прикинув скільки можна зняти з трупа, то ж він додав
-полковник Корбл мене чекає у місті, ми встигнемо до ночі дібратись?
-дві сотки і відбиті нирки, але за 3 години будеш на фермі
-йой, двісті то так дорого, пан з авіаторів пропонував за 150 долетіти, але я думав автівкою швидше.
-не автівкою, а броньовиком, клятий Прустен, шоб йому гелікоптер за дроти зачепився на параді. Сідай, за сотку закину.
Іві враз вліз у сусідній люк і ройовий намертво його припняв ремнями до кріселка.
-на, прикуси, бо зуби потріскають - вояка сунув до рота Іві кусок жорсткою гумки, що смерділа паливом. Іві не посмів ослухатись і добре зробив. Бо трясло так, ніби вони по перевернутих колодах мчали. Іві двічі стримався, щоб не ригнути прямо у салоні, а потім його й справді нирки занили, видно пісочок зрушився вді тряски, а може й самі нирочки розтрясло. Добре що в туалет сходив, точно би в штанці наробив. Дійсно, за три години страшної їзди вони дістались ферми. Вояка зсадив його і сказав
-за двісті назад завезу, туткай вже немає Прустена
-гаразд - несміливо кивнув Іві
-ну то ви тут бавтеся, я скокну на базу залиюсь пальним
На зустріч Іві вийшов меткий чорнявий чоловяга
-Ройнестр, до ваших послуг. Пан Іві Харвор?
-так, я - неспокійно озираючись, притискаючи портфель до грудей відповів Іві
-скільки бажаєте забрати мняска?
-мені потрібно знати скліьки воно коштує
-а це залежить від того скільки ви купите
-а ще доставка на Плутон
-ах
-кріо-заморозка перед вивезенням
-ох
-і казали, що супровідні документи щось коштують?
-угу, все з вами ясно. Гаразд, прошу за мною, я вам усе порахую.
-пані Ліша зараз удома?
-на жаль, пані Ліша зараз на оздоровчому омолодженні на Урані
-справді? У якому санаторії?
-скажіть краще - якому крематорії - зареготав Ройнестр і підморгнув
-стара шкапа по частинах розвалюється. Якщо не знайде сечовий міхур на пересадку, то її племінниця Зеда живо продасть ферму і втече на Уран. Вам яка заморозка?
-кріо
-ну це я розумію, вам для своїх, чи залі на цереру? Радіація, знаєте...
-ааа! - здогадався Іві - нє, ви знаєте, це для власних партнерів, нам на Плутоні масове ракоутворення не потрібне. Давайте із потрійним захистом корпусу.
-потрійний дорожчий, на залізі все таки, але ваше бажання закон.
Вони зайшли у тіснуватий бокс перед анграми із виробництвом, Ройнестр запропонував Іві стілець і рахувальну машинку.
-отже, яка сума у вас є?
-12 мільйонів і трошки
-я думаю це трошки ви залишите на туризм?
-не хотілось би, але змушений, в нуль мені каса рахунок не закриє
-ой не закриє, але потім можу вам дослати за невеличкий відсоток
-наскільки невеликий?
-25 це невеликий. Декотрі за 50 не можуть вирвати
-ну то я почекаю, перепрошую
-діло ваше. Отже 12 ділим на мняско, доставка в порт, кріо, потрійна залізна, доставка на Плутон. Вам на орбіту чи в док безпочередньо?
-у нас карнтин, тільки на орбіту
-плюс орбіта, і ще 200 тисяч туди і 50 тисяч сюди
-це куди туди і сюди
-а це, як ви раніш згадували, без дозволу ніщо з Марсу не вилетить. А мняско, знаєте армійське, на зовнішній ринок не дуже дозволяють
-мені полковник Корбл усе підписав
-ааа... - вирячив очі і кисло засміявся Ройнестр, уже все значить. Тоді про туди і сюди можна забути. Ну митному відладчику пять сотень і може бригадиру на черзі тисячка. Щоб ніщо не пропало
-це можна
Ройнестр застукав пальцями по кнопках. ну добре, виходить 113 повних боксів і ви на 12 мільйонів у нуль. У вас, я перепрошую, який виторг буде на Плутоні? 400 відсотків? Чи може всі 500?
-це щезалежить від місцевої конюнктури
-знаємо, згідний.
-плюс знову треба трохи туи і трохи сюди відкотити
-це само собою
-а там ще й виробництво, відходи, норми. Як їх обійдеш
-що, невже 300?
Іві скривився і викотив губи
-250? Ну знаєте, це вже легше сірку з зовнішнього кільця возити!
-у вас далі порохові заряди?
-авжеж. Звісно це військова таємниця. Та порох все таки дешевший за розтамін чи фотонові бластери. І не розряджається за два місяці.
-халепа
-ой не кажіть. Вам коли відвантажувати?
-у мене декілька питань по боксах
-я слухаю
-ви казали 113, а вантажник бере на борт 150
-і?..
-чи не було б логічним... у сфері почати довготривалі стосунки... заповнити їх усіх
-ну ви таке кажете, це ж підармійська баржа, там по-перше резерв завжди у 20 боксів. Це закон. Тобто якщо немає висадки. Бо як є висадака, то ви взагалі барж не знайдете. Далі прибиті підрядчики. Не такий грутовий заказ як у вас, але по 2-3 бокси щось возять. Їх просто так не зженеш, вони теж відкочують трохи туди і трохи сюди. Ну і ще можуть бути різні орденські штучки. Прийдуть, завмуть місце, а людей хоч у космос викидай. У них вольності.
-Ну гарадз, давайте віднімемо трохи резерву і закинемо 140
-ну ви як маленький, я ж вам кажу, 20 боксів це заброньовано армійцями, це табу. не можна. Розстріл без трибуналу. Там ніякі туди і сюдт не пролізуть.
-добре, 130?
-і ще дрібні торговці
-125?
-і орден
-120
-хай буде 123 бокси. На десять більший збиток, але у сфері довгострокових торгових обмінів...
-гаразд, друкуйте і відсилайте телетайп на реєстрацію
-одну хвилинку.
Ройнестр зірвався з місця і побіг у ангар. Іві тим часом вийшов на подвірья і почав роздивлятись окутану порохом, що його постійно кудись гнав вітер планетку. Десь там удалині була база, а ось, здається і крілик по нього їде, яку куряву здіймає.
Хвилин за десять вибіг Ройнестр
-потрібне ваше оцифроване днк і відбиток пальчика
-уже йду
-це по вас їдуть?
-скоріш за все
-ой що ви, я вам покажу бокси, у нас якраз нова партія, потім систему кріо і потім на гелікоптері ферми доставимо вас у готелик.
-дуже непогано
-то ми йдемо, а я скажу людинці відправити вояку на базу. Ітак вже мняска не купують, зовсім непотрібні стали.
-та? А чого перестали?
-ой, там така історія. Найшли земного шпігуна. Це котрий мняско замовляв. У нас йшов непоганий гентель і дехто видно почав заздрити івирішив вояку прибрати. Казали, що коли приїхали чорні по його душу, він здалека їх побачив і розкусив ампулу із ядом у зубі. І впав мертвий.
-це таємна поліція? - потер щоку Іві дещо стривожившись
-ну так, ніби, це делегати. Всюди свого носа пхають. Інші ж кажуть, що його ще вночі отруїли алкоголятами, а делегати приїхали розслідувати навмисне. Треті ж кажуть, що він просто перепив і йому стався удар в голові, жилка трісла і він помер як пияк звичайнісінький. Так шкода, така людина файна була.
-ну так.
-то йдемо спочатку на кріо, там якраз має бути новий бокс на фланцях.

 

Гійом сидів на затертій засмальцьованій лавці у півтемній порожній камері і з сумом вдивлявся у маленьке віконечко попід стелею. У камері поруч саме зараз закінчилася потужна бійка між спянілими ройовими. В чім річ суперечки було не зрозуміло, то дуже часто серед викриків було чуто слово "трійочка". Врешті хтось із них там переміг і зараз побиті і переможці відходили від колотнечі. Це дало Гійому на коротку мить зібратися з думками. Взяли його серед ночі, прямо із ліжка в готелі. Спитали чи знайомий йому рой Галлар і показали фото Луі. Прямісінько у вичерпній тридешній проекції. Гійом вирячився і ніяк не міг зрозуміти навіщо вони питають про померлого, адже генерал Сміливий казав, що рой Галлар мав би померти десь на Місяці по дорозі на Землю. Видко збрехав, щоб заплутати гіпнотизерів. Досконалого зчитувача думок, як і людей, що могли їх правильно опрацювати, не було впринципі, тип паче на Марсі. Може декілька на Урані. Одне два на Землі. І ще десь один вештається, якщо про нього ніхто не знає. Та і особистість він не така вже й поважна чи оригінальна. Тому на мікрокраплеве зчитування думок йому сподіватися не слід. А отже його будуть бити. Якихось звірств Гійом не очікував, у марсіан не було спеціалістів у галузі допитів, таких як у середньовіччя у інквізиції, чи у німецькому гестапо в середині двадцятки. Будуть працювати старим дідівським методом - битимуть чоботями по ребрах. Від цих думок серце стискалося і хотілося плакати. Ну чому він такий німчемний і тупий? Чому це Ру, невіглас і нероба зумів придумати про станцію, а він ні. Може Ру мав на запасі ще кільканадцять екстренних робіт на підміну, аж на тобі, у нього виявилась нотка пристрасті за адреналіном, шпигунськими стравами, красивими жінками і казино. хоча, при чім тут казино, це так, для красивих фільмів, де багато-багато грошей. на Землі останнього міліардера, що вплинув на результати прийняття рішення по підміні злакових у мясних продуктах для Індостану кастрували. Ох і моторошне було видовище. Операція тривала всього лише 12 хвилин, та наркомани з озера аж вили від страху. Що за думки, треба думати як вибратися. У іншій камері, позад Гійома хтось упав з підвісної лави і жалісливо завив. У відповідь заревіли охоронці, забігли у камеру і почали безжально бити нещасного кийками із бронзовми кульками на кінці. Таким забити до смерті раз плюнути. За якихось пять хвилин справу було закінчено, легкі двері причинилися і заклинились на магнітний замок. Знову тиша, ось уже і світає. Чи то ліхтарі увімкнулись? Гійом хотів було піднятись і спробувати підтягнутись до віконечка, щоб глянути що там за ним, та враз двері прочинились і увійшов досить нечепурний делегат.
-Іві, йдем зі мною
-а куди? - з дрижачими колінами Гійом поволі зліз із лави.
-Рой Галлар хоче з тобою перекинутись словом.
-це той кого ви шукали? - наївно спитав Гійом
Делегат різко обернувся, ніби хотів вдарити, його соппеляючий погляд зупинився на Гійомі і враз заспокоївся. Вогонь зник, брови випросталися, руки опустились. Таке враження ніби у делегата кінець зміни, закінчення декади, зараз він відмітиться і піде пити соджо.
-йдем - неголосно наказав він
Гійом зрозумів, що краще тримати себе обережніше і взагалі ніяк не відповідати. Особливо, якщо відповідь може розсердити людину, від котрої залежиться твоє життя.
Вони вийшли з довгого коридору камер, піднялися на два поверхи по старим облупленим сходам і вийшли у залу із мармуровою підлогою. Тут було чисто і було багато світла. Вони оминули залу, фонтанчик і різьблені із дерева лавочки, пройшлись невеликою залою і зупинилися біля ліфтів. Повз них проходили люди, переважно у ділових костюмах і клеркових сорочках. Якби не озброєні гуртові, це місце можна було б прийняти за готель. ліф підняв їх на сьомий поверх, але не вверх, а униз. вірніше опустив, хоча Гійом за звичкою їзди на ліфтах очікував побачити величний пейзаж, як у конторі праценайму чи у соцпільгах.
-сюди
Делегат оминув двох гуртових із зброєю біля плеча, готовою до бою і проштовхнув Гійому у невеличку кімнатку на три стільця. Один з них займав рой Галлар. Дещо помнятий і зарісший щетиною, та живий і здоровий. Гійома посадовили на стілець і делегат спитав
-про що ви хотіли поговорити із паном Харвором?
-Мензі, нащо така поспішність. Як що до кави? Подивись, Іві переляканий до смерті.
Делегат перевів погляд на блідого Гійома, нетерпляче повів рукою, та стримався.
-пане Іві, вам каву з вершками чи цукром?
-я люблю з коріандром - затинаючись відповів Гійом - та з цукром теж підійде - хутко додав, глянувши на Галлара.
Делегат стомлено опустивши голову, вийшов з кімнатки. Як тільки двері за ним закрилась, Галлар повернувся до Гійома і присунувся на стільці впритул
-я говоритиму швидко, тому сприймай все з посиленою увагою - при цьому рой правицею показав собі на вухо, на кутик ока і кудись в верхній кутик кімнатки. Коли Гійом хотів туди глянути, він схопив його за підборіддя і повернув до себе - у мене є людинка біля бази, звати Бок, він з підпільного казино на північній околиці містечка, у нього є мільйон. Це перший внесок за наше визволення...
-але як...
-мовчи і слухай, уважно слухай - швидко говорив рой Галлар - це гроші для хабаря. Ти організуєш джонку із радіаційним захистом одиничка, її можна купити у доках Пліверс і Далаханас, потім візьмеш у Бока мільйон і даси черговому полковнику. Той запише у справі "нещасний випадок" або "слабке серце", тут часто підозрювані вмирають від слабкого серця, потім він нас вивезе на доки, я там звяжусь з іншою людинкою і дамо йому ще два мільйони. чуєш? Не переплутаєш? Ще два мільйони. Один відразу дасть Бок і два коли сядемо у джонку. Втечемо на Плутон, нас там ніхто ніколи не знайде і полковнику не перепаде. Ніхто ніколи не дізнається. Зрозумів?
Переляканий Гійом кивнув, і рой відпустив його підборіддя і сів як сидів до цього. наступної миті відчинилися двері і делегат поставив на стіл два горнятка із смердючою кавою.
-отже, про що ви хотіли поговорити?
Рой Галлар повернувся до Гійома і урочисто спитав
-чи значить, що із вашою появою з мене знімають усю відповідальність за операцію?
Гійом вирячив очі, глянув на зацікавленого делегата і знову на Галлара
-отже я можу бути вільний від зобовязань по розвіддоговору і у мене не трісне жилка під час розповіді оєнної таємниці?
Гійом відсахнувся від галлар наче від прокаженного. Делегат навпаки присунувся ближче.
-відповідайте, чи знята з мене відповідальність за зрив розвідоперації?
Делегат хрясьнув ногою по стільці гійома і той мало не впав. Він підняв руки до грудей і тремтячим голосом промимрив
-я... не знаю... а що... котрі... у мене... як.
-рой Галлар, думаю, ми пана Іві відправимо на допит окремо, до хлопців гуртових, у них дрючки з кульками бронзовими. А з вами ми будемо пити каву і мило бесідувати. Ви не проти?
-я дуже не проти. Я навіть за.
-чудово
Делегат аж руки потер від задоволення. Позад нього відчинилися двері і увійшов підхорунжий із футляром документів.
-що це?
-інспекція - льодяним тоном промовив підхорунжий не дивлячись на делегата - Негайна!
-що? яка інспекція посеред декади!
-негайна! - суворіше додав підхорунжий ікинувши футляр на стіл вийшов.
Лице делегата перекосилося від злості. Він схопив футляр і вибіг у коридор. Поки двері були прочинені, звучали непристойні слова, точніше викрики і добірна лайка.
-збирайтеся, їдемо - піднявся Галлар
-куди - отетеріло глянув на нього Гійом
Двері обережно прочинились і у кімнатку заглянула лисувата голова
-рой Галлар? Іві Харвор?
-так, це ми
-а вас переводять у північний форпост на опізнання кадрових агентів Землі. За мною.
Уся подорож від кімнатки до ліфта була схожа на прокрадання по джунглях. Полковник Друман вів свій мільйон обережно і швидко. Наверху їх уже чекав армійський всешляховик і документ від канцелярії армійської контррозвідки на термінове переведення.
-я приєднаюсь до вас за декілька годинок. Метнусь до одного знайомого у гральний зал.
Полковник зачинив дверцята і пішов сідати у сусідній всешляховик. Гуртовий за кермом ліниво глянув на заднє місце
-при сспробі втечі буду стріляти
-будемо як кроти
-хотілося б
Гійом перелякано озирався і міцно тримався за ручку дверцят.

 

Човник сів у доці дванадцятого приймального відділення столиці Урану Соли. Іві з Галларом відразу помчали у деактиваційний центр і ще шість годин терпіли знеопромінення і відновлення клітин.
-тут головне не перестаратись - гнусавим голосом цідив доктор Ту Солпо - якщо занадто зактивувати клітини, то можна активувати снід або якісь ракові утворення, зовсім маленькі. Та під дією розсіяних маневричних хвиль вони швидко наберуть масу і ось у вас вже новий друг, що висмоктує з вас життя. Я так розумію з Плутону ви летіли на одиничці захисту цілих 3 годни? А тепер цілих 6 годин проходитиме болюча операція деопромінення. Чого це вас так приперло?
-фанати Рой-Роя - сказав Гійом
-а.
Доктор скривився і відійшов за екранний захист
-до речі у вас пане Галлар страховка на омоодження. Будете використовувати?
Галлар видно не слухав доктора і про щось напружено думав.
-можна мені замість колеги? Ми з однієї контори.
-чим займаєтесь?
-пательні продаємо
-о! славетний плутонський чавун? Насправді я знаю що ніяких супре-заводів немає. Просто 210 років тому влада не змогла дезактивувати багатомільйонні тонни опроміненого брухту ізмушена була провести плазмацію, від котрої військові баржі і катери перетворились на здоровезну ківтяшку чавуну, котру і розрізають зараз лазерами і виточують непогані пательні. Цікаво, на скільки вам ще тієї купки вистачить, років на тисячу?
-то як на рахунок омолодження
-контролюючий доктор візьме зразов днк і скан сітківки пана Галлара і якщо він не співпаде ви опинитесь у вязниці.
-ну тоді, мабуть, не треба - улесливо посміхнувся Гійом
-зараз почне припікати і викручувати суглоби. Якщо піде жовтуватий піт з піною це нормально. Ми вам потім долиємо вологи в організм.
-казали що дають обезболюючі
-пан Галлар розрахувався готівкою, котрої заледве вистачило на сеанс деопромінення. навіть на рушники для обтирання виділень не зафіксовано у прайсі. Так що, терпіть, невдахи. І бажано, мовчки.
Гійом закусив губу і глянув на Галлара. здавалось він був десь дуже-дуже далеко. Мабуть вирішує як повернутись на Марс і підірвати все те кодло водневими бомбами з пізнім кобальтовим ефектом. Зліва запищав датчик і по тілу пішла перша неприємна судорога. І це тільки година. Ох і накричимося ми від тієї радіації. Невже не можна було взяти хоча б двійочку, котру двома таблетками деопромінюють.
-всі транспортні двійки і трійки зараз кишать делегатами - тихо сказав Галлар
Он як. Гійом скрвився від нової хвилі болю.
-у вас в кредит нічого не можна взяти? - спитав він доктора
-занесеш днк в базу і через годину тебе затримають делегати - знову промимрив Галлар
-або ні, не треба, ітак грошенят немає - посміхнувся Гійом і зненацька ойкнув. У праву ключицю ніби голкою ткнули.
Доктор зневажливо огледів пацієнтів і посильніше затягнув ремені безпеки на кушетках.

 

Аптекар, зовсім низенький худорлявий чоловічок в штанях-дудочках і мештах на височезних каблуках окинув поглядом прибулих і тихо спитав
-скільки?
-півмільйона
Гійом здивовано глянув на Галлара. Тільки що вони були на кухні відпочинкового готелю і взяли у клерка дві тисячі. А зараз він хоче півмільйона. Від цього миршавого сухого чоловічка? Та аптекар мовчки вийшов у підсобку і за хвилину повернувся із пакунком, у яких чоловіки зазвичай несуть покупки із недорогих магазинів. Взуття або штани, куртка чи шкарпетки. Так відразу і не вгадаєш. Галлар мовчки узяв пакунок і сказав аптекарю
-за нами гарячий слід, вам необхідно зникнути. Тікати немає часу.
Вони вийшли з аптеки і перейшли на ту сторону вулички, прошмигнули через прохідну кафешку і вийшли у бідненький квартал натуральних книг.
-ого! Це все паперові? - тицьнув у півпрозорий пластиковий пакунок Гійом
-краще не торкатись, не всі у хорошому стані
Гійом сховав руки у кишені і неприязно глянув на продавщицю - престарілу жінку у великих окулярах
-і нащо їй лінзи? Невже корекція так дорого коштує
-схоже вона натураліст. Проти омолодження, субпродуктів і за очищення планети від отруйних хімікатів
-думаю, на Землі їй би сподобалось
-усі вони натуралісти схоблені на повернені в лоно природи, але жоден з них не готовий по 12 годин на день вигрібати лопатою півзогнилий смердючий пластик із гігантських законсервованих свалок сміття.
-я завжди казав, не треба чіпати ті пластикові поклади, бо після нас прийдуть наступні форми життя і з їх допомогою зможуть собі їздити чи літати на транспорті. Ну от як динозаврики залишили нам після себе трошка нафти. Адже нафта дала поштовх прогресу. Уявіть як би нездало виглядали б перші автомобілі на дровах. Так у світі б не залишилось лісів.
-мені здається перші автомобілі були на вугіллі.
-справді? схоже зарано ми з Ру зіскочили з науково-пізнавальних фільмів на легку еротику.
-зараз зайдіть у банк і попросіть відчинити вам ось цей депозит. Там має бути декілька красивих рубінів в огранці. І ще... Порада. Ведіть себе як повний засранець.
-чого б це. Я завжди вважав, що багатії і аристократи завжди стримані і...
-мушу вас розчарувати. Це вони журналістам приплачують щоб так виглядати, насправді огидні тварюки. І вам зараз треба таким стати. Можете представитися Іві, нас все рівно вистежать по гарячих слідах.
Гійом набундючився і не ховаючи клаптика відірванного від кавової чашки пластику із символами зайшов у банк
-чим можу допомогти - доволі неприязно звернувся до нього приймаючий клерк
Іві навіть н епогледів у його сторону. Він намагався триматися стримано і бундючно, як індик у садочку.
-можу я поцікавитись про ціль вашого візиту - вже більш строго промовив клерк і майже непомітно помахав два пальцями у білій рукавичці. Із бокових арок тут же виринули двоє величеньких охоронців із електро-кийками
-може... ш - видавив із себе Іві. Схоже його метод не дуже діяв. Клятий Галлар.
-і чим ....
-поклич когось молодшого і не такого повільного - так само не дивлячись на клерка відповів Іві і чомусь почав розглядати черевики лівого охоронця
-а по якому пит...
-о мої боги! Я тут буду цілий день тебе нюхати? У нього що, грибок? Чому у нього черевики з гульками?
Охоронець оглянув свої черевики, клерк також глянув на них
-е-ей! - вже зовсім неввічливо посткав пальцем по чолі клерка Гійом - рухайся, мені депозитик треба глянути. Швидко! Швидко!
До них швидко підбіг помічник управляючого
-чим можу допомогти?
-проведіть мене у депозит. У вас там холодно? Минулого разу я змерз. Може сведрика одягнути?
-прошу за мною, пане у нас там прийнятна для тіла температура
-ну це для вас, у наших буржуа усі постійно мерзнуть, особливо бабця
-Марекс, біжи у контрольну і скажи підняти на 3 градуси температуру у депозитній.
Розчавлений горем і зневагою клієнта клерк чимдуж метнувся в сторону в службове приміщення. Охоронці розчинились за колонами. Коли вони дійшли до першого контрольного пропускного пункту з автоматичним кулеметом у кінці коридору помічник управляючого зупинився і повренувся до Гійома.
-прошу на зразок днк і скан сітківки
-ой! А я у цьому банку депозитик клав!? - перелякався Гійом, але потім махнув рукою і огидно тонко засміявся - ахаахаа - це я так жартую
Він прийняв серйозний вигляд і ввів символи з клаптика пластику на панелі поруч з сканером. Прилад сприйнятливо пискнув і двері прочинилися. Отже скану і днк залишати не потрібно було. Яке полегшення.
-як там тебе звати?
-пан Гадрус, я помічник управляючого. У кого ви залишали депозит? Може вам буде зручніше спілкуватись з тією людиною?
-ой ні, в мене немає часу на нові знайомства.
Увійшовши в невеличку кімнатку із шторкою в кінці гійом миттєво зорієнтувався і повернувши праворуч витягнув за ручку велику титанову шухляду. Яка безпричинна розкіш. Броньований пластик набагатоміцніший і дешевший за такий кавалок титану.
-принеси мені стілець, Кадрус
-так пане...
-Іві Харвор, у мене маленька імперія пателень на Плутоні
Гадрус розуміюче кивнув, та по його глузливій, ледь помітній посмішці було зрозуміло, у кожного нелінивого на Плутоні чавунна імперія. декотрі навіть силові снаряди намагаються продавати. Тим часом Гійом витяг контейнер, та вже втягуючи, помітив щілинку надходження наступного. Тому він під прискіпливим поглядом помічника управляючого поставив його на підлогу і навіть відсунув трохи ногою убік. Потім перегнувся і зачепивши на краєчки нігтями потягнув і дістав менший контейнер, уже деревяний. він був незамкнений, всього лиш невеличка защіпка. Всередині лежала дюжина величезних карат на 50 огранених шикарних рубінів.
-Катрус, ану глянь, тобі які більше подобаються
Гадрусові очі спалахнули вогнем, він пожадливо увіпьявся поглядом камінці і з хвилину не відриваючи погляду дивився на них
-ну?
-оці два з краю вже аж надто шикарні, пане Харвор
-а, мої улюблені, це мені бабуня на 20 років подарувала, Ром і Леса. Хлопчик і дівчинка. Вони з одного цілого розкололись. Їх купили окремо, але потім Лесу викупили у марсіанського генерала за шалені гроші. Бабуня казала якщо я їх продав, то горіти мені у соплі ракети товарняка на Цереру. Тому я їх не буду забирати.
Відчинилися двері і у депозитну увійшов охоронець з пістолетом у руці
-у вас все добре? - звернувся він до помічника управляючого - щось ви надто спішили
-це що таке!! - заверещав Гійом, притисши коробку з камінцями до грудей - у вас що, базарний день?! Клерк ідіот, охоронець з грибком і день відкритих дверей у моє сховище? Шо вилупився придурок?!! Ану вали звідси!!!
Поімчник управляючого замахав на охоронця
-це начальник охорони, видно у нього була підозра на шахрайство, тому він...
-а, це начальник? Ну добре, тоді підійдіть і подивіться, які вам з цих камінців найбільше подобаються. Тільйки оці двоє не дивіться, їх уже вибрав Грастус, це бабуніні Ром і Леса.
Охоронець сховав зброю за спину у кобуру, підійшов до Гійома, пильно подивися йому в очі, потім схоився до коробки і Гійом відкрив її.
-Мені здається оці в центрі непогані і оці два ближче до тебе Гадрус
-так, очі два теж непогані
-ну звісно, це ж з новіших, тут лазерна огранка по програмі заломлення. А оці в центрі... я не знаю. ну добре, цей один я лишу, а оці два візьму. Це просто цьоця видяє мою племінницю заміж по обіцянці, а там такий сімейний почт, двадцять вісім вантажних барж у придане. Уявляєте?
Гійом мало не пищав від радощі і весь залився червоним румянцем.
Узявши три величеньких камінця, на 40 і 50 карат, він прикрив коробочку і неприязно замахав на охоронця
-ну все, ідіть собі, ідіть. І ти падрус йди, чекай, закриєш тут усе.
Гійом кинув каміння у кишеню, перехилився через борт і запхав назад коробочку із рубінами. Потім почекав, поки Гадрус поставить назад пластиковий контейнер і зчинитнить титановий бокс на магнітний замок.
-ну от. Я тоді піду. Ідем любий. Але той охоронець жахливий. Він десь воював? спопеляючий погляд. Мало не наклав як він на мене глянув. Чекай, зажди, покажи мені кредитні ставки по депозитах. А через вас можна виводити марсіанські гроші?
-на жаль...
-ну так, кому ті жлоби потрібні, аби не повбивали кого. Ей! - Гійом зовсім вже зневажливо махнув рукою Марексу - там дощу немає?
-ні пане, Харвор
-ну добре. Гадрус, до речі, ви через біржі можете заліза прикупити?
-залізо стратегічний...
-та це кожень дурень знає, ти скажи чи можна прикупити
-можна втратити ліцензію
-так я не задерно питаю. Я тобі грошиків дам, а ти скажи чи можна. Так чи ні. І все.
-я дуже перепрошую, пане Харвор, та банк може втратити ліцензію. Ви просили депозитні ставки, ось прошу.
-ой, що так дрібно, економите
-я попрошу передрукувати
-у вас є колір жовтий пергамент
-має бути, попрошу на ньому
-було б добре. І попити щось безалкоголятне принесіть
-зараз розпоряджусь
-і клерка того поклич, я про грибок його попитаю
Помічник управляючого з перекошеним лицем кинувся у апартну
-от кляті плутоняки, зароблять мільйон і гівном кидаються пришелепкуваті.
З півгодини, задовбавши усіх і кожного у банку Гійом вийшов на вулицю і подався у сторону дорогих бутіків, де його перестрів Галлар і потягнув у задні двори за гіпермаркетами. Там їх чекали неприємної зовнішності темні типи. Поки Галлар показував їм рубіни, Гйом гучно блював за контейнерами поруч. він упізнав начальника охорони, він був із контрос - загони контрпротидії загарбницьким вторгненням союзних марсінсько-плутонських військ. генерал сміливий особливо наголошував не попадатись їм у руки. Контроси отримували полонених, довго катували їх, кастрували, відтинали кінцівки і обмінювали на своїх полонених, котрих при ориманні розстрілювали на очах ворога. Тамким чином залишаючи за собою право односторонньо катувати і знущатись з полонених. Напевно саме дії контросів призвели до масових виступів спротиву у арміях Плутону. Дванадцять тисяч калік за перший обмін і двадцять чотири тисячі за другий. Кому сподобається у важкі часи займатись душевно хворими від катувань і каліками на додачу під час війни. Проблювавшись, Гійом попернувся до гурту. Галлар не перераховуючи забрав гроші і вони швидко пішли геть.
-скліьки дали?
-вісім
-ти що, там на 20 було камінців
-це краще ніж нічого
-нащо нам стільки грошей?
-відправлю тебе на Землю
-а сам?
--я був у полоні. Мене допитували. Мені не можна на Землю. Решту життя я буду перебирати папірчики і піддіватимусь провокаціям з боку контррозвідки
-битимуть?
-не думаю. Просто до кінця життя триматимуть осторонь і перевірятимуть чи я не агент Марсу
-от би мені таку роботу. А сам ти куди?
-сам я на Марс, мені треба закінчити завдання
-яке завдання?
-надсекретне
-та кажи вже, чи ти вважаєш що мене марсіани завербували
-таке могло статися. У тебе слабкий характер і воля. Тебе зламати раз плюнути.
-ну якби мене зламали, ти б міг перевірити?
-я ще в лікарні тебе перевірив
-та? коли? Це якийсь тест на непомітні порухи мімікою лиця?
-ні, просто ввів тебе у транс і все випитав
-тоді чого не розповідаєш?
-бо це може бути заблокований гіпноз подвійного рівня.
-тоді треба було на другий рівень залізти
-я намагався
-і що?
-ти обісьцявся
-та? - Гійом почервонів - я думав я жовчью спітнів. Колись у дитинстві таке було.
-я не міг перевірити другий рівень.
-ну як хочеш. Слухай, а мені за полон якусь премію дадуть?
-обовязково
-ти перед тим бував у полоні? А. чекай, якби бував, то сидів би зараз за моєю улюбленною справою - перебирав би папірці.
Галлар різко зупинився і подивився на Гійома.
-у нас майже однакові руки
-шо? - Гійом подивився на свою руку - і шо?
-ми можемо помінятися тілами, я закінчу свою міссію, а ти посидиш замість мене у теплому офісі перед купою папірців
-оце було б шикарно. Але ти ж знаєш, що ультрамагнітне переміщення інформації мозку призводить до шизофренії. Та і хто буде чекати два тижні. Чи є якісь секретні воєнні розробки про які ніхто не знає?
-не знаю. Але ми зробимо інакше.
-як саме?
-тобі пришиють мої руки
-шо?
-і очі
-очі? - отетерів Гійом
-і лице
Гійом дивився на Галлара як на божевільного.
-мені відріжуть руки і імплантують тобі. Мої очі також імплантують тобі. І шкіру обличчя підравлять і імплантують тобі. Ти будеш схожий на мене, ми майже однакового зросту і комплектації, майже, трошки більше мнязів, а ще днк яке беруть з рук і сітквка ока, яке відсканують з мого ока в твоїй голові.
-ов-ва! - Гійому підкосилися ноги і він присів прямо на тротуар
-тут не можна сидіти, подумають ти жебрак і відправлять на органи
Гійом різко зірвався і пішов за Галларом
-операція абсолютно безболісна і несмертельна
-я шось не дуже
-ризики відторгнення нульові, ми ж на Урані, тут знаєш яка медицина
-знаю, але...
-офіс, стіл, папери
-так, але все ж...
-мабуть орден дадуть - задумливо сказав Галлар
-орден - сказав за ним Гійом - орден
Йому ніколи не давали орден. Він навіть н едумав, що йому можуть дати орден. він наприклад мріяв що його оберуть губернатором континенту, чи начальником орбітальної станції, чи президентом організації націй і все у всіх беде довре і сонечко буде світити... Аж тут орден. Вийде на берег озерця, де наркомани лежать, пройдеться із орденом. А чорт, вони його навіть не впізнають, він же буде як Галлар. матиме таке серйозне, мужнє обличчя, суворі брови. А не отой млинець з дужками брів, котрому навіть діти дорогу не давали.
-до того ж громадянин категорії А і пенсія...
-пенсія - на видиху промовив Гійом
-здається пожиттєва
І це його добило. Навіть якби Галлар змінив плани, передумав, чи його б збила машина, він би викрав тіло, відрізав лице і повернувся на Землю як герой шпигунських війн рой Галлар. Подих сперло, лице зблідло, голова закрутилась
-стій, у тебе приступ?
-чекай, ні, не приступ, просто я ще ніколи так файно не жив. Чекай. Добре. Ідем до того клятого доктора. Ідем поки не передумав.

 

-тепер тобі треба дещо знати - говорив Галлар, поки Гійом наминав гіркий салатик із грушевих помідорів - твоя місія це збір інформації під глибоким ідовгим прикриттям. Це називається кріт.
-а от на Плутоні кріт виступає в іншій іпостасії - зауважив Гійом відірвавшись від їдла
-але під час вторгнення на Титан ти з загоном натрапив на залізну дорогу
-там що, поїзд ходить?
-уся дорога із суцільного заліза, обабіч неї під шаром скоріш за все штучного грунту знаходиться ще шар заліза. Куполоподібні міста, котрі атакувала авіація і важка артилерія виявились не куполами, а суцільнокритим бетоном. Скоріш за все ці нашарування величезної форми пристискають величезну смугу заліза, що йде від куполу до куполу.
-цікавенько, якісь велети приставили камінчиками залізяку?
-саме так. Вторгнення було перервано через цікаві атмосферні феномени. Спочатку викривлення видимості поля зору, потім забій інформаційних полів шумами, і наостанок електромагнітна буря, що викликала масове погрішення роботи мозку і серця.
-не інакше як натрапили на старовинні артефакти іншопланетян. завжди чомусь думав, що це будуть такі дивної форми шоломи, або скіпетри з камінцями магічної дії, а тут на тобі - два велитенських куполи і залізяка. СлухаЙ, може вони по ній просто струм пускають і виходить катод-анод? Кімнатка Тесли?
-тобі цього невідомо, ти тільки спостерігаєш
Гійом відволікшись на розмову зненацька влучив гумовою виделкою із салатом собі у щоку. Тобто у щоку обличя роя Галлар, котре він тепер носив
-а от цього бути не повинно - підняв пухкий сухий палець на рівень спохмурнілого обличчя Гійома, котре він тепер носив.
-в мене питання. От викачали з мене усю кров рідненьку, то через декілька місяців тіло наробить з твоєї нову кров з моїм, Гійомівським днк?
-не зовсім так. Тобі модифікували декотрі внутрішні органи. Тому тепер ти будеш виробляти кров і сальні залози як у мене.
-і головне відбитки пальців для розрахунків твої. А в мене, до речі, заначка.
-ніяких заначок, тебе будуть пасти увесь час. І вдень і вночі. Як тільки ти задивишся на дівку, котра мала б сподобатись Гійому, а не Галлару, тебе в той же час покладуть на стіл. Поки ти не викликатимеш підозр, тебе не чіпатимуть. Але на столі в лабораторії тауманівського інституту тебе за 2 хвилини опізнають як Гійома Нешфора.
-от халепа. Надіюсь пенсія буде у тебе достатньо велика
-не менше ніж у сенатора конгресу.
-ого
-ніяких дівок, порно, наркотиків, алкоголятів і гонок. ніяких віртуальних і квазивних стрибків. Ніяких адреналінових симуляторів.
-то як же ти розслаблявся
-на моїй старій конфіскованій хаті був ящичок із чистеньким піском і камінцями.
-ой, знаю, ти отакими манюсінькими грабельками місив пісочок, складав камінчики із тебе виходив чистий дзен
-типу того
-яка гидота.
Галлар задивився на себе нового і Гійом тут же набундючився
-навіть не думай мене убивати. Я все зроблю правильно, просто у мене натура така, понити перед важкою роботою.
-я надіюсь на тебе
Галлар з обличчям Гійома у формі марсінського підхорунжого встав і злегка махнувши колеі рукою швидко пішов до терміналів відльоту вищого класу.
Гійом доїв салат, повитирав писок і пішов до свого терміналу. По дорозі він зайшов у магазин годинників і придбав собі недешевий уранівських атомний хронограф зроблений із метеоритного заліза і хрому. На звороті він наказав нанести напис
"хороброму вояці від коханої удовички"

 

Генерал Сміливий залишив на столі нагородний пістолет, посріблений корпус, гравіровка і перламутрова біло-жовта мармурова ручка. Правда імені його не було. Чомусь генерал дуже засмутився після його прибуття. Двічі перевірили. Спочатку днк з пальця лівої руки, потім скан сітківки. Другий тест був простіший. Посадовили на кріселку у чергу очікування на отримання паперів про початок отримання пенсії, а поруч якийсь сіруватий чоловяга наспівував пісеньку. Якраз ту, що йому невдало мугикав Галлар. Гійом спочатку прислухався, а потім повернувся до чоловічка, ніби хоче щось сказати. Той на мить зупинився і глянув на Гійома. Як і казав Галлар, не можна у захваті махати рукамиі навсеголос підспівувати, треба тільки показати, що тобі ця мелодійка знайома. Давня пісенька до вечірньої казочки. Гійом скупо посміхнувся і почав розглядати свої документи. Пенсію оформили. Чудово. Гійом аж стрибати хотів від захвату. 127 тисяч на рік. От би ще десь глянути яка пенсія у сенатора. Будь-якого. Аби серотонін затік у потилицю і голову вивернуло наліво, назад і отак зі скреготінням догори, ой як файно коли в тебе є грошенята. Здались йому ті заначки дешевенькі. Одна двадцятка і ще за наркоманським озерцем двадцятка. Але напенво вже від дощу розмокла. Треба було відразу її прибрати. Боже, чого ж він такий лінивий. Нове помешкання не було у пентхаузі з видом на відновлений ліс, ані у центрі мегаполіса із видом на далекий берег океану. Звичайна маленька квартирка. від його попередньої відрізнялась наявністю кухні і ліжком, що не зачинялось у стінку із пробудженням. Але усе це дрібниці. Як і казав Галлар, Гійом поїхав у сіру зону і дав запит на роботу по відновленню флори. Там звичайно добре оплачували і вихідні були з вигодами, та кожен другий хворів на рак, а лікування було доволі болісне і довге. останнім часом робота людей заключалась у налагодженні техніки і робо-механізмів, ну і звичайно вирішенні незвичайних проблем. На цю роботу його не взяли, як на волотенрську діяльність і на прибирання прибережної зони від пластиків. Усюди де чатував рак чи небезпека йому не знаходилось місця, хоча кандидатуру й розглядали. Натомість, одного погожого ранку по дорозі у парк йому зустрівся Ру. Не так щоб "ой, привіт старий друзяка, як ся маєш". Ні, це був зовсім інший Ру. По перше він не бачив Гійома, по-друге не міг його упізнати. Але сам поводився досить дивно. Як і казав Галлар, будуть підкидувати старих Гійомових знайомих. Другий рівень перевірки заключається не в тому, як на них відреагує Гійом, а в тому як він реагуватиме, щоб себе не видати.
-припустімо ти зустрінеш свою тітоньку, котра якраз упала і зламала ногу. Звичайно ти розумний і не станеш гостро реагувати на проблему. Більш того, тобі треба спокійнісінько йти по своїх справах. Але біда у тому, що відвернувши погляд від тітоньки ти обовязково вирячишся на постер "зберігайте тепло" надиіру уваги ніж би він колись на неї заслуговував. І знову ж таки, незнайома жінка пищить від болю, як би ти відреагував, якби це була не втоя тітонька, а зовсм незнайома тітонька. Часу придумувати свою реагцію у тебе немає і от по цій чистій реакції на подію тебе і вичислять. Тому, коли побачиш знайомих, не міняй свого поводження яке було 5 хвилин тому. Веди себе зібрано, як я. Бо у тебе дуже різкі зміни настрою і це виражаєтсья у поведінці.
Гійом зі стомленим виглядом пройшов повз Ру, дійшов до повороту і тільки тоді обернувся. Точно Ру, кудись поволі йшов, ніби й не прогулювався. Дивно. Може збіг? А може й ні. О! зелень привезли, Галлар любить зелень, казав, що готовий руку всім у черзі жінкам переламати, тільки б йому вистарчило. Тому він поспіхом кинувся у натовп і з задоволенням вирвався з нього з великипи пусками кропу і цибулі. Терпіти не можу цибулю, але треба нюхати. Може ще лизнути? Для вірогідності.
Галлар казав, що по прибутті додому дуже хотів би завести домашнього улюбленця. Шкода. Усі собаки і єноти строго контролюються законом. Запит треба подавати на 12 місяців уперед. От кота можна купити, але щеплення, дозвіл і податок виходили непогані грошенята. Де йому на кошеня 1200 тратити. Хіба якогось не вимерлого таракана на смітниках знайти.
На другий день прийшов генерал і приніс єнота. Уже дорослого і відгодованого. не сказати щоб Гійом одразу весь так спалахнув від щастя, хоча досить правдиво показав увесь свій захвад, більше схожий на переляк.
-його звати Бовдур, як і тебе
Гійом глянув на відгодовану тушку, що одразу посунула ритись на кухні.
-тільки бовдур міг би думати, що ми не упізнаємо в тобі Гійома, нероба ти така. Що з Галларом?
-та нічого, полетів на Марс закінчити справи
-це добре. Веди себе як вів, бо на Землі можуть бути марсіанські шпігуни.
-мені щось загрожує?
-як тільки вони зрозуміють, що ти не Галлар. Тож постарайся вести себе стриманоі тримай себе у формі. Єнот проплачений і привитий, ось гроші на їжу і талони на знижки. Знаючи тебе можу припустити що ти його завтра своїм наркоманам продаси. Тож він прочипований і днк знято. Вважай тепер його своїм напарником.
-я б хотів літ купити
-ну то купи
-галлар би купив?
-не знаю як там Галлар, а ти купи і політай, он Бовдура із собою візьми. Якби я скнилів два роки у червоній душній упстелі, то б з радістю політав над рідною планеткою. Ти як гадаєш?
-так от я тому і цей... вот...
-гаразд. У тебе все необхідне є. Не підведи.
-Галлар казав, що мене переведуть папірці перекладати у контору.
-у яку контору?
-мабуть у розвідку. Ну, ніби... ви мене ще підозрюєте у зраді після полону у делегатів, а тому триматимете на витянуту руку від секретної інформації, таємно спостерігаючи.
-полоні - замислився генерал - добре, у контору ми тебе влаштуємо. не намагайся кудись дзвонити і з кимсь шукати контактів. Зрозуміло?
-так
-і дивись, щоб Бовдур не здох
Ну кухні щось гримнуло і покотилось
-я буду дуже старатися - запевнив генерала Гійом непевно потираючи руки.

 

Бовдур здох через місяць. Спочатку Гійом проводив все менше часу на квартирі Галлара і все більше часу приділяв приязній панянці, що надавала йому неоднознічні знаки уваги. Він розумів, що будь-який інший зкмлянин на його місці давно би їй впер. Та не все так просто із Гійомом. Ажу тут тобі на, панянка не тільки не сміялась з його статури чи поведінки, а й приділяла йому дуже багато часу. Приміром, йде собі Галлар берегом стічної ріки, спостерігає як закамянілі трупи останньої хімічної війни стікають у дамбу, де їх буде підібрано і розтерто у порох, аж тут на тобі, Ірва із сумочкою для вакацій. Ставили собі покривальце на березі стічної ріки і робити собі невеличке свято. Де Ірва брала вино пятирічної витримки, не відомо. Та гійом підозрював, що вона, як працівник банку мала звязки і вихід на чорний ринок. А на чорному ринку, як відомо, можна й померлу минулого року матір купити. Що далі йшли їхні стосунки, то краще себе почував Гійом. Ось воно, звершилось, його найяскравіша мрія - здійснити геройський поступок і отримати все - багатство, жінок і славу. Зі славою, звісно, вийшло не дуже, та 2 пункти з його найзаповітнішої мрії це вже велика перемога над злою кармою. Гійом вже подумував, яку суму слід витратити на кілечко і наскільки великим там має бути камінець. Зпокон віків джентельмени на заручинах дарували леді кілечко з вставленим діамантом, згодом, після відкриття на Меркурії діамантвого айсбергу, діаманти в два роки знецінились до рівня вугілля, з якого їх робила природа. Звичайно, стародавні ювелірні вироби залишились у ціні, як антикваріат, та рубіни чи сапфіри набагато значніше обігнали найміцніший камінець Сонячної системи у ціні. То ж залишалось вибрати колір, розмір і вартість. ні в одному з цих критерії Гійом не розбирався, тому надовго заліз у національну бібліотеку і почитав відгуки наречених. Жінки, переважно хотіли щось подорожче, чоловіки купували аби-що і дуже сильно цим пишались. Не знайшовши абсолютно вірних відповідей, гійом вирішив піти на ризик і влізти у чорну сітку, що була противагою національній мережі і була повною всяких злодійкуватих типів і хакерів мережевих систем. У перший же захід йому заблокувало домашній телевізор. мабуть якийсь хакер познущався. Ну нічого, викличу майстра і спробую у інший спосіб, із закритим місцем знаходження. Ранком замість майстра приїхав генерал і два неприємних типа. Чому неприємних? та тому що вони хвилин 15 били Гійома в живіт кулаками. Потім посадовили в крісло і привязали до спинки штанами. Генерал відразливо подивився як у Гійома з рота стікає слина і вийшов на двір. До нього підійшов його особистий помічник Закхарія
-Ло Ірва оч Деврен - показав він генералу на планшеті обличчя жінки - селенійка. Потрапила на Землю нелегально. Внутрішній відділ хоче їй мозок спалити щоб допитати.
-впринципі вона нам не потрібна. Хай підпадає під їхню юрисдикцію. Галлар звязувався?
-ні
-це добре
-пане генерал, що з цим робити?
-ампутуйте йому Галларові руки і шматки шкіри з обличчя. Решту його мені не потрібне.
-зрозумів
Закхарія швидко пішов до літали, а генерал із сумом погледів у небо.

 

Галлар із сумом подиився на Гійомові слабкі ніжні руки. Він усі двадцять днів наполегливо відтискався від підлоги, розтискався у еліпсовому обручі, та крім розтягнення звязки плеча нічого з того не вийшло. Довелося взяти із собою мясо - дебелого коротуна із величезною рамою плечей. Провів півжиття на уранівських шахтах Умбріеля, де натхненно у надважкому скелетоні з титану і сталі добував брили льоду нулькельвіна. Як звати здорованя насправді Галлар не знав. Усі в таверні називали його Вувер, то й і він став. Вувер називав Галлара Гоб. Чи це в честь якого вулкана, чи з міфології, Галлар не знав, та й часу на це не мав. запропонував Вуверу 120 тисяч за годину роботи і дав авансу 70 тисяч. Вувер гроші відніс у касу і переслав родині на Уран. Коли він повернувся, на ньому була дивна амуніція сріблястого блискучого відтінку., що наче якесь фетишистське збочення покривала усе його тіло крім голови. Хоча, за плечима виднівся зіжмяканий капюшончик, схоже і голова покривалась цією дивною матерією.
-це шо таке? - спитав Галлар
-костюм такий, півторачку радіації тримає захисту. Дуже дорогий і рідкісний. Такий тільки уранівські штурмовики носять.
Вувер пограв мнязами, хоче може він просто зніяковіло поворушився. Такий малий і така горя мязів, галлар був відверто задоволений.
-убивати когось будемо? Бо я до того трошка негативно ставлюся.
-не думаю - розвів руками Галлар - летимо
-авжеж. Я в таверні сказав, що з тобою лечу.
-навіщо?
-минулого триместру тутка канібал обзавівся, зжер чотирьох найнятих буйволів, поки не зрозуміли що до чого. Тому й сказав, щоб ти дургого не зжер. Це якщо ти канібал, звісно.
Галлар зрозумів чому Вувер не називає імені і не працює на Урані, він просто тупий, сімї за нього соромно він не каже свого походження, але почуває провину, тому всіляко старається добре заробити, бо на Урані життя не дешеве.
-гаразд, летимо.
Корабель увійшов у густу атмосферу Титану якраз коли у вузенькому проході на західній частині екватору минула гроза. Блискавки трохи вщухли і Галлар із величезною швидкістю увігнав човник у штопор. Під час приземлення відламалось шассі з лівого боку і з корми, а ще сильно обгоріла передня носова частина, входження в атмосферу було досить швидким, Галлар боявся що їх помітять шпигуни-супутники з Марсу чи місцеві розвідні апарати. Вони упали і вгрузли у грунт десь за кілометр від темної смуги узвишенної дороги, що зєднювала собою два куполоподібні міста. Хоча це вже усім відомо, що куполи не захисні верхні нашарування титанівських міст, та за звичкою уява все таки продовжувала їх так називати. Галлар вискочив назовні, відразу побіг до задньої чатини і почав смикати за подаючі дужки. Та через брак сили у нього не вдавалося
-що робити, Гоб?
-витягни цю шафку. Має розкластись конструкція запуску ракети.
-прилетіли-полетіли? Модно.
Вувер схопив тримачі і висмикнув конструкцію на грунт. величезна пластикова шафа відразу траснила від удару
-ой - сказав Вувер
-це нічого, так і має бути. Зніми пластиковий каркас і постав її сторчма.
Поки вувер відламував кусти пластику, Галлар дістав пульт і почав налаштовувати координати.
-куди ця ріднуля полетить?
-до селенян
-а! так і знав, шо ті сірухи шось замишляють.
-там є кулки і пневмопатронами, закріпи і натягни троси.
-ахой, Гоб!
Вувер заходився вистрілювати кілки у грунт і кріпити контрукцію. Галлар закінчив налаштування і підійшовши до контрукції натис ричаг і захисна рама розпалась, оголивши двеметрову холодну обліплену світлою керамікою ракету. Галлар натис у декількох місцях і відркрилась спеціальна діра, з трмиачами і контейнерами. Висмикнувши два наменших він кивнув вуверу взяти два більших. Кинув їх поруч і пішов до човника по інструменти. За пять хвилин вони неспішно рухалися до дороги, несучи на собі купу існтрументів плюс контейнери і складену ширму.
-це що, парасолька? - спитав Вувер
-ніби так, тільки більша
-нашо нам парасолька, над головою така дупа, ніби кінець всесвіту
-якщо у атмосферу влетить метеорит, він продірявить її, і по випаленій смужці до нас прилетить... хто?
-хто? - насторожився Вувер
-сонячні зайчики
вувер не розуміюче витріщився на стікаючого потом Гоба
-зайчики це не захищена озоновим шаром і атмосферою радіація, що вдарить у твій Півторачний костюм твердою четвірочкою і за дві хвилини спалить твій кістковий мозок

 

-шановні! Що ви там робите?!
Галлар підняв очі і побачив на дорозі непевну тінь, схожу на силует людини. Просто у їх сторону били промені не сильного світла, та якраз достатнього щоб затінити незнайому особу. Вувер вигулькнув із ямки і навів на незнайомця сріблястого інкрустованого Олра-8, 49 калібру. Галлар махнув йому рукою, щоб прибрав зброю, та Вувер був не з тих, що запросто ввіряють своє життя аби кому.
-ти хто такий?!
-я прибиральник, а ви хто?!
-я вувер, то мій колєга Гоб, і ми тут маємо справи, йди геть!
-що ви там копаєте?!
-а шо тебе це так колише?!
-ви можете пошкодити антену
Вувер роззирнувся накруги, глянув під ноги і крикнув
-немає тут ніяких антен!
-ви якраз на ній стоїте! Перестаньте копати, обладнання дуже тонко настроєне!
Галлар виліз із своєї ямки і глянув на дорогу, абсолютно рівну дорогу, що зєднувала далекі невидимі через атмосферу куполи, потім роззирнувся. Залізний щит від дороги йшов дугою, плавно заокруглювався і впирався у дорогу вже за двісті метрів від центру. Отже це залізне потовщення під землею якраз у центрі передавача. гігантського передавача що кудись відсилає сигнали.
-що це за антена?! З ким ви спілкуєтесь?
-яке до шляка спілкування, це телепортаційна антена! Залиште ямки, я повернусь із датчиками і заміряю чи є пошкодження.
От тобі і на. оця гігантська штукенція не що інше як доісторичне надбання предків, що були набагато розумнішими за своїх праонуків.
-Вувер, не цілься в нього, тебе за ногу, бо він ше нам щось зробить - зашипів Галлар
-я йому дірку замість голови зроблю - самовпевнено заявив Вувер посміхнувшись
-шановний, я перепрошую, ви нам не допоможете?! - Галлар вискочив із ямки і стурбованоозираючись швидко подріботів до незнайомця. Той спинився біля свого транспорту.
-що у вас талося?
-ми тут сіли у якості досліджень цікавостей атмосфери
-а! Це через вольфрамові оксили. Вони нам потрібні для спалення атмосфери у момент перекидання. Ну щоб нічого не заважало чистоті сигналу. Просто ця техніка доволі стара і дуже чутлива. У нас були неприємні випадки, тому краще зайвий раз перевірити ніж потім вишукувати тіла на орбіті Меркурію. Так прикро було.
-дозвольте запитати, як далеко може закинути ваш телепортер?
-достатньо далеко
-може десь так як до Землі?
-набагато дальшіше. Вам потрібно на Землю?
-саме так, було б дуже добре. У нас невеличка аварія. накнулись на вашу антену шукаючи воду. Це скільки нам коштуватиме?
-Думаю, десь півтори тисячі
Галлар двічі кліпнув, дивлячись на просте змучене обличчя прибиральника.
-а як вас звети? Мене Уст Галлар, я з Землі
-дуже приємно, Уст Галлар. Якщо ви зможете сьогодні оплатити, ти ми з товаришем сьогодні ж вас переведемо у потрібну вам точку. Тільки потрібно трішки порахувати траекторії трафіку і зміни напрямків.
-звичайно. Ми тепер нікуди не спішимо. У нас з колєгою є готівка.
Прибиральник зацікавлено поглянув на вувера, що досі цілився у нього з пістолета.
-давайте я вам відразу і надам послугу з телепортації. Сідайте позад у прибиральну машину. Галлар обережно вліз на напівлежаче заднє сидіння капсули, прибиральник прищіпнув його ременями і закрив верхні дверцята. Потім заліз сам і рушив з місця. За декілька хвилин машина набрала назвичайну швидкість, змітаючи з шляху куряву пилу. Так от як вона прибирає! Достатньо декілька разів проїхатись по центру антени, щоб змести пил, котрий може викликати перешкоди.

 

Старий Кай сидів на узвишені у весокому деревяному кріслі з прямою спинкою, що звивалось до гори гострими вирізами башт імперських храмів, а по бокам мало накладені шкіряні тавровані латки. Голова ордену спирався на ліве поруччя, підперши бороду кулаком, якраз на клапті шкіри з шанованого голови ордену Роя-Лья, що був перед-перед-ним. Колись і йому зріжуть ритуальним скальпелем шкіру над сідницями і приліплять таврований клаптик на це старезне розхитане крісло. Навпроти, на низьких табуретах у довгих білих сутанах із голубими полосками повз ніг сиділи шанований Мозі, речник слова ордену і його товариш Таранас, що були охоронцями традицій ордену. Трохи віддалено стояв кремезний Вувер. Він тримав у руках свого величезного пістолета, котрим можна було носорога в чоло застрелити. До речі із ствола зброї ще йшов легенький димок. Охоронці традицій неспокійно поскрипували стільцями, різкий запах горілого пороху перебивав приємні благовонії, котрими насичувались зали орденського замку. Кай перевів погляд на вувера і той розвів руками.
-жбан тріснув так, аж вам півстіни за колонами замазало.
Не зрозуміло було, чи то він вибачається чи просто проясняє ситуацію
-надіюсь його демони підхоплять на виході із храму - промовив Таранас і поправив свої одежі. Він був високий і мав густе чорне волосся. Мозі, що сидів поруч перехилився уперед і спробував побачити обличчя Таранаса, та той відвернувся до стіни. Мозі встав із стільця, і не розгинаючись обійшов Таранаса з другої сторони і таки подивився на його обличчя. Потім відійшов від нього, глянув на Кая і на Вувера.
-традиції збережено. Нащо ці слова?
-шанований Таранас мав на увазі, що делегат Карс вчинив надзвичайно огидно, шантажуючи орден, маніпулюючи політичною ситуацією для власного збагачення. - Кай обережно поворухнувся, щоб не стрільнуло у спині і сів рівноу кріслі - Шановний Таранас не такий дурний, щоб зачіпати вас, шанований Мозі
-та? - відповів Мозі доволі неприємним скриплячим голосом - а я вже подумав то він за свого синочка пригадав
Кай прикрив долонею очі. Ну от, зараз ці два старі півня будуть знову чубитись за старі гріхи. Може наказати Вуверу їх убити? Але прийде на їх місце? Молоді амбітні Карси, що на руках винесуть його із замку, встановлять у храмах купу електроніки і перетворять релігію на бізнес.
Та Мозі випередив його, він швиденько задріботів до Вувера і на ходу замахав на нього руками
-йди геть! Йди! Йди звідси, ти своє діло зробив. Манек!!! залпати йому на касу, виведи його геть!
В залу заглянув молодший клерик, і махнув рукою Вуверу. Той знітившись, швиденько вийшов у бокові двері, залишивши старшин ордену на самих.
-я мушу на це глянути, бо не спатиму усю ніч - встав зі стільця Таранас
-що ти хочеш побачити? Що? - повернувся на місце Мозі - півкіля мозку з кровью на стіні? Чи смердюче тіло зрадника під колоною? Що ти за півтисячі років не бачив? Що?
-ой, Мозеф, смердюча ти падлюка, які півтисячі років? Пятьсот літ життя? У мене б уже шизофренія почалася, як у Кульвідта Другого на стошістдесятпеший день народження.
-тільки не прикидайся що не знаєш як цього оминути! - замахав на нього руками Мозі - всі чули що у тебе на Урані своя приватна лабораторія
-і що? В усіх на урані своя приватна лабораторія по омолодженню. Хто захоче через касу платити і нариватися на осуд громадськості?
-поговорюють у тебе є метод холодного струму...
-ага - почервонів Таранас- холодного струму для омолодження, хоолодного горіння для міжсонячних ракет і холодного мислення, якого у тебе Мозеф уже двадцять років як немає!!
-ага!! - скочив Мозі - сердишся - не правий! Сердишся - не правий!!
-іди у відкритому космосі прогуляйся дурнуватий дід!
-у мене сям двадцяток, а в тебе один хлопчик-водонос - зареготав Мозі
таранас скочив і схопив у старечу руку свій табурет і занісши на головою замахнувся. Мозі вирячив очі і заволав
-рятуйте!!! Убивають!!!
В наступну мить у залу увірвалось декілька клериків із зброєю в руках. Та кай встав з крісла і махнув їм рукою щоб забирались.
-ідемо поглянемо на труп Карса, мені самому цікаво
Його старезні поплічники опустили плечі і повільно поплелися за главою ордену. За залою через вузький коридор йшла кімнатка для розмов і відпочинку. за нею була комора для речей, а в ній невеличкі деревяні оббиті залізними смугами двері. Пройшовши через них троє старганів потрапили у невеличку залу з високими вузькми вітражами. Між тісних колон лежало тіло у калюжі крові. Стіна, на котру бризнула його сіра речовина була колись давно біла-біла. Та з часо на ній почали зявлятися червоні і коричнуваті плями, подекуди із засохлими клаптями плоті. Над плямами зверху було вбито великі золоті літери, котрі утворювали напис "ВІРЮ НЕЗРАДЛИВО". Старий Кай обережно, щоб не торкнутись колон, підійшов до тіла.
-обличчя зовсім немає, не впизнати чи це він
-клерики всерівно зроблять тести днк і сітківки
-тут немає сітківки, днк можуть підробити за наказом Карса, за наказом Карса можуть через хвилю і нас убити. Мозі, чому ти не стояв із Карсом біля стіни
-шанований Кай, мені лячно тут знаходитись
-півсправи не зроблено, я заберу у тебе виноградники Апсинари
-ой! Та за що?
-ти став необережний, Мозеф. Ти старієш і тебе приберуть твої ж клерики.
-я довіряю своїм клерикам
-духовне училище на півдні, біля перешийку, це ж твоя зона відповідальності? Звідти випустився Карс, а тепер лежить тут і ти навіть не потурбувався переконатись що саме його убив найманець
Мозі насупився і схилив голову. Таранас виступив уперед і підійшов до трупа.
-у нього має бути родинка на щоці і на плечі
-Таранас, не розчаровуй мене. У мене є запис убивства делегата Карса, і поки ви чубились я через око-візор переглянув його. Це справді Карс, його днк і сітківку перевірили ще вчора по прибутті з Титану. Крім того у мене є спеціаліст, що перевіряє набуті навички людини як він ходить, як тримає осанку, як відповідає, уся його міміка і рухи були зчитані і перевірені. Це справді Карс. Ви стали доволі старі і необережні. ще раз кажу, ваші клерики можуть вас змістити, а мені не залишиться нічого іншого як прийняти їх як більш сильних і розумніших.
Кай вийняв з кишені око-візор і простягнув його Мозі.
-ти позбудешся не тільки виноградників. Тобі належить повідомити його рід, що його прибрав орден за зраду. Можеш представити їм докази.
Старий Кай повільно вийшов із смертельної зали, а Мозі ще більше схилився до долу.

 

Сьогодні Каю мали робити колоноскопію, чергову неприємну операцію з огляду його старезного двухсотлітнього тіла. Та він пропустив її, натомість рушив по сходинках у темні тунелі замку. У північному крилі був довгий вузький коридор, а по бокам маленькі, з ріст людини, келії. Колись давно ці келії мали тверді ліжка і слабке світло - там проводили час у молитвах браття ордену перед прийняттям у вищі сани. У цій, третій зліва провів свої шість тижнів Кай Рготтам, син впивової аристократії, що вела свій рід із часів завоювання незалежності Марсу і Першої Республіки. Тепер там було пусто, як і у решті келій. В наші дні сан здобувався не ревносною молитвою, не розмовою із старшим братом, що оцінював твою відданість ордену, а звичайнісіньким впливом, грошима і звязками. Минулої декади прийняли племінника маршала Кої, прапороносця їх імператорської величності. Звісно він не буде приямати участь у закритих засіданнях ордену, не матиме привілегій і будь-якого впливу на політичну ситуацію імперії. Зате відтепер, він орденоносець, недоторканний. Свій. Кай таких своїх готовий був у маслі варити. У кінці коридору щось стукнуло, та Кай не переставав іти. Схоже він знав, що там хтось є. Двері у келію були не зачиненими. На зручному відкидному ліжку сидів Уст і читав книгу. Справжню паперову книгу, мабуть ще з Землі привезену.
-що читаєш? - спитав Кай
-книгу, татку - відповів Галлар
-я просив тебе так мене не називати
-нас ніхто не чує
-справді? Ти впевнений?
-більш ніж.
-напевне усе тут вже обнишпорив
-і знайшов запасний вихід
-справді? Де? - Кай здивувався
Уст посміхнувся і відклав книгу
-вони убили Карса, делегата сенату.
Уст узявся руками за коліна і захитався
-це погано, батьку, дуже погано
-чому ти так вважаєш?
-Карс амбітний, Карс жадний, Карс дуже вигідний. Нащо його убили?
-порушив відданість ордену
-чи захотів зайняти чиєсь місце? Це Мозеф зробив?
-ні, синку, це я розпорядився. До речі твій тупий друг дуже добре виконав справу і церемоніальній залі забуття
-він такий. Тільки дав постріляти. Чи міг Карс залишити після смерті послання живим про негідний вчинок ордену?
-яка різниця
-репутація. Як що до репутації?
-у ордену немає репутації. Він існує так довго як сама імперія і ніщо не змусить його зникнути.
-так багато хвастунів говорили, але імперії розпадались, ордени з разом з ними.
-дошкульний син. Нащо мені мозок виїдаєш Достатньо було твоєї зажерливої матері.
-я знайшов антену.
-справді? Звязок із Землею?
-налаштована на всю сонячну систему.
-кому вона належить?
-не повіриш. Двом ідіотам, що за копійки продають найнезвичнішу річ у Всесвіті.
-цікаво що це за антена така. Що за завязок
-це не звичайна антена. це телепортаційна антена.
Старий Кай уважно витріщався на сина, видно вирішуючи чи не зійшов він з розуму.
-памятаєш про залізо на Титані?
-то вас піймали на Титані? Я думав ви на Селені влучили у пастку бухгалтера.
-під час окупації Титану було знайдено вликі поклади чистого заліза
-чистого? Хіба таке буває?
-але виявилося що це не поклади, а гігантська антена. Шириною 50 кілометрів, вона закінчується двома величезними куполами, або точніше сферами. між сферами йде видовжений еліпс, присипаний землею. а поверх грунту йде, схожа на дорогу, зєднювальна смужка. По цій дорожці час від часу на величезній швидкості проноситься автомобіль на скрапленій енергії нематерії і здуває з поверхні пилинки. Для того щоб телепортаційний викид пройшов чисто і без спотворень. Ці два бовдури, археологи-вчені з інституту Райбе витратили 30 років життя і купу грошей спадку одного з них і знайшли цю антену. Телепортаційну антену.
-вони тебе телепортували?
-ні, ми сіли з вувером у Ракету і вийшли на орбіту, де нас чекав човник, потім полетіли на Плутон, але на півоберта нас затримали чорні комірці.
-он як. То ти не бачив як телепорт працює?
-бачив. Це гігантська машина із чистого кремнію і заліза. Вона використовує енергію нематерії...
-стоп! Що за нематерія?
-чорна матерія, нематерія. От є я - з нашої матерії, атомів і електронів, а є нематерія, обернена - пустота Космосу.
-не дуже зрозуміло.
-усе в нашому світі це матерія. там де немає матерії - є нематерія. Вона є, але ми її не бачимо. Можна палити матеріальне вугілля, а можна брати енергію з нематерії. Усюди де немає матерії це є обернена нематерія, антиматерія, чорна матерія. Я не знаю як її назвати по іншому. Ці дебіли називають її нематерія.
-це значить весь космос забитий нематерією?
-так! - зрадів Уст - зрозумів?
-ні - спохмурнів Кай, - але я потім про це подумаю. Давай про антену.
-про антену все.
-ти бачив як вона виглядає?
-не зовсім
-що це значить?
-я бачив місце у якому вона стоїть. Це величезна порожнина, десь зо два кілометри і по середині, немов обгрижене яблуко, тягнеться неправильної форми серцевина, що переливається цікавим ядучо-зеленим кольором. Потім ми прийшли до коридору і в кінці були двері. Той другий сказав - "добре, я на Уран, по гроші від селенян" і просто увійшов у двері.
-як вони вмикають телепорт?
-ніяк. він завжди увімкений. Вся казка у тому, що вони в машині один раз розраховують трафік, а далі хоч туди-сюди бігай. Титан-Уран. Уран-Титан. Віпочив і знову - Титан-Уран, Уран-Титан. Поки ноги не заболять.
Кай скептично розглядав захопленого сина і думав про своє.
-де твої руки?
-віддав одному бовдуру з Землі. Його контррозвідка на підмогу прислала. Думали я від яду загинув. Мав би вчинити самогубство згідно інструкції, та яд виявився недієвим, тільки параліч нервових зєднань лівої частини лиця викликав. Та дві операції і я як новенький. Тому підозр не було.
-контру і далі полковник Сміливий веде?
-уже генерал. З чотирма смежками золотих віночків
-он як
Кай пройшовся по маленькій келії і присів поруч із сином.
-значить у селенян є телепорт... - сказав він свою думку уголос
-я тобі скажу навіть більше. Це той селенян у котрого Карс замовив півтора мільярди в кредит
Кай підняв очі
-нащо йому півтора мільярди?
-або на війну, або на переворот. І знаєш що? Я щось не бачу новеньких танків по дорозі на Титан
Кай занервував. переворот проти кого? Гроші на зброю? Ні! Скоріш на підкуп і залучення нових заговорщиків. кщо Карс мертвий то як дізнатись хто у заколоті? заколот проти кого? Проти династії чи ордену? Півторамільярди це зброя для мільяойнної армії. Ой поспішивли ми з Карсом, поспішили нечувано.
Уст Галлар відпустив коліна і підняв до очей пальці
-курва, як мені повернути свої руки?

 

Вувер кинув лопату, змахнув піт з чола і витяг з рюкзака пляшку. Галлар сидів обабіч залізної дороги і насторожено вдивлявся в один її кінець.
-старшой! Ше копати?
-треба три ямки, як минулого разу і дзенькни лопатую об метал сильніш.
Вувер приклався до пляшки з напоєм, кинув в уже викопану поруч ямку пусту тару і потягнувся у плечах
-нє шоб по їхніх коридорах походити, приспічило пертись на космольоті. Мені та радіація весь мозок випалить, ітак не дуже розумний.
Поки Вувер копав нову ямку, бурмочучи при цьому, Галлар слідкував і прислухався. Якщо пропустити цього разу, доведеться ставити намет і чекати дві-три години. Здалля зайнялася курява і Галлар не чекаючи вискочив обаббіч дороги і підняв руку. транспорт тільки свиснув, обдавши Галлара сильним пекучим потоком дрібної куряви. Його збило з ніг і він покотився під насип. Вувер покинув лопату, вихопив свій неймовірний пістолет і побіг до нього
-Гоб! Гоб! Ти як? Ого! Ну в тебе й пика!
Галлар присів і спробував відплюватись, та було таке враження, що курява дрібного пилу потрапила аж у легені. Позад щось шмигонуло і на дорозі зупинилась автівка.
-Скоробій! - замахав йому рукою Галлар і кинувся на зустріч із розпростертими руками.
Чоловяга, що вилі з автівки виявився не Скоробій, а його напарник Скай. на відміну від чемного і довірливого Скоробія, скай був старшим і дуже незадоволеним. особливо його не задовільняло близьке знайомство із Землянином Галларом. Схоже відчував скриту небезпеку, обман ,або що. Завжди дивився таким поглядом... ну як дивляться продавці на базарі на малого замурзаного злодюжку, що бігаючими очима роздивлявся по крамах.
-ви не могли б мене довезти до Скоробія, у нас є важлива розмова.
-що вам говорити, вам сміжку руху порахували, ідіть собі!
Скай розвернувся і пішов до автівки.
-я дуже перепрошую, ви не могли б нам зробити ще один коридор руху?
-по одному на планетку. Земля все!
Галлар розвернувся і подав знак вуверу. Той не зрозумівши вирячив очі. Тоді Галлар показав рукою на Ская і ще раз подав знак. Вувер вихопив пістолет і стрельнув скаю у потилицю. Голову рознесло на шаматки, розбрикуючи шматочками мозкової ткании і кістками навсібіч. галлар вже хотів крикнути Вуверу "що ти наробив!", та враз падаюче тіло Ская зникло, як і його автівка. Позад пролунав стомлений голос Вувера
-старшой! Ше копати?
Спантеличений Галлар відповів
-треба три ямки, як того разу і копай поки не дзенькне лопата.
Вувер кинув пляшку у викопану ямку і заходився копати наступну. Оторопілий Галлар прийшов до тями і різки скочив на край дороги піднявши руку уверх. Цього разу він затулив обличчя рукою і зробив півкроку назад, та його все одно збило ударною хвелею від швидкісного авто. Він відплювався, глянув наліво, та автівка не повернулась. Схоже вибрик часу запамятали тільки вони зі Скаєм.
-Вувер! Заряди ракету на повернення. Хай спустять човник. Повертаємось на Марс!

 

Голова ордену Старий Кай недобрим поглядом сверлив Галлара, поки той розказував що сталося. Коли він закінчив, Кай поворушився і промовив
-я скажу більше, це не його вина, бо він дебіл, а твоя, бо взяв його з собою. А ще таке, коридор із Марсу на Землю закрито. Наші доблесні хотіли переправити туди вірусів для початку вторгнення, та хтось усе зіпсував. коридор не працює. У нас немає телепорту на Землю.
-от же - Галлар схилив голову і замислився
Кай завжди думав, чи він насправді так глибоко замислюється, чи тільки вдає із себе крутого, аби викликати його повагу. Та, як батько, він чекав. Тепер часу було вдосталь, вторгнення відкладається.
-Скоробійчик згадував селенян, у них коридор із Місяця на Уран. Ще супутник Іо, він має шлях на Європу.
-Європа зараз радіактивне пекло після громадянської ядерної війни, а Іо розстрілює навіть метеорити, що летять в його сторону.
-требя знайти селенян, у них коридор на Місяць.
-з Урану?
-на Уран легше провести вірус ніж будувати флот на 80 мільрядів і потім урізати армійцям пайок в два рази на шість років
-на Уран? Тебе той дебіл покусав? Ми не повеземи віруси на Уран. Бо шанс, що нас піймають дуже високий, думаю процентів 95.
-а якщо не піймають?
-я в тобі так часто розчаровуюсь, що хочу тебе запросити на розмову у реліктову залу з тим дебілом Вувером. Якщо є шанс, принаймі у 1 відсоток, що може призвести до війни з Ураном, то це вже погана ідея, яка ніколи не буде втілена у життя. Якщо сьогодні вища рада парламенту Урану дізнається напевне, що марсіанські нишпорки провезли віруси, то через 10 років Марс вимре від голоду. Ти знаєш що таке економічна блокада?
-чому ж не знаю. Був такий вип...
-так от там з двух мільярдів залишилось 20 тисяч колоністів, що вивчають верхні шари грунтів на гроші меценатів. І на Марсі такого не можна допустити. Розумієш?
-так
-думай ще
Галлар опустив до долу руки і ще раз замислився.
Кай незадоволено пхикнув і поволі встав з крісла.
-я сьогодні увечері відбуваю з делегацією на Уран. Тож відправлю людей стежити за селенянами. Дійзнаємось де їхній коридор і спробуємо накрити їх. Обережно. Ти лети на Титан і знайди Скоробія. Як хочеш, але відкрий коридор на Землю. Тисни на те, що ми гроші заплатили. Вони, здається, на чесності помішані. Мабуть прахристияни. Якщо не вийде, то убий Ская, а потім я вишлю будівельну бригаду, пустимо їх нікчемну антену на брухт, побудуємо флот і захопимо Землю.
Галлар кивув і вставши пішов у протилежну сторону. Кай дивився йому услід і шепотів
-якщо і цю місію завалить, заберу його печінку на омолодження нове, як не крути, рощена краще ніж штучна.

 

Генерал Сміливий сидів за величезним круглим столом і про щось розмірковував. Величезна зала прикрашена білим блискучим мармуром, за котрий на Урані можна було б стати мільярдером були чиста і свіжа. Позад генерала, під самою стіною на невеличкому незручному стільці сидів вірний Закхарія і читав стару газету. Випуск 13 квітня 1931 року. Помер місцевий бровар, піймали злодюжку біля кас, нові гроші і як содою відмити накип не завдавши шкоди шкірі рук. Генерал поворухнувся, Закхарія враз відклав газету і піднявся. За мить відчинились двері і увійшли двоє. Уст Галлар і Скай. вони сіли за круглий стіл навпроти одне одного, і якщо двері були на 12, а генерал на 6, то Уст був на 3, і відповідно Скай на 9. Закхарія пішов до дверей з наміром зробити напої прибулим
-ні! - зупинив його генерал - сядь на місце
ні трохи не збентежений Закхарія повренувся і всівся на свій стілець.
-доброго дня генерале - сказав Галлар ввічливо, злегка нахиливши голову - дякую вам за руки
-це зайве, Уст. Пане Скай, як добрались?
скай знизав плечима і почав крутити пальцями, показуючи, що трішки спішить.
Генерал витримав паузу і врешті почав
-пане скай, Уст Галлар, мій особистий розвідник в недалекому минулому натрапив
-добре, добре, добре, це усе мені відомо. Поки ми чекали і будемо тревенити впусту я міг би відкрити прохід у сузірья гоничх псів на нову екзопланету. Розумієте? Нові життєві ресурси. Не пекельний меркурій, не замерзлий Плутон, а реальна нова Земля. Зроблю вам прямий перехід і йдіть пішки з лопатами в новий світ.
-справа не у нових територіях, а у безпеці переміщення. Земля зацікавлена у безпеці проходів.
-знаю, знаю, ви боїтеся, що прямий перехід дасть змогу ворогам окупувати ваш єдиний незаражений радіацією і мікробами острівець суші на планеті. Від колишньої величної стомільярдної Землі залишився один нещасний острівець у океані, Едінбург семи морів. І то, його скоро заліпить хмара нечистот і сміття, що невпинно рухається з півночі. Ну це ж треба, я б міг розрахувати вже 7 переходів і можливо підготувати одне випробування.
-ви мабуть не розумієте усієї небезпеки...
-досить!
Скай рвучко піднявся і швидко пішов по залу на вихід. Генерал повільним порухом руки вказав Закхарії йти за ним. Помічник швидко зірвався і побіг слідом. Коли він вибіг, Уст повренувся до генерала
-марсіани купили собі прохід, але ці два диваки чомусь передумали і закрили його. Натомість існує як мінімум десять у нашій Сонячній системі, і ще безліч пробних в усі напрямки космосу. Схоже вони шукають придатні для життя віддалені екзопланети.
-дуже цікаво, куди нам йти? На яку екзопланету. Населення Землі 4 тисячі і всі ми помістимось в одну невеличку баржу, Іо нас радо прийме, чи Уран. Всерівно. Головне це статус. Земля праматір і хто на ній живе, той керує сонячною системою.
Уст приховав посмішку. Яка сліпа самовпевненність. 3843 громадянина планети, котра вариться у котлі післяядерної війни це ніби осколок башти після розваленого замку. На 4 тисячі жителів 12 генералів, 30 міністрів, 4 високих суди, ради безпеки, сенати, конгреси, спілки, обєднання і масштабна пропаганда, що на Землі 33 мільярди людей, серед якиз 12 мільярдів це армія. Хоча, звісно, без цієї інформації Марс швидко б захопив планету і тільки заради самолюбства встановив свого червоного списа на найвищій будові планети.
Генерал встав із-за столу і підійшов до стіни, де висіла нарисна карта сонячної системи із вказанням поселень, колоній, монархій, демократій і купецьких джамахерій. Земля була вигідно розміщена майже по центру карти, усі решта крутилися навколо. Іо зовсім поруч - місце останнього великого переселення землян. Тепер вони закриті і заблоковані. балом править Уран, нагнітає Марс, решта придатки, колонії і провінції. Земля, така центральна і вигідна, це невеличко містечко із двома тисячами працюючих і тисячею неврозів - не здатних на розвиток лінивих нероб, що їх утримує уряд в надії на майбутній розвиток. хоч б потомство давали, нероби кляті.
-можемо піти і тряхнути селенян. У них є перехід.
-не треба нікого трусити. Треба закрити переходи і знищити антену. Думаєш ще є?
-що саме? Переходи?
-антени, реліквії давнього минулого.
Уст розвів руками і відвернувся до вхідних дверей. Закхарія чомусь довго не повертався. Генерал відійшов від карти і сів на місце.
-Каріто Уросава колись виклав теорію про те, що теперішня цивілізація це тертій виток розумного життя сонячної системи. Тобто до нас були ще дві цивілізації, котрі досягли піки розвитку і вимерли.
-це ви про динозаврів?
-ні. Про живих румних істот. Можливо перші були рептилоїди, після них птахоїди, а ми от ссавці. І після нас будуть...
За дверима щось ляснуло. Уст зірвався на ноги вихопивши кинжал. Генерал натис на кнопку виклику, та відповіді не було.
-що там? Глянь - вказав він Усту на двері. Той підняв кинжал і нечутно підійшов до дверей. По чолу прокотилась краплина поту, потім ще одна. Ставало нестерпимо спекотно. Галлар у бойовій стійці повільно підійшов до дверей і обливаючись потом уже хотів було схопити за дверну ручку, та жарке полумья охопило пластик і пихнуло вогнем прямо йому в лице. Галлар відскочив назад, прикривши лице рукою. Двері в моменті вигоріли, і за ними відкрився незвичний пейзаж. Замість передпокою для очікування мінус шістнадцятого поверху будинку засідань вони опинились прямісінько посеред пекельної рівнини Меркурію. По той бік від генерала спалахнула стіна, повітря швидко зі свистом вилетіло з зали, стіни розкололися і дві одинокі фігурки спалахнули вогнем.

Львів
19:26
27.01.2019