Мощно сказано. Мне в свое время одна "западенка" говорила, как они с сестрой смеялись, когда на вывеске слово "баня" сменили на непонятное и смешное польское "лазня". А сейчас напевно " хоч не хоч" а уже ужилось или прижилось. Вот такие вот прожектора перестройки. Всё знают всему научат. "Хоч не хоч".Укажут и, якшо треба, - прикажут. Основная цель - как можно больше разделить славянские народы, пусть даже исскуственным путём. Создать как можно нечто более отдельное неспособное к взаимопонию с соседями, а способное только к ненависти по отношению к ним. Пока такого состояния нет и язык ещё в чём то понятем. Но мозговые центры работают... Единственно какая мысль приходит по поддержке разделения языков - то что Господь это тоже как-то сделал, а то люди зазнаваться начинают. Так то - Господь. А стараться его подменить - грешно. Когда надо, он сам разберётся.
О чём и речь. Денежку и звания выцыганить под исследования о максимуме синуса в военное время не забудут, -- но притом сколько пафоса и подлинной заботы и о культуре, и о народе.
Ви хоч польську знаєте, а слово "Łażnia" читається саме "Важня", хоча може звучати "Лажня". І в цьому слові, слов*янське походження, тому я не можу це слово ділити чиє воно, українське чи польське. А от слово "Баня" - не слов*янського походження, можливо це запозичення з грецької чи латинської мови. Потрібно з російської викидати всілякі тюрські "сахар", хвранцузьські "конфети", спростимо її. А потім кажуть, як це українці використовують німецьке слово "цукор", коли є російське тюрське сахар. Є слов*янські слова, які є спільними для більшості слов*янських мов для росіян те, що в українській мові не схоже на їхнє, це запозичення з польської. Ні, ні, краще тюрські, грецькі чи запозичення, ніж спільні слов*янські, які для вас чогось є польськими. Хорватське "Краватка", у Хорватії зародився цей аксексуар, - це також запозичення з польської, краще хвранцузьське - "галстук".
Г. В. Судаков "ДРЕВНИЙ РУСИЧ КАК ЭТНОГРАФ И ЛЕКСИКОЛОГ Примем следующую версию распределения слов (и составных наименований с ними) по времени преимущественного употребле- ния: древнерусский период (Х–ХIII вв.)_мъвь (мъвня, мъвива, мъвьница) _ от глагола мыти, истобъка _ от глагола истопити, пьрть, баня_ заимствование из латинского, лазьня _ от глагола лазити; старорусский период (ХIV–ХVII вв.)_байна_байня, мыльня_мыльна _от мыло1. Последнее связано с распростране- нием в России мыла, первые мыльни появились в царском обиходе. Кроме того, мыльней называли не только всю баню, но и часть бани, где мылись с мылом, в отличие от парной с полком, где па- рились." Найдостовірніше джерело інформації - ППП (Пєвна пані повідзяла) А вже висновки - без коментарів. Дуже потішила також теорія Pukhnastyk»а про п’ять осіб а також глибоке знання Locke механізмів створення правопису.
blatnoi (Гость) | 2010.02.09 23:30 Инаугурационная речь президента Здорово, пацаны! Думаю, маляву все получили, так что напоминать не надо, что на последнем сходняке братва меня поставила смотрящим.Сразу говорю, я - пацан правильный, поэтому прессовать никого не собираюсь, хотя, если разбираться по понятиям, то эту шмару следовало бы взять на храпок. А то совсем за метлой следить перестала. Вообще-то я базланить много не люблю, но если эта бикса коцаная и дальше будет бить понты, то мои быки могут ее и зашкварить.Тихушнику подфартило больше. Вовремя чушкан соскочил. Да еще и форшманулся под конец. И если бы этот баклан в последнюю минуту не пошел держать мазу, дыбать бы ему сейчас на цырлах перед вертухаями. Век свободы не видать! В заключение хочу передать пламенный привет питерской братве. Пацаны, срочно забивайте стрелку, хоть нормально побазарим. А то потом мне надо будет еще с копченым встречаться, так что времени может и не быть.Фсе . Наше вам с кисточкой. http://ostro.org/articles/article-82653/#comments Ги-ги... і ще раз, ги... який же я ясновідящий, однако Хоча, треба сказати відверто, бо я мущина радікально чесний, спродуковано цього допису на донецькому сайті не в понеділок, а аж в середу
Так українську навмисне робили brоken russian, аби доказати, що ми ніхто, і навіть мови у нас нема, лише такий собі діялект російської. ---------- Додано в 13:33 ---------- Попередній допис був написаний в 13:19 ---------- Тобто знання щодо історії мови у вас нульові, чи як? Моя бабуся тільки "иньший" говорить. А ще "анакший". Та зважаючи на те, що я не знаю вашого відношення до діялектів, не беруся говорити про те, наскільки вагомим є для вас аргумент. Хоча... а літературний стиль Івана Франка для вас аргумент? Він саме так писав. І для вас, пана досить розумного, аби не принижувати діялекти та знати, ЩО то таке діялектизм. Ото подивлюся на українців і виджу, чому їм Европа ані Європа не світить. Совок вони дошками забитий, от і сидять, де їм місце. Не всі звичайно, але через таких усіляких недалеких здоровим людям доволі сутужно живеться.
Це стосувалось авторів цього проекту нововведень у правописі і наскільки я пригадую, то там зазначено таких п'ятеро (хоча, звичайно, над ним "працювало" і більше осіб). Вадюшко, Ви навели дуже вдалий приклад з вікіпедії - Швейцарію. Дійсно, таким чином, як згідно нового проекту правопису української мови, хочуть називати цю державу, так в самій Швейцарії не називають. І зміни щодо Іспанії теж невдалі (називати Еспанія, бо так кажуть іспанці). Що це за пояснення - "звернення до оригіналу"? Чому українська мова має відображати чітке відтворення звуків німецької, чи іспанської, чи англійської мов? А з іншого боку, чому саме цих мов? Можливо, на те вона й українська, що має СВОЮ вимову тих же ж географічних об'єктів і не зобов'язана копіювати інші мови в задоволення окремих осіб. Насправді, цікаво було б дізнатись імена цих "геніїв-філологів", які такі зміни запропонували. І особливо було б цікаво дізнатись їхній родовід та національності їхніх батьків, прабатьків і т.д.
Золоті слова! Але хочу зауважити, що в українців, які емігрували до Гамерики ще за часів Польщі чи Австро-Угорщини розвиток мови застиг на тому етапі, коли вони виїжджали з України і їхня українська мова не розвивалася, скоріше навпаки. Вони спілкувалися переважну більшість часу англійською, аукраїнською лише в побуті між собою і їхня українська мова стала спотвореною, з вимовою близькою до англійської. А мова їхніх дітей, які народилися в англомовній країні то взагалі .... Хоча нема тут абсолютно нічого ні дивного, ні осудного. Сумно тільки, що деякі філологи хочуть запровадити на Україні їхню вимову і правопис багатьох слів. Це, на мою думку, така сама дань моді і поклоніння перед заходом, як і перед Росією у випадках запровадження русизмів в українській мові.
Це ви так пожартували? Про яку СВОЮ мову? У нас усе через російську, де ви там ту СВОЮ побачили? Я цю мову маю змогу чути доволі часто. Треба зауважити, що вона ще й безпідставно сполонізована. Та й зросійщена також. Вони дуже дивуються, коли я їм кажу, що те чи те слово в їхній мові є русизмом. Просто в мовних питаннях у нас царюють стереотипи і то є найбільша проблема. Сумно, коли "як має бути" говорять люди, котрі навіть не вміють добре українською розмовляти, їх читаєш - ніби переклад із російської, часом майже як компутерний переклад. Мову діяспори повертати до себе не має сенсу, тим паче, що хвилі були не завжди інтеліґенції (от від них варто, бо там рівень знання мови та її плекання цілковито інший), а й простих селян-землеробів, у яких до мови ставлення цілковито практичне, їм до чистоти чи краси байдуже, аби говорилося й порозумілося легко. У Канаді у свій час було питання, аби українську зробити однією з офіційних, стільки українців було, і такі були впливи. Однак питання далі планів та проєктів не зайшло. Інший момент можна тут завважити також доволі часто: проживши десятки років у Північній Америці, люди так і не знають англійської, для багатьох навіть потреба така не виникає: живеш серед українців, купуєш в українців, працюєш на українців... Мова цих людей суттєво не змінюється, але й красою також не світить. Не можна дивитися так пласко й однорівнево. Що сталося з нашою елітою? Де поділася інтеліґенція, квіт нації? Вистачить узяти українську літературу (не перекладену радянськими ідеологами на "правильну українську") й зробити певні висновки. Добре, якби мова розвивалася власним шляхом, але їй такого права не дали. Її ще й до всього покалічили, вносячи слова та поправки, що суперечили її правилам, та й повикидали багато "неугодного" також. І то доволі хитрими та безжальними способами. Поклоніння Росії не було, було просто нищення нас та ламання. Поклоніння перед Заходом теж немає, то вже якісь комплекси меншовартості промовляють. Цілковито переймати мову діяспори не треба, та й нереально, однак глянути в історію, повернути красиві вкрадені слова цілком можна, та й граматика у нас була своя, українська, діяспора там ні до чого. Та й слухати в тому всьому треба не таких примітивів діяспорних, як наші домашні примітиви, котрі ледве можуть балакати українською, а власне той квіт нації, де навіть діти та онуки розмовляють чудовою українською, ви би навіть не повірили, що вони поколіннями живуть у Канаді, зачувши їхню мову. Просто аби це все побачити та зрозуміти, треба хоч трошки вникнути й не дивитися поверхнево за принципом: "не читал, но осуждаю".
До чого тут мої чи ще чиїсь історичні знання, коли йдеться про теперішній стан мови? Я виходжу з нього як із даності. Бо якщо починати копирсатися, чому воно нині так, а не інакше, і хто в тому винен, можна зайти задалеко, та і сенсу (з т.з. лінгвістики, а не політиканства) у цьому замало. Я не вважаю, що діалектизми аж надто потрібно отак директивно вводити до загальномовної норми. Хоча б тому, що незрозуміло, які конкретно з них відбирати до норми, а яки ні, і чому, -- а систематизуючого закладу, як-от Real Academia Espan~ola для іспанської, в нашому випадку нема. При усій повазі до Франка, пройшло достатньо часу, щоб деякі елементи його стилю об'єктивно стали анахронізмами. І справа не власне у Франку. Пушкін, Бернс, Камоенс, Донн, Гонсалво Берсео (беру навмання "старих" літераторів з різних культур) є культурним та мистецьким надбанням, але не безумовним орієнтиром щодо лексикону чи граматики. Час все ж таки плине. (ба навіть більше: Пушкін чи Камоенс вважаються одними з "батьків" "сучасної" (у сенсі -- неархаїчної) російської та португальської відповідно -- і тим не менш, їх стиль і лексикон не є непорушною догмою) Див. вище. Ніхто діалектизми не принижує, але й кидатися в їх канонизацію не варто. А ще українці дуже люблять заміняти політичним і околополітичним деструктивом усі радощи життя. Де ж тут до Європи дістатися, коли єдина турбота -- покурити телевізор и полаяти певних персон. Давайте вже облишимо ці офтопи. Все одно у кожного своя улюблена версія, кому і чому нині погано ---------- Додано в 22:53 ---------- Попередній допис був написаний в 22:47 ---------- То не я навів вдалий приклад, а Оддлі обрав приклад напрочуд невдалий Бо якщо б я шукав контрприклад, то саме Швейцарію б, мабуть, і згадав би найперше. Але опонент виявився надлюб'язним Пердонаме пор фавор, але іспанці якраз так не кажуть ---------- Додано в 22:57 ---------- Попередній допис був написаний в 22:53 ---------- Креолізація "батьківської" мови у таких обставинах -- об'єктивне явище. У нас ще нормально, хоча б немає португальського плюралізму, коли існує дві узаконені мовні норми
Ви говорили про те, що ніде такого не бачили. До того я вам приклади й наводила. Якби не діялекти, літературна мова би не виникла, якщо на те пішло. Зрештою, літературна якраз на одному з діялектів і базована. Щодо решти відповідати не буду. Даруйте, не люблю бути Дон Кіхотом. Тут ні ваша, ні моя думка не зміниться. А Шереха згадувати уже внадцяте ліньки. До речі, Одлі жінка.
А хтось сперечався? Не зрозумів, що я не бачив, але грець з ним І я про це. Зрештою, головне, що ані вам, ані мені мова не байдужа, а як воно вже буде -- побачимо. Ну даруйте, не знав Тоді Одлі
А мене українська літературна мова серіалу "Тільки кохання" вбиває, особливо фраза гопника "Дівчино підійди-но сюди". Якщо зображувати українську дійсність, то потрібен діалект, який справді функціонує, взяти Кам*янець та зняти про нього серіалу. І краєвиди, і архітектура, і подільський міський діалект. Краще написали на подільському мійському діалекті, а то вирази "Ще б пак" мене добивають. Міського київського варіанту полтавсько-київського діалекту, який був не спотворенним суржиком немає, навіть мову міщан Хмельницького чи Боярки, Вінниці чи Ірпіня, хоча вона трохи суржикувата, можна приблизити до літературної. А то занадто літературна мова звучить аж надто штучно.
якщо ви уважно читали, то могли помітити, що я його якраз не обирала - а коментувала деякі думки з попередніх дописів. і до речі, мій допис жодним чином вашій думці не суперечить - особисто я не надто прихильно ставлюся до кардинальних змін, особливо якщо вони не є до кінця зрозумілими широкому загалу. але це не означає, що я сліпо не буду приймати об"єктивні факти. та ще й глузувати з того, що мені не подобається. вподобання - це справа особиста, а факти є факти. коли я вперше зіткнулася з такими дискусіями (інший-инший і т.п.) десь у 2003 році (якщо не помиляюся), то мала можливість вислухати різні думки, в тому числі і поважних лінгвістів, стилістів, а головне - не тільки теоретиків, а й практиків - досвідчених редакторів, авторів і т.п. для себе тоді зробила висновок - мені зручніше і надалі використовувати мову в межах звичних для мене норм (які ніхто, до речі, не проголошував категорично неправильними). але набагато важливіше те, що я поважаю рішення про нововведення, бо їм є своє пояснення (як на мене - цілком раціональне). спротив у таких випадках зазвичай викликають не зміни, а способи їх запровадження. от тут вже навколополітичні дискусії і виникають і ще - серед своїх знайомих маю кілька людей, які від початку були і далі є ревними прихильниками нового правопису, то вони вживають всі ці нові варіанти у щоденному мовленні, в тому числі і на побутовому рівні. спочатку, звичайно, це було досить штучно і напевно вимагало від них зусиль, але за якийсь час стало нормою - і для них, і для оточення, яке звикло - це така маленька модель, як би це мало відбутися в суспільстві. щось приживеться, щось зітреться і спростується - але все буде залежати від тих людей, які мають важелі впливу. мова розвивається під впливом середовища, в якому перебуває, а якщо спустити все без гальм - буде великий бабах.
Польский я не знаю . В настоящий момент могу немного читать. Но если быть точнее то "уажня". ПО моему так, но мне было сказано - "лазня". Тому как барышня была чистая галычанка. Вы говорите , что не надо делить польские и украинские слова, тогда не надо, наверное , делить украинские и австрийские, украинские и русские. Просто я дуже люблю украiньську мову. Настоящую. Такую "нежную и удивительную".
Польське "Ł" ближче до української "В" у слові "вовк та у інших", хоча це щось середнє між "У" та "В", тобто білоруське "Ў". Я не філолог, пані Liliyah Romanova ліпше знає. Ну і що, що корінна галичанка, я корінний подолянин . Для Вас це такий авторитет. Група "Ленінград" (хоча вона вже здається не існує) з Пітера і що виходить у Пітері всі так заводат та говорат. Тому що вони тутешні з Пітера. Справді тюрські, французьські та німецькі слова в російській мові - це "ісконно" русскоє, а слова, які є в болгарській, чеській, у хорватській мові та інших слов*янських мовах - це "ісконно" польські чи автрійські слова в українській, тому що їх нема в російській. Росіяни роблять велику помилку, коли порівнюють мови зі своєю. Бо в українській мові є свої запозичення, а в російській не менше. Я теж гадав, що польська мова схожа на українську, доки не почав вчити польську мову. Я вам скажу, фонетично польська більше нагадує білоруську і російську, ніж українську. У нас своя унікальна фонетика. Якщо викинути фонетику та забрати всі запозичення, то ми повернемося до спільного корення всіх, коли слово "млв" перетворилося на "мова" та "молва", "млва" у всіх слов*янських мовах.
Я з тобою згодна. Хоча їх можна зрозуміти. Не зробиш же серіал на суржику. Тим паче, що його у Києві знімали. А у нас я взагалі не зустрічала людину, яка б говорила 100% літературною мовою. Або російською, або суржиком. П.С. А що поганого у виразі "Ще б пак"?
Я не кажу, що суржик, хоча його для забарвлення можна використовувати (згадай дубляж фільмів ). Але діалект Центральної України, наш подільський, надніпрянський можна використати. Я ж кажу, Кам*янець, Боярку, Черкаси. Гарні краєвиди, гарне тло, міський подільський (надніпрянський) діалект, усі теревенять на ньому і при цьому жививй. Зараз я дивлюся польські фільми про сучасність, там багато діалектизмів, жаргонізмів, цікавих виразів, коли дивився про миротворців, навіть матів їхніх. Жива мова... Просто у нашому діалекті "Ще б пак" не балакають і цей вираз для мене звучить дивно.
Браво! Це ж треба так вміти - написати два речення і стільки ними розповісти про себе і про своє ставлення до української мови... Для мене "своя" мова завжди буде українська, бо це моя рідна мова. І такі нові проекти правопису логічного підгрунтя не мають, абсолютно. Це якби було навпаки - більшість українців спілкуються такою українською мовою, а правила правопису мови застарілі, тоді потрібно було б переписувати цей правопис наново. До речі, цікавий нюанс, у Львові деякі розумники-керівники, які мають свої видавничі справи, вже друкують свою продукцію лише згідно правил нового "проєкту", але найцікавіше те, що національність у них неукраїнська.