Оффтопи з релігійних гілок

Відповідь: Діти в церкві

Чому ж ? Хіба Він може бути всюди, а в церкві (будівлі) - ні?

 

Відповідь: Діти в церкві

“Де були пустині голі, Осяйних будов шпилі” (Максим Рильський)

 

Відповідь: Діти в церкві

При всій повазі..."не бороніть приходити до Бога"

 

Відповідь: Діти в церкві

Ніхто не приходить до Отця, як не через Сина. А Церква Христова є справою Ісуса Христа по відкупленню людського роду.

 

Відповідь: Діти в церкві

Поставте себе на місце Ісуса тоді,коли він був людиною ... не церква є

він говорив на хресті, пронеси мимо мене "чашу сію" Чому ? він був людиною.Але досконалою,не оскверненою жінкою.Своє життя досконале він віддав яко викупну жертву.Бо Люцифер стверджував, що то не можливо нікому зробити такий крок

 

Відповідь: Діти в церкві

Не просто людиною, а воплоченим Словом Божим, родженим від Отця перед усіма віками, яким усе повстало. А Церква - це тіло Христове, в якому людина поєднується з Христом щоб мати ласку відкуплення. Не через свої заслуги, а через благодать.
Чи цьому навчають свідки?

 

Відповідь: Діти в церкві

І то всьо?

 

Відповідь: Діти в церкві

ну як Ви не можете зрозуміти обмеженості традиційного віровчення відкрийте очі , прочистіть вуха, звільніть свій розум

 

Відповідь: Діти в церкві

цікаво.... стати умолішонним?

 

Відповідь: Діти в церкві

Пронести чашу Ісус Христос просив до того, як Його заарештували, і то в покорі до необхідності Своєї досконалої жертви, долаючи людський жах перед смерттю. А на хресті Він вже свідомо конав за викуплення гріхів людства. Взявши це до уваги, слід трохи змістити акценти у висновках.
До речі, Отець за щиру молитву зробив дещо: хоча Ісус й був у гробі ТРИ дні, п"ятницю, суботу й неділю, але тільки трохи більше 40 годин.

Будь-яке, традиційне воно чи супернове, віровчення обмежено нездатнітю людині охопити розумом Бога у всій Його цілісністі. Але старі Церкви, що засновани 2000 р. тому, накопичили багатий досвід спілкування зі Святим Духом. А нові - гордовито крокують по тим граблям наново. Ще більшою помилкою є вважати самого себе за такого розумного, що йому не потрібен фахівець з питань спілкування з Богом, тобто священник, католицький чи православний.

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

?????????? Ви мене просто шокували. Матері своє життя віддають, тільки щоб дитина жила. Я аж писати не можу. Ставити СЕБЕ на перше місце в такій ситуації, прикидати с ким краще лишитися з дитиною чи чоловіком?!
Лілю, так не можна, не вже ви не розумієте? Я думаю кожній матері колись уявлялось що буде, як раптом не стане її дитини, але так повернути...Ясна річ, не треба зациклюватись на дітях, таке ставлення псує їм майбутнє життя. Але, якщо раптом виясниться, що ваш чоловік вам зраджує, він може перестати бути вашим чоловіком. Писати вам далі, що ваша дитина завжди лишиться вашою дитиною, чи ви самі то розумієте? Ви можете мені відповісти, що дитина виросте та піде своїм шляхом, а ви лишитесь на самоті, і так далі, але все-таки роль жінки та християнки схильна до самопожертви, хоча би до рідної дитини, хіба нє?

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

Щось ви не так сприйняли мої слова, як я їх написала.
Я не прикидаю, з ким краще лишитися. Я теж готова життя віддати за дитину. (Коли в малого гарячка була, то я не спала майже, бо боялася того, як важко він дихав тоді.) Але дитина переді мною нічим не зобов'язана. Хоча зі свого боку я роблю все можливе.

Я бачила багато жінок, які своєю егоїстичною любов'ю руйнували життя своїм дітям. Моя любов - просто любов. Не було часу розписуватися дуже, того так вийшло, мабуть, що ви зрозуміли сенс слів інакше.
Я не буду оправдовуватися. Мені вже хтось писав, що батьки найважливіші і т.д. Але батьки - то окрема сім'я, а діти - окрема. Дитина і мама не є одним тілом і ніколи не будуть. Мені більше про це йшлося.

А про зраду теж цікаво. Коли чоловік зраджує, то перестає бути чоловіком? А діти залишаються дітьми? Тобто діти про зраду чоловіка не нагадують? І ще мені видається, що чоловік все одно чоловіком лишається, навіть якщо його покинути і мати іншого. Але може, то моє сприймання такого, бо іншого чоловіка не знала.

Так, лишуся на самоті. Я вже зараз на самоті, ну, майже. Чоловік, діти, вони усі на другому місці, так чи інакше. Це ще важче пояснити, на жаль. Але не я на першому.

Щодо самопожертви. То усе моє життя зараз - самопожертва моєму чоловікові і дитині. Про що вам ідеться конкретно?

Цікаво, що за дивний спосіб розмови. Тільки щось, в очі християнством тикають. Дивина. Християнин = святий чи як?

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

Людина яка називає себе "християнин" відкрито бере на себе бажання стати кращим ніж народився. Перемагати на протязі життя свої слабкості та гріхи. Тому і тикають, бо очікують більшої відповідальності та свідомості ніж від невіроючої людини.

Яким чином? Хіба їх провина, що існує зрада?

Дійсно, може і не так. Просто для мене існують речі з раз і назавжди встановленими правилами, їх не багато, але порушення цих правил завжди дивує та обурює.

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

А відки ви знаєте, якою я народилася? :D:D:D
Можу, вас запевнити, що я дійсно стала краща, ніж була.

Та ні, тикають, бо тішаться. Чи то зловтішаються?

Ну, вибачайте, але я живу за своїми правилами, а не за вашими.
Але ваше обурення розумію. Я так і відчула, що мої слова щось у вас зачепили. Тому ви їх і сприйняли не так, як я їх написала.

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

Значить я права, ви народилися ... похрестилися, мали бажання і стали кращою.

Для чого ви це пишете? Хіба віруюча людина не більш свідома в моральних вчинках ніж невіруюча? Чи це просто бажання останнє слово лишити за собою? То я вам його віддаю, як один християнин другому.

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

Вам так конче довести, що ви маєте рацію?

Ви нападаєте. І зовсім не як християнин на християнина. Так це сприймається. І проблема саме у вашому тоні. Якби ви не сказали, я би навіть не подумала, що ви християнка. Пробачте за відвертість.

Вчинки - то приватна справа кожної особи. І моральність чи не моральність лежить на совісті лише однієї людини. І вказування пальцем на чужий гріх не справа іншої людини, а тим більше не християнина. Але якщо він і вказує, то це теж його приватна справа, якщо не зачіпає іншу особу надто сильно.
У мене завжди було правило "починати від себе", але іноді доводиться його не дотримуватися, коли хтось не з себе починає, а з мене.

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

Напевне тому, що я вважаю смерть дитини страшнішою подією, ніж смерть чоловіка.

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

Ні, не тому.
Ваш спосіб висловлюватися.
А я не вважаю смерть чоловіка страшнішою, ніж смерть дитини.
Просто ви мої слова прочитали через призму власних якихось переживань. Прочитавши вашу бурхливу реакцію, я лише здивувалася.

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

 

Відповідь: Чому я боюся виходити заміж?

Про що ви взагалі сперечаєтесь?Смерть близької людини є завжди страшною подією...