О генезисе украинства

Можно привести данные о численности населения Грузии в 1991-м и в 2010 -м? В 1991-м -5 млн.453,3 тыс. В 2010-м -4млн. 436,4тыс.

 

Вибачте, але я сам себе пересмикую, і тут не завадить. Жорстко, але справедливо, ось -
"нет ничего страшнее варварского сословия рабов, научившегося смотреть на свое существование как на некоторую несправедливость и принимающего меры к тому, чтобы отмстить не только за себя, но и за все предшествующие поколения"
Ницше

і ще -
...Франц Фанон, черный психиатр, написал гордую, яркую книгу, которая потрясла меня так же, как взволновала читателей во всем мире. В “Черной коже, белой маске,” он заявил: “Никоим образом не должен я черпать свои главные цели из прошлого цветных людей... Я не буду представлять себя человеком какого-либо прошлого. Я не хочу возвышать прошлое за счет моего настоящего и моего будущего”.
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Toffler/_KomyPrin.php

Не треба себе обманювати, ніякого класу власників у нас не було, і ніхто майже не руйнував. Нас консервували, а не руйнували. От ми зараз і є консерви посеред 21-го сторіччя зі своїми феодальними кумовськими поняттями. І консервували разом не "люті вороги", а й ми самі теж.

Вибачайте, але феодали теж були власниками, то в чому справа? чому ж цивілізація на феодалізму не зупинилася?

Пам`ятаєте "Фінансист" Драйзера? Там непогано описана подібна ситуація, нічого не вийшло з гольфом, керувати треба самому.
А стосовно ж дітей наших олігархів та політиків ви серьйозно? ще не надивилися на приклади? От Назарбаєв дійсно як Петро І погнав дітей посадовців вчитися в Європу і вже казахи мають результат. В нас поки цього не чути. Та й з якого дива діти підуть проти батьків? скоріш батьки передадуть їм свій досвід володіння 46 млн. населення та отримання з цього грошей.

 

Знову оперування статистикою,але не на одній статистиці світ тримається.

 

Але ж не зупинилась?
Так і у нас не зупиниться, хоча згоден, що поки що дууже схожий період переходу від ..... ( в майбутньому фахівці дадуть влучну назву), до капіталізму.

Після прочитання А. Ренд "Атлант розправив плечі", Драйзер не актуален.

Серьйозно, може не всі, тобто у олігархів, а от у трохи меньшому бізнесі- так.
Діти олігархів без тих хто має диплом Гарварда не зможуть втримати бізнес, закваска не та що в батьків, немає досвіду совка, лихих 90-х, та інш.
Розсікати на Бентлі/Мазераті в Бріоні можуть, а власно ручно вбити чи замовити, та втримати/диверсифікувати бізнес, навряд, а тут вони, "білі комірці", яки про трохи меньший батьківський бізнес "нє по наслишкє" чули, та в Масачутетсах обучени.
Карочє, я оптимістично дивлюся на майбутнє власних онуків в рідній країні (от тільки б діти залишилися, тобто повернулися)

PS Да, повертаючись до заявленої Вами теми
Ментальність українців, нмд, змінюється, завдяки 21 століттю швидче чим раніше і здається в позитивному напрямку, і гарно що є таки стартові теми, які змушують зробити правильні висновки з минулого.
І потриндєть в неті у вихідний день

 

Мене цікавить порівняння чисельності росіян в 1991 і в 2010 в Росії...Саме росіян...З татарами все гаразд і я за них спокійний.

 

В корінь вдарив, нє?

Значить бракує хорошої реклами, а то задовбали вже - одні товарняки та трактори на екрані були. (як казав один сатирик - что за фильм - ни полей, ни тракторов)

+100

 

Цікаву думку в Захід.нет подав Василь Расевич. Далекувато нам ще до ментальності людей на Заході. Навіть в молодого покоління...
То ж які перспективи?...


Різниця політичних культур

12.11.2010 11:50

У квітні цього року писав про особливості сучасного студентського руху в Україні і, зокрема, у Львові. Короткий блоговий текст викликав немалу дискусію, але її значна частина, на жаль, майже зовсім не стосувалася задекларованої проблеми. Дискутанти звинувачували мене у недостатній патріотичності та доводили, що «свідомі» студенти у Львові є. Найбільше обурювала дописувачів назва блогу «Прикормлені і ліниві», мовляв ми маємо чудове, свідоме, безкорисливе і патріотичне студентство. Щоб не починати вкотре пустопорожню розмову на цю тему, подам лише короткий опис двох вчорашніх подій.
Вчора, тобто 11 листопада 2010 року, студенти та викладачі Лондона протестували проти намірів правлячої коаліції підвищити оплату за навчання в університетах. Підвищення має бути надзвичайним, тобто замість теперішніх 3290 фунтів студенти змушені будуть платити 6, а деколи і 9 тисяч фунтів за рік навчання. Отож, приблизно 40 тисяч студентів вийшли на вулиці Лондона і агресивно протестували проти такої політики нового коаліційного уряду. Найбільш масовими були протести перед парламентом та головним офісом британських консерватистів. Дійшло до серйозних сутичок з поліцією. Пізніше натовп пішов до офісу ліберальних демократів. Цього разу поліції вдалося не допустити нищення партійної централі. Мене особисто в цій історії вразили не самі протести, а розмірковування лідера студентського руху Аарона Портера. Він остеріг лібералів, що підтримуючи політику перекладання фінансового тягаря на студентів, вони втратять підтримку цілого покоління. На виступі перед студентами він заявив, що теперішнє покоління студентів, як і наступне, не можуть відповідати за нерозумну економічну політику сучасної правлячої еліти, яка привела до спорожніння державних фондів.

Вчора у Львові мала відбутися частина всеукраїнської студентської акції проти комерціалізації освіти. У Львові мав відбутися театралізований флеш-моб, в якому планувалася участь 140 студентів. На площу біля пам’ятника Іванові Франку прийшли лише журналісти та правоохоронці. Студенти не з’явилися. Член Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив» (ФРІ) Максим Кицюк пояснив, що можливо було погано налагоджено інформування студентів, а може їх заспокоїли слова президента В.Януковича, що основні пункти сумнозвісної постанови №796 вже скасовані. Студенти мали намір вимагати повної відміни цієї постанови, підвищення зарплати викладачам та стипендій студентам, але не прийшли. Максим Кицюк також покликався на якусь дивну співбесіду ректорату ЛНУ ім. І.Франка зі студентським активістом Олександром Литвиновичем, після якої ніби студенти втратили інтерес до протестних акцій. Проте, вже сьогодні М.Кицюк змушений був спростувати самого себе і заявив: «Як виявилось, я неправильно зрозумів слова Литвиновича. Тому те, що на Литвиновича тиснув ректорат, не відповідає дійсності: на нього ніхто не тиснув». «Олександр Литвинович, як виявилось, говорив не про себе, а про те, що викладачі радили студентам не йти на пікет, а залишитись на навчанні, бо не вірили, що така акція відбудеться і набере такого масштабу. Я поширив неправдиву інформацію і визнаю це», – додав Кицюк.

Отака от вимальовується культурно-ментальна різниця між ними і нами…

 

Я собі згадав кінець 80-х,"Спадщину"...перші мітинги...кров на асфальті,яку змивали брансбойтами,цькування людей псами...і нашу готовність йти на все....
Нас було кільканадцять...тоді...
А сікльки моїх знайомих...просто не пішли з нами....
Страх бути виключеним з ВУЗу....страх батьків мати неприємності на роботі,через своїх чад...
Я не осуджую,різні люди...але...як казала Ліна Костенко


Бо хто б там що про волю не курникав,
свою темноту називавши сном,
бува народ маленький, а — великий.
А ми давно розбовтані багном.

А тимчасом...

Сутички між поліцією і студентами в Лондоні

 

На Галичині ще при союзі старі люди завжди казали - завжди так не буде... Правда ніхто ясності не мав, як змінити ситуацію, тому ідею незалежності передавали з рук в руки з допомогою підпільних газет (типу Іскри при лєніні...)
Не вірю, що на сході не було таких!

---------- Додано в 13:57 ---------- Попередній допис був написаний в 13:37 ----------

Маю досвід йти проти колективного страху... Страх був є і буде, але тепер з'явився пофігізм. Догадайтеся, що буде далі...

Завжди так не буде...

Якщо є хоч 1 людина, що готова боротися попри все - не все втрачено....

 

В мене інша думка стосовно того, куди ми рухаємося - це неофеодалізм.
Ось тут (доречі, майже єдина цікава публікація на УП) є пояснення до цього тезісу:
имеется в виду архаичная двухуровневая структура собственности, национального богатства, которая определяет дуальную социальную, политическую и правовую структуру украинского общества, парадоксы и сложные инверсии его "общественного сознания".

У нас две экономики - 1) официальная, открытая и 2) теневая, закрытая. У нас два социальных яруса собственников. Одни (главные) сидят в парламенте и правительстве, в иных киевских инстанциях; они контролируют ресурсы страны и "раздают" их (как раздавали князья и монархи дружинникам и дворянам) "своим людям", управляющим квази-частной собственностью. Родственникам, кумовьям, приближенным "стационарным бандитам" (термин Мансура Олсона), то есть "олигархам".

"Раздают" права на "приватизацию", привилегии не платить налоги и вывозить капитал в оффшоры, ссуды, лицензии, субсидии, охотничьи угодья и другие участки земли. Слово "дача" прямо выражает этот хозяйственный механизм.

"Раздают" в обмен на "сдачу" службы - в виде административной и природной ренты (оброк-взятка, долевое участие в корпоративном капитале, прямое финансовое либо отработочное обслуживание "семьи", взносы в различные фонды, финансовые потоки через перераспределительные механизмы в системах тарификации услуг и работ, через централизацию бюджетного процесса, выкачивающую деньги из местных бюджетов и так далее).

Это - неофеодализм на стадии дикого капитализма, когда старые формы эксплуатации обретают новое дыхание, адаптировав буржуазное право для извлечения феодальной ренты.

Посему можно понять пессимизм выдающегося современного социального мыслителя Эрнандо де Сото: "Я утверждаю, что в развивающихся и бывших социалистических странах капитализм потерпел неудачу...Он ...вместо того чтобы стать источником надежды и перспективы для всех и каждого, всё в большей мере превращается в привилегию для замкнутых кругов бизнесменов и технократов".

И еще одна цитата из де Сото: "Создание общедоступной системы собственности - это работа, прежде всего, для политиков... Целью реформы, легализующей собственность, является превращение собственности в капитал, который послужит благу всего народа".

Реальность же такова, что современная Украина - кладбище омертвленного, некапитализированного имущества. Здесь также огромный массив имущества "простых людей", которое используется вне рынка, а капитализация основных ресурсов страны происходит без учета их прав и интересов.

Но настоящая демократия невозможна без экономической демократии - без участия трудящихся в этом процессе капитализации в качестве собственников. И прежде всего на уровне местного самоуправления.

Сегодня демократическая реформа собственности страны, её полная легализация через единый механизм регистрации прав собственности - единственная основа для устойчивого экономического развития страны.
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/11/10/5555855/

Заздрю , але не поділяю. Десь нижче повернусь до теми перспектив та що ж робити, може й заразите

Нажаль ментальність не записується на флешку (так вирішила природа, бо інакше б людство давно б зникло). Вона являє собою затверділий у мізку досвід, тобто підтверджує тезу що буття визначає свідомість.
Наше буття наближається до феодалізму, завершується полярізація суспільства, колишнього єдиного радянського народу нового типу
А ми з вами ніяк чомусь не можемо тому завадити. От я і намагаюсь зрозуміти чому.

 

У меня есть следующие данные: численность населения РФ на 1989 г - 147млн 021,9тыс.чел., из них русских 119млн.865,9 тыс. Достоверные данные имеются по результатам переписи в 2002 г. -население РФ всего:145млн.167тыс. чел. из них русских 115 млн.889тыс. Есть данные статслужбы России о численности населения РФ на 2010 - 141, 93 млн. Данных о национальном составе там нет.

 

На сході, наскільки мені відомо, завжди питали у "державників" - а яку державу будемо будувати? І завжди не мали відповіді, бо ті не знали яку. Та й не могли знати. Бо держава постає від економіки, а коли це від політики то і маємо оце що в нас зараз.
Подивіться зараз на ВО "Свобода", це яскравий приклад повного нерозуміння суті держави, їм здається як 78% етнічних українців посядуть у держкріслах то це і є держава дитячий садок, якщо дуже-дуже м`якенько казати. Це ж дебілізація населення.
Я б сказав так - якщо б знали яку державу будувати (тобто умови економічні б визріли), то давно б вже й збудували.

Пофігізм сам не виник, нас вже давно ведуть, то керовано і прогнозовано.
А колективний страх треба подавлювати колективним знанням - то є цивілізована форма боротьби (влада має цілу армію у медіа, що промивають мізки, і їм треба протидіяти). І то не героїка, а повсякденна робота, мені здається що просвіта ще не все зробила (не та, стара, "патриотична"). Хвала Аллаху і мегабітам його, є ще поки інтернет

 

Полностью поддерживаю Вашу мысль, что фундаментом построения государства может быть только экономика. Всё остальное - путь в пропасть. Что бы там ни говорили о сознательности, патриотизме. национальной идее. Без экономической основы это - пустые слова.

 

Не був би таким категоричним.
Згадав одну статтю

 

......................................

Ліна Костенко
Гуманітарна Аура Нації

 

Протиріччя не бачите?

Якщо Маркс і правий, то ще раз скажу, не все так погано.
Світ навколо нас змінюється, завдяки інету, відсутністю ідеологічного тиску правящЄй партії, відкритим кордонам, людина сама будує буття та змінює свідомість.

Так воно і повинно бути.
В кожній країні давно склалися пули "впливових" сімей.
Я розумію, що кожен має бажання потрапити в той пул, чи хочаб, щоб він був з найбільш симпатичних саме йому таваріщєй (кому Ахмєтов, кому Порошенко), але то таке.
Головне, що потихеньку складається середній клас, так, дуже повільно, але свідомо, тобто вже буття відстає, нє?

 

А якщо цей фундамент будуватимуть шахраї і злодії? Цемент вкрадуть і продадуть на ліво...Чи встоїть держава на тому фундаменті?

 

Головне щоб проект московький був.
Не погано, щоб і прораб звідти .
А та халупа, що вийде, була ще гірше від кремльовської, от тоді хАрАшО, нє?

 

Спасибо, с интересом прочитал эту статью. К статье у меня есть серьёзные замечания. Но это, боюсь, не по теме. Не то мы эту интересную тему опять потихоньку превратим в политические споры. Здесь бы я хотел не спорить о политике, а рассуждать в пределах заданной темы. Поскольку основной посыл темы был, как я понимаю, такой: менталитет украинского народа сложился под влиянием его образа жизни, в основном опиравшегося на сельскохозяйственный уклад жизни, патриархальный, спокойный и не требовавший большой предприимчивости, поскольку щедрая природа Украины и её мягкий климат не способствовали развитию предприимчивости, а выработали созерцательное восприятие мира.. Естественным путём преодоления такого созерцательного мироощущения, на мой взгляд, является именно развитие промышленной базы страны.

 

Все взаємозвязано...
Наша сучасність родом з нашого минулого....