оффтопи гілки "Християнство"

Ну і хай буде собі. В кожного свій підхід і бачення до роботи, сім'ї, життя, чому не може бути багато підходів до бачення вищих сфер. Результат і мета все-рівно десь поряд.

 

Багато правд не буває.

 

Все правильно, всі говорять про одне, а думають що про різне. Людина істота дуже глупа.

 

Як Конституція держави є вищою за будь-яку концепцію, чи тлумачення, так само і Писання є вищим за будь-який Катехизм...
Було уже таке не раз у дискусії з вами, коли я просив вас довести свою думку Писанням, то ви не могли, а замість того доводили тим що в Катехизмі написано. Для чого тоді таке тлумачення, якщо воно розходиться зі Словом Божим?

Хоча, визнаю, основні догми в Катехизмі про триєдиність Бога і спасіння через Христа відповідають Писанню.

От остання тема нашої з вами розмови тому приклад...

 

Левко, ото, що ви написали - то є дитячий садок, молодша група. Продовжу: а Бозя є ще вище. Ви задоволені? То саме головне.



Якщо ви не догнали мого сарказму - це вже доля, тут ніде не дінетесь.
Левко, я довго вагався: ви дійсно не розумієте дискусію, чи просто косите під незнаючого. Я не можу з вами дискутувати, тому що відчуваю, що це є знущання над вами, мимовільне, але знущання.

 

Не можете не дискутуйте...

Не повірите, але мені дуже часто хочеться таке ж саме вас спитати...

 

Єдине, що ви навчилися у дискусіях - це бути папугою і повторювати то саме.

 

Що саме?

До речі, я так зрозумів, у вас по темі священників усі аргументи вичерпалися?

 

Левку, почитайте

Старий Завіт, як знаємо, був прообразом і приготуванням до Нового Завіту. Тож, не дивно, що Ісус Христос, маючи на увазі постійне жертвоприношення (повторення Його Хресної Жертви) у Пресвятої Євхаристії, в часі Літургії, для духовної поживи своїх вірних, установив св. Тайну Священства для тих, які покликані й вибрані сповнити цю роль посередників між Богом і людьми, і провадити народ до Бога, до неба.
Подібно, як усі інші св. Тайни, так і св. Тайна Священства має всі властивості Тайн: зовнішній знак, невидиму ласку й установлення Ісусом Христом. Таке установлення відбулося частково перед страстями, коли Христос на Тайній Вечері, дав Апостолам право здійсняти Євхаристію — «Робіть це на мій спомин», — а завершилося після Воскресіння, коли Христос дав їм право прощати гріхи і бути пастирями Його стада — Церкви. Сам — Вічний Священик, Христос дав Апостолам і їх наслідникам потрійну священичу владу: учити, провадити-рядити й освячувати. Як Учитель, Він сказав їм: «Як мене послав Отець, так я посилаю вас» (Ів. 20, 21). «Ідіть, отже, і зробіть моїми учнями всі народи... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мат. 28, 19-20).
Як Правитель (законодавець-суддя) Христос сказав до Петра: «Я дам тобі ключі небесного царства, і що ти зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі (Мат. 16, 19).
Як Святитель, Христос дунув на Апостолів і сказав: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються» (Ів. 20, 22-23).
Все це вказує, що Христос, як Спаситель світу й Засновник Церкви, передбачив й установив у ній окремих людей, які мали продовжувати Його діло Відкуплення: постійне жертвоприношення (Євхаристію), примирення людей з Богам (Покаяння), освячення (інші середники спасіння — св. Тайни), і проповідування — поширювання Його науки — Євангелії.
Після Вознесіння Ісуса Христа на небо й після Зіслання Св. Духа, Апостоли зараз же почали сповняти у Церкві своє подвійне післаництво судовласті і священства. Вони навчали і провадили християнські громади, що множились дуже скоро; негайно вибирали собі помічників у тім уряді нових Єпископів і пресвітерів. Св. Лука в Діяннях Апостолів, св. Ап. Павло в Листі до Тимотея і до Тита, подають цікаві факти про ці перші дії Апостолів у заряді й обслуговуванні Церкви. Перш за все, вони вибрали нового Апостола Матія (Дії, 1, 21 і сл.) замість зрадника Юди, а потім Степана та інших дияконів для харитативної діяльності, «і, помолившись, клали на них руки» (Дії, 6, 5-6).
Про вибір і рукоположення-свячення Ап. Павла і Варнави, св. Євангеліє від Луки так пише: «Тоді вони, попостивши і помолившись, поклали на них руки і відпустили» (Дії, 13, 3) та продовжує: «Вони настановили їм по церквах старших, після молитви і посту, передали їх Господові» (Дії, 14, 23).
Звичайно, у тих перших, апостольських часах, кандидати на священиків-пресвітерів (гр. презбітер старшина) були вибирані з посеред місцевої християнської громади (церкви), однак, щоб через такий вибір не попали в ряди священиків люди невідповідні, св. Ап. Павло радить Тимотеєві й Титові, яких він сам рукоположив: «Рук надто поквапне не клади ні на кого» (І Тим. 5, 22).
Вимоги до кандидата на священика були й остались по сьогодні ті самі, а саме: достатнє знання, добра моральна поведінка, чесний характер і добра воля посвятити себе на службу Господові. До Тита Ап. Павло пише: «Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я тобі заповідав» (Тит. 1, 5).
Плоди — наслідки св. Тайни Священства: Св. Тайна Священства приносить тому, хто її законно приймає, — ласку Таїнственну, яка уможливлює йому сповняти свою роль — покликання для добра Церкви. Врешті, св. Тайна Священства, подібно як Хрещення і Миропомазання, витискає на душі рукоположеного незнищимий характер, печать — відзнаку Христового священика.
Маючи на увазі всі ці ласки і зобов'язання, св. Ап. Павло заохочує Тимотея: «Не занедбуй у собі дару, що був даний тобі через пророцтво, накладанням рук збору пресвітерів» (І Тим. 4, 14), т. зн. через рукоположення. А всі ці ласки приходять тільки від Христа, через Христа, Який установив цю св. Тайну.

З уваги на своє високе вибрання, священики — це «слуги Божі й завідувачі Тайн Божих» (І Кор. 4,1). Звідси й слова св. Івана Золотоустого про священичу гідність: «Священики одержали силу, якої Бог не дав Ангелам, ані Архангелам, бо не до них, а до священиків Нового Завіту сказав: «Усе, що зв'яжете на землі буде зв'язане на небі».

Ось, у чому криється велика гідність і відповідальність священиків: «Кожен бо архієрей, узятий зпоміж людей, настановляється для людей у справах Божих; Щоб приносив дари та жертви за гріхи, що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений... Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон». (Євр. 5, 14).

Так що не будьте невіруючим, але віруючим, і не в священників, а в Ісуса Христа

 

Та то хіба я вірю в священників, я, навпаки, кажу, що тільки Один є Священник- це Ісус.
Здаться, то ви з Михом щиро вірите у священників...


На рахунок статті, то просто вражений сильно, наскільки поперекручувано все...
Хоча сумно то все, адже багато людей щиро вірять в таке...
Навіть коментувати не хочеться ту писанину...

 

В дзеркало дивилися?

Ісус перетворив воду у вино і я цьому вірю.
А ви вірите, що у сочок, бо так каже ваш пастор/священник.

 

та я в курсі, що ви в це вірите, але ми ніби про священство говоримо зараз...

Цікаво, уже не раз спостерігав, коли людина наводять цитату з Писання, котра якраз доводить протилежне тому, що людина хоче доказати...
У вашій статті, оксіде, наводиться вирвана з контексту цитата, котра нібито доводить те, що людське священство в Новому завіті є від Бога.
Але якщо прочитати кінець 4-того розділу Євреїв і 5-тий розділ до кінця, то стає зрозумілим, що Павло порівнює священство Старого завіту і Священство Нового завіту і говорить про те що це старозавітнє священство уже є замінене Христом, нашим справжнім Первосвященником, Котрий Самого Себе приніс в жертву за гріх...

 

Замінене означає не знищене, забуте, скасоване, а замість одного священства - старозавітного стало новозавітне. Те, що Ісус є первосвященником не є питанням суперечки - ніхто не сперечається, крім вас. А в старому завіті був первосвященник і був священник. І первосвященник - не = священник.

 

Не унижуйте, Ісус - Первосвященник.

Чи для вас, що первосвященник, що священник, що вино, що сік - по барабану?

 

Ну і фантазія у вас, Миху...
То де в Новому завіті ви таке вичитали?

 

Ви ж самі написали:

Чи Ісусове священство - це порожнє місце? Чи воно не новозавітнє?

 

Та ні, не порожнє. Навпаки, я і кажу, що Ісус є Одним Священником новозавітнім...
Тобто нема зараз священників з людей, подібно як було в Старому завіті, котрі приносили жертву за людські гріхи. А тільки Один, Ісус, Котрий Сам Себе приніс в жертву...

 

то у вас нема.важко не погодитися.

Де про це сказано?

Я, наприклад, розумію, що Ісус є Первосвященником, тобто першим. Ну, а якшо є перший, є й другі, треті... умовно - й інші, але Він - Перший серед всіх.

 

про жертву - нема питань.

 

Я розумію, що ви так розумієте...

Основна роль священника старого завіту була в тому, щоб приносити в жертву тварин за гріхи людей.
Якщо Ісус Сам став жертвою навіки, жертва була принесена Ним раз і назавжди, як написано, і то за гріх кожного, то що мають приносити, чи що мають робити т.зв, новозавітні священники?

Але ви добре сказали, що якщо є Перший, то є і другі треті... Писання так і пише, що кожен віруючий є царським священством:
1Петр.2:9
Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий,
люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із
темряви до дивного світла Свого,

Новозавітні священники мають займатися тим, "щоб звіщати чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого", тобто звіщати невіруючим людям Добру Новину, котра полягає в тому, що гріхи їхні уже є прощені Богом, що залишається тільки прийняти це прощення вірою і мати вічне життя.