Окупація Титану

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Fon, 11 лис 2018.

  1. Fon

    Fon whom how

    -підхорунжий Зеф, генерал віддав наказ штурму

    -ну то файно, капрале, я наказую десантувати легкі дивізії
    Від велетенського міжпланетного корабля, що завис над густими хмарами Титану, супутника Сатурна, відокремились зопівсотні середніх десантних човників і по дузі почали зближення з твердою поверхнею.
    -генерал знає про початок штурму?
    -так, пане підхорунжий – підтвердив карпрал роблячи помітку на поверхні планшета. Полковних Арос зробив чергу на скидання важкої техніки.
    -протестую! – рикнув підхорунжий Зеф – а якщо у них є легка авіація? Позбивають його гармати осадні, чим будемо міста брати?
    Капрал почервонів, але відмітку в планшеті поставив
    -генерал також підтвердив заборону скидати важку техніку до освоєння території легкою моторизованою технікою і основних військ – промовив капрал
    -Скірко! – дай марш нашій десантурі
    -даю марш – зробив відмітку в планшеті капрал
    -отта! – буде веселіше об скали розбиватись.
    -віднедавна нас озброїли датчиками перешкод і лавувальними реактивними двигунами. Тепер капсули уникатимуть перешкод і плавно сідатимуть на поверхню.
    -ппфф! Кому воно «плавно» треба?! Плавно сядеш, тут тебе і бомбою і накриє! Тре так - пульнувся з корабля, швякнувся об землю з іскрами і вперед трощити ворога!
    -цілком з вами згоден, пане підхорунжий. Прийшов запит від делегата
    Зефа аж сіпонуло
    -а цьому що треба у наших забавках?
    -сенат Марсу визначив делегатів на освоєння природних ресурсів. Це делегат сенату Карс, буде описувати майно і природні ресурси.
    -пффф! Хіба то, шо вояки не розтягнуть – мовив підхорунжий і голосно заржав
    -я все чув, Зеф! – холодно мовив позад командуючого десантними угрупуваннями делегат Карс.
    На відміну від вояк у блідо-червоних мундирах він у був у чорному костюмі з яскраво-білим комірцем і підворотами на рукавах. Від вечірнього смокінгу його відрізняла нашивка короткого широкого меча бога війни Марса. На рукавах вояк нашивок не було, зате спереду у підхорунжого висіла срібна бляха, у капрала мідна. Зеф презирливо глянув на білі рукавички делегата і відвернувся до моніторів, що показували висадку десанту. На шістьох із них була зйомка з камер командирів загонів першої хвилі, найсуворіших і найжорстокіших сержантів армії Марсу. Двох із них Зеф особисто витягнув з в’язниці за тиждень до початку окупації Титану. Один когось зґвалтував, другий вирізав пів-корчми заробітчан з… звідкись там. Тепер вони або загинуть, або завдадуть 70 відсотків втрат ворожій армії.
    -о! танки пішли? – вигукнув делегат потираючи долоні у рукавичках
    Зеф скривився іще сильніше, проте стримав себе і неголосно чітко мовив:
    -стань отам.
    «Отам» це значить біля турнікету на жовтому квадратику, для гостей мостику і капітанської палуби. Основний командний склад був на поверх нижче, або під ними, сам капітан корабля був у хвостовій частині, на випадок обстрілу передніх палуб. Це щоб при втратах капітан з командою вижив і зміг відвести судно з поля бою.
    -десантура на місці, зв'язок обривається, занадто густа верхня атмосфера
    -курва її густину в…
    -танки прямують до ущелини перед містом, якщо там буде засідка, ми відразу скинемо малу атмосферну флотилію – перебив лайку підхорунжого капрал
    -якщо не помиляюсь –встряг делегат – авіацію веде племінник диктатора Юлай?
    -Юлай – кивнув Зеф, колись давніше його хотіли прикріпити до видатного вояки Зефа, проте, коли хорунжий вперше глянув на салабона у формі ручного пошиття, то відмовився його вести, а потім ще і по дупі надавав. За це хорунжий став підхорунжим і 3 роки вчив злочинців бути хорошими і відданими вояками Марсу.
    -генерал дав добро на скид важкої техніки.
    -мабуть таки то місто розбомблять. В показових цілях – задоволено сказав Зеф
    -генерал ще той садюга, могли б виставити війська і виставити ультиматум.
    -і як би ви вели перемовини, усі шпигуни попропадали. Видно у них хороша система контррозвідки.
    -це ще нічого не значить. Готовий пожертвувати своїм життям, але спроба виставити ультиматум необхідна.
    Зеф криво посміхнувся. Титан заселений мешканцями планети Земля на 200 років пізніше колонізації Марсу. Це ж вони користували з природних багатств планети, щоб облаштуватись і вистроїти свої чудернацькі куполоподібні міста. Кляті комуняки з Землі, розтринькали ресурси Марсу на облаштунок усіх колоній Сонячної системи, шо це за система «взаємодопомога освоєння Космосу», якщо Марс тільки давав, а назад не отримував. За 640 років жодного разу ніхто не запропонував ані шеляги. Де вони були коли на планеті була чума? Де були коли 17-річний голод викосив 92% населення? На всі запити про допомогу тільки відмовка «вирішуйте внутрішні проблеми самі». Ну нічого, як тільки з’явилась імперія, відразу усі їх за поважали. І знижки на торгівлю і пріоритетність у космопортах і найчистіші орбітальні трафіки.
    -генерал забажав приєднатись до висадки
    -чого б це! – мало не підстрибнув підхорунжий
    -десантура буде навколо куполу міста за 2 години, техніка за 4 години. Важка техніка за 8 годин. Але мене турбують постійні збої зв’язку, видимість майже нульова.
    -шо вони там кажуть? – з шести моніторів з камерами сержантів 5 уже шипіли сірими мурашками і тільки один ще якось поганенько показував кислу мармизу солдафона в червоному шоломі.
    -щось про дорогу, вони знайшли дорогу – говорив капрал, гортаючи планшет – за письмовими доповідями техніка вийшла на рівну дорогу що з’єднує два куполоподібних міста і розвиває швидкість. Але зв'язок погіршується.
    -а десантура? Вони де? По грядках скачуть?
    -схоже на те, на пересічній місцевості, але беруть в кільце місто.
    Зеф випростався, але встиг помітити у кутику рота делегата презирливу посмішку. Он як, то ти не дипломат, а внутрішній шпигунець? Будеш доповідь у Сенат писати? Відважні човники авіації четара Юлая першими завдали удару ворогові і встановили стяг авіації на першій будівлі міста, в той час як десант ура загубилась у полі і довго шукала обхідних шляхів, щоб взяти місто у кільце.
    -у нас втрати
    -які? – делегат підійшов до капрала і зазирнув йому через плече у планшет
    -рой Галлар перекинувся при підйомі на дорогу, сержант Мініс зніс боєукладку і бронемашина вибухнула.
    -один моторизований, один десантнтура. Рахунок один-один, пане підхорунжий – презирлива посмішка тонкою лінією пройшлась по обличчю делегата
    -гурт!! – заволав Зеф – Гурт, курва тебе!!
    Капрал сіпнувся в сторону, делегат мало не впав.
    На місток влетіло три гуртових із травматичними рушницями
    -цього!! – кривий палець підхорунжого поцілив у делегата – на палубу, в санітарну частину, до завершення операції «тихо»!
    -ова, Зеф – делегат уже встиг оговтатись і взяв себе в руки – виказав молодшому складу військову таємницю. Чи не за це стратили твого п’яничку-батька?
    -геть!!! – заревів Зеф – під арешт!!
    Ройові накинулись на делегата, заломили йому руки і потягли в карцер.
    -ніяких контактів до кінця штурму!
    Захеканий почервонілий підхорунжий схопився за перильце перед екранами моніторів
    -за що ви його так? – спитав капрал, та зустрівши налиті кров’ю очі сам відповів – порушення регламенту, порушення дисципліни і розголошення державної таємниці перед молодшим складом.
    -так – видихнув Зеф – як там наші?
    -зв'язок урвався, пане підхорунжий
    -як тільки, зразу донесеш мені
    -слухаюсь, пане підхорунжий
     
  2. Fon

    Fon whom how

    В той час як на орбіті супутника Сатурну зависли шість велетенських кораблів і один транспорт оснащення і провіанту, унизу, рой Галлар стояв біля перекинутого бронеавтомобіля і чухав біля скроні. Шолом він давно скинув, бо було спекотно, надзвичайно спекотно. Розвідка і метеослужба доповідала про мінус 50-60 градусів, натомість було досить таки міцно плюс 20. Його команда, 20 гуртових і чот були намертво закріплені у сидіннях, а оскільки машина була на боці, то й команда була цікаво поділена. Ліва стінка лежала на спині, права, висіла над ними у повітрі. Гуртові, побачивши, що чот абсолютно пофігістично ставиться до будь-яких ситуацій, почали кепкувати одне над одними. Ті що зверху погрожували, що зара обісьцяються від страху і замочать нижніх, а ті що знизу, казали, що зара вдавлять гуртового пукана, і гаряче смердюче повітря піднявшись угору, подушить доблесних ройових армії Марсу. Так і напишуть на табличці – згинув у газовій атаці. Галлар колись ганяв на джонці – легкій слабо броньованій машині з двома кулеметами по бокам, і ці машини мали широкий виніс коліс і систему самоперевернення. У цих же черепах з бронзою, що витримує постріл авіації, нічого такого не було. Увесь корпус уже був далеченько попереду і ніхто не захоче повертати назад рятувати розумово відсталого Галлара. Ох і влетить йому від бунча Жарха. Тільки у рої вибився, краще б на джонці далі ганяв на півдні. Залишався один варіант, робити викид команди назовні катапультуванням, лопатки в зуби і вйо підкопувати під бронемашиною. Харчів у них на місяць має вистачити, так що, навіть якщо їх не шукатимуть можна буде пішки дійти до куполоподібного міста. А поки є варант підкопати машину і легенько штовхнути, щоб вона сама перевернулась. Рой Галлар потикав носком черевика грунт, здається не дуже твердий. Він зазирнув в кабіну і крикнув:
    -готуйсь до катапульти
    -якої катпульти, ти нас в землю вистрі…
    Та рой вже потягнув ричаг і з диким бабахом усі двадцять вояк розлетілись по рівнині. Декотрі відразу відділились від сідушок і вкопались у сухий м’який грунт, налаштувавши зброю до бою. Тільки малий кулеметник Гіга вовтузився з механізмом кулеметної установки, що після падіння перевернулась дибки і ніяк не поверталась у задане в інструкції положення. Чот Хай ударив себе грудях, чим відчепив утримуючі ремні.
    -підняли командира на нозі! – рявкнув він
    Найближчі гуртові покинули свої позиції і кинулись наввипередки звільняти чотового з ремнів крісла.
    -Галлар, якого боззона ти тут перевернувся? І де всі?
    Рой сплюнув на суху землю і махнув рукою кудись удалину вздовж дороги, в напрямку далекого куполу міста.
    -зрозуміло, Гаш, Тримба і Солой ставлять намет, загін нумер єдин кругова варта
    -піісятка? – перпитав гурт Лара
    -краще сотка, тут все як на долонці – поправив його чот – рой Галлар, що робитимемо?
    Та рой уже витягнув з під броньовика госпящик і діставав лопатки
    -зрозуміло. Загін слухай команду, взяли лопатки, фомки і ломики і вйо підкопувати машину
    -а можна зняти шоломи як пан рой? – перпитав гурт Лара – так пече, зара спечуся
    Чот підняв очі угору, та не знайшовши сонця,а тільки цупкі сірі хмари, хоча ні, скоріше сіру імлу, задумався. Під час бойових дій знімати шолом суворо заборонено. З іншого боку, як не зняти шолом, розрахований на пекельну холоднечу, то будуть у загоні теплові удари і це понизить боєздатність загону. Поки він отак приймав різні рішення у голові, рой дуже голосно і чітко сказав
    -знімайте
    І цим зняв усяку відповідальність з Чота Хая, підвищивши боєздатність загону. А ще рой додав
    -і панцер-муфти також, бо запаритесь як будете копати
    Тут уже чот зніяковів і від себе додав:
    -але тільки ті шо копають. Ті що несуть варту мусять бути у панцер муфтах.
    По виразу облич чот зрозумів, що його тільки що прокляли. Рой між тим почав показувати де краще копати. Гуртові швидко познімали жаркі одежі і рвучко накинулись на сухий титанівський грунт. Удалині познімали шоломи вартові. Ті троє, що ставили палатку, через дві миті взагалі роздяглись до трусів, за те дуже швидко облаштовували укриття. Розумний Тримба навіть підібрав колір грунту для сітки укриття, щоб авіація з неба не помітила.
    -Солой, зв'язок
    -слухаюсь, пане чот – замельдував гуртовий і заскочив у броньовик знімати зв’язкову ланку.
    Чот походив туди, постояв сюди і підійшов до роя.
    -ніби пішло?
    -треба глибше, метра півтора
    -ну то файно
    Чот пішов до палатки і здійняв шолом
    -пане чот, палатка готова, зв’язку на ланці немає
    -шо? А чо немає? – підняв незадоволено брови чот Хай і подивився угору
    -мабуть хмарки мішають
    Чот з хвилину дивився угору і зрештою йому почало здаватись, що верх не верх зовсім, а низ, рівне сіре море, а сам він висить доверху дибки.
    -ну то й курва з ними була, готуй пайки – і зайшов у палатку.
    Палатки були стандартні на 21 особу і відділенням на 2 поранених. В разі чого його можна було заізолювати на випадок зарази чи хім-небезпеки. А ще чот взнав від п’яного полковника, що у мед відділенні вшито троха пластиту, на випадок потреби зліквідувати запанікованого хорого на сильну бактеріальну паличку. Як тільки чумний починає лапати всіх за руки, вводиш код і медчастинка вигорає пластитом. Або вибухає. Тут головне особовий склад вивести назовні і подалі. Але коду чот не знав, підозрював що ройовий знає, і мовчить. Спитати напряму було боязно, ще почнуть докопуватись і звинуватять у шпигунстві – підпоїв пана полковника і вивідав військову таємницю. Солой сидів на планці біля мед відділення, Тримба готував відвар з трав конопель, чай особливо добре розслабляв мозок у надзвичайних ситуаціях і був дещо дорогий. Гаш длубався назовні в кутку палатки, скоріш за все вдавав щиру працю аби тільки не копати.
    -зв'язок
    -давай сюди
    Солой подав навушники з мікрофоном, а сам вивів картинку на маленький екран.
    -альо, то чот Хай, третя моторизована, як зв'язок
    -як в курви щастя той зв'язок - гиркнули навушники – Хай, там нігде не видно десантури?
    -усі попереду, а в нас автівка перекинулась набік, зара відкопаєм, наздоженем, пане…
    -пан підхорунжий Зеф – промовив спокійний голос капрала – скажіть ваш нумер машини, я вас спеленгую для авторизації карти.
    -зара, пане підхорунжий
    Хай зірвав навушники, вискочив з палатки і заволав:
    -рой Галлар, який у нас номер автівки?!
    -а шо?!
    -пан підхорунжий Зеф пита, будуть нас на карту авторизувати!
    -сімнайціт!
    Хай повернувся в палатку і на ходу обережно відштовхнув Тримбу з чаєм від планки, щоб його не побачили у камеру.
    -наш номер сімнадцять, пане підхорунжий
    -наша автівка з десантурою зазнала аварії – промовив Зеф – а? шо? Та, мені карал показує, десь на одинадцяту годину від вас
    Хай покрутив головою і видно капрал побачив ті потуги зрозуміти як стати щоб було на одинадцяту
    -орієнтир на купол міста, то дванадцята.
    -ясно, пане підхорунжий, а далеко?
    -десь кілометрів з 10-15 на 11 в напрямку міста – це був голос капрала
    -зрозумів. Гаш!!!
    В палатку влетів напівоголений Гаш
    -візьми 5 гуртових і вйо на 11 в напрямку міста, 10 км марш-кидок. Візьміть аптечки
    -аптечки не треба – втрутився підхорунжий – там боєкомплект гахнув. Найди де вони є і постав зелений і червоний дим
    -зелений і червоний то екстрений забір полонених, не можна – вставив капрал
    -ну то зелений і білий
    -то для забору поранених
    -а шо тоді?
    -пане підхорунжий, я поставлю чорний і білий, нас в школі перед військової підготовки вчили що то є просто мітка
    Зеф щось погомонів з капралом і дав добро. Гаш зник.
    -чот Хай, а шо вони всі голяка, у воду впали?
    -нє, пан підхорунжий, то спекотно дуже, боявся втратити боєздатність, наказав роздягнутись поки викопають автівку
    -автівка сімнадцять, ви авторизовані, по вас прилетить рятувальний човник, поранених багато?
    -та нє, пане хорунжий, хіба гуртовий Щерв писок розбив коли катапультувався. У нас всі цілі. А нашо нам човник?
    -розвідка задала мінус 50 градусів, шо за дурня, капрал а ну…
    Далі картинка зникла і звук теж пропав
    -альо. Альо!
    Чот Хай подув у мікрофона, постукав кісточкою пальця по екрану, але видно марно
    -добра, Солой, тримай зв'язок, може хмарка пройде будуть ще накази. Тримба побачивши кінець перемовин підійшов із чаєм.
    -о файно!
    Чот в два ковтки сьорбнув заварний чай і вискочив назовні. Після чаю стало менш спекотно та й нерви відразу просіли.
    Вдалині він побачив 5 силуетів, що швидко віддалялись від табору.
    -Рой Галлар, ше довго?
    -вже є майже метр.
    -чаю не хочете?
    -а то який?
    -конопляний. Від нервів
    -нє
    -ну то файно
    Чот відійшов трохи далі і стягнув шолома. Голова була вся мокра.
    -Ікра!
    -так, пане чот…
    -ти шо розлігся! Ану взяв лопатку і за мною
    -так пане чот Хай
    Вони відійшли кроків за сто набік від дороги, що вела до куполу міста.
    -тут копай кльозета
    -аййй – не стримав незадоволення гуртовий
    Чот грізно на нього глянув і гурт почав тихо копати яму.
    -зара пришлю Миху з заслонкою. Він також здається лежав.
    Усі були при ділі. Основний склад копав автівку, двоє готували клозет, палатку поставили, вартові стоять по периметру, рой попався не звіряка і то дуже файно. Ше би розкладний стілець, який Хай колись потягнув з курорту Алькаркабоне на передньому екваторі, був би рай, а не наступ. Ну не відзначать їх медалями, не запишуть у списки героїв штурму визволення супутника від гніту. Ну і курва з ними тьопала кривонога. Головне пайок є, платня капає, особовий склад позитив і рой файний. Інший би вже всі нерви виїв через аварію. З такими думками чот наткнувся на купу панцер-муфт і мало не впав. А то шо таке?
    -то Гаш і хлопці поскидали, шоб іти було легко. За 4 годинки туди-сюди зганяють.
    -фузиї хоч взяли?
    -ну а то як? Дві фузиї плазмові і одну руру мало-кулеметну.
    Чот уявив як п’ять вояк з його загону зустрічає генерал з човника допомоги і йому стало млосно. А може просто від спеки і чаю.
    -курва твоя мама!!! – перевили біля автівки
    Ну от і втрати. Придавило когось. Чот Хай побіг до броньовика зі всіх сил. Усі вояки стяли навколо ями і щось там з цікавістю споглядали.
    -шо є?
    Рой чухав мокру скроню і придивлявся до чогось у ямі.
    -шо? Шо там? – чот заглянув у яму – шо? Залізяка?
    -но – підтвердив рой Галлар
    -куу-рваа. Но то відкопуйте
    Гуртові з натомленими писками багатостраждально подивились на чота.
    -або нє, пішли всі жерти, а я тут з роєм подумаю. Тримба, грай обід.
    Грутові побігли строїтись на передобідню перекличку, що проводив Тримба або Гаш.
    -і шо то? Дот?
    -незнам
    -може техніка якась захована?
    -не схоже, диви яка поверхня нерівна
    Чот вирячив очі і заозирався навколо
    -то може вкопані спеціально панцери такі підземні? Зара отримають наказ розкопаються і вдарять нашим в тил?
    Чот схопив першу ж каску, нахлобучив її на голову, аж очі закрила і побіг в палатку за плазмовою фузиєю.
    Рой галлар скокнув у яму, присів і спробував лопаткою метал на міцність. Впринципі як файно рубонути, то воно кришиться. Не таке хитке як чавун, але видно шо залізо. Курва його маму.
    -зв'язок – крикнув Солой
    -я! – крикнув рой, мало не збивши з ніг переляканого чота з фузиєю.
    -хто то є?
    -рой Галлар, наша панцер-автівка перекинулась набік біля місцевої дороги
    -то така пастка?
    -просто нерівність
    -то точно пастка – з-за плеча роя підтвердив чот Хай
    -картинка – сказав Солой
    На екрані зявився чоловік у чорному костюмі з білим комірцем
    -димпломанти – вирвалось у чота. Він тут же затулив рота рукою і вийшов з палатки
    -так, я делегат Тіус. У нас сталася надзвичайна ситуація. Підхорунжий Зеф внаслідок перенапруження отримав нервовий зрив і зараз у медчастині на заспокійливих лежить. Така непрофесійна поведінка загрожує йому знеславленням і пониженням у званні. Оскільки у нас немає зв’язку з основною частиною військ, генерал особисто вилетів керувати операцією з передової.
    -по нас вислали човник допомоги?
    -самі не годні перекинути панцерник?
    -у нас тут ситуація…
    -що за ситуація? Поцікавився делегат
    -ви знаєте що таке ситуація чотири-дріб-чотири?
    Делегат декотрий час непорушно спостерігав у екран. Рой повернувся до Солая
    -зв'язок?
    -я вас почув рой Галлар. Іменем сенату імперії наказую всім відійти від планки зв’язку на сто короків!
    Чот Хай, що весь час нагнувшись спостерігав перемовини збоку від камери враз випростався і заволав:
    Іменем сенату наказано одійти від планки зв’язку на сто кроків!!! За невиконання стріляю в лице!!! – і чот високо підняв фузию.
    -вас також попрошу, залишити тільки рой Галлара
    Чот перкинув фузию через плече і зачовгав подалі від палатки в напрямку навоскопаного клозету, який він якраз намірився випробувати.
    -кажіть – наказав делегат Тіус
    -наша автівка перекинулась набік біля місцевої дороги. Я наказав підкопати під бік машини, щоб під власною вагою вона перекинулася на колеса і гусениці.
    -розумне рішення
    -але на глибині трохи більше метра гуртові наткнулись на залізо. Це є залізна плита незрозумілого розміру.
    -велика?
    -оця дорога, що веде до міста з куполом, вона така темно-коричнева?
    -нам звідси не видно, але казали що дуже рівна і негладка дорога. Маю підозру шо дорога залізна
    -а коричнева вона?...
    -бо то іржа.
    -он як?
    -семиметрова ушир залізна дорога. І пласт заліза на глибині метра. Дорога виділяється над абсолютно рівною рівниною і йде рівненько до міста від міста.
    -найкоротший шлях це пряма
    -можливо місцева атмосфера не надто волога, і містить трохи інші пропорції газів, що могдо повпливати на корозію металу.
    -тому дорога не світло-коричнева, а темно-коричнева.
    -майже чорна.
    -це справді чотири-дріб-чотири. Щось іще?
    -чот трохи запанікував, думав то вкопані підземні панцери для тилового нападу на штурмовиків.
    -чесно кажучи, той чот ваш троха дебелий
    -є таке
    -ви за ним придивляйтесь. У вас є курсуючий у загоні?
    -немає
    -визначте курсуючого і хай зробить багато знімків простору навколо. А ше зішкребіть того заліза ножем з ями і з дороги. Я спробую вислати човник.
    -Заберете всіх?
    -всіх-не-всіх, а вас рой точно. До речі, якщо усе пройде по чотири-дріб-чотири, вам за таємність надзвання належить.
    -підхорунжого?
    -я б наполягав навіть на хорунжому. У вас була школа наказова?
    -у семінарії ще
    -то ви вчились на релігійника?
    -так, батьки хотіли капелана зробити
    -похвально. До зв’язку, пане рой Галлар.
    -до зв’язку, пане делегат Тіус.
    Коли чот хай повернувся з клозету, гуртові уже пообідали і сиділи у затінку палатки, рой Галлар видерся на дорогу і, ставши навколішки, щось видивлявся. Чот дуже хотів йти спитати що він там робить, але після оголошення секретності місії, рой став для нього майже генералом. Він втер чоло від поту і роззирнувся. Дивно, підхорунжий сказав що у десантури бахнуло БеКа, після такого потужного вибуху кіптяву мало бути видно за 50 кілометрів, особливо на такій рівнині як тут.
    -Гаш! Принести стереотрубу!
    Гурт Гаш заліз у перевернутий панцер і дуже обережно вийняв протиударну валізу з броньованого керампластику. В імперії лінзи були тільки у військових наступальних операцій. Одна така труба коштувала мало не як рятувальний човник, який обіцяв їм делегат. Справа у тому, що крім лінзування імперія мала заборону на ще декілька видів розробки і купувала лінзи за дорого у землян, а оцифрування у місяценян, або селенян, як вони себе самі називали. Також у Марсу була заборона на розробку ювелірних виробів (пФ, та кому вони потрібні цацьки ті) і порнографію. Враховуючи що останнє було під суворою забороною, то перші також не дуже тиснули в мешти імперії. Єдине і останнє чого у імперії не було, так це розробки космічних карт і розрахунок міжпланетних переміщень. За одну атаку на Титан тиран відвалив не менше семирічного бюджету. Ну нічого, прийдуть делегати, опишуть майно і частка валового продукту Хая виросте на 1.25, як після анексії Ганнімеду, коли його статки виросли на 14%. На 4% він купив собі будинок у передмісті і другу дружину. За цей, мабуть, поставить басейн і джакузі.
    -труба – відрапортував Гаш на встановлену на дорозі трубу.
    Чот Хай почав видиратися на дорогу, земля з насипу зсувалась і ноги ковзали, тільки голова Хая виринула на рівень над дорогою, як щось різко свиснуло і пролунав вибух. Чот вліпився лицем у насип і заревів:
    -до зброї!!!
     
  3. Fon

    Fon whom how

    З-за палатки повибігали гуртові у трусах з фузиями. Малий кулеметник побіг до своєї перекинутої установки, яку так і не перевернули на сошки і кріплення. Чот згадав що він без шолома, весь загін без панцер-муфт, сором так й годі. Усі відгребуть.
    -нічого собі – пролунало зовсім поруч.
    Чот Хай обережно висунув голову і зустрівся поглядом з Галларом
    -бачив?
    -шо? Не встиг. Звідки атакували.
    Рой як стояв навколішки на краю дороги так і залишився у тій же позиції. Ножа і пакет він впустив долі і вдивлвся кудись удалечінь в напрямку міста.
    -дуже швидко. Кілометрів 400. Або навіть 500.
    -шо? Шо 500? – чот Хай намагався не звертати увагу на предмети, котрими рой виконував секретне завдання.
    -а де труба? Гаш! Де ти трубу поставив? – він повернувся до Галлара, зара побачим хто то був.
    Рой Галлар піднявся і посміхнувся
    -ич як! З трубою нам не повезло.
    -себто як?
    -та ось вона – провів рукою навколо рой
    Тільки тут чот помітив уламки хромованої лінзової системи дальнього спостереження. Оце вже все, трибунал. Краще б титаняни його розчавили. То отой гучний вибух це був удар об трубу? Ой лихо. Точно трибунал. Пропала джакузі, пропала хатина у середньому військовому класі. А поруч же живе підполковник і хорунжий. Хіба що сказати це рой наказав встановити трубу. Хай недобро зиркнув на Галлара.
    -Хай!
    -а? шо?
    -ти помітив одну цікаву річ?
    -це ж яку?
    -коли хлопці пішли по десантуру, вони за десять хвилин зникли.
    -як зникли? Засідка?
    -якесь цікаве атмосферне явище. Якщо перед тобою рівнина, плато рівненьке, то дальність обзору по уставній книжці армії Марсу…
    -32 кілометри, або до лінії горизонту обмежуючої дальність особливістю радіуса планети чи супутника
    -чи супутника. Тобто кілометрів 20 було б точно видно?
    -точно
    -десантури боєкомплект гахнув 10-15 кілометрів на 11 годину? – вказав рукою Галлар
    Чот Хай розстібнув верхню задню застібку панцер-муфти і осів на краєчок дороги. Потім підняв долоню і витер темно-коричневий бруд об штани.
    -і залізяка
    -Гаш! – крикнув рой – розбий людей на 4 частини. Двоє по ту сторону дороги, двоє по цю. Отам, отам і отам, і ше отам аж за палаткою
    -там клозет, пане рой – сказав Гаш
    -тоді три. Копати треба швидко. До прибуття човника.
    -буде човник? – ліниво спитав Гаш закинувши фузию на плече
    Галлар з подивом на нього глянув, а потім глянув з не меншим поглядом на чотового Хая. Десь Хай уже такий погляд бачив, але не міг пригадати де. А погляд був дуже важливий і дуже неприємний, аж йому затіпало у скроні. Згадуй, згадуй швиденько, шо то має значити. Щось вже таке було важливе, було і досить недавно. Ааа! У підполковника у канцелярії…
    Та поки чот згадував, рой Галлар дістав пістолет, повернув барабан на травмат і піднявши руку вистрелив Гашу в голі груди. Від пострілу тіло сіпнулось і злетіло з насипу метрів на 7 униз, перекотилося і завмерло там унизу непорушно. Травмат дисциплінарна зброя сержантів, не кожен рой собі такий випише. Навіть через панцер-муфту він залишав величезні синці і страшну біль. Без захисту травмат міг зламати ребра, зблизька може і пробити навиліт, це якщо попасти в живіт. З жахом чот згадав, те що його так муляло. У хорунжого, а не у підполковника на подвірї п’яний чот Алеку приніс пайки для сімї офіцера і потім по панібратськи щось хорунжому сказав. Тоді офіцер ліниво поглядів на чота, на нього, представився курсуючим офіцерської школи і за тим вистрілив п’яному чоту у ногу і ще штрафного додав два роки.
    -два роки штрафного! – чітко і голосно промовив рой Галлар – Чот Хай, у стрій!
    Переляканий чот побачив, що рой зняв барабан з травми на звичний бойовий, але він вже біг і кричав:
    -у стрій! У стрій!
    Вояки, що були свідка сцени порушення субординації у бойовій ситуації один-дріб-чотири, по схоплювали зброю, панцер-муфти і шоломи, побігли до палатки будувати стрій. Такого рівненького строю чот не бачив навіть на параді перед відправкою. От що значить характер у командира. Йому б такий.

    Рой Галлар підійшов до строю і прийняв його від чота Хая.

    -Рой Галлар, приймаю загін як курсуючий від делегатів! Чот Хай, розбийте загін на 3 частини, треба викопати три ями. Одну ось там, і дві позад дороги на відстані 50 кроків від дороги і сто кроків одна від одної. Копати швидко, має бути човник, що забере секретні взірці. Розголошенню дана інформація не підлягає. Ти!
    -гурт Щиру!
    -знімай одяг і шолом, візьми у чота його пістолет, біжи в напрямку куди відправилась наша пошукова група із 5 гуртових, забирай їх і негайно повертайтесь до табору. У разі, якщо ми відбудемо без вас, йдіть по дорозі до міста, спробуйте з’єднатись з основними частинами. Виконуй.
    Щиру прямо на місці почав рвучко здирати панцер-муфту.
    -Солой, зв'язок
    -зв'язок – сказав гурт і побіг у палатку на планку зв’язку
    -чот Хай, за півгодини знімайте вартових з сотки. Це все. Виконуйте.
    Усі зашуміли, забігали, почали знову роздягатись, шукати лопатки для копання. Поки рой дойшов до перекинутого набік броньовика, дві групи уже перелазили через насип дороги. Що робити з машиною. Броньовик величенький, кабіна зкатапультована. Перевернути на бік це півдня копати. І якщо пласт заліза на такій глубині, то навряд чи авто перекинеться. Рой почухав скроню і дістав пістолет. Пістолет містить барабан на 7 травматичних набоїв і 21 постріл плазмово-проникаючої дії. Бойова наступальна фузея має десь під 50 пострілів більшої проникаючої сили. Точно сказати неможливо, залежить з якою частотою стріляти. Чим довший неперервний вогонь тим на більше пострілів розділяється плазма. Якщо вийняти набої з його і Хая пістолета, а також з 15 рушниць, вийде досить непоганий плазмовий заряд. Але цього буде занадто мало щоб перекинути авто вибухом. Але, якщо демонтувати усі вісім коліс, наповнених сумішшю газу аргону і водню, то разом із плазмою набоїв панцер можна перекинути на бік. Наступна дилема – затягнути одними гусеницями броньовик на дорогу. Дорога майже рівна, від центральної вісі дуже мало скошена на боки, видно, щоб опади не застоювались і стікали на насип. Калюжі води просто роз’їдять залізну дорогу. Тепер треба йти в палатку. На планці зв’язку є машина для обрахунку. У медчастині мають бути методички, там можна найти формулу обрахунку вибухівки. До речі про медчастину.
    -чот Хай!
    -слухаю, пане рой!
    -цей гурт штрафний…
    -Гаш!
    -його треба у медчастину в палатці
    -слухаю, пане рой!
    -Тримба! Ікра! Гуртового Гаша в медчастину палатки!
    Рой, що стояв на дорозі, зненацька нашорошив вуха і несподівано рвонув під насип, збивши з ніг чота. За мить зі страшним свистом щось пронеслось по дорозі в напрямку від міста, яке їхня армія атакувала.
    -курва! – вилаявся чот випльовуючи суху землю – шо ,знов?
    -точно, десь під 500 кілометрів на годину. Хай, яка швидкість пікуючого штурмового човника його імператорства?
    Чот двічі кліпнув очима, поки рой зрозумів, що він навіть не уявляє.
    -418 кілометрів на годину в умовах атмосфери екваторіального Марсу. На Титані трошки вільніше з тяжінням.
    -ямка готова – прокричали з тої сторони дороги
    Галлар присів на краю дороги, уважно погледів уліво, потім у право, прислухався. Тоді рвучко звівся і перебіг на другу сторону. Взяв зразок заліза у ямі, а потім у інших. Коли він підготував усі зраки і запакував їх у спец-пакет для передавання секретної інформації (з фосфорним запалом у випадку злому) повідомили про зв'язок.
    -рой Галлар, з вами говорить делегат Тіус, поруч полковник Рут і делегат Карс. Також присутній капрал Скірко.
    -моя шана, рой Галлар!
    -рой галлар, з огляду на секретність я вас попрошу.. –почав було капрал
    -я спровадив особовий склад на 100 метрів, чот Хай зі зброєю особисто контролює присутність усіх
    -добра, Галлар, я провів розмову з капітаном судна, полковником Рутом, також до нас приєднався особливий посланець сенату імперії делегат Карс, що відповідає за ресурси і їх опис. Ми не можемо зараз зв’язатись з основними частинами що пішли в напад, видно особливість атмосферних нашарувань перебивають наші сигнали.
    -або у них такий степінь захисту над містом – це полковник сказав
    -шановне панство, я наказав провести розкопки і виявив ще два шари заліза на глибині трошки більше одного метра
    -наскільки більше? – поцікавився делегат Карс
    -1.2 метра
    -як ви визначили?
    -штурмова фузия на плазмі має 1.17 метра згідно методичного опису по будові.
    -рой Галлар, прошу зберігати сувору секретність
    -розумію. Зберігаю. У мене ще дещо.
    -кажіть
    -ви казали, що автівка десантури розбилась за 15 км на 11 голину в сторону міста?
    -саме такі дані у нас були
    -вибух бк?
    -так нам повідомили
    -вибух бк провокує вигоряння корпусу, а це величезний шар шорного диму, що його видно на 30 кілометрів на рівнині
    -я так розумію вам не видко стовп чорного диму від автівки десантури?
    -не видно.
    -може ви не в ту сторону дивились?
    -пане делегат, я дивився у всі сторони і дуже уважно
    -який показник зору у вас, рой Галлар?
    -0.97
    -це норма? – спитав делегат капрала
    -це дуже хороший показник – відповів капрал
    -у мене 0.67 – додав полковник Рут
    -у вас має бути оптична труба, рой Галлар
    -от тут у мене ще одна оказія. Ми встановили сетеро-трубу наближуючої дії і її зруйнувала над швидка машина місцевих.
    -ви хочете сказати, титаноїди застосували зброю по знищенню оптики наближення?
    -я хочу сказати, що титани їхали собі по дорозі в місто дуже швидко, десь під 500 км на годину і збили нашу оптику. Не знаю чи від удару постраждав їх транспортний засіб
    -пхе, рой, ви знаєте що штурмова авіація розвиває швидкість…
    -418 кілометрів на годину, так пане полковнику, знаю. А швидкість визначав по оптично-звукових схемах, вказаних у методиці штурмових груп
    -невже їх ще хтось читає – стиха сказав капралу полковник
    -транпорт титанів збив нашу трубу, а через півгодини проїхав у зворотному напрямку.
    Галлар ввічливо почекав, поки високі чини пережують отриману інформацію і ще дав їм трохи часу на прийняття рішення. Він уже зовсім занудився, коли делегат Тіус відіслав полковника і капрала. Делегат Карс майже впритул підійшов до камери.
    -Рой Галлар, ви підготували зразки?
    -так, пане делегат
    -запакуйте у спец пакет з фосфорною начинкою, поставте пароль
    -я вже запакував і поставив пароль «трак77»
    -я записав – сказав делегат Тіус далеко позад. Видно він контролював вхід у рубку.
    -рой Галлар – продовжив делегат Карс проникливим голосом – я вам обіцяю місце штабс-радника третьої категорії, а це над хорунжий у армії. Усі вигоди і спец-пайки. Мед страхування і омолодження раз на 5 раз на 10 років, приміський будиночок і доволі високий процент валового, але ви повинні дещо зробити…
     
  4. Fon

    Fon whom how

    Човник прибув за дві години. До цього часу пошукова група повернулась, усі ями рівненько засипали. Палатку розібрали, запхали у броньовик і запалили. Перед тим рой Галлар зібрав майже весь плазмовий боєзапас, зняв колеса і задетонував утробу бронемашини. Установлені чорний і білий димові маячки вказали місце забору. Найперше занесли ще непритомного Гаша. Потім на борт піднялась решта команди. Під час зльоту рой стиха сказав переляканому втратою труби чоту, щоб він за трубу не турбувався, їх аварія визнана бойовою дією другої категорії і має бути винагороджена відповідно. Після прибуття на корабель, рой Галлар пересадив особовий склад на штурмовий човник, а сам пішов доповідати аварію керівництву. Автомат вивів загін у космос, і майже відразу відстреливши цистерни з пальним, розгерметизував капсулу. Вакуум розірвав загін на шматки.
    Делегат Карс намагався уявити скільки може коштувати залізна планета. Але ніяк не міг дійти остаточного варіанту. Чи рідке ядро? Яка чатсина поверхні покрита залізом? Може це тільки елемент дороги шириною 500 метрів? Але і таких масштабів досить для підняття валового Марсу у 200 разів. Це якщо розголос буде, а якщо ні? Валовий виросте на 1.25%, натомість імперія отримає доста заліза для побудови велетенської флотилії. Тоді вже можна готувати вторгнення на Землю. Завоювавши Землю, Марс отримає вихід в позасонячну систему. У делегата голова розболілась від ширини думок. Поруч сидів делегат Таіс.
    -команду ліквідовано, секретності дотримано. Залишається отой рой. Як ти його ліквідуєш? Чи накажеш Туру?
    -нащо ліквідовувати ТАКУ людину? Галлар знищив власний загін задля власної вигоди і достатку. Такі люди в канавах не валяються, любий Таіс, таких людей як рой Галлар один на мільйон. А може навіть і менше. Ти б зміг ліквідувати власну ланку ордену?
    -я навіть думати про таке не можу. Це занадто підло.
    -от тому мені і потрібні люди такого типу
    -щоб свої ручки не забруднити
    -авжеж. А ще тому, що Галлар належить до людей того типу, що продається один раз. Знаєш що він накоїв? Він вистрелив в ногу підхорунжому Зефу
    -це той що тебе запроторив у карцер? Його вистрелять у космос?
    -ні, його спочатку полікують, потім він отримає спец-допомогу як поранений вояка, пенсію, а вже потім його забере Марс.
    -хитрий ти Карс, честь ордену бережеш
    -менше шуму, легше жити
    -імператорський вислів номер 4?
    -він самий
    -але рой Галлар прострелив ногу підхорунжому.
    -підхорунжий в сан-блоці, рой у карцері. Я ходив до нього. Питав на якому каналі він хоче будиночок, на Бетти Аделлі чи Горосвітлий Чотири.
    -а він що?
    -у нього найвища мрія життя це передмістя Великого Кия. Серед хорунжих і полковників. Уявляєш?
    -і що, вибрав?
    -вибрав. Горосвітлий Чотири. Хоча по ньому видно, якби я дав на вибір ще Крамзи Цвітайло, він би його і вибрав
    -а це де такий канал?
    -нігде. Вигадав. Щоб показати його убогість. Це ж мені на руку, йому буде куди рости.
    -тоді б дав йому передмістя хорунжих
    -щоб він залишився воякою і спився з ними? Ні, мені чистенький підлеглий потрібен. Ти на Нептун коли?
    -на омолодження? Мабуть наступного року. Все часу немає
    -он як. Був у нас такий Трійг третій, аристократ крові. Раз пропустив, другий, а там вже десять років накапало, а омолодження тільки на сім. І то, сім вже дуже боляче
    -пять боляче, а сім я навіть не уявляю
    -так от, втратив на ліні три роки. Так і вмерти за двісті років можна.
    -і не кажи. Що з Титаном, доповідь в сенаті?
    -тссссс
    Делегат повернувся до Тіуса і зазирнув йому в очі
    -отравиш, курва?! – зло видавив з себе Тіус
    -ну чому відразу отравлю?
    -аа.. – Тіус шарпнувся було, але тут Карс смикнув ричаг і стілець з делегатом Тіусом вистрелив у космос. За мить зарипів сигнал тривоги, оголосили розгерметизацію. Дашок над делегатом Карсом закрився так швидко, що тільки розтріпав йому ріденьке світле волосся. На Марс делегат прибув у траурі і особисто передав розірвані рештки члена ордену. Оскільки делегат Тіус не відмітив закінчення завдання на Титані, його визнали загиблим при виконанні і захоронили у стіні храму ордену. Його чотири дружини крім спадку отримали величезну пенсію і віллу на каналі Бетти Аделлі.
     
  5. Fon

    Fon whom how

    Вже на наступний день делегат Карс подав свиту прохання на призначення делегатом шановного ветерана війни на Титані штабс-радника Галлара. Йому звичайно відмовили, хоча й була черга їхнього ордену на отримання посади. Посаду делегата отримав Лакій Три, аристократ крові. Стурбований глава ордену викликав делегата на килим для серйозної прочуханки.
    -вітаю, вас, любий сенатор Кай
    -чому ти, пес, втрутився у призначення і поставив свою людину?
    -тому що знав, мені відмовлять
    -і ти все рівно зробив свиту подання?
    -у ордена черга на отримання посади у сенаті, вояка Галлар не провів на службі й два роки необхідних для роботи на сенат, тим паче його освіта вояки початкова, він. вміє тільки читати, писати і рахувати. Тому я наперед знав, що мені відмовлять.
    - Натомість посаду делегата отримав інший орден, наш конкурент у сенаті.
    -через 4 місяці у сенаті звільниться місце віце-ритора, посада, що дає право опротестовувати будь-яке рішення сенату, накладати вето
    -я це знаю, делегат Карс, але яке відношення… зачекай-но
    Старий Кай примружився наче зміюка і не зводячи погляду з Карса замислився. Через 4 місяці шановний Дадот йде на покій, він вибрав самогубство во благо, його уб’є сам імператор. Заховання тіла буде у малій імператорській гробниці на півночі. А оця хитра собака займе його місце, бо двічі наш орден оминула черга, у нього вислуга, він хитрий і амбіційний, а ще дуже відданий ордену. На сьомий рік його викрали псевдо, катували три дні і навіть відрізали ноги, та він всіх обманув, згодився, відрікся, зрадив, отруїв, убив і нарешті знеславив самого главу псевдо. Тепер він буде віце-ритор. А міг би в ордені залишитись, років через 40 точно б став моїм заступником, або навіть зайняв моє місце, якби зміг вижити. Та цей хитрий лис обрав простіший варіант, простий і недосяжний. Віце-ритор. Це ж кістка у горлі імперії. Вето на окупацію, вето на торгівю, вето на індустріалізацію, вето на бюджет. Це ж той самий імператор, що говорить тільки «ні». В руках такої хитрої людини це «ні» буде страшніше за диктаторське «стратити». І поки він думає, не відводячи погляду від делегата, делегат стримує глузливу посмішку, вияв перемоги над орденом, над усіма. Та хто ти такий, хлопче. Може його отруїти? Чи просто застрелити власноруч поки орденоносці потримають? Але віце-ритор… навіть уявити важко. Якщо він має намір отримати отримати віце-ритора, має в кишенях набагато більше козирів, ніж мені викладає. і не розкаже, знає, що для ордену віце-ритор, це величезна перемога. Ні, його тепер треба берегти, пилючку червону з його ніг здувати. І він це також знає. Пес смердючий. Якби я був такий у його роки, то зараз би став імператором…
    -Зниш!
    -так, любий глава
    -наш любий друг і брат, шановний Крас за 3 місяці зробить подання на віце-ритора, підготуйте платформу для підтримки його орденом. Нам потрібно дуже постаратися, любий Зниш, щоб Крас отримав посаду. Але, любий Крас, якщо імператор буде проти…
    -імператор сам до вас прийде прохати призначити мене декламатором.
    -он як?
    -але нащо мені ділити владу з двома іншими декларантами верхньої полиці сенату. Вони ж постійно чубляться.
    -менше вкусиш, скорше ликнеш
    -саме так, шановний глава ордену
    -якщо імператор буде не проти, то й орден тебе всіляко підтримає. Зниш! Готуй звернення до імператора.
    Зниш вклонився і вийшов.
    -важко тобі було, Крас?
    -дуже важко, шановний сенатор Кай. Ви як глава ордену маєте розуміти увесь тягар бути орденоносцем.
    -це не помішало тебі розірвати дупи псевдам. Досі оговтатись не можуть. Два роки після цього не брали наших кандидатів на перевірку. Я не розумію, як ти міг взагалі щось планувати з відрізаними ногами.
    -планувати треба наперед, бо стікаючи кровю багато не наплануєш, залишається тільки плакати і кричати.
    -аа, то ти знав про перевірку.
    -усі кандидати знають. Але не всі відносяться до неї серйозно.
    -багато відрікаються
    -майже всі відрікаються
    -ну знаєш, любий Карс, у нас орден не гумовий. Як тільки знайдеться достойна людина, ми завжди раді її прийняти.
    -саме так я міркував, знайшовши вояку Галлара
    -хто такий?
    -рой Галлар, командувач бойової броньованої машини, порапив в безглузду аварію на Титані під час окупації
    -а, чув, щось у них там з наступом не виходить, ціла армія заблукала, не змогли пробити куполове місто
    -так, шановний сенатор і любий глава
    -називай мене просто Кай, а я називатиму тебе просто Карс
    Делегат низько вклонився. Звичайно, він під час пклону приховав посмішку. Адже ставши віце-ритором, він ставав на один щабель з главою ордена і той хотів залишити панібратство, як ще один важіль впливу на орденоносця.
    -та справа не в невдалому наступі
    -так? А в чому ж? – зацікавився глава Кай
    -коли броньовик вояк перекинувся, вони хотіли зробити підкоп, щоб машина під власною вагою осіла і перевернулась на колеса.
    -ну що ж, як на вояк, досить розумне рішення – засміявся глава
    -на глибині трошки більше метра, десь як висота штурмової плазмової гвинтівки, вояки наткнулись на залізо
    Карс зачекав поки глава переварить інформацію. Потім насторожиться, вирячить очі і вже безсоромно пустивши слину спитає
    -ну і шо? Руда? Багато?
    -ні, любий Кай, залізо чисте
    -себто як? Самородкове? Як золото в горах?
    -не зовсім. З показань того самого Галлара, роя армії і командувача броньовика, там усе залізо. Велика залізна плита на сто кроків в різні боки від довжелезної залізної дороги, кілометрів на 500, що вела у місто.
    -неймовірно – вирвалось у глави Кая
    -і саме так відреагував його світлість імператор
    -імператор? – обурився глава Кай
    -так, згідно з приписом про надважливість природних ресурсів першочергово повідомляти особисто канцелярію імператора про поклади тиатану і заліза.
    -аааа… - видусив глава
    Хитрий, хитрий лис. Звичайно, якби Карс повідомив цю інформацію безпосередньо главу ордену, то не прожив би і години. Тепер у канцелярії знають про поклади…
    -зачекай-но – підняв сухого старого пальця глава Кай – ти сказав, що імператор відреагував так само, сказавши слово «неймовірно»
    -і так само при відкривши рота, як тільки що зробили ви, любий Кай
    Глава примружився. За 278 років життя він бачив 4 імператора, та жодного разу не мав аудієнцію. От же ж лис. Тепер вже навіть страшно думати про його життя чи смерть. Варто думати про своє.
    -і що його світлість…
    -я дуже перепрошую, перший секретар безпеки імператора суворо наказав не розголошувати результати перемовин.
    -перемовин – сказав уголос глава Кай, хоча хотів про це тільки подумати. Він зрозумів, що перед ним стоїть не суперник, не супротивник, не зазіхаючий на його трон. Їх можна порівняти як старий броньований танк у якому їде глава Кай, чавлячи і розстрілюючи своїх ворогів і Карс на штурмовому винищувачі. Вжух і він вже далеко-далеко. А глава Кай на танку тільки один раз в житті на коротку мить його бачив. Безсумнівно, цю постать треба мати за друга. Глава Кай підвівся з крісла, підійшов до Карса і взяв його за руку. Він повів його углиб храму, до заднього жертовника. Там, на маленькому столику лежали декілька перстнів, медальйони на цепочках і один старий тонкий кинджал.
    -візьми це – сказав глава Кай
    Карс хотів спитати що саме, та враз побачив що глава примружився. То значить він чекає, що ж вибере делегат. Від його вибору залежить його життя. Орден старий і головний його постулат це скромніть і безпека. Ножа не треба брати ні в якому разі, бо відразу запідозрять тебе у кровожерливості. Дорогоцінних медальйонів також не варто брати, бо подумають що марнославний. Аж ось, яка підходяща штукенція. Карс нахилився і взяв золотий перстень з величезним червоним каменем. Глава Кай аж розплився у посмішці коли делегат підняв око Марса. Та делегат не підводячись відклав перстень і взяв лежаче під ним кільце. Тонке, срібне с тусклим темним каменем, сапфір напевне, маленький, або й просто агат. Карс одягнув на безіменний палець лівої руки і повернувся до глави. Кай важко зітхнув і відмахнувся рукою. Враз маленькі темні бійниці навкруги престолу зачинилися і Карс почув тихе шарудіння за стіною. Видно охоронці залишили свої пости. Кай довго дивився на руку делегата і важко зітхав.
    -ти пройшов перед перший припис ордену. І ти живий. Тепер орден не має права тебе вбити, що б ти не накоїв.
    Карс мовчав.
    -тебе могли вбити. Відразу, отруйними стрілами.
    Карс посміхнувся. Кай понурив голову.
    -пішли проведу тебе перед перший
    Вони йшли таємним коридором, якого Карс ніколи ще не бачив, навіть не уявляв що він існує.
    -якби ти взяв той перстень, ми б тебе не вбили, ти б отримав грошей і жінок, спеціальні літургії і багатство, став би охоронцем традицій.
    -то шанованй речник слова ордену Мозі і його товариш Таранас вибрали перстень з червоним каменем?
    -саме так
    -а Вільх Третій, аристократ крові, вибрав той величенький золотий медальйон. Тому опікується південним великим храмом.
    Карс підняв руку і подивився на кільце з невеличким камінчиком
    -а ти вибрав знання і тайну. Тобі відкриються усі секрети і таїнства ордену, ти будеш вирішувати найінтимніші і най секретніші справи ордену і імперії. Але не відразу, коли помре шановний Ройні.
    -ніколи про такого не чув. Він з якого храму.
    -Ройні таємна особа вже 207 років. Це Ройні відмінив велику окупацію Землі 150 років тому. А через двадцять років імператор дізнався, що у землян фотонові розпорошувачі магніту. Знищили б одним залпом увесь наш флот. Тоді ще ніхто не знав про камбієві пластини, що захищали від фотонових залпів. Ти завтра з ним познайомишся.
    Глава Кай підвів Карса до арки, натиснув прихований механізм, прочинилась стіна і за нею Карс опинився у одній з сповідалень північної стіни.
    -любий Кай у мене питання
    -ну то питай, якщо є
    -а що вибрали ви?
    Глава Кай важко зітхнув
    -а я вибрав ніж смерті. Саме я вирішую кому жити у ордені.
    -навіть мені?
    -у тебе… - Кай зиркнув на руку з кільцем делегата – тебе не можна вбивати. Принаймі поки не зрадиш орден.
    -прощавайте глава Кай
    -прощавай делегат Карс
     
  6. Fon

    Fon whom how

    Велике казначейство імперії, що знаходилось у північній столиці на кінці каналу Квит і початку каналів Зеф і Тройванда, було всього дише муляжем. Усі гроші імперії обліковували Селеняни. У них нічого не було, тільки спорожнілі шахти і крихкі кратери, у котрих небезпечно влаштовувати бази внаслідок частих зсувів гірських порід. До того ж швидка колонізація азіатською частиною Землі свого часу вже за 250 років привели до перенаселення, голоду, війни і зрештою занепаду єдиного супутника Землі. Були такі гарячі голови, що вимагали віддавати 10 частину врожаїв планети для підтримки 12 мільярдів населення Місяця. Закон не пройшов у жодній країні, супутник залишився з величезними пустими шахтами без засобів до існування. У перші декілька років загинуло майже все населення, залишилось заледве декілька мільйонів. Була спроба втекти з супутника на захопленому флоті, це військова правляча верхівка мала намір відлетіти на південні марсіанські прерії. Задум дійшов до молодої республіки, було вислано флот, що повністю розстріляв більше трьохсот великих транспортних суден і населення селенян зменшилось іще на півтора мільйони. В кінці кінців ті що вижили і відбудували декілька малих міст зайнялись інтелектуальною власністю, біржуванням і веденням аудиту. Останнє у них найкраще вдавалось. Марс давно міг атакувати Місяць як стратегічний плацдарм перед нападом на Землю, та той хаос що міг виникнути після втрати усіх крипто і вірто валют, втрати усіх бухгалтерських зведень і казначейства міг зашкодити набагато сильніше ніж користь від захоплення планети. На таємних зборах усі сенатори одностайно голосували про нейтралітет Місяця, навіть під час основного нападу на Землю. Тож місяцеві яйцеголові вели підрахунок грошей імперії, а марсіани за це на них не нападали. Делегат Карс прибув на місяць разом з двома помічниками. З ним був уже нам відомий вояка-ветеран Галлар у чині штабс-радника і вищий від нього за рангом штабс-ритор, Зоріля Вит. Ніхто не певен, та ходили чутки, що мати його – злодюжка зі станції перевалки Тритона, а батько поважний аристократ крові з Марсу. Його минуле Галлар не знав, як і Зоріль Вит не міг знати минуле колишнього ройового.

    Перша Аграрна Каса з бюджетом у кілька квінтильйонів золотих монет на вигляд була наче гараж підлітка сім ї малого статку, де він з друзями репетирує котресь із рок відхилень. Та делегат Карс знав, що пошарпані мокрі стіни, дірки у цементній підлозі це не показник банку. Головний показник це отой маленький кейс-ноут, що його зараз з цікавістю вивчав невисокий селенян азійських рис. Внаслідок колишніх недоїдань і авітамінозу селеняни були низькі, зморшкуваті і сіруваті, неначе сама поверхня Місяця. Навіть ті,що мали кошти на санаторії не могли надати свіжої привабливості своїм тілам.
    -мене звуть Ко, я аудитор Марсу. Що бажаєте, делегат Карс.
    -мене відправили до вас за завданням сенату
    Селенян нічого не відповів, мовчки сидів склавши руки на столі.
    -нам потрібні гроші.
    -зняти з рахунку ордену? Сенату? Особистого?
    -мене зобов’язали взяти кредит.
    Селенян довго мовчки дивився на делегата. Той зрозумів, що селенян очікує на заставу. Тому вийняв невеличкий носій і прикриваючи його долонею присунув Ко по столу. Аудитор протягнув малу миршаву руку і так само не викриваючи потягнув по столі носій і сховав собі у кишеньку на животі
    -одну хвильку, будь-ласка
    Селенян закрив ноут, взяв його ручки і вийшов з пошарпаної кімнати. Коли двері за ним зачинились, Галалр спитав
    -він один веде увесь Марс?
    -один, а ще з півсотні програмульок, а можливо й один-два штучних інтелекти, що прогнозують і розвивають фінанси нашої рідної планети – відповів делегат Карс.
    -у нашого підполковника один аудитор з Ганімеду украв усю пенсію із заощадженнями і ліваком з двох вторгнень, він за мости відповідав.
    -багато украв? – поцікавився Зоріль Вит
    -казали 17 мільйонів золотом
    -і куди аудитор дівся?
    -скоріш за все на Землю утік.
    -а гроші готівкою віз? 17 мільйонів золотом? Якщо золота монета важить 10 грам, то 17 мільйонів буде мати масу 170 тон. Не страшно транспортником на Землю везти?
    -може вірто?
    -вірто на землю тільки через плутонські каси йде. Земля ворожий об’єкт для сонячної системи. Хоча, можна взяти готівку крипто. Це кілограм на двісті носіїв би потягнуло.
     
  7. Fon

    Fon whom how

    -друже Галлар, не залишиш нас на хвильку? - промовив штабс-ритор і подивився на делегата.
    Галлар мовчки встав і вийшов у передню кімнату, де сиділа совсім худенька жіночка незрозумілого віку. По стрункій фігурі і осанці їй можна було дати років із двадцять, та сіре зморшкувате обличчя старило її до років сорока. Вона підняла великі очі на колишнього роя армії сенату і завмерла. Оскільки Галлар потрібний етикетом час протримав у мовчазному розглядуванні сірої облупленої стіни, жіночка тихим голосом мовила:
    -вас випровадили із кімнати засідання через низьке звання?
    -схоже на те. Наш човник дозаправили?
    -Перша Аграрна Каса не здійснює дозаправку клієнтів через конфлікт зобовязань і антикорупційних приписів.
    -хто нас заправить?
    -якщо у вас водневе пальне, то заправить вас технічна служба на зовнішній великій орбіті Селена.
    -у нас не водневе пальне, скоріш у нас кобальтові магнітні
    -вони дуже шкідливі
    -салон непогано захищений
    -це ж який податок на екологію потрібно сплачувати, щоб літати кобальтовим човником?
    -не думаю що делегат сплачує податки
    -ви у зоні впливу Землі, вас оштрафують
    -про нас не знають. А якби дізнались, то до вашої каси зараз би летіло з півсотні бойових катерів у повному озброєнні на надшвидких магнієвих фризах
    Жіночка схилила голову набік.
    -то он чому кобальтові магнітні! Щоб мати змогу утекти від переслідувачів.
    -саме так. Наш пілот навіть не вимикав систему запалювання. Хоча година роботи магнітних запалів коштує десь як побудова великого стадіону.
    Жіночка взяла зі столу невеличкий ноут і відкривши його щось пошукала
    -штабс-радник Галлар? Це вас забрав до себе орден і за особливі заслуги пропонує членство.
    Галлар підійшов ближче до столу і в той же час глянув на зачинені двері залу засідань.
    -ваш загін загинув під час окупації Титану? Прямо усі-усі? - не вгамовувалась жіночка, не зводячи погляду з екрану. Галлар підійшов ще ближче.
    -позачергове прийняття в орден, втрата цілого загону. Схоже на приховування важливої інформації. Дуже важливої інформації. А важлива інформація коштує дорого. Якщо забажаєте продати цю інформацію, прошу звязатись із нашим посередником-оцінщиком. Він визначить ціну і ви отримаєте свої гроші у будь якому відділенні селенянських кас.
    Жіночка поклала на стіл кремнієму пластинку-носій і посміхнулась.
    Штучна шкіра, скоріш за все навіть не натуральна людська, а хімічний брезент, чи котрийсь з міцних видів нептунської мішковини. Ось чому жіночка не посміхалась. занадто очевидні грубі складки. Галлар обійшов стіл, схопив її за голову і одним різким порухом зламав шию. Прислухався чи не чути чого у залі засідань, потім швидким нечутним кроком вийшов із передньої кімнати у проміжний бокс. Взяв запасний балон, на випадок розгерметизації і перемкнув режим зміни тиску. Коли у вухах просіло і зашипіло, табло показало зелену зону і з іншого боку відімкнулися двері. Пройшовши у них, Галлар взяв до рота мундштук балону і відкрив запобіжник. Коридор до човника був недовгим, але міг мати пусті зони без повітря. пілот здалеку його побачив і увімкнув посилення. Видно мав інструкцію на швидкий зліт. Галлар проігнорував прочинені двері і підійшов до нижнього люку, що вів у кабіну пілота. двічі стукнув. пілот не відчиняв. Стукнув ще раз і вдихнув повітря з балону, відчувалась нехватка, спалена кобальтовими двигунами. нарешті пілот прочинив зовсім трошки люк.
    -де буде дозаправка?! крикнув йому Галлар
    -на зовнішній маємо попереднє замовлення на кобальтин!!! - прокричав чомусь пілот
    Ага, ясно, він у навушниках і має купу сторонніх шумів. Галлар широко відчиняючи рота, немов кричить, але тихо промимрив
    -делегата на зліт висуваємось на орбітальний розгін один два три як чути.
    Пілот ширше відкрив люк і крикнув
    -що??!!
    Галлар схопив його за нижній отвор шолома, різко смикнув на себе, схопив за плече, питяг обмякле тіло і швидко перетягнув його у хвостову частину. відчепив ремінці шолома, одягнув його і у вуха вистрілило цілим потоком прямої інформації з місцевих космодромів. Схоже пілот весь час прослуховує ефір щоб мати змогу швидко оцінити ситуацію у виборі трафіку. Ось чому він погано чув. Добре що оператори мали зовсім різні голоси - молодий діночик, хрипкий чоловічик і мякий баритон. Було, мабуть набагато більше, та, схоже, пілот вибрав самі необхідні. Підятгнувшись, Галлар заліз у кабіну пілота. Обережно роздивився по сторонам. зачепи не той клапан, натисни не ту кнопочку і через півгодини десь у трубці впаде тиск, станеться закупорка і маленький ядерний вибух. Зафіксував себе у кріслі. Вперся руками у щиток, відкрив педялювання, надягнув на пальці сенсори швидкого реагування, витяг основне кермо і увімкнув посилення запалу. Позад заревіло, вирвались біло-жовті промені, спопеливши тіло пілота, човник скрегочучи опорами по бетону потягло уперед. Сенсори руху не реагували і ворота не відкривались. Галлар піддав тяги і носом судна розтрощив перешкоду. Разом із човником із боксу шугонуло повітря, виштовхуючи Галлара у відкритий космос.
     
  8. Fon

    Fon whom how

    Човник з гучним вибухом увійшов у нижні слої атмосфери Землі, збив рекламний цеппелін, що від викидів горючого кобальту враз спалахнув, пронісся над клаптиками урожайних полів, збив водонапірну башту і розвалив у друзки сіновальню, перекинувся через себе і наполовину зарився у землю біля невеличкого ставка. Фермер Нічка одразу викликав загони самооборони, повідомив рятувальників і місцеву службу спасіння. Тільки після того одягнув захисний протирадіаційний костюм і кинувся із запалами до постраждалого човника. Оцінивши де кабіна пілота, він заклав запали у землю, висмикнув запобіжник і відбігши підірвав землю. Човник похитнуло і перекинуло троха набік. Нічка кинувся назад до майстерні, схопив кайло і лома і повернувся до човника. У спецкостюмі він вже увесь спітнів і важко дихав. Та на курсах самооборони і спасіння суворо застерігали - одна добряча доза радіації ініякі омолодження по страховці не допоможуть. Тому Нічка сопів, пітнів, та костюма не розщіпав. Вибив кайлом землі з-під човника, дістався люка і ломом почав лупити по затворі. Із середини постукали. Нічка припинив звірства і відійшов. Усередині щось клацнуло і пшиком люк відстрелило. Із кабіни вивалився марсіанин, уже весь червоний від нехватки повітря. Вибравшись подалі від кабіни він упав на спину і важко дихав.
    Нічка вирячив очі і повільно підійшов до марсіанина. заніс над ним кайло і вже мало не розчекрижив тому голову
    -штабс-радник Галлар, військоий номер 17574848, здаюсь у полон.
    Чортівня. Встиг таки падлюка. Нічка незадоволено опустив кайло і кинув недобрий погляд у отвор кабіни. Якби не був упевнений, що не ведеться відео-запис, то точно продірявив би падлюці голову.
    За двадцять хвилин прилетіли гелікоптери і забрали марсіанина. Після них прилетіли військові вантажні човники і зачепивши, забрали півзруйнований човник. Після них приїхало з півсотні важких вантажівок і вигребли усю забруднену землю, котрої торкався човник. За тим приїхали адвокати військового відомства і урочисто вручили фермеру нічці чек на кругленьку суму - компенсацію за втрату урожаю. Зразу після них приїхали два страхових агенти і виплатили по страхових внесках. Останнім приїхав неприємний тип у затертому костюмі, простягнув фермеру папір про нерозголошення і додав
    -чи анулювати усі чеки?
    Нічка з радістю підписав папір. Походив по обійстю, позаглядав у величезні котловани із забраною землею. Аж надвечір приїхали із наукового товариства, зробили заміри і повідомили, що земля надто забруднена кобальтином, тому вони викупають її у фермера у обовязковому порядку згідно закону про спец-забруднення. Фермеру нічого не залишалось як зібрати речі і поїхати у гсоті до брата на дургий кінець країни.

    Генерал Сміливий примружившись читав роздрук допиту. Галлар сидів навпроти нього і за дві щоки уминав щось із місцевої кухні. Поруч за довгим столом сиділи сім членів спеціальної комісії. Вони нічого не робили, тільки мовчки спостерігали.
    -пропонувала купити інформацію?
    -гроші у любій селеніанській касі на вибір
    -нічого собі - генерал втупився у листок, відклав, узяв інший.
    -хм... - яка там відстань між куполподібними містами?
    -десь із 200-400 кілометрів
    -чому така похибка?
    -дивна атмосфера, губить дійства
    -це як розуміти?
    -поруч нас у зоні видимості розбився човник, але ми його н ебачили. Мав бути сильний чорний дим. Навіть загін посилав, малон е загубились. Відбігли на кілометр і нас вже не бачили.
    -містика
    -атмосферні спотворення - махнув рукою Галлар. Із зібраного обережного штабс-радника він перетворився на генералового панібрата, вів себе легковажно і зовсім втратив військову виправку.
    -дуже багато заліза?
    -делегат Карс мало не фапав на ту дорогу. Кажуть, зустрівся із самим імператором. Потім із головою ордену. Точить собі місце під сонцем.
    -це ж яке?
    -місце віце-ритора після шановний Дадота
    -нічого собі. пяте місце у імперії.
    -недоторканне пяте місце! - підняв палець Галлар і підняв тарілку у напрямку комісії - мені ще пиріжечків із заварним кремом. Крайній зліва закотив очі, та все ж встав і узявши тарілку вийшов.
    -просто передати інформацію не міг?
    -з ким? З тією бабою з брезентовою шкірою на лиці? Ви що, на Місяць зовсім дотацій не даєете?
    -давали. Поки не дізнались які проценти отримують Селеняни за бухгалтерію сонячної системи. Вони свій народ експлуатують, заробляють на них, а нам їх годувати? хай декілька бунтів влаштують, може будуть їх краще годувати.
    -кого там годувати? Два сараї і баба з дермантином на лиці. У них все програмульки рахують і пара штучних інтелектів.
    -що за нісенітниця! У них в кратерах залишкові колонії під землею, там до 40 тисяч працівників цілодобово сидять і усе рахують на фісових табличках.
    -та ну!
    -покажу тобі потім відео, зі стільця впадеш. То верхівка їх лякає вторгненням Землі і масовим винищенням, народ впроголодь працює, а прибутки верхівка на омолодження витрачає. До речі, в тебе не зашкал?
    -та трохи є. Казала докорська комісія будуть дезактивовувати усього.
    -ну хоч камені з нирок повитягують
    -як там Рохлик?
    -не Рохлик, а спікер Єдиного Парламенту.
    -ого! Долизався?
    -не думаю, що робота із верховною суддею Гіббарі якимсь чином повпливала на його службове просування - сказал офіційним тоном генерал і подивився на комісію. Прочинились двері і у кімнату зайшов один з членів комісії з гіркою заварних на тарілці
    -ой, дай тобі всевишній удачі на виборах - засміявся Галларі схопив тарілку - так хто це на Титані?
    -схоже нептунці
    -нептунці на будуть ганяти зі швидкістю 500-600 кіломтерів на годину. Я думав наші, земні.
    -принаймі я нічого не чув. А ви чули? - повернувся генерал жо членів комісії
    Ті заперечливо похитали головами
    -наш регіон вже вичистили?
    -та де там! Спочатку перенаселену Азію. Вивезли 20 мільярдів китайців і самоанців у австралію і 7 років їм чистили забруднення. А коли захотіли повренути назад, ніхто не хотів їхати. Тож заселили африканцями і почали чистити південну Африку
    -ше зараз чистять?
    -ще 6 років будуть
    -а як африканці у Китайській області?
    -ніяк. Мерзнуть.
    -це погано. Зате самоанцям тепло.
    -ще й як. насвердлили скважин, опріснили морську воду, наробили штучних грунтів, там урожаїв рису на 40 років наперед вже зібрали.
    -а що японці? Не підняли?
    -та де там. Після тих землетрусів у них 0.2 відсотки території над водою. Пробували ставити помости, так валяться. Порода крихка.
    -і куди їх?
    -у сибір переїхали.
    -місцеві раді?
    -ще й як, підняли їм за пять років економіку з дна ось до сюди.
    -ну добре, я обжерся. випишіть мені чек і я поїхав лікуватися.
    -ти полікуйся, тебе вісімсот разів допитають, а вже потім чеки посипляться. Голвоне добре усе з Титаном нагадай собі.
    -авжеж.
     
  9. Fon

    Fon whom how

    -делегат Карс перевів вам півтора тисячі вірто - аудитор Ко із камяним виразом обличчя повернув до Треньяка монітор невеличкого ноута и пальцем вказав рядок і далі - цифру.
    -кого треба убити?
    -делегат Карс сказав так: "убити його можна і за 100 вірто. Я даю півтора тисячі за його шкіру зі слідами тортур". Ви вмієте проводити тортури, капітане Треньяк?
    -тепер зрозуміло. Ви не подумайте, зрештою, бували випадки коли за терміновість платили до півтисячі вірто. Одного разу колега отримав 720 вірто і за дві години мав знайти у місті і убити одного скнару, що віджав пенсійні кошти однієї таємної спілки.
    -чи ви беретесь за цю роботу?
    Капітан хотів посміхнутись, але стримався. Адже, чим вищу оплату пропонують і ще й при цьому викривають імя замовника, тим вірогідніше, що в разі відмови його злегка застрелять. Чому злегка? Щоб звична куля не пробила обшивку орбітальної станції. За два дні його спустять на матінку-планету, дадуть відпустку. Це значило день чи два із сімьєю, а потім на курорт у очищену зону. Південний індокитай уже майже весь чистий. У рекламі напівоголені дівки ходили на пляжі по піску босоніж, не боячись що шкіра злізе чи станеться висип.
    -я берусь. Які терміни?
    -тоді ось на вибір існструменти для катування. Делегат Карс особисто їх вибирав.
    Капітан кинув оком на переважно старі середньовічні знаряддя і квинув.
    Аудитор Ко встав, підхопив за ручки ноут і повільною рівною ходою вийшов із кімнати з облупленими стінами. Капітан стягнув рукав на лівій руці і тикнув пальцем у екран годининка. Зчитуючий пристій переніс номер рахунку у свою память. Тепер Треньяк міг зняти гроші у любому банку Землі чи системи. У першій кімнаті за столиком сиділа зовсім юна дівчина. Її сірувата шкіра була не зовсім уміло підфарбована румянами у рожевий колір. Та й на шиї іза вухами стирчали клапті сіруватості.
    -бувай мала
    Дівчина провела поглядом клієнта і повернулась до екрану свого ноуту. За хвилину заревли двигуни, кімнатою струсонуло і запахло противним аргоновим смородом. Як тільки шум стих, дівчина підхопила ноут і вийшла у зал для прийомів клієнтів. пройшла біля самотнього старенького столу і вийшла у невеличку кімнатку з лавою, на котрій лежав аудитор Ко.
    -полетіли?
    -так
    -перевірила?
    -ні, але дуже аргоном смерділо
    -люба Ло, треба перевіряти. На нас лежить занадто велика відповідальність.
    -гаразд. Вибачте.
    Дівчина повернулась у першу кімнату, не випускаючи з рук свого ноута. Пройшла по довгому коридору і вийшла у задимлений гараж. Задня стінка була обсмалена, як завжди після зльоту. Платформа розвороту суден уже виїхала на зовні і стала у режим прийому. Аргон смердів так, що аж очі виїдало. Та Ло навтіь бровою не повела. Пройшла до зовнішніх дверей гаражу, відкрила ноут і набрала код зовнішнього спостереження. Супутник-шпигун дав підтвердження відбуття земного човника. Дівчина визирнула назовні крізь плоскі товсті затемнені шкельця у дверях поруч з воротами і пішла назад до аудитора.
    -відбули?
    -так.
    -у нас на сьогодні і завтра нічого немає?
    -нічого. Делегат Карс отримав кредит і відбув. Тепер його самим треба буде за півтору шукати.
    -інші клієнти не домовлялись?
    -ні. Та і не сезон зараз. На нептуні минув податковий раж, а Цереру цього року ніхто не купував.
    -тобто ніщо не заважає повернутися нам на Нептун?
    -абсолютно ніщо.
    -тоді вирушаймо. Постав захист і сигналізацію.
    Дівчина вийшла у першу кімнату і відкрила ноут. Понатискала комбінацій, підтвердила відбитком дужки пальця.
    Бокова стіна різко піднялась угору, відкривши роботизовану машину протидіє агресії номер чотири. Два плазмові кулемети середнього калібру здатні зняти з орбіти половину земних катерів. Були ще плутонієві заряди на тритії, але це скоріш для повного знищення території і самих машин. Також машина мала силу-силенну дрібноти, яку і зброєю масового ураження не назвеш. Фотонні рушниці. Самонавідні ракети, ковзаючі захисні каучуково-кевралові шати.
    Ло ввела код і направила ноут на робота. Той увімкнувся, поворушився трохи, але із нори у стіні виходити не став. Тоді дівчина опустила стіну і воренулась до протилежної. За нею був такий же роботизований агрегат. Виконавши активацію вона увімкнула систему сигналізації, що активовувала роботів і повернулась у кімнатку до аудитора. Той уже чекав на неї нетерпляче постукуючи носком потрісканого мешта по брудній підлозі. дівчина підійшла ближче і прижала ноут до грудей
    -зачекай. Памятаєш пароль?
    -памятаю
    -у кожного особистий. З першої спроби не вимовиш, тебе дезактивують
    -я це памятаю. Можемо...
    -Ло! Така інструкція. Я повинен бути упевнений, інакше разом з тобою спопелять і мене. Ти памятаєш пароль?
    -так
    -добре, я закриваюсь
    Ко дістав із кишені звязку стареньких ключів і натис кнопку брелка. Стіна навпроти завібрувала.
    -йди!
    Дівчина різко рвонула уперед і вдарилась би головю в стіну, якби не пройшла крізь неї. Опинившись у такій же невеличкій сірій кімнатці, вона зробила два кроки уперед, крок вправо і крок назад. Після цього прикл=рила уркою ліве око, а праве ширше розплющила. буквально слідом за нею у кімнатку рвучко увійшов аудитор Ко. Він виконав свою систему кроків, видно що складнішу ніж у неї, і замість видавати на сканування око широко відкрив рота. Усе скіничлось, як тільки вартові авторизували прибулих.
    -Ко Булх айм Тнаревскі?
    -так, це я
    -хто із вами?
    -Ло Ірва оч Деврен
    -стажер?
    -я вже не стажуюча - незадоволено промовила дівчина
    По ту сторону мікрофона почувся сміх
    -ласкаво просимо на Нептун, любі селеняни
    -ой, я ж надихалась арогонової кіптяви, мені потрібна очистка
    Ко похитав головою і вийшов із сірої кімнатки у коридор. Вклав свій ноут у нішу в стіні і пішов у кінець коридора. Дівчина пощипала свою сіру шкіру.
    -оце швидко злізе?
    Та видно що розпізнавальний звязок уже увірвався. Тож вона вийшла у коридор, вклала свій ноут у нішу і прослідувала за Ко сллідом. Цей коридор був набагато довшим за той, що був на місячній базі. Натомість тут уже був озонований кисень. Коридор закінчувався оглядовою кімнатою, де вже стояв оголений Ко і його прискіпливо оглядали двоє у білих захисних костюмах. Ло зніяковіло відвернулася і почекала, поки з ним закінчать. Коли він вийшов і вона увійшла один в костюмі спитав
    -бажаєте оглядових жіночої статі
    -ой, давайте вже швидше
    Вона нервово стягнула із себе грубі одежини і підняла руки убоки. Із сумом дивилась на свою посірілу шкіру. Наскільки сильну шкоду приносить їй деактватор вітаміну Де. У навчальному корпусі розповідали про відважного Ше, котрий сам прийняв 12 раптових клієнтів протягом семи днів. Мав довгі надважливі кредитні розмови, провернув дуже вигідні справи, а по прибутті на Нептун... чи на Уран? У нього стався криз, шкіра почала злазити і організм дав задню. Помирав довго і болісно. Хоча ні, йому так багато засадили найчистіших опіатів, що можна вважати часом смерті першу краплю знеболювального. Нарешті її повністю оглянули і вона швидко накинувши білу тогу попрямувала у медичні лабораторії. Любязна жіночка безжально засадила їй у згин коліна три товсті голки і вкачала з півлітри вітамінних стимулянтів. З іншого боку вже підготили очищувач крові і почали дірявити її руки. От і добре. пізніше буде санація, крем, гіперьактеріоз і відпочинок у массажних. Ло з посмішкою переживаючи неприємну біль закрила очі. Більше вона їх ніколи не відчиняла. За дверима стояв Ко, аудитор Марсу, а з ним комісар безпеки Тул.
    -гадаєте у неї був контакт із капітаном земного судна?
    -ні, у неї слабка психіка. Вона аж надто сильно переживає за свою зоавнішність, це неприпустимо на фоні патріотизму і любові до власного народу. На дезактивацію її.
    -слухаюсь
    Комісар безпеки нечутно зайшов у палату і показав жіночці-лікарю пальцем біля горла. Та розуміюче кивнула і додала опіатів.
     
  10. Fon

    Fon whom how

    Рой Галлар зайшов до своєї покинутої 12 років назад квартири. За цей час військове керівництво віддало її для проживання комусь іще. А потім ще комусь. Але за умовами контракту ту людину, що донедавна тут жила переселили, можливо у кращий район, чи додали з два квадратних метри житлової площі. Колись у Галлара був рудий огидний кіт, що перші два роки клав купи де йому схочеться, по ночах бігав наче навіжений чи мнявкав, просячи їсти. Галлар не витримав і пристрелив його. Саме через це його відправили на прийом до військового психолога, у частині де він стажувався. Після походу до мозкоправа його запросили у перше африканське військове училище. У закладах схожого типу зазвичай готують гарматників, чи то б пак артилеристів дальнього дою. Його ж відвезли у Полінезію і два роки учили марсіанської мови і діалектів. Потім ще півроку він пережив саму справжню дідовщину марсіанських казарм. За непрвильні рішення його ж колеги вночі зривали з верхньої третьої койки на підлогу, загортали у простирадло і довго били ногами. галлар отримав два зрламаних ребра, пробиту легеню і залізний характер. На Марс його закинули капсулою у точно відмічене на мапі місце. Тепер уже рой Галлар весь обідраний, зі страшним похміллям вийшов за призначенням на військову базу номер 713 на південній півкулі, отримав за 2 дні прогулу 2 тижні карцеру і понижений раціон. Як тільки вийшов, роздер лице штабс-раднику за глузливу посмішку і вже би мав іти за призначенням на хімію, з которої мало хто повертався, аж тут зіграв на руку забір на Титан. Ройовий Галлар отримав дві машини і тупого керманича. Далі була довга дорога у анабіозі, що тривала 14 місяців і закінчелись майже вдалою окупацією супутника. Вдруге сідати у капсулу дальнього спорядження не доводилось ще нікому. Через своїх кротів ройовому підчистили списки, змінили прізвище і аутентифікацію. І ось, за якихось півроку, вийшовши із анабіозу за 12 кліометрів від військової бази номер 1076 на притоптану червонувату пилючну поверхню гримнувся чотовий Маха. Капсула вистерлила анабіозною камерою ще на підльоті до планети і дала високу дугу оминання, потрохи згоряючи в атмосфері. Камера діставшись висоти у два кілометри, розкрилась наче гриб, трусонувши Махою, що саме прикидався і відділилась, самоліквідовуючись надшвитким самотлінням. Маха вилаявся, вирвав з рота систему життєзабезпечення і врізав ногами по термопакету. Вчені звісно молодці, зробили неймовірний і непомітний спосіб вкиду на чужу планету, та запах блювоти від трубок системи життєзабезпечення не позбудешся ніяк. У марсіан найганебніше після всратися було проблюватися під час пиятики. Можливо це низький тиск планети налаштовував, а може особливості кишкового тракту, та марсіани дуже рідно блювали і вважали це дійство ганебним. На висоті ста метрів відкрився парашут, махою тріпонуло, аж кістки хруснули і він пішов на мяке приземлення. Чи то б пак примарснення. Добре що не у кратер залетів. Викотившись після удару об поверхню, Маха з неймовірною швидкістю підібгав парашут, підімьяв під себе і приклав камінням, щоб той не розкрився відвітерцю. Потім вийняв спецзасіб, розбризкав його по тканині і запалив. Тканина швидко почала тліти, перетворюючись на червонуватий попіл, одного кольору із грунтом марсіанської поверхні. По цьому чот Маха встав на ноги, огледівся і звірився із клаптиком целюлози, що мав у рукаві. Схоже до бази кілометрів десять на північ. У нього із собою була пластикова пляшечка концентрованого соджо - 90 градусів міцності, яке він мав випити при підході до бази. Проте зараз ще прийдеться йти...
    -агов вояко!!! Заблукав?
    Маха різко зірвав пломбу і в два ковтки вицьмулив пляшечку алкоголю. Позад нього взревіли мотори і скрипнули шини. Чот Маха спустив по нозі пляшечку і відкопнув її подалі у ямку із зітлівшим парашутом. Сам чим швиденько розщіпнув ширінку, дістав свого птаха і пустивши струю поволі, похитуючись повернувся, сцючи у сторону патрульного позашляховика.
    Із люків переднього шлюзу надлегкого розвідувального бронеавтомобіля Кріль-7 глузливо шкірились два гуртових у бойових гумових шоломах.
    -пан чот заблукав?
    Маха примружився, ступив крок уперед, обливши собі штанину, потім крок назад, мало не впав, та вирівнявшись махнув на них рукою і відвернувся. Концентрат містив сильнозбудливу мікрофазу, і вже за дві хвилини від нього буде сильно тхнути вчорашнім перегаром.
    -що пан чот туткай забув, у цій богами покинутій пустелі? - не вгавав гуртовий
    Маха поворушився, мало не впавши, махнув ще раз рукою і облив залишками свої запилючені мешти, чим викликав нестримане гиготіння гуртових броньовика-розвідника. Звівши брови, смертельно пьяний чотовий повернувся, спробував защіпнути ширінку, але це йому звісно не вдалося, тоді він відкинув полу кителя і вихопив малий парадний зразок пістолета молодшого офіцерського складу.
    -тии! - промичав чотовий, заплющивши одне око - амебааа!!! - заревів він і здійнявши пістолет вліпив дві кулі у люк над правим гуртовим. Хлопаки зрозуміли, що заблукалий чотовий не стільки пьянеьнкий, скільки злий, хутко пірнули у кабіну, не забувши закрити за собою люки. Чотовий роздзявивши рота заревів, затряс пістолетом над головою, а за тим почав наступальну операцію, не забуваючи стріляти у корпус бронеавтомобіля. наступ йшов не дуже вдало, бо після кожного пострілу чотового зносило то в один, то в другий бік. Та наполегливість, замішана на злості додавала йому сил і він не зупиняючись вужиком йшов уперед. Кріль-7 не став чекати, поки пан чот дійде і накоїть лиха, і здавши різко назад, рвонув у сторону бази.
    -чув? амеба? - гиготів гуртовий Шанц
    Його напарник, гуртовий Вільде не був вже такий веселий. Його гіркий досвід навчив - у сутичці з офіцером завжди перемагає офіцер. тож він притулив палець до вуст і увімкнув рацію
    -база, крілик один
    -база, крілик один - відповіла база
    -12 кеме на південь знайдено обьєкт.
    -12 на південь обьєкт. Який обьєкт?
    -пан чотовий заблукав
    -12 на південь загублений чотовий?
    -підтверджую, база, заблукав чотовий
    -база крілику, заберіть обьєкт. Підтвердіть.
    -обьєкт залишився, повертаємось на базу
    -якого милого, Вільде?! ШО ти в курву мама робиш?
    -база, обьєкт проводив навчання з плазмо-травматичної стрільби. Повторюю, чотовий відстрілювався.
    У ефірі запанувала тиша, потім пролунав голос полковника
    -Вільде бігом на базу і засічи його на мапі лазером. Курча, попришлють різного гівна, а нам їх вчи воювати - додав він кудись убік.
    Тут же у ефірі зявився перший голос оператора
    -база крілику, зафіксуйте обьєкт на мапі.
    -крілик базі - зафіксував
    -база крілику, повертайтеьс на базу
    -повертаюсь на базу
    Гуртовий Шанц не переставив давитись сміхом
    -ше й мешти собі обісьцяв - зареготав він, як тільки відімкнулась рація
    -от тільки про сцяки мовчи - зло обірвав його Вільде
    -ахаха, чого це?
    -бо будеш все життя на малому астероїді на голих баб дрочити
    шанц ще трохи поржав, потім потрохи до нього почало доходити. І врешті він так само скис, як і Вільде
    -то шо казати?
    -краще мовчати
    -а як спитають? Все рівно ж спитають
    -по уставу. Найшли обьєкт, доповіли про обьєкт
    -а чо не підібрали?
    -був наказ повернутись на базу - зло відповів Вільде
    -а - Шанц тримаючись однією рукою за рукоять, бо машину сильно кидало по ямках, а другою почухав скроню під шоломом - і про мешти мабуть не треба
    -ой не треба, Шанц, ти собі навіть не уявляєш як не треба.

    Коли броньовик зник з поля зору, Уже був доволі пьяненький, та все ж зі з останніх сил кинувся до пляшечки і чимдуж побіг убік, метрів за сто відшукав камінець побільше, підкопав під нього і заховав у дірку пляшку, потім рванув пломбу і пляшка бездимно зашипівши почала плавитися. Присипавши грунтом те місце, Маха кинувся назад і потім пішов по слідах машини, набравши у кишені трохи каменів. незабаром у небі з півночі зявилась сіра цятка. Маха взяв спорожнілий пістолет за дуло у ліву руку, правою почав кидати у сторону бази каменюки. Двічі він упав, вдруге навіть лицем приклався до грунту, сильно перемазавши китель.
    -що він робить? - спитав полковник Учвар, придивляючись до монітору
    -продовжує бойові дії з бронеавтомобілем Кріль-7 - запропонував свою версію штабс-радник Гайяла, глузливо кривлячись.
    Полковник помітив це і спохмурнів
    -два тижні карцеру
    -у вас кожен новобранець проходить 2 тижні карцеру. Може подати прохання Імператору змінити устав?
    Полковник метнув лютий погляд на радника і той зрозумів що трошки перегнув. Так можна і з гелікоптера вилетіти без парашюта.
     
  11. Fon

    Fon whom how

    -...от... а потім вона така - любий мій, коханий, я вважаю, що нам не варто бути разом, бо я зустріла дуже цікавого науківця Бодека. А той Бодек, то такий сухий високий з борідкою, гидота, не людина. Справжній Землянин. Та він так люто на неї глянув і каже - хочеш мене, старшого офіцера на вумника поміняти? А вона така - ага. Ну він вийняв дарений РУМ-16 і вистрелив їй в лице. Там зозаду на стінці така купа гною з кровякою була, зразу видно, тупа баба. А потім відразу титри і світло увімкнули. То всерівно увесь зал свистів і ляскав себе по ногам від радощів.
    Підхорунжий Квитт покачав головою і, накинувши кителя, вийшов з кімнати. Той що розповідав, чот Гнидай вирячив свої банькаті очі і розвів руками:
    -чого це він?
    -прост у ньог жона вмерла мин місяць - ледве вимовив чот Грайкас, дусячись димом легкого наркотику.
    -курв Грайк, кінч чух курт!! - гримнув на нього підхорунжий Раф
    Грайкас одразу проковтнув усе, що тримав у роті, скляну курильницю витряхнув на запльовану підлогу і сховав до футляру. А ще повернувся до столу і взяв у руку стило. Хто буде чіпати людину, котра пише ліричного листа коханій матусі додому з армії?
    Чотовий Маха вперся носком у пятку і спробував стягнути армійського берця. Та навіть зашнурований він не піддавався.
    -гурт!!! - заревів він
    У офіцерську кімнату влетів черговий гуртовий
    -здойми ми черевичка отого правого і піди уключи витяжку, бо зара всі вдусимся з тего Грайкаса
    Гуртовий послужливо кинувся в ноги чотовиму, вхопив його за берця і разом з офіцером стягнув з ліжка. Добірна лайка і смачний удар каблуком в лице дав йому зрозуміти, що так знімати берця з ноги офіцера неправильно. Треба ж було притримати за ногу, а не тягти офіцера на підлогу. Грайкас зареготав, Раф пирснув, а чот Гнидай не одразу зрозумів що коється. Тільки коли гуртовий з розпухлим лицем і берцем у руках вибіжав з кімнати, завмер, затрясся і мало не зомлів, такий сильний приступ сміху на нього напав. За мить у кімнату влетів ройовий і віддавши честь, поклав берць біля ліжка чотового. Потім ще раз віддав честь і доповів, що скоро обід і чи вмикати витяжку, бо полковник дуже свариться, коли розтринькують енергію. Чот Маха махнув рукою. Раф піднявся, випростав штанини і услужливо вказав рукою ройовому на вихід:
    -не знаєш що сьогодні на обід?
    -мняса не буде, пане підхорунжий, зате буде десерт. Привезли порошечок і наробили кольорових желейок.
    -хімія одна - скривився Грайка
    -а я люблю желейки - сказав червоний від удушливого сміху Гнидай і вийшов слід за Рафом. Коли вони вийшли, Грайкас витяг футлярчик з скляною трубкою і простягнув Махі
    -буш?
    -нє - скривився Маха
    -шо так?
    -тре поїсти. Скіки на сухпайку сидів, не просрешся.
    -ти до ройа Вільде піди, у медчастину, він ті дасть таблеток
    -проносних?
    -шо ти псіх? Дасть заспокійливих чи антидепресивних. Це залежить шо любиш. Але йому тре з гаражу палючки принести.
    -я до гаражу як камінь до неба - розвів руками чот Маха, стягуючи другого берця.
    -ну не знаю. За шось домовтесь. Мене місяці три тому даха як не накрило, думав повбиваю всіх. То дав мені шось таке, світ став з червоного рожевим з голубою димкою. Отак би вік жив в тому мариві. Жаль хватило на два дні тільки.
    -Квитт де жону втратив?
    -кажуть чорна блямба - пухлинка в грудях була. А інші... - Грайкас підірвався на ноги і захлопнув ногою двері - ...інші кажуть вона йому зраила і він їй в лице пульнув. прям як отой бодек з фільму, шо Гнидай їздив дивитись.
    -якби застрелив, то мав би трибунала
    -так як не мав, був підполковник майже, став хорунжий. Потім, після розлідування дали підхооунжого і зіслали у цю діру.
    -двічі розжалували?
    -а ти як думав? підполковник то вже вищий офіцерський склад - кидає пляму на клюб великих і багатеньких армійців, там таких не тре. Тому перед затриманням розжалували і потім вже по суду розжалували і ше здається хатку в файному районі конфіскували.
    -за вбивство благовірної мали б відтяти голівоньку, а не хатку забирати
    -значить величенька хатка була. Але ше кажуть, шо в Квитта хтось з родини у таємному клюбі тусується. Якогось делегата з ордену.
    -цікавенько виходить - пробубнів Маха розтираючи ступні
    -у тебе пазурі на ногах як у ящіра-убивці, пішов би підстригся, де так ходити як гуртовий з Ганки
    -де травичку береш?
    -пффф! яку травичку, то мох з каменюк за гаражами, мені гуртовий один збирає і сушить. Потім правда треба просичувати настойнкою з тих пігулок щастя, що я тобі раніш казав. Але тоє великий секрет. Бо РУМ-8 то боляче завжди.
    Маха хмикнув і дістав з нагрудної кишені маленькі кусачки
    -та де ти тут будеш гадити, йди десь у душі чи кімнатку відпочинків
    Маха почухав потилицю, сховав кусачки і почав натягати берці.
     
  12. Fon

    Fon whom how

    Полковник Учвар уже не кричав, скоріш ревів, лагідно притримуючи підпахвою голову чотового Алеся, що віднедавна на бойових навчаннях розбив екстра-броньовик у кратері, ще дві машини з піхотою загубилися у секторі нуль-один, це десь за 2 кілометри від бази. На довершення вистріляв увесь бойовий комплект не по муляжах, а по розгортці підхорунжого Рафа, котрого із сильними опіками забрали на гелікоптері у госпіталь на півночі. Інші присутні наради також потроху відзначилися. Штабс-радник Гайяла посіяв паролі і не зафіксував час початку навчань. Більш того, молодий гуртовий, що до сьогодні вважався його особистим адьютантом, ні вдень ні вночі не відходив ні на крок, десь зник безвісти. Гайяла заявив про пошкоджену спину і зліг у медблок на антидеприсанти. Чот Гнидай відправив легкі броньові Крілі-7 прямо під обстріл з важкої бронетехніки Квитта. Грайкас тримав у ангарі не заправлені гелікоптери і по сигналу тривоги не підняв у повітря розвідні і легкі бойові машини. База фактично залишилась сліпа і не захищена ні з повітря, ні з трьох сторін поверхні. Один чот Маха відзначився на відмінно. Вивів увесь свій бойовий склад із бази за півтора хвилини, відійшов на 7 кілометрів, поховав важку бронетехніку, а з легкої обстрілював периметр цілий день, при цьому до півсмерті споївши усю свою групу алкоголем, що його витягували хімічним способом із авіаційного палива. Пошкодивши шию чотовиму Алесю і вибивши два зуба підхорунжому Стренфу, полковник нарешті заспокоївся і люто обвів усіх ненависним поглядом.
    -відзавтра вітру не буде, тож будемо бігати. Гуртові у трусиках, решта у повному бойовому спорядженні. Крім чотового Махи, звісно.
    Усі здивовано глянули на останнього, що ледве сидів на стільці у кінці кабінету, так його з бодуняки ковбасило.
    -єдиний хто вивів з-під ракетного удару техніку, сховав і обстріляв периметр. Якби ще не розбомбив центр міжкомплексного звязку, ціни б йому не було. Тому чот Маха полетить у госпіталь до Рафа на огляд.
    Усі нервово переглянулись. першочергова заздрість і ненависть до чотового Махи змінилась на співчуття і оте відчуття, коли важкопоранений бойовий товариш просить добити, щоб не мучився. Огляд представляв собою дізнання у лікарні стану підхорунжого і виявлення його подальшої бойової здатності. Іншими словами чотовому в покарання дали списати Рафа зі служби і відправити на пенсію по інвалідності.
    Маха клацнув зубами, повільно підвівся і, піднявши стілець, на котрому сидів, пожбурив його у вікно кабінету.
    -слухаюся, пане полковнику - зціпивши зуби сказав він і похитуючись вийшов назовні.
     
  13. Fon

    Fon whom how

    Раф помер ще до приїзду Махи. Уже у палаті його чекав ройовий курєр із наказом про надання позачергового звання підхорунжого. Поруч терся цивільний агент з нерухомості. Новоспечені офіцери, починаючи від хорунжого мали квоти на обрання помешкання у елітних районах. підхорунжі у їх число не входили, та краще мати своїх підготовлених клієнтів, аніж потім із ліхтарем їх шукати. Маха відмахнувся від агента, оформив смерть Рафа і відіслав документи на базу. Треба було ще оформитись у конторі і отримати погони у відділі цінностей. Підхорунжі мали срібні ореоли і вид військ. Хорунжі позолоту, а полковники червлене золото. За видатні бої декотрі мали рубінові камінчики, але це була велика рідкість. Зазвичай ордени надто жорстоко обходились із перспективними і розумними вищими офіцерами, маючи їх за прямих конкурентів у боротьбі за владу. Нікчемна купка підлабузників хитрунів дісталась до милості імператора і тільки жила тим аби не втратити здобуті почесті. У конторі при оформленні погонів його знайшов курєр і вручив запечатаного листа від полковника Учвара.

    15 000

    Маха підписався у отриманні, дав відбиток пальця і пішов у регіональне відділення центральної каси. Дібравшись до маленького низького віконечка він видав свої документи і запросив баланс по зарплаті.
    -у вас всього лише 12 тисяч - відповів одудлий касир
    Маха почухав голову і простягнув посвідчення
    -переведіть на рахунок полковника Учвара усі 12
    -зараз зроблю. Ще щось?
    Маха покрутив головою і стиха спитав
    -де тут можна прикупити алкоголятів і просрати троха грошенят?
    Касир із абсолютно байдужим виразом обличчя відповів
    -Ондоре чотири вхід із заднього двору.
    Маха кинув йому під папірці двадцятку і пішов на вказану адресу. Це виявився майже край містечка із брудом і смородом. на задньому дворі сидів безногий безкокий військовий інвалід. Зміривши поглядом єдиного ока Маху, він поворушив рукою під шматиною, що лежала поруч. Схоже там була рура немаленького калібру.
    -ой, не всрися - махнув рукою новоспечений підхорунжий і ногою тріснув у старі пластикові двері. За ними прямо у обличчя йому дивився військовий малогабаритний кулемет. Якб з такого почали пукати у приміщенні, у всіх би потріскались барабанні перетинки у вухах і вони б оглохли назавжди.
    -пане підхорунжий? - допитливо поцікавилась огрядна пані
    -чмурдла і дівку чисту! - незадоволено мовив Маха і потріс перед очима два сотками. - і де тут можна кості кинути?
    -ой вам сюди, із бокової ніши вискочив худорлявий чоловічок на імя Бок, схопив сотки із рук підхорунжого і відіпхавши жінку повів по сходах униз.
    -сьогодні дивна публіка. Торговці дрібничками прлетіли з Урану і навезли краму на півмільйона. Вже третій день у нас тут веселяться. За невеличку двадцяточку можу вас позднайомити непомітненько.
    -файно - ошкірився Маха.
    -на 180 принесу фішечок. Чверть пляшчинки одразу безкоштовна, а далі як забажаєте. махнете рукою, приведу дівулю.
    -то всьо потім. Де ті жертви уранських шльондр?
    Вони спустились у просторе приміщення із непоганною оббивкою і цілими меблями. Бар був дорого оздоблений, у кутиках стояли велетні-охоронці. У центрі стояли гральні столи, перевжно Бо. Кляті камінці. Маха скривився і пішов до столів де кидали кості. Бок виринув з лівого боку уже з пляшкою у руках і направив офіцера до іншого столу, де вже добре випивші торговці кидали по черзі кістяшки.
    -от вам компанія, пан вищий офіцер.
    Торгоці незадоволено підійняли очі і насупились. Видно охайні комірці і погони були їм не до вподоби. Маха мовчки розвалився у кріслі, влив собі питво прямо у горнятко для кидання костяшок і видудлив перший стакан залпом. Файно відригнув і обвів поглядом присутніх чотирьох товстунів.
    -ну шо жертви, кому вивернути кишені і відправити у калюжі митись? Бок! Неси вилупкам ше дві пляшки!
    Товстуни розчервонілись і задоволено загомоніли. Пьянеького офіцера самітника можна непогано обчистити. За півгодини привели дівок. Маха відразу собі цапнув із пухкими боками. Як відомо товстуни переважно полюбляють худеньких. До пізнього вечора вони пили і кидали на вдачу. Маха виграв тисячу, купив усім питва і програв у борг пять тисяч. Потім вийшов у вбиральню, обригав там усі умивальники і виламав дверцята кабінки. Повернувшись, замовив ще на півтисячі дівок і алкоголю і вже за годину виграв двадцять тисяч. Потім ударив офіціанта, почав волати що його дурять і грабують, перекинув стіл. Коли охорона його заспокоїла, він сильно вибачався, підходив до кожного торговся і довго з кожним обіймався і плакався. Врешті їм дали новий стіл і легку вечерю, хоча була глибока ніч. Поки вони їли Маха розплатився за все поламане у туалеті, а ше дав півтисячі вправити одному з охоронців ніс. Врешті принесли ще питва і круг вийшов на новий оберт. До світанку Маха виграв 50 тисяч, програв 120, потім відігрався в нуль, і нарешті його винесли із закладу з повними кишенями грошей, що при кожному кроці сипались на землю і ті що його несли із жалем спостерігали як колеги тишком підбирають їх і пхають у кишені. Проводжати його вийшли усі три торговці, бо четвертий страшно спився і лежав у туалеті. А ще інші відвідувачі, що їх по черзі споював і лупив пан військовий підхорунжий. Таксис отримав жемню зімятих трохи поламаних пластикових соток і поїхав шукати військову базу по дорозі на південь від старої сироварні за водонапірною вишкою. По приїзді семеро гуртових, немов античного героя несли пана підхорунжого у медблок, а віддіний ройовий із корбкою від стило йшов позаду і підбирав гроші, що сипались із кишень Махи.
    Після того два дні його відкапували у медблоці, а доктор Вільде обіцяв найкращі медпрепарати, взамін що його пасинка гуртового Вільде не кинуть у карцер за напад на офіцера. Нарешті на третій день страждань новоспечений підхорунжий Маха майже повністю порозовілий і майже живий завітам у кабінет до полковника, де забув пачку від оперативних карт із трьома тисячами усередині. На решту грошей Маха купив у Бока бочку 65-градусного соджо і ще три дні пригощав усю офіцерську братію бази, аж поки не заслали з бойовим гелікоптером чота Гнидайа із сильним отруєнням. Кінець безладу поклав протрезвілий полковник. Два загони гуртових у броні і масках відловили усіх офіцерів і запроторили у карцер, де їх обливали холодною водою із шлангів і лупили палицями для розгону худоби. Маха став новою легендою бази, а підхорунжий Квитт застрелився із середньокаліберної бойової рури у голову.
     
  14. Fon

    Fon whom how

    Полковник стояв остронь і роздивлявся зелену рослинку у кориченвому вазоні. Між двох гуртових з рурами стояв переляканий блідий Бок.
    -пане хорунжий, ось ваші хронографи. Прошу.
    Трясучимися руками Бок простягнув підхорунжому Масі його загублений армійський хронограф. Маха незадоволено скривився косо зиркнув у сторону полковника і узяв хронограф у кишеню.
    -дуже вам дякую, добродію, а ось вам винагорода за порядність
    Маха вручив двадцятку і розвернувшись швидко пішов геть. Полковник огледів з ніг до голови Бока і на допитливий погляд грутових махнув рукою - хай собі йде.
    На обіді у столовій полковник попросив підхорунжого за свій столик.
    -дуже необачно з вашого боку довіряти пройдисвітам постачати алкоголяти
    Маха насилу зробив здивований вигляд обличчя. Полковник примиренно підняв руки
    -ну-ну, Маха, не треба тут кутасики ліпити. Привіз Бок з собою дві каністрочки 65-ки, то я одну вже узяв. Скільки ви туди зі скляних пляшечок влили цікаво.
    -по 18 вийшло. 18 на 210 3780.
    -ого - здивувася сам полковник - то ви уранівських брали?
    -угу - сумно відповів Маха, безслізно оплакуючи свої кровні
    -широко живете
    -помиратиму голосно - відповів скіпо Маха і прийнявся до їжі.
    -це з епосу про стародавніх богів?
    -з них
    Полквник замислився.
    -Раф дав дуба. Тепер ти поїдеш на мясо-ферму, забереш наше замовлення, там 7 тон замороженого мяса. Але... - тихіше додав полковник - ...з костями
    Маха прищурився
    -жінка фермера Ліша має дати пакетик на 7 тисяч. Дві твої.
    Маха кивнув і накинувся на їжу.
    Полковник ще трохи погледів як він злісно пожирає армійський раціон і пішов по своїх справах. Коли Маха доїв до нього підійшов адьютант полковника капрал Ап
    -капрал Ап, завтра на світанку будьте готові відправитись
    -їдемо зараз - обірвав його Маха, кинувши рушничокна підлогу - не тупи, капрал, де машина?
    Капрал зібрався і побіг наввипередки з підхорунжим. Поки той дійшов до воріт, два рефрижератора вже були готові. Поруч із ними стояли ще два кріля. На одному з них було встановлено кулемет, інший мав радар присутності установок вогню.
    Маха всівся в машину з кулеметом. Хоч і нападники будуть в першу чергу знищувати кулемет, від радару магнітного опромінення на лису голову вистачить.
    Дорога до ферми минула без проблем. Вже на самому підїзді їх зустріла група озброєних мотоциклетників. Привітавши армійців клаксонами, вони супроводили їх до гігантської ферми заготівлі штучного мяса. Сморід тут стояв неймовірний. На зустріч підхорунжому вийшов невисокий прудкий мужчина у цивільному.
    -я до пані Ліші
    -ой, а Ліша у столицю полетіла, оформляти армійські замовлення на анступний рік. Але ви не бійтесь, усе вже готово. Мене звуть Ройнестр, просто Ройнестр. Поки грузитимуть автівки, не бажаєте по краплині арманьяку?
    Ого контрабанда з Землі? Чи з Урану? За таке і розстріляти можуть.
    Маха насупився і кивнув. У невеличкому вагончику менеджера вони випили по маленькому келішку коричневого шоколадного напою.
    -а ось ваші 20 тисяч - постукав по паперовому пакету
    Значить Раф безжально дурив полковника? Цілих 15 тисяч клав собі у кишеню. Ну то й що. Буде компенсація за місце підхорунжого. Маха посміхнувся і поклав руку на пакет
    -а не підкажете, любий Ройнестр, де тут знайти літрів із десять хорошого соджо? Я б щедро заплатив.
    І маха витягнув із конверту дві сотки. Звісно, що Ройнестр служив передаточним звеном і отримати з корупції трохи й собі було дуже для нього заманливо.
    -я вам пане підхорунжий от що скажу. Я не візьму з вас дві сотки, але отримаю від постачальника невеличкий процент. Що таке для цілої військової бази бідончик соджо? Пропоную завантажити за мняском 3 каністри пекельного напою, що гнали прямим способом із катусів полонені з Венери.
    -он як - схвильовано відповів Маха - і що це мені коштуватиме?
    -якихось півтора тисячі за каністру на 200 літрів. - і ввічливо підіпхав підхорунжому обчислювальну машинку з ручкою.
    Маха швидко порахував свою вигоду і кивнув.
    Ройнестр у відповідь розплився у найширшій улесливій посмішці, яку він коли-небудь бачив.

    По прибутті на базу Маха найперше зайшов із пакою і документацією до полковника і залишив усе в кабінеті біля акваріуму. Задоволений полковник аж примружився від щастя. Потім пішов у кімнату відпучинку і строгим голосом гаркнув
    -Гнидай, за мною!
    Чотовий мало не впав з крісла у якому розслаблено розкачувався. він швиденько подріботів за новоспеченим підхорунжим і опинився із ним у гаражі.
    -командуєте розгрузкою мяса! За мною! Ось це у морозильні камери, оці на видачу, оце відварити одразу, бо вже псується.
    Оглянувши гараж на відсутність гуртових він тихіше додав
    -три каністри вогненного пійла, нагнаного з катусів. Розливатимеш у 200-грамові пляшечки і продаватимеш по 15 гуртовим. Маєш вірного хлопаку?
    -маю - кивнув чот мало не скрутивши собі шию.
    -сам не пий, не знати шо то за бадяга. Маю хорошого соджу 65-ку. завтра насьорбаємось. І без дуниць, я знаю скільки алкоголяту може випаруватись за два тижні. Пойняв?
    Маха потріпав себе по набедреній кобурі, чот із виряченими очима віддано кивав. Усе, людина при ділі, тепер не скучатиме у кімнаті відпочинку із іншими чотовими, тепер він на себе працює, це його грошики, це такий шанс, що не кожен отримає. головне тепер показати віддність підхорунжому. Гнидай подумав поцілувати йому руку, чи встати на коліно як на присязі, але Маха уже чкурнув із гаражу. Чотовий кинувся у холоднючий рефрижератор, почав принюхуватись іобстукувати каністри. Йой! Двісті літрів по 200 грамів, то тисяча плашечок і по 15 то є 15 тисяч - або... місце підхорунжого. Гнидаю закрутилась голова і він мало не зомлів.
     
  15. Fon

    Fon whom how

    Сліда вивела групу протесту після таємного зібрання і повернулась назад до кімнати. Вимкнула фільтри пилу, бо її оселя винаймалась на самій околиці міста, потім дістала пилевсмоктувач і почала ретельно вбирати усі залишки чужої присутності. Хто зна, як завтра чи трохи пізніш завітають з перевіркою, то обовязково зберуть із усіх шпар сліди днк. Куратор, що колись її учив розповів про группу на півночі. Вони ще не знали про забір днк-даних і вільно собі зустрічались у костюмерних театру. Та одного разу уночі прийшли перевіряючі, узяли зразки днк і виявли по них усіх 17 членів групи. Група за 2 дні зникла безвісти. Куратор казав, що можливо їх розібрали на органи. Але потім, після довгих днів допитів. Коливона повернулась до вікна, на кріслі за столом сидів неприємного вигляду чоловік у сірій робочій робі. скоріш за все з бетонного заводу, що на захід від міста. Сліда вимкнула пилевсмоктувач і закинула голову
    -чого тобі?
    -шо робиш? - безтурботно сказав бетоняр і вийняв із нагрудної кишеньки солодке тістечко.
    Це викликало ще більше незадоволення у Сліди
    -ану геть звідси! Як зайшов? Покликати хлопців?
    -ти про інваліда цнс-ного зверху? Чи про асматика, що в кінці коридору зараз роздивляється журнал про голих дівок?
    Сліда не зводячи очей з незнайомця ступила поволі декілька кроків назад і намацала за спиною невеличких ніж. Великі ножі були заборонені по закону.
    -привіт тобі від тітоньки Сари з Землі
    Сліда заціпеніла, врячила очі і губи у неї задрижали.
    -що? Як? - забурмотіла вона
    Незнайомець доїв тістечко і вийняв з тієї ж кишеньки печиво у обгортці, розкрив його і простягнув обгортку Сліді.
    Та підійшла, узяла зелену із червоним полімерну обгортку і довго її розглядала. Потім підняла очі на бетоняра і нервово промовила
    -і що?
    -як це що - засміявся бетоняр - а штрих-код?
    Дівчина відразу зрозуміла в чім річ. Адже на Землі були в оббігу штрих-коди, за котрими у громадських магазинах вели облік покупок. Одже це доказ, що незнайомець дійсно з Землі. Чи принаймі, має звідти повідомлення
    -культурні люди спочатку кажуть пароль
    -пароль вибивається разом із шостим зубом - знову посміхнувся бетоняр і почав гризти тверде печиво - як ти тут?
    Дівчина розвела руками і чомусь глянула на пилевсмоктувач.
    -кинься того. Це з фантастичних казочок. Як прийде по тебе контра, то тільки глянуть і вже зрозуміють з якої ти опери балярина. А оті днк, часточки шкіри і слини, це не їхнього профіл. Ну може на Урані ще таке можливе, але не на Марсі. Тут військова рація це вершина еволюції.
    Дівчина підійшла до шафки і витягнула з під неї звязку полімерних паперів.
    -ось наш план по спротиву. Спочатку ми зберемося у культурному відділі і попросимо про проведення мітингу, ніби як парад, тільки незадоволених. Через бюрократію може і отримаємо законний дозвіл. Якщо не вдасться, то дамо хабара на культурно-розважальну ярмарку. А вже на ній будемо агітувати за зміну політичного курсу. Потім у нас є ідея створити агітки і плакати. написи на стінах і передача інформації у людних місцях...
    -і на це ти витратила два роки, сонечко?
    Дівчина почервоніла і насупилась.
    -згідно історичних даних, це найоптимальніший метод ведення бекровної війни
    -для слабко демократизованих суспільст. Кули усі ситі, але комусь хочеться щось доказати. Тут, на Марсі, вас затримають після першого слова "проти". А може ще на стадії отримання дозволу на мітинг.
    -нас багато і ми...
    -у них більше куль. Інформ-простір закритий. Ви вийдете на вулиці міста із плакатами, приїдуть армійці і розстріляють усіх. З великокаліберних танкових патронів. Тека вже було.
    -де? На Цереро?
    -чому на Цереро, тут, на Марсі, 12 років тому. Голодні робітники з північного заходу. ВУгільні штольні затопило і загинуло півтисячі шахтарів. Через тиждень біля двох тисяч вийшли на центральну вулицю міста і довго тупали ногами у спец-чоботях із твердою набійкою. Гуркоту було аж занадто. Потім приїхали армійці на відкритих крілях і усіх розстріляли. Усіх.
    Дівчина недовірливо поморщилася.
    -потім центр міста оцепили, знаходили тих хто заховався чи був пораниний і вже добивали із глушників. У інформі мешканцям заявили про підземний стрекочучуй вибух вугільного пилу у сланцах. Тих армійців, що зачистили площу на нуступний день відправили на навчання на орбіту Юпітера. Потім було вторгнення на Плутон. Знала про нього?
    -чула
    -усі загинули. Усі армійці що розстріляв шахтарів загинули під час десантування. Декотрим навіть допомогли збитись з крусу і потрапити під метеоритні дощі. Це все, що тобі потрібно знати про мітинги на Марсі. Можливо були ще, про які ніхто не знає. Може саме зараз у якомус голодаючому поселенні спалахує вогник спротиву і повільно затухає із трупами померлих.
    Дівчина була бліда і мало не плакала.
    -тому ти мені знайдеш де купити нітратних добрив і кислоти, можна і акумуляторів і ми почнемо підготовку до партизанської війни.
    Дівчина широко відкрила очі
    -ми на них нападемо? Перші?
    -ми на них нападатимемо перші у багатьох точках, так, щоб багато людей про це знали і думали що це коїться.
    -але це нечесно
    -яка різниця. Це єдиний метод розхитування імператорськоїї ложі.
    -мають бути більш гуманні методи, крім вибухівки.
    -звичайно вони є, але вони всі програшні. Відразу програшні.
    -ми мусимо спробувати
    -і втратити одиниці відданих нам людей? У тебе немає ні ресурсів, ні армії.
    -у нас є віра...
    -ой, перестань, бо я тобі зараз писок розібью. мені потрібна ксилота сірчана, азотна і нітрати. решта я дістану сам.
    -куди ви хочете закласти бомбу?
    Бетоняр затнувся, вирячився на дівчину, а потім дико зареготав.
    -бомбу? Сонечко, яку бомбу? Я приготую 20 тон вибухівки, заправлю її деоксидами і озонатами і підірву усі кімнати охорони громадського порядку звідси і до столиці.
    -в столиці ні?
    -на жаль в столиці, в єдиному місті Марсу усюди стоять камери спостереження. Не зна, чи у запису, чи перед кожним екраном сидить жіночка контрас, та попадатись мені не можна.
    -який же ви борець, що боїтесь попастися! - болісним голосом вигукнула дівчина
    Бетоняр декотрий час розглядав її юнацький запал, вогонь у очах, рівну поставу, закинуту голову, а потім дістав із нагрудної кигеньки запечатану мармулядку і почав її неприємно цмудлити.
     
  16. Fon

    Fon whom how

    Коли Маха повернувся на базу, вся база плавала у ріці нестями. Усі, від гуртового до полковника навалились по самі маківки і тепер звідусіль було чути голосний сміх, гучні розповіді чи, подекуди, тихенькі бійки. Чот Гнидай перевиконав план із продажу алкоголятів, розпустив усю базу і знизив обороностійкість регіону до абсолютного нуля. Звісно у цей день і час ніхто і не збирався нападати на південну півкулю Марсу, особливо у такій безлюдній і безіндустріальній частині. Та, не дай боги, приліз би який імперський інспектор, то одразу б усіх перевішали, як колись, років двадцять назад на зразковій показушній базі ордену виявили підпільний продаж очного наркотику. Вішали тоді усіх, і гуртових, і генерала Тоба і навіть семеро делегатів мирно гойдалися перед очима злющого імператора. А маршала Кіту, здається придушили подушкою уві сні. Після того з два роки була жорстка дисципліна в усіх армійських підрозділах. Маха привіз полковнику подарунок - пакетик справжньої чоколяди і проекційний тридешний порно-ролик. Недовгий, правда, хвилин на пять, та набагато крутіший за тридешні окуляри. Полковник був пьяненький від коньяку, обжерся чоколяди і поплескавши Маху по погону підморгнув і натякнув, що з такою поведінкою, йому можуть і позачергового хорунжика вліпити. Маха почухав потилицю і щось пробурмотів про будиночок бабуні, що він його збирався продати за 40 тисяч. Полковник так широко посміхався, що мало не вивихнув собі щелепу. За тим він любязно виштовхав підхорунжого з кабінету і крикнув сплячому адьютанту що його ні для кого немає. Та ніхто і не збирався його непокоїти. На базі повним ходом йшла страшна пьянка, чотовий Гнидай ледве встигав грошики збирати. Троє відданих ройових продавали пляшечки спочатку по 15, потім по 20, і зрештою і по 30. Уночі завітав Маха, забрав 10 тисяч, решту сказав чесно поділити з ройовими. І досить сильно натиснув на слові "чесно". Гнидай пообіцяв усе гарненько поділити, але ройовим вручив лише по сотці. через це сталася невеличка дружня штурханина і чотового Гнидая доставили у медблок із зламаною щелепою і викруткою у печінці. До ранкового построєння він помер. Маха в цей час вистрілив з десяток разів у мотор морозильної камери і роздав рештки алкоголятів у офіценрській кімнаті. До наступного вечора усе мясне розмерзлося і зіпсувалося. Полковник вибрав винуватим капрала Штрумма і виписав новий мотор. Тим часом Маха напхав повну сумку грошей і вирушив на закупку нової партії мяса. Та тільки но він відїхав на 5 кілометрів від бази, як забили повну бойову і він заледве встиг повернутись на базу і провести поглядом аві-корпус, що оминав горизонт. До нього підбіг захеканий підхорунжий Стренф.
    -Маха! Йоли! Тебе ж повісять! Ти маєш бути там - показав він пальцем на зниклу аві-групу
    -за мясом їздив
    -а - сказав підхорунжий Стренф, і подивився на портфель Махи
    -документація - відповів на його погляд Маха
    Стренф на мить замислився скільки треба супровідних паперів, щоб портфель так відтягував ручку, та видно його це менше цікавило ніж раптова бойова.
    -вторгнення? Базу захищати?
    -нє, тільки виліт. Це вони самі прилетіли, а наші взяли як супровід. Кажуть десь на півночі бунт. Троха чорноти постріляють. І шо робити?
    Підхорунжий Стренф розвів руками і роззирнувся
    -думаю варто перевірити вартових і подивитись перезмінку - підказав Маха - бо усі ж полетіли
    -а... та, полетіли
    Підхорунжий Стренф витягнув блокнотик і стило записав що робити
    -треба ще глянути чи залишили нам авіацію для розвідки
    -теж вірно - погодився підхорунжий Стренф і дописав і це
    -і скільки забрали боєкомплекту, бо треба ж списати
    -угу - погодився Стренф
    -а я поки поставлю чота на звязок
    -чотових немає, ройових теж немає, усіх забрали
    -скільки ж залишилось? - здивувався Маха
    -ну... - підхорунжий Стренф роззирнувся - мав би дохтор Вільде бути і пара гуртових. Ну може пять чи десять
    -це що... значить... - Маха про щось задумався і Стренф зацікавився чим
    -ну?
    -цей...
    -ну шо?
    -значить можна постріляти мишей з тієї великої бабахи що на тім куті?
    У Стренфа округлились очі. На південно-східній стороні бази стояв такий собі окремий бастіон, замаскований під котельню чи майстерню з облупленою кладкою. Усередині знаходилось надсекретне чудо протиавіаційної оборони - плазмово-провідникова зенітна пушка під кодовою назвою ОО-4. Як саме розшифровувалось оте оо ніхто не знав. Зате гуртовий, що лазив перевірити верхній люк сказав що у бабахи 4 величезні дула із керамо-фішоновою антиперегрівною окантовкою, яка ставиться на кораблях для космічного бою в умовах невагомості.
    -у мене є трошка соджо
    Підхорунжий Стренф провів пальцем по комірцю, ликнув комок слюни і видавив
    -а в мене пара довжелезних чорних кіптявих сингарел, від яких очі трясуться наче...
    Він намагався знайти чи згадати порівняння, та маха його обірвав
    -берем тільки одного гурта зняти болти
    Стренф кивнув і побіг у свою кімнату, Маха пришвдчив крок і опинився у медблоці. Там на підлозі сидів доктор Вільде і розкладав ящики із препаратами.
    -шо це ви?
    -ай, вони на нвачаннях себе поспалювали, а шо буде на бойовому? Он готую опіати і синтетики. Опіати для офіцерів, синтетики для гуртових і роїв. Бідний мій племінничок, хіби би його не застрелили з гармати в лице.
    -Вільде, у нас банка соджо і 2 чорні кіптяві сингарили
    Доктор підняв здивований погляд
    -спробуємо із великої бабахи по мишах постріляти
    -ааа... - зрозумів Вільде - а в мене спіди хороші є, між соджо і сингарилами можемо ликнути.
    -ну то гайда з нами
    Доктор покинув ящики і кинувся до сейфу. Витяг червону коробочку і витряхнув на руку 6 таблеток.
    -я готовий
    -чекай, кину папери за мясо
    -а, то ти за мясом їздив! Я вже подумав ти аткий же тлумок як Стренф
    -носяться з ним
    -у нього матір у малому сенаті сиділа, потім у інспектора екології перевелась. Ти собі не уявляєш які там гроші течуть
    -не люблю рахувати чужі гроші
    -щасливий, а я от ніяк не можу перестати. До речі, ти знаєш як племінничка у Ройові перевести? Я розумію, ти ше на нього злий за ті каверзи на пустирі, та шо з нього пацана візьмеш? А мені сестра мозок виїдає, має вже дві тисячі відкладених, то б ше шось тобі докинув - і доктор поплескав пальцями по кишені з таблетками
    -ай, потім, давай, бо вже скоро вечір
    Маха заховав гроші у гаражі, виклав документи на стіл адьютанту полковника і підскоком полетів до бабахи. Там уже терся Стренф з пакунком. Повз них пройшов старіший гуртовий механік. Поважно віддавши честь, він заліз у нижній люк і довго там порпався ігримав ключами. Підійшов доктор Вільде.
    -ну шо, уже?
    Стренф окинув його недобрим поглядом і питально глянув на Маху. Той зробив вигляд що не зрозумів і гримнув у люк
    -гурт, вже?
    -чекай, пан, лєнту затягну, чим буш стріляв?
    За пять хвилин він виліз із люка
    -все є. Тільки вам тре в кабінеті полковника губзік старту натиснути
    -ааа - ляснув себе по чолі Стренф - там ше віддалене блокування. Я зара.
    Він віддав пакунок Масі і кинувся назад. Гурт почухав шию і спитав
    -то в пана соджо?
    Маха мовчки витяг корок і простягнув пляшку гуртовому. Той витяг з кишені кружок, стукнув по ньому і той перетворився на стаканчик. Маха щедро влив, Гурт з причмомк випив і подякувавши пішов. Доктор аж слиною зійшовся.
    -на, тримай, а я поліз
    Доктор узяв пляшку, а Маха заліз усредину і почав усе розглядати. На чому тримається, якими кріпленнями стравлено, які болти, відстані, товщини. Обгледів усе що тільки міг. нарешті дістався подвійшоного стільця перед невелчиким екранами і тридешні окуляри. Вийняв ожа, зняв кришку і довго роздивлявся мікросхеми і зяднання. Нарешті внизу почулося бряцання. Маха закрив кришку і всівся на стілець.
    -ай, тут тільки два місця, пане дохтор - з докором мовив Стренф
    -я буду у правому.
    -давайте я націлюся, а ви двоє всядетесь, поки я не прикінчу соджо.
    Стренф і доктор переглянулися. Поки Маха вмикав систему і робив наведення, вони тихцем вицмоктали із півпляшки.
    -тут є атвонаведення по заданій, а є отим рульом крутити і гатити. Але тільки по верху.
    -як же ми мишеняток дістанемо? - поцікавився злегка пьяненький Стренф
    -а он там горбочок є файний, давайте по ньому чваркнем.
    -а там не метеоантена? - сиптав доктор
    -метеоантена на зонді над базою - відповів Стренф - дай мені я ту гірку вирівняю
    -ну то на - Маха звільнив місце і вихопив пляшку у доктора
    Мтренф сів і зробив постріл. Щось тихо клацнуло і монітори вкрились курявою
    -і шо? - поцікавився доктор
    -та не знаю - сказав Стренф і ще раз натис на гашетку.
    Тут поруч гримнуло і затряслися стіни
    -то ударна хвиля. Перша - сказав Маха підіймаючись з підлоги
    -чого це перша? - не зрозумів Стренф
    -бо ти йолом тілько шо ше раз...
    Струсонуло ще раз, тепер уже і доктор полетів додолу.
    -ніц не видно - провів пальцями по екрану Стренф
    -бо в небі пилючки немає - пояснив доктор
    -ну його, таку бабаху - махнув рукою Маха - я піду в столовку пожеру чогось
    -я б тоже - погодився доктор. Його вже добряче розібрало і він йшов по стінці - ай, чекай, тримайте кружочки.
    Він закинув дві собі у рот, одну Стренфу і одну Масі
    -чого собі дві? - незадоволено буркнув Стренф
    -бо одна вже не бере - пояснив доктор і пошкандибав до нижніх сходів
    Маха ледве виліз назовні, їх уже чекало семеро гуртових, але серед них не було старого механіка.
    -перевіряли систему наведення - пояснив Маха
    -пане підхорунжий, ви метеостанцію знесли - відрапортував одни з гуртових
    -разом з пагорбом - тихо додав інший.
    Підхорунжий Маха махнув рукою
    -ти і ти на варті, зміна через чотири години, решта спати
    -рануш по дві було
    -раніш вас три тисячі було - сказав Маха і вліпив гуртовому по вусі - розійтись
    Гуртові не розійшлись, а розбіглись. За мить з люку висунулась голова доктора.
    -це заколот?
    -ні, Вільде, це не заколот
    -тоді чого вони зібралися?
    -їм стало цікаво з яких причин підхорунжий Стренф зніс метеосатнцію разом із пагорбом.
    -не було там ніякої станції, я на моніторі не бачив - запротестував Стренф
    -бо станція на ту сторону виходить - пояснив доктор - ідемо покажу
    Стренф кивнув і вони двоє пошкандибали у сторону великої пилючної кулі. Маха невтішно похитав головою і пішов відключити велику бабаху із кімнати полктовника.
     
  17. Fon

    Fon whom how

    -от курва! - доктор Вільде вилаявся, а по тому поустив руки і на підлогу впали дві білі і одна синя пігулки. Маха, що саме закінчив заповнювати папери про закупівлю мяса здивовано на нього подивився.
    -племінничка убили
    Маха розуміюче кивнув, глянув на пігулки, що розкотились у різні боки і почав складати папери у футляр. У палату медблоку увійшов новий чотовий Грабар, він був молодий і дуже акуратний. Казали, що чин йому дістався відразу після офіцерської школи, бо його батьки постачали орден. Інші казали, що Грабар засланий від делегатів і збирає інформацію про їхню далеку базу і темні справи, що витають у повітрі. Треті казали просто, що малий дебіл і треба йому троха вломити, щоб пізнав життя. Цим останнім був Маха. Огледівши підтягнутого чистенького чотового він хмикнув і простягнув йому сотку.
    -візьми
    -це що?
    -візьми, кажу
    -я хабарів не беру
    -взяв сотку
    -я змушений буду написати доповідну
    -от і напиши - взяв сотку, привіз тіло гуртового Вільде. А вуйко його тобі пігулок з підлоги позбирає.
    Доктор дико глянув на нового чотового, кинувся навколішки і заходивсь шукати по підлозі пігулки.
    Чотовий сильно почервонів
    -я візьму угаражі армійський транспорт
    -у гаражі попалені і без палива стоять. Комусь там навіть колесо відірвало вибухівкою. Візьми сотку і замов вантажну колимагу, привезеш тіло гуртового і відва... занесеш з тамтої сторони. Там морозилка моргу.
    Доктор Вільде сів на підлозі і вирячився на підняту синю пігулку.
    Чотовий віддав честь і вийшов з палати медблоку. Коли він пішов, у Маха побачив розчавлену ним білу пігулку.
    -ти б шось прийняв. Зовсім розвозився.
    Вільде посмикав себе за вухо.
    -сестра мені грошиків давала, каже закинь малого на Уран, які там сутички? А я кажу, нашо йому Уран, там блуд і наркотики, хай буде під боком, на богами забутій базі у пустелі на делекому півдні. Що з ним тут могло статися.
    -На Плутоні вірять у карму.
    -тому Плутон колонія, а ми їх пани.
    Вільде ковтнув синю пігулку і поморщився.
    -тобі шось дати?
    -я радше алкоголятів прийму.
    -ну прийми. Багато навіз?
    -той Ройнестр з ферми, хитра бестія, вирішив цього разу підрозбавити. Але я мав із собою смужки паперу на перевірку. Як побачив його, відразу зблід і казав шо не ті канітсри дали. Заміть чотирьох тепер дав шість і ше дві пляшки 65-градусного соджо. Одну я віддав полковнику, другу випью, коли освоємо поповнення.
    -та яке там попвнення. Крім племінничка тільки 14 гуртових попалили. Кажуть цього разу не слабкоефірними запалами кидали, а з домішком олії і цукру, воно як напалм прилипало до шкіри і пропалювало наскрізь до кісток. Один сдох від болю, йому серце не витримало. Інші мучились троха. Не знаю, чи самі погинули, чи полковник пристрелив.
    Вільде пошукав очима пігулки, та не знайшовши, піднявся і пішов у кладовку. Маха узяв футляр з паперами і пішов до полковника. Та полковник був зайнятий. Його новий адьютант Коп ніяково розвів руками і луснув себе по горлянці пальцем. Ясно, схоже полковник здав звітність по роботі корпусу і розчавив пляшечку соджо, що йому Маха зранку приніс із грошима. Тож залишивши папери Копу він пішов у гаражі. Да чорні від копоті гуртові обпалювали корму броньовика, спалюючи застиглі рештки мяса і крові, шо налипли на броню і решітки. Маха трохи постояв, потім спитав чи є вільні машини.
    -дві є, пального зовсім немає - відповів той гуртовий, що тримав балон
    -а це не годиться?
    -тут газу на десять хвилин їзди. У броньових мотори дуже зажерливі
    Це точно. Зате такий броньовик запросто чавить гурт протестуючих, залишаючи перемелену у кістки мясо і кров червону доріжку. Дивно, що майже не смердить. Маха пішов у сусідній гараж. Там троє гуртових пробували бойовими ножами зішкрябувати обпалені рештки з передніх фар. Та робота йшла важко, дуже вже сильно засохло.
    -киньтесь того - махнув їм Маха. Завтра може балони привезуть, то обпалите як у тому гаражі. Ви поки устав повчіть і правила поведінки з делегатами, одягненими у форму гуртових чи ройових. Гуртові розуміюче кивнули і поспіхом вийшли з гаражу. Тепер Маха у них на особливому рахунку. Улюблений офіцер. Таке не забувається. Маха ще трохи покрутився, розглядаючи напівчорну-напівчервону броньовану машину і вийшов назовні. гуртових майже не було. Усі відсипались після безсонної нічки. Біля столової лежала купа використаних рур на фотонних зарядах. Якщо такі не підзяряджати на 30 відсотків, потім відновлювати батареї треба на спеціальній акумуляторній базі. Усього було більше двухсот одиниць. З іншого боку лежали бойові ножі прищіпнуті до нижнього осьового держака плазмової рури. Це для рукомашного бою. Виходить короткий бойовий спис. Дуже ефективний у ближньому бою. Ножі були у засохлій крові і бруді. Зі столової вийшов ройовий. Він віддав честь, але дещо кволо, стомлено.
    -Стренфа не бачив?
    -хоть сюди! - крикнув Стренф із столової.
    Маха зайшов усередину і наткнувся на стовп людського смороду, хоча усередині сиділи тільки Стренф і ройовий Фокин, довірений підхорунжого.
    -чув? Мене у ройові хотіли перевести.
    -чув, і заслати на другу атаку на Титан
    -отож. А я не захотів. І вони нічого мені не зробили
    -так не буває
    -а от буває. Я їм сказав - нічого вим ені не зробите. Таких вояк як я, у вас пальців на руках не вистачить... тобто навпаки...
    -Стренфа будуть на Місяць забирати - сказав ройовий
    -чого його на Місяць? На Чий місяць?
    -чий-чий! Землі звісно ж. Вже попросили селенян надати місце під базу
    -та яку базу - знову встряг рой - то буде спостережна станція. Вони планують вивчати рух хмар і опадів з метою агресії
    -І чим же вони будуть нападати? Невже їм гуманоїди супер-зброю продали.
    Рой засміявся, а Стренф нахмурився.
    -кажуть - тихо промовив він - делегати знайшли одну штукенцію
    Підхорунжий огледівся, ройовий стривожено заозирався.
    -на одній маленькій планетці - продовжив тихо Стренф - чи супутнику, не знаю. Там найшли заліза море.
    -червону руду? - спитав рой Фокин
    -краще. Чисте.
    -чистого заліза не буває - сказав посміхнувшись Маха і узяв стакан Стрнефа і погледів крізь нього на світло.
    -буває - звірив його Стренф.
    -мабуть на Церері найшли. Казали там ядро залізне, як на Землі.
    -ой, на Церері? Та вона вже наскрізь дірява. Шо там шукати? - обурився Стренф
    -все одно мило це - махнув рукою Маха і поставив стакан на стіл, пити не став.
    -я так думаю, десь на кільці астероїдів може, або й на...
    -рой!! - заволав Маха - Роой!!!
    У столову забіг стривожений ройовий, що його зустрів переж столовою Маха.
    -піди у мою кімнату і візьми у деревяній шафці пляшку соджо. Вона справа від вікна. І поклич о нас нового чотового, Грабана
    -певне Грабара, пане підхорунжий
    -точно, на ключ
    Маха простягнув йому картку. Рой ввічливо узяв двома руками і кинувся на вихід
    -чого ти, Фокин би збігав - сказав Стренф
    -я б збігав - підтвердий ройовий
    -а той патик би і далі під дверима слухав?
    -а! Так? Ну ясно - закивав Стренф
     
  18. Fon

    Fon whom how

    -прошу пана полковника видати офіцерам пістолі загально-уражаючої дії і страхопуди!
    Полковник примружився, дивлячись у вікно. Невеликий офіцерський склад ліниво розвалився у кріслах усім своїм виглядом показуючи моральний розлад армії Марсу, і насамперед південної віддаленої бази.
    -чотовий Грабар, ви знаєте чому у нас таке сталося?
    -якщо пан полковник має на увазі повальну пьянщину, то не сімніваюся, що декотрі сумнівні елементи намірено привозять алкоголяти і споюють армійців.
    -маєте на увазі шпігунів?
    -не виключаю
    -у нас на центральній був такий чотовий Шпок - полковник закинув голову на підголовник і повільним спокійним голосом оповідав свою притчу - я тоді ще ройовим тільки був. Так от Шпок тягав з медскладу стимулятори бетта-антрин. Це був такий не дуже перевірений, але надзвичайно цікавий наркотик. Його звісно заборонили, бо він викликав у половини приймаючих цироз печінки. Але тоді він урятував восьмисоттисячну базу від повальної стрілянини. Ви памятає холодне літо у містечку Промавда, підхорунжий Кустос?
    -аякже. Мені після того кров ще півроку снилась.
    -у містечку Промавда сталась неабияка різня. А знаєте що її спричинило, чотовий Грабар?
    -мабуть бунт, пане полковник?
    -саме так. народний спротив підняттю податку на армію. Спровокував підняття орден і декілька делегатів, що необачно закупили за завищеними цінами штурмові космічні баржі для висадки на Птутоні. Не знаю скільки відвальниого вони отримали, але ціни було дуууже сильно завищені. І щоб не звільняти з роботи чотири мільйони армійців імператор віддав на поталу південно-західні провінції ордену. В результаті мешканці містечка Промавда знялись з якорю і в кількості 184тисячі 217 осіб знялись з постійного місця проживання і пішли до південного полюсу, на дослідницькі шахти, де орден не мав впливу. Розумієте, Грабар, їм легше було все покинути і жити з нуля, ніж піднімати борги армії.
    Полковник поврнувся у кріслі і гнівно зиркнув на чотового
    -делегат Пирс! Відправляєтесь у столицю і звітуєте ордену. Бунт придушено за 16 годин. Під час придушення постраждало більш ніж 36 тисяч цивільних, переважно робітників цегляних фабрик. Звітував полковник Учвар. Завірив хорунжий Маха. Очікуємо на преміальні виплати і особливі закриті нагороди. Ось футляр.
    Підхорунжий Стренф кинув на стіл футляр з документацією дій армійців. Той просковзнув по гладенькому столу і мало не впав з краю делегата.
    -знаєте що ми будемо робити після вашого відїзду, делегат Пирс? Ми будемо пити.
    Делегат підхопив документи і не віддавши честьрозлючений вибіг із кабінету полковника.
    -Маха, і як ми солдафонів будемо заспокоювати?
    Стренф глянув на полковника і несміливо запропонував
    -давайте проведемо навчання. Марш-стрибок, висадка десанту, трошки постріляємо у небо і землю...
    -здурів, Стренф?! - гракнув полковник - вони вчора ше людей мололи на фарш, а сьогодні даси їм зброю? Та половина собі черепну розвалить плазмовою малою!!
    -дозвольте запропонувати, пане полковнику - подав голос хорунжий Маха
    -ну, давай, спробуй
    -зненацька у медблоку у куточку складу знайшлось 4 каністри алкоголятів. Доктор Вільде саме зараз розраховує як розбавити і скільки дати пігулок на кружку до обіду, щоб у гуртового не зупинилось серце.
    Маха повернувся до Стренфа
    -я чув на складах без діла лежить декілька тисяч пяток літри для похідних анестетиків?
    -а? Оті баночки? Ну є троха. Дійсно не знаю куди їх приткнути.
    -ми у них розлиємо накалапуцькане доктором заспокійливе і продамо солдафонам
    -чого б не роздати? - поцікавився полковник
    -тоді відкриється вседозволеність - пояснив Маха - має бути елемент страху і небезпеки. Чорний ринок. До речі, Стренф, ройовий Фокин любязно погодився продати баночки з алкоголятами і пігулками за найнижчими цінами. А ви, пане полковнику, можете запросити касу-машину для видачі заборгованості по зарплаті армійців. На отримані зверху гроші можна буде закупити трохи пального, щоб принаймі відспалити залиплі на броньовиках рештки бунтівників.
    -ой треба, там вже все смердить у гаражах і за ними - подав голос з краю столу котрийсь підхорунжий.
    -а ви цікава людина, пане Маха. Дозвольте мені представити вас до імператорської нагороди.
    -ну що ви, пане полковнику...

    Через дві години у туалеті за казармами, у гаражах і біля столової активно продавалися баночки з пекельним пійлом, від якого дерло горлянку, підкошувало ноги і викликало надзвичайно яскраві розводи перед очима. До наступної після різні ночі база була врятована. Голвона небезпека - стрес гуртових було знято. Залишалось ще півтора канітсри алкоголятів і ще більше спец-пігулок. Декількох особливо нервових все-таки довелось приспати і вивезти у госпіталь. Хорунжий Маха полетів на гелікоптері у місто і знайшов Бока. У нього він купив два золоті годинники і запонку на малий естетичний парадний галстук із величеньким рубіном. Полковник, отримавши годинник і запонку так розчулився, що обійняв Маху і пустив сльозу. Щось пробелькотів про егоїстичних покидьків, котрі тільки про себе думають і подарував хорнужому свій нагородний імперський пістолет.
     
  19. Fon

    Fon whom how

    Гійом Нешфор прокинувся і лежав у відкидному ліжку своєї малогабаритної соціальної квартири і дивився у напівтемрямі у брудну вицвілу стелю. Позазавтра треба йти продовжувати на місяць соцільні пільги і соціальне отримання. Можна було б погодитись на некваліфіковану роботу - оглядати пункти забору сміття чи осередки зарядки і вигрузки сміттєприбиральників. Можна було б просто погодитись вахтувати 12 днів на рік на орбіті і потім півроку доволі пристойно жити у проміжному жовтому кварталі, де цілодобове освітлення вулиць, гаряча вода і чисті продукти харчування. Або всего двічі вийти на очищення від радіактивного забруднення і перейти одразу у сіру зону, це вже окремий будиночок у пристойному кварталі і справжня зарплата, від которої буде державна пенсія. Та Гійом був лінивий. Щоранку він прокидався по сигналу будильника за 10 хвил до автоматичного підняття ліжок, трошки дивився у вицвілу де не де потріскану стелю соціального житла і врешті повільно перекотившись на бік, вставав і йшов до кабінки з оприскувачем. Оприскувач від душової кабінки відрізнявся як корабель морський від корабля космічного. Спочатку йшло миттєве інфрачервоне нагрівання, від котрого тіло миттєво потіло, за ним йшов сильний неприємний потік розпиленої води з мілким абразивом і миючим засобом, за тим сильний потім повітря здував з тіла піт, абразив, мийзасіб і купу бруду. було дистись неприємно, та всього 20 секунд і ти чистий. Ще видавалось 30 пакетиків антиперспіранту і генітального крему для онанізму чи мастурбації, та їх Гійом одразу продав на чорному ринку. Як тільки тіло фіксувалось у оприскувачі, ліжко з одноразовою постіллю зникало у стіні. Одяг випадав з шафки як тільки оприскувач вимикався. Усе, хвилина на одягання, зараз згасне світло і відкриються двері. У коридорі, зінтервалом у 2 хвилини виходили соціальні люди. У древньому римі таких називали плебеї, котрим потрібно було лише хліба і видовищ, що імператор їм щедро давав. Гійомспу піднявся наверх, на 0 поверх і вийшов через вузький холл на вуличку. Поза нею йшла автострада, а поруч були машинні майстерні. Далі були пральні і автомати огляду. А вже за ними соціальна столова, де можна було поїсти 4 рази на добу. Гійом огледівся і повільно рухнув у сторону харчопримальника.
    Як добре поїсти дві порції і не працювати. Спинка тебе не болить, у грудях серце не тисне і голова не пухне від проблем. Ти вільний від усіх турбот цього шаленого світу і держава турбується про тебе тільки тому, що ти можеш стати злочинцем. Колись у Гійома був дружок на імя Ру. Можливо його звали Рудольф чи Руді, цього він так і не дізнався. Ру постійно говорив про шкоду працювання. Адже це вкорочувало віку. Так, заробляючи гроші можна купити хату у кредит, авто, літуна, накупити роботів і усіких модних цікавих штук. Але чим це усе закінчиться? Інфарктом у 45? Тільки не я. Поки є соціальні гарантії від ООН, Ру і пальцем не поворухне. гійом був із ним абсолютно згоден. Тож у всю силу використовував надані йому державою права. Останнім часом ру все частіше заводив мову про санаторій, коли вони сиділи на березі невеличкого озерця у парку і спостерігали приходи наркоманів біля пересувного пункту видачі соціальних наркотиків. У санаторії дівчатка двадцятирічні у білих халатах, вони возять тебе на кріслі на колесиках з боксу у бокс. Тебе оглядають і везуть на процедури. Потім сніданок і знову процедури. Після обіду відпочинок і знову огляд. Санаторій звично був більш підходящим ареалом для існування, та Гійома тривожив той факт, що про цей райський осередок знав тільки Ру, і то почув про нього від наркоманів. Може це психліканя якась абощо. Гійом цінував свою шкуру надто дорого, щоб втрапити у халепу по наівності. Тому між синицею і журавлем обрав свою спокійну і розмірену соціальну синичку. Ру зник і більше-менш знайомі обличчя біля пункту роздачі соціальних наркотиків нічого про нього не чули. цей факт дещо насторожив Гійома і він вже подумував обрати інший ареал. Врешті можна переїхати у інший мегаполіс, кудись на північ, де не так спекотно. Тож поки він роздумував і сито спостерігав торчків, що падали пластами на мяку травичку, декотрі навіть у досить незручних позах. Колись, коли йому все набридне, він піде до них і візьме у робота мінімальну дозу і приєднається до світу із стертими границями. Поки він думав, спостерігаючи наркоманів у лівому вусі задзвеніло і Гійом машинально подлубався мізинцем у дірочці слухового органу. Та дзвеніння не проходило, більш того воно посилилось і врешті перед його очима постав завислий у повітрі поштовий дрон. Гійом хотів закрити очі і чкурнути геть, та вже було пізно, сканер чітківки просканував око і опізнав у зачіпованій особі Гійома Нешфора. Прокляття. У дрона відкрилось нижнє відділення і у руки розчарованого чоловіка випала скручена трубочкою полімерна листівка. Гійом розгорнув її і прочитав. Міністрество оборони запрошує вас на заброньовану вакансію міжпланетного шпигуна. От і все. Соціальна програма, котра надавала засобів до існування до моменту знаходження конкретної посади закрита у той момент, коли Гійом отримав листа. А що він міг вигадати? От Ру вигадав дослідник навколосонячної метеобази і високим рівнем смертності по рейтингу а1. Це значить, що його запросять на роботу якщо довдеться спалити на сонці надзвичайно дорогий двадцятимільярдний метеозонд і вітрило прикриття сонячної активності у момент вибохів на сонці. Який йолоп готовий спалити таку дорогезну штуку. А от Гійом тупуватий, міг би придумати щось на кшталт дослідників глубокого космосу абощо. Тільки б вакансія існувала. І що тепер робити? Йти на євгеніку? На фабриці виріжуть нирку, пару дециметрів шкіри, точно одну рогівку заберуть, а ще ж клапан серця і печінка, котру взагалі можеть на 82% вирізати. Ні, тільки не євгеніка. Доведеться летіти у клятий космос. Краще б на вахту літав, там смертність всього навсього один на 8240 польотів станов на минулий рік. Хіба що... Гійом пильно придивився до купки наркоманів, що лежали у різних позах на бурузі озерця. Прийняти зараз дозу, а коли оклигаю, ще одну, десь увечері. А на медогляді уже повноцінний наркоман. Гійом привстав із півлежачої лавочки, коли позад громом прогриміло
    -генерал Сміливий, відділ зовнішньої розвідки
    Гійом поволі повернувся, ніби боячись що у нього від різкого руху вистрілять і глянув на мужнє камяне обличчя війскового генерала.
    -прошу за мою, у мене літун за рогом.
    Гійом з кислою пикою штовхнув дрона, що враз завалився набік, та здійснивши декілька маневрів вирівнявся, і пішов слід за генералом.
     
  20. Fon

    Fon whom how

    -Іві Харвор?
    -Га?
    -Іві Харвор? З Урану?
    -шо? - Гійом вирячив очі на митного офіцера, та враз зібравшись сильно закивав
    Митний офіцер прискіпливо оглянув паперові документи із бязью голограмних ідентифікаторів, провів через магнітний детектор і наостанок спитав
    -не проти пройти днк-детектор?
    -а? Шо? Ну це можна. А треба?
    Митник скривився, віддав документи і Гійом недбало примнявши запхав усе це в шкіряну сумочку. Митник ще раз скривився, але виду не подав
    -вітаю на Марсі, Іві. Якщо ви не земний шпигун, усі вам раді
    Гійом почервонів, кивнув і побіг за носієм з його валізами.
    Митник узяв зі столу вологу антисептичну серветку, і почав ретельно протирати руки
    -о великі древні боги, захисники Марсу, зробіть так, що він пройшов колоноскіпію
    Його напарник усміхнувся і додав
    -ну і йолоп. Що він привіз?
    - чавунні сковородки. Сімейний бізнес. "Пательні, дідусь і внуки"
    Напарник реготнув, та враз зібравшись злегка пирскав у кулак.
    Гійом, або вже зараз по документах Іві Харвор, із шанованої плутоніанської родини, що заснвала на Урані мега-імперію з продажу сковорідок перелякано крутив головою навсебіч. Перед митним контролем він випив дві заспокійливі пігулки, але все рівно серце у грудях стрибало так сильно, що могло пробити ребра і вискочити назовні. На відміну він багатого чистого Урану, Марс був наче старе закинуте провінційне містечко. Постійний вітерець навівав червонуватий пил, де не де носився із сміттям. Напевно найбільш важка робота на Марсі була у прибиральників. Навіть для найбільших імперських парадів столицю огортали височезні мікросітки, що стримували до 70 відсотків пилу, та всерівно до останньої третини площа уже була брудного червоного відтінку. Іві всівся на заднє сидіння більш-менш пристойного автомобіля і водій повіз його у готель.
    На першому поверсі його зустрів полковник з неймовірним шрамом на лиці.
    -полковник Корбл, маю укласти з вами контракт на поставку пателень для армії його імператорської всеосяйності
    Іві було простягнув руку, та згадав що так вітаються тільки плутоніанці і земляни. Та полковник його випередив
    -не буду ходити колами, наче акула, бо я цього не вмію. ось мій рахунок на Урані у першому банку Насіоналє. Переведіть на нього півмільйона і контракт ваш.
    -а по якій ціні...
    -не буде грошей, не буде контракту 0 жорстко відрізав полковник
    -гроші будуть - тихо запевнив його Іві озираючись на клерків - але по якій ціні ми укладемо...
    -не важливо, переведіть гроші і я підпишу одразу
    Іві почухав спітнілий бік, дістав експрес-картку і помахав портьє. Той радо підбіг із приладом зчитування, узяв відбиток пальця, пароль і сітку ока, попросив вказати суму і рахунок. Вже через десять секунд полковник отримав повідомлення про переказ.
    -добре, де підписати?
    Іві заметушився, почав знімати з з возика валізи і ритись у них. Нарешті знайшовши футляр із документами, він дав на підпис пусті бланки і коли полковник підписав, так і сидів на псевдо мармурі готелю вирячивши очі на документи без вказаної вартості пателень. Полковник презирливо кахикнув і пішов геть, а Іві обережно зібрав документи, вкав їх у футляр і передав портьє
    -у сейф із цілодобовим віддаленим відеонаглядом
    -слухаюся, пане Харвор
    Іві махнув рукою клеркам і ті швиденько позбирали докупи ійого валізи і потягли до ліфту.
     
а де твій аватар? :)