О генезисе украинства

Микола чи Оксана не підійдуть?
Викторів нє прєдлагать.

 

Майже 700 років бездержавності...звідки?

 

Вся беда в том, что у Украины нет этих 50 лет. Прошу меня понять правильно - я не из числа тех, кто с большим удовольствием выбрасывает на форум страшилки об угрозах для той или другой страны, чтобы доказать, как всё плохо там, и как хорошо в другом месте. Но на самом деле, демографическая ситуация на Украине угрожает её будущему. Крайне низкая рождаемость и высокая смертность населения приводят к такому выводу, что через 25 лет население Украины может(по наиболее вероятному сценарию) сократиться почти вдвое. Причём, доля людей пожилого возраста резко увеличится - на каждого работающего будет приходиться по 3-4 пенсионера(сейчас соотношение примерно 1:1 - это тоже очень высокий показатель!) При указанной численности населения просто некому будет зарабатывать на прокорм остальным, неспособным более работать и -главное - это всё приведёт к снижению уровня жизни и дальнейшему сокращению численности населения. Этот процесс идёт по экспоненте. Помните задачу: если численность водорослей в пруду увеличивается вдвое за день, и водоросли за 30 дней заполнят всю поверхность пруда, то половину пруда они заполнят на...... - на 29-й день! А на 28-й - всего четверть пруда! Это особенность процессов, следующих экспоненциальному закону развития -сначала скорость изменений вроде бы невелика. В конце - изменения заметны невооружённым взглядом. Демографические процессы тоже имеют такой характер. Изменить демографическую ситуацию в стране - крайне сложно, потому что надо действовать одновременно по всем направлениям - улучшать ситуацию с экономикой, поднимать уровень жизни, улучшать систему социальных преференций, а также системы здравоохранения, образования и многое другое. Быстро этого не сделать. А отмахиваться от проблемы и рассчитывать, что она разрешится сама собой, как это делается (если вообще власть имущие знают о её существовании) - обрекать страну на исчезновение. На мой взгляд - это для Украины задача №1. Иначе нет смысла говорить обо всём остальном.

 

Можливо так. А може це частина комплексу. Пригадайте, чому селянство послухало Леніна? Лише через один лозунг земля - тим хто її обробляє.
Пригадую, в 1990 році дід моєї жінки (точніше, брат її баби) чекав поки землю почнуть роздавати. Мав 85 років. І якби той комунізм пропав 20 років раніше - була б інша ситуація. І люди б з задоволенням працювали на своїй землі і дрібний бізнес пішов би і жінки б родили по двоє- по троє... І в італії б не їздили туалетів прибирати. Просто люди шукають шляху найменшого спротиву.
Чому США успішні? Подивіться будь-який вестерн. Люди йшли на незаймані землі. Індійці, гангстери, ошусти - нічого не лякало.
В нас люди абсолютно розлінилися. Не потрібно нічого. І головне, ніхто не хоче проявити ініціативу. Навіщо? Можна поїхати в Італію щось заробити. А ні, з сусідом завжди можна нашкребти пару гривень на самогонку.
І досить...

 

Так і хочеться сказати: " А нє дождьотєсь!". І це не оптимізм... Це частина нашого менталітету. Скільки завойовників,скільки крові,скільки разів саме поняття "Україна" стояло перед загрозою зникнення...і ніц... 3гадаєм слова з гімну:"Згинуть наші воріженьки,як роса на сонці..." Так і буде. Навіть,якщо воріженьки...ми самі...

 

А в нас навпаки, бажають жити як у вас.
Тому створюють бізнеси, здобувають освіту, згадують коріння та мову, вчаться демократії, тобто крізь вибори міняють владу, хай з маніпуляціями від той влади, але вже розумія ти маніпуляції.

 

І мені здається, Ромку, якщо саме цих вороженьків хтось приборкає чи перевиховає, то як казав Горбачов - процес піде.

 

Я буду рад, если мой прогноз о демографическом коллапсе для Украины не сбудется. Хотя то, что я знаю об этой угрозе, не внушает мне оптимизма. Единственная надежда на улучшение в этом плане - как это ни странно, может исходить от ухудшения уровня жизни, резкого снижения размера пенсий, отсутствия поддержки со стороны государства старикам, больным и немощным. То есть, люди должны перестать рассчитывать на государство, а делать ставку только на поддержку своих детей. Если иметь много детей станет экономически выгодно, если это станет почётным, если женщина будет гордиться тем, что у ней много детей, а не так - как сейчас - даже несколько стесняться этого - дескать, как последняя дура родила много детей и повесила их на государство... Чтобы многодетная семья вызывала не жалость и насмешки, а была предметом гордости и даже зависти. Как сейчас многие гордятся своим богатством, люди должны начать гордиться большим количеством детей - опорой в старости. То есть, должен измениться менталитет нации. Ухудшение жизни это может подстегнуть. Если не произойдёт резкого ухудшения жизни, и государство будет худо-бедно поддерживать хотя бы какой-то уровень жизни для бедных и слабых, боюсь, перемен не произойдёт. Люди предпочтут потихоньку вымирать, получая "минималку".
P.S. Как говорят - пессимист - это хорошо информированный реалист.

 

Оптимізму таки мало...єдина надія,що в 2012-му році таки вже буде по всьому...
А,щодо української ментальності...

Арсен ПАЛАМАР
ДЕГРАДАЦІЯ

Можна битись кулаками в груди...навіть п"ятками...але,що є,то є....

 

Шановный пан Pedro! Во многом соглашусь с Вами. Это беда, что наши люди согласны получать какой-то минимум, и довольствоваться этим минимумом. Вам, вероятно, приходилось хотя бы слышать, не обязательно лично видеть, что среди наших соотечественников, приехавших в другие страны, где выплачивают социалку людям, не сумевшим толком устроиться - в общем для того, чтобы они не стали воровать, многие так и продолжают жить на эту социалку, и это положение их полностью устраивает. По пути в Германию мне приходилось разговаривать с эмигрантами из Украины, ныне там живущими. И они чуть ли не с гордостью рассказывали, что на социалку живут сами, купили себе подержанный авто, и ещё оказывают помощь своим детям, оставшимся, к примеру, в Сумах. Я много слышал историй о молодых людях на Украине живущих на ту пенсию, которую получают их родители или дед с бабкой. Естественно, что толку от таких людей будет мало. Я всегда считал, что надо строить лучшую жизнь или, как у нас говорят - Европу - здесь, в своей стране.

 

Не узагальнюйте. Не знаю, наскільки часто Ви їздите в Німеччину, але я їзджу десятки разів на рік з Чехії в Україну і назад. Більшість тих з ким я їзджу якраз навпаки - заробляють гроші в Чехії, будують хати в Україні, вивчають дітей тощо. Одним словом крутяться як тільки можуть. Ясно що це нелегко, краще сидіти собі на одному місці, заробляти достатньо грошей, час від часу їздити кудись на відпочинок, але такі обставини...життя вимагає. А ще багато хто мають тут свій бізнес і досить успішний. Що ж робити, якщо на Батьківщині дбають тільки про шахти і доменні печі, а з всіх інших хочуть останній сік витиснути.
Сидять на допомогах тільки фізично або морально неповносправні.

---------- Додано в 18:46 ---------- Попередній допис був написаний в 18:42 ----------

Ой, неправда. Мабуть таки Ви давно в Україні не були.

 

У нас є кум, який виїхав в Німеччину вже більше 9 років. Виїхав на роботу програмістом не тому, що не міг прогодувати сімю, а тому, що не міг себе реалізувати в професійному плані (навіть будучи кандидатом технічних наук, не міг застосувати свої знання і вміння в наших умовах). Починав роботу з рядового програміста, зараз у нього вже у підпорядкуванні цілий відділ (більше 100 осіб).
Колись він нам розказував, що має ненормований робочий день, який може закінчуватись і у 23 год, але початок дня - це перегляд основних новин з України, навіть завжди дивиться погоду у Львові. Коли відбуваються якісь резонансні події, то дуже часто перепитує нашу думку, наше ставлення до тієї події. Людина не втрачає звязку з нашими реаліями, і його я якраз вважаю патріотом, бо його оточення бачить у ньому справжнього професіонала, який не відгороджується від проблем рідної країни. Поважаючи його професіоналізм, керівники і співробітники (переважно німці) мають краще уявлення про Україну, бо виявляється є і там люди. які можуть працювати буже добре, а не тільки ходити з простягнутою рукою випрошуючи кредити, як то останніми роками робить наша влада

 

Бракує...- розуму.

 

Шановный пан gvorn, и с Вами я тоже соглашусь. Сам хотел написать в конце, что молодые, едущие на заработки за рубеж, в гораздо меньшей степени, чем пожилые, склонны ограничиваться лишь минималкой. Я сравнительно немного знаю о Чехии, но знаю, что туда в осноном приезжают из Украины именно зарабатывать. А число переселившихся туда, и получающих там пособие, невелико. В Германии же сравнительно много людей, получивших там ПМЖ по так называемой "еврейской квоте" - право на проживание было предоставлено евреям и членам их семей, и этим правом воспользовалось немало граждан Украины. Именно про них я и говорил. Именно с ними я и разговаривал во время поездки. Из молодёжи в основном видел девочек из категории о-пэр, то есть нанимающихся на годичный срок в няньки для присмотра за детьми. Сам посылал туда несколько девочек из Украины в семью сына, чтобы помогали ухаживать за внучками, когда те были маленькими. В Германии практически нет сезонных или временных рабочих из Украины. А высококвалифицированные специалисты, приехавшие на несколько лет или навсегда, там есть. Согласен также со словами:

- имею в виду здесь, на Украине. К сожалению, такие имеются не в единичном количестве. Просто не хотят работать.

 

Може не розуму, а мудрості життєвої?

 

Незгуртовану націю часто об'єднують "залізом і кров'ю" ( Бісмарк, Франко)...Тільки як не хочеться такого сценарію для України...

---------- Додано в 20:13 ---------- Попередній допис був написаний в 20:04 ----------

Так про це і казав пан Форей. Ми самі собі воріженьки, а тому і зникнемо, як роса на сонці...Але це жарт, такого не буде. Бо і в наших умовах вже є регіони, де народжуваність перевищила смертність...А якщо дати людям духовний підйом, як наприкінці 80-х на початку 90-х, та дійсно приступити до реформ, а не експропріації власності під гаслом реформ, що робила комуністична номенклатура в 90-ті, розв'язати людям руки і ініціативу, захистити їх від усіх форм рекету і рейдерства, то мені чомусь здається, що процес піде, і піде досить швидко...Є ж приклад Грузії, яка ще недавно зовсім загиналася ...

 

І як цього досягнути?

 

Вже ж писали...Потрібен Мойсей. Якби Рябко був порядною людиною, то в нього був такий шанс...Було моральне піднесення і очікування справжніх реформ...Все занапастили...Ось тут і починаєш розуміти роль особистості в історії...Де наш Валенса чи Саакашвілі? Де Гавел? Але ж він десь є...

 

От і ви туди ж! Нічого одна особистість зробити не зможе. Та й не буде нікого, поки нарід сам не зміниться. Грузини говорили про вільну Грузію вже тоді, коли й прибалти - наприкінці 80-х, коли ми ще спали і бачили СРСР.

 

А лично Вьі то сами изменились?
или так.....ля-ля-тополя?