Новини з усього світу

Моя відповідь послу Зурабову

“Я переконаний в тому, що ми (росіяни і українці) не просто братські народи, ми – єдиний народ”, – екстатично заявив посол РФ в Україні Михайло Зурабов під час одного з інтерв’ю. Нічого нового: його словоблудлива веремія нашпигована традиційно-фальшивими імперсько-совковими сентиментами до України та українців. Проте, коли питання було поставлено руба – чи відмовиться Росія від проекту “Південний потік” на користь української ГТС, він хитро так зрезигнував від прямої відповіді. Ось і всі їх московські сентименти. Ось і вся їх любов.

Конче дивує відсутність адекватної реакції з боку переважної більшості українського опозиційного політикуму (мабуть, точніше – паноптикуму), так звані лідери якого збіса повклякли від стрімкого політичного процесу, увібгавшись у різнокольорове латаття своїх партійних прапорів.

Моя особиста відповідь Зурабову на його закиди – це комбінація з трьох пальців, знак, який за деякими переказами є суто татарським. Не думаю, що у Зурабова не вистачає смальцю в голові знати справжню історію Росії. Отже, він чудово знає, що з самого зародку московське князівство (країна Моксель) не мало ніякого відношення до слов’янства. Це була мішанина угро-фінсько-монголо-татарського люду. Коли впала Золота Орда, саме московщина підхопила маніакальну ідею ординських ханів про всесвітнє панування, реалізовувати яку першим заповзявся людомор Іван Грозний.

Найголовнішою метою московитів стало звоювання слов’янського Києва та привласнення собі його культурної спадщини, традицій та історії. Слід зазначити, що попри певні успіхи у реалізації цього проекту, остаточно втілити його в життя не вдалось й понині. Процес спотворення історії розпочала російська цариця Катерина, за сумісництвом велика розпусниця. Створивши спецкомісію, вона наказала віднайти усі оригінали літописів та знищити їх, натомість замінити їх фальшивками. Звідти й пішов московський міф про Київ, як про колиску російської держави, який мусується й дотепер, зокрема й Зурабовим.

Після двадцятиліття незалежності й свободи, сокира історії здіймається над Україною знову. Здійснити чергову спробу пережорнити українців та позбутись їх як таких – ось мета теперішніх кремлівських апологетів Івана Грозного, Катерини та Сталіна. Перший крок у цьому напрямку зроблено – на український престол посаджено свого васала, сатрапи якого (табачніки та семиноженки) одразу кинулись ретушувати українську історію, нівелювати усе національне, вивершуючи новітній міф, який заперечує існування української нації – єдиної спадкоємиці руських племен, що населяли Київську державу, натомість реанімує кремлівську двоголову неоімперіалістичну маячню у вигляді квазітеорії про так званий єдиний народ (росіяни, українці й білоруси).

Моя відповідь Зурабову коротка: я – українець! Більш того, вважаю себе приналежним до європейського цивілізаційного простору, бо ціную такі речі як свобода та незалежність, апріорі неприйнятні в російському суспільстві. Європа мені є близькою, іноді я відчуваю, гейби вже доторкнувся до неї, тоді як Росія з її татаро-монгольською ментальністю для мене є країною страшенно далекою та незрозумілою. Росіяни для мене є туземцями, носіями іншого, відмінного від українського стилю життя, де, приміром глушити оковиту та лихословити є нормою. Відтак, мені не до шмиги, коли посол цієї далекої держави намагається повчати мене жити та розпатякує про те, хто я такий.

Якщо моя відповідь посла Зурабова не задовольняє, пропоную продовжити відповідний дискурс на шпальтах друкованих чи електронних ЗМІ.


Володимир МАНЬКО, "Нація і Держава"

 

Росія вкотре заговорила про «єдиний народ». Знову наступають на ті самі граблі?

Прочитав щойно заяву посла РФ М.Зурабова про те, що ми, українці та росіяни, – це «единый народ». Що це? Як на мене – чергова спроба Москви видати бажане за дійсне. Черговий вияв шовінізму, «запакований» у лагідні слова про бажання, щоб українська громадськість почула позицію Росії.
Знаєте, чому для російської пропагандистської машини останніми роками такою важливою стала тема «боротьби з переписувачами історії»? Тому що вперше за багато століть в Україні стали писати й говорити про справжню, а не спаплюжену та справді переписану московськими «вченими» та їхніми малоросійськими послідовниками історію як України, так і Росії.
З усього видно, що тема «єдності» дедалі більше турбує Москву. Чому? Бо ще трохи й розвалиться як картковий будиночок теза про єдиний слов’янський корінь (бо такого ніколи насправді й не було), а як наслідок – усі ці облудні тези про «братерство», «стратегічне партнерство» та інші фантазії минулих і сучасних демагогів.
Дуже вже «по-братськи» виглядають, наприклад, спалення Києва ще задовго до монголо-татар Боголюбським, різанину, влаштовану в тому ж Києві розбійниками Муравйова чи терор печерного шовініста та українофоба Денікіна. Згадаймо також Батурин, Крути чи будь-який український район часів Голодомору. Від такого та іншого «братства» Україна втратила мільйони своїх синів та дочок. Дуже «стратегічно» і «по-партнерськи» не виконувати взяті на себе зобов’язання ще з часів Переяславської угоди чи виступати «гарантом нашої безпеки», будуючи дамби біля Тузли чи перекриваючи газові крани.
Відомо, що пан М.Зурабов має до історичної науки доволі далеке відношення. Тож йому варто бути двічі обережним: і як нефахівцю, і, особливо, як послу. Цю тему краще було б досліджувати вченим. Для цього, щоправда, російській владі вже давно слід відкрити всі досі втаємничені архіви, дозволити науковцям працювати в них, повернути (хоча б у копіях) те, що було вивезено з багатьох країн, насамперед України. Щоб говорити про правдиві факти, а не порослі мохом вигадки про «спільну історію»... Щоб аналізувати роботи не придворних єкатерининських та інших шовіністичних і совкових писак, а в тому числі й російських авторів, котрі мали сміливість казати правду. Почитайте, зокрема, Лизлова, Уварова, Шахматова…
Про яку «єдність» ідеться?!
Слава Богу, є і в сьогоднішній Росії дослідники, що спираються на історичні реалії, а не на шовіністичну наукову піну.
Усі добре пам’ятають, що Радянський Союз успішно розвалився після того, як Москва на весь світ проголосила про створення «новой исторической общности – советского народа». Ну скільки ж можна обманювати інших, а головне – самих себе? Невже знову потягло на ті самі граблі? Учіть історію. Справжню історію.
Уже чув думку, що це, мовляв, обмовка посла… Ні, це зовсім не обмовка. Це пошуки порятунку. Подивіться: слов’янське населення Росії катастрофічно зменшується. Прогнози не тільки невтішні, а й просто загрозливі. Жити й далі на нафті та газі не вийде. Треба шукати якийсь вихід. Ось і пропонують об’єднання Росії, України та Білорусі, щоб у черговий раз коштом українців розв’язати свої проблеми. Пропонують навіть столицю в Києві, аби тільки зберегти це ганебне «подобіє» імперії. От і запускають знову в обіг стару байку.
Проте треба раз і назавжди запам’ятати: не було, нема й ніколи не буде цього «єдиного народу». І не можна весь час жити ілюзіями, що, мовляв, правду заховано назавжди. Вона проб’ється і через віки, і через усі спецхрани. Не можна так нахабно обманювати всіх, не можна так безсоромно привласнювати чужу історію та культуру. Тим більше – робити це офіційній особі. Утім, дивуватися цьому не слід – такою є там політична традиція. Цікаво інше: чи зреагує на це теперішня українська влада? Чи вкотре проковтне? «По-братськи».
Володимир Огризко

 

про американскую эмиграцию- иммиграцию

 

Инфляция замедляется

Инфляция замедляется. Почему же никто не радуется?

По сообщениям Госкомстата инфляция в Украине в 2010г. впервые окажется ниже 10%. В частности, за 11 месяцев она выросла на 8.2%, а к ноябрю 2009г. – на 9.2%. Особенно радует замедление роста цена на продукты питания – до 10.7% с начала года и 11.4% к ноябрю предыдущего. Таких низких темпов роста страна еще не знала. Заметил ли народ это улучшение?

Известно, что когда власть только задумывает ограничить экономические права людей, установить диктаторский режим, она начинает со статистики.

Предыдущее правительство ограничило объем и ухудшило оперативность предоставляемой статистической информации. Однако, та информация, что предоставлялась, не вызывала особых сомнений и совпадала с ощущениями граждан и аналитикой специалистов. А недостатки статистики повторялись из года в год, поэтому на анализ динамики не влияли.

В 2010г. ситуация меняется. Население жалуется на массовое и существенное подорожание продуктов. Специалисты показывают высокие темпы роста цен на отдельных рынках. Никто из аналитиков не мог предвидеть замедление инфляции ниже 10%. Впервые за десяток лет появляется сомнение в достоверности предъявляемой статистики.
Например, данные за ноябрь показывают падение цен на фрукты на 2.6%. Кто-нибудь заметил это падение? Конечно, в графу фруктов попадают также сушеные фрукты. Однако и они не дешевели. Но попадают также яблоки, виноград, которые в ноябре существенно подорожали.

Методика определения индекса цен Госкомстатом сложна и повторить ее, чтобы проверить расчеты, вряд ли кому удастся. В расчет попадают определенные виды товаров, каждый имеет свой коэффициент в каждом регионе. Так, продукты питания вносят 50.24% в общий индекс инфляции, в т.ч. мясо – 12.87%. По регионам эта цифра колеблется, например, удельный вес того же мяса в Донецком регионе – 15%, а в Карпатах – 10.8%. Далее методика требует выбрать определенное количество представителей каждого вида товаров в каждом регионе, и виды торговых заведений. К примеру, в сетевом универсаме региона отслеживать масло «Олейна», а в небольшом магазине – «Щедрый дар», а, к примеру, цены на картофель отслеживать на базаре. Следовательно, не зная точно, какой товар, какой марки, где отслеживается, вы не повторите расчет Госкомстата и не сможете утверждать, что он ошибается. Вам всегда объяснят, что у них методика такая. В том универсаме, в котором они отслеживают цены яблок, они в ноябре подешевели. В октябре продавали импортные, а в ноябре завезли украинские.

С другой стороны, если результат применения методики не отвечает наблюдаемым в стране явлениям, зачем нужна такая методика? Тем более что ранее методика и ежедневные наблюдения людей не давали таких расхождений.

Особое удивление должны вызвать цены на молоко и молочные продукты, которые все вместе дают 6% индекса инфляции..Госкомстат утверждает, что цены на молоко в торговле в ноябре выросли на 3.6%, на сыр и творог – на 2.4%, а на масло на 1.7%.

С ноября прошлого года цены на молоко выросли на 29.4%, на сыр и творог – на 35.1%, на масло – на 35%. Цены производителей молочных продуктов по официальным данным также выросли на 33.9%.
Но это слабо согласуется как с опытом людей, так и с другими данными. Так, например, закупочные цены на молоко по данным того же Госкомстата выросли с ноября 2009г. на 57.4%. Однако, аналитики дают большие цифры. По данным аграрного министерства закупочные цены в зависимости от сорта молока за год выросли на 84-94% Отпускные цены на молоко по данным Министерства выросли на 43%, на масло – на 54%.

Конечно, методики подсчета разные. Но цифры министерства куда лучше соответствуют ощущениям покупателей. Удивляет и заявленное Госкомстатом падение в ноябре цен на овощи и картофель. Дело в том, что в октябре овощи активно продавались на неорганизованных рынках. Крестьяне на машинах приезжали в город, заезжали во двор и продавали продукцию по ценам значительно более низким, чем на базарах или в магазинах. В ноябре приезды прекратились, и цены хотя бы по этой причине выросли. Госкомстат этого явления не заметил.

Невозможно отделаться от впечатления, что Госкомстат немножко «подыграл» Правительству, скорректировав индекс цен в сторону уменьшения, чтобы власть могла похвастать победе над инфляцией – впервые показатель ее укладывается в однозначную величину. Но хорошие показатели радуют, когда люди ощущают стоящие за ними положительные явления, а не когда их подгоняют играми с методикой.
Корректировка показателя потребительской инфляции, если она была, не так безобидна. От уровня инфляции сильно зависит и рост ВВП. Ведь к концу года выдохся рост промышленности, транспорт грузовой растет, пассажирский падает, сельское хозяйство и строительство падает. Удовлетворительные цифры роста ВВП определяются, главным образом, ростом торговли, которая прямо зависит от показателя инфляции. В ноябре статистика дает 17% рост розничной торговли к предыдущему году. В результате рост ВВП оказывается даже выше прогнозного, что нравится МВФ и в выгодном счете показывает Правительство. Но это только если данные по инфляции верны. Если же они завышены, то и рост ВВП окажется ниже прогнозного, и МВФ по-другому оценило бы нашу власть, да и самой у нее не было бы повода для похвальбы.

 

Спадщина великого Кобзаря має належати нащадкам - Сапронов

Харків. 10 березня. УНІАН. Унікальний подарунок Шевченківському національному заповіднику у Каневі з нагоди 197-ї річниці з дня народження поета - 109 книг-видань «Кобзаря» Тараса Шевченка різних років - став першим кроком Харківщини щодо збереження безцінної спадщини великого Кобзаря.

Про це сказав, коментуючи подію, заступник голови Харківської облдержадміністрації Юрій САПРОНОВ, повідомляє прес-служба ОДА.

«У 1840 році в світ вийшло перше видання« Кобзаря» накладом 1000 примірників, і, наскільки мені відомо, в Харкові цього видання немає, - зазначив Ю.САПРНОВ. - Я, як колекціонер, беру на себе зобов`язання знайти два примірники цієї рідкісної книги. Один з них буде подарований нашій харківській бібліотеці ім. Короленка, а другий ми від імені всієї територіальної громади нашої області піднесемо в дар Шевченківському національному заповіднику на наступну річницю з дня народження Тараса Григоровича. До речі, один примірник у мене вже є, і експерти перевіряють його автентичність».

На запитання про вартість подарованої Шевченківському музею колекції і ціну першого видання «Кобзаря» 1840 року Ю.САПРОНОВ відповів так:

«Рідкісні книги, дореволюційні видання - безцінні, їх у мене понад 200 томів в колекції. Я, як людина, що має за плечима 21 рік бізнесу, можу сказати, що мій дохід - а за 2009 рік у податковій декларації він зафіксований у розмірі 13 млн. 982 тис. 291 грн. - дозволяє робити подібні подарунки музеям».
http://kharkiv.unian.net/ukr/detail/197392

 

Н.Азаров: Украина упорно продолжает вести переговоры с ЕС о создании ЗСТ

Украина упорно продолжает вести переговоры с Европейским Союзом (ЕС) о создании зоны свободной торговли (ЗСТ), заявил премьер-министр Украины Николай Азаров сегодня во время встречи с председателем политической группы Прогрессивного альянса социалистов и демократов Европейского парламента Мартином Шульцем, сообщает пресс-служба правительства.

«Мы настоятельно ведем переговоры с представителями Европейской комиссии с целью создания зоны свободной торговли», - отметил Н.Азаров. Он добавил, что Украина повысила уровень рабочей группы, которая ведет эти переговоры, назначив ее председателем первого вице-премьер-министра - министра экономического развития и торговли Украины Андрея Клюева.

Глава правительства отметил, что, к сожалению, переговоры пока не привели к «прорыву» в создании зоны свободной торговли. «Мы связываем это с тем, что пока что Европейская комиссия не приняла решение об изменении параметров переговоров, и какой-то степени это препятствует движению вперед к созданию зоны свободной торговли», - подчеркнул он.

По его словам, Украина не теряет оптимизма и надеется на решение всех проблем, которые тормозят этот процесс. «Мы не теряем оптимизма. Вообще мы люди упорные, и последовательно работать и добиваться достижения желаемых результатов », - подытожил премьер-министр.
В свою очередь Мартин Шульц подчеркнул, что группа прогрессивного альянса социалистов и демократов убеждена, что Украина должна получить доступ к европейским рынкам, а ЕС должен иметь правовую ясность относительно работы инвесторов в Украине. Он добавил, что группа социал-демократов Европарламента способствовать созданию зоны свободной торговли и внедрению безвизового режима между Украиной и ЕС. По его мнению, производство продуктов питания в ближайшие годы станет ключевым вызовом для всех стран Европы, а потому нужно ускорять темпы переговоров, которые откроют путь к надежному и стабильному обеспечению европейцев продовольствием по приемлемым ценам.

Кроме того, М. Шульц считает, что введение безвизового режима станет предпосылкой для обеспечения стабильных экономических, культурных и политических отношений в Европе.

В свою очередь Н.Азаров подчеркнул, что Европа, как никогда, должна быть единой перед возможной угрозой дефицита продовольствия. По его словам, Украина сейчас сосредоточивает усилия на том, чтобы модернизировать свой агропромышленный комплекс, повысить производительность труда и получить доступ на европейские и мировые рынки - это гарантировать продовольственную безопасность, в частности, в Европе.

 

Н.Азаров: Россия диктует неподъемные для Украины цены на газ

РФ диктует неподъемные цены на газ для экономики Украины, заявил сегодня премьер-министр республики Николай Азаров на встрече с представителями британского бизнеса.

"Или мы договариваемся с нашими партнерами о нормальном соглашении о поставках газа, или мы делаем все, чтобы диверсифицировать поставки газа на Украину", - сказал он. По его словам, правительство Украины приветствует намерения инвесторов начать добычу сланцевого газа и разрабатывать украинский шельф.

"Условия монопольной зависимости от одного поставщика, который нам диктует неподъемные цены, - это губительная перспектива", - подчеркнул Н.Азаров.

Украина закупила в 2010г. в России 36,5 млрд куб. м газа на сумму 13 млрд долл. В 2011г. импорт ожидается на уровне 40 млрд куб. м. Газ ввозится в I квартале по 263 долл. за 1 тыс. куб. м с учетом скидки в 100 долл., но вскоре должен резко подорожать на фоне повышения мировых цен на энергоносители. По предварительным расчетам, Украина будет платить в IV квартале за российский газ порядка 347 долларов за тысячу кубометров.

Десятилетние контракты на поставку российского газа на Украину и его транзит через территорию этой страны были подписаны Газпромом и "Нефтегазом Украины" в январе 2010г. Контракт на поставку газа предусматривает ежеквартальное формульное изменение цены.

В апреле 2010г. Газпром и "Нефтегаз Украины" согласовали скидку на газ для Украины, согласно которой снижение составляет 30% от цены газа, но не более 100 долл. за 1 тыс. куб. м. Договоренности были достигнуты в рамках Харьковского соглашения, по которому Черноморский флот остался на территории Украины.

 

Новый глава греко-католической церкви как вызов украинскому православию

Вчера был на интронизации (введении на престол) нового отца и главы Украинской греко-католической церкви верховного архиепископа Святослава (Шевчука).

У меня сложное отношение к греко-католичеству: Собор 1596 года и Берестейскую Унию считаю трагедией Украины и Беларуси. При этом понимаю, какими мощными факторами они стали для последующего развития культуры, науки, образования, полемической литературы, богословия и, в конечном итоге, самой православной церкви.

Но вчерашнее событие - бесспорно, явление историческое.

Впервые в истории главу греко-католиков интронизовали на Левом берегу Днепра - на земле бывшей Черниговской епархии и Черниговской губернии - в строящемся Патриаршем соборе Воскресения Христова.

Людей в соборе было множество, но создавалось впечатление, что это почти все галичане, живущие в Киеве.

Из статусных греко-католиков на интронизации были замечены Анна Герман, Арсений Яценюк, Тарас Чорновил, Богдан Бенюк, Степан Хмара, Евгений Жеребецкий, Денис Шевчук. Интересно, что среди собравшихся были также «свободовцы» - мер Тернополя Сергей Надал, председатель тернопольского областного совета Алексей Кайда, председатель Львовского областного совета Олег Панькевич, председатель Ивано-Франковского областного совета Александр Сыч - несмотря на те недоразумения, которые были в последнее время между «Свободой» и УГКЦ.

Украинское греко-католичество находится сейчас в активном поиске своей новой идентичности - как геокультурной, так и геополитической.

Немотря на то, что кафедральный собор УГКЦ демонстративно построен на Левом берегу Днепра - напротив Киево-Печерской Лавры, церковь остается локальной. Раньше, во время своего возрождения с конца 1980-х, она была сугубо галицкой церковью. Сейчас превращается в общеукраинскую и общемировую церковь, но церковь части украинцев.

Раньше ее называли «католической церковью восточного обряда», теперь, после эволюции последних лет, как подчеркнул украинский богослов и философ Юрий Черноморец, УГКЦ уместно называть «православной церковью в единстве с Римом».

Предыдущий глава УГКЦ, принадлежащий к Ордену студитов и провизантийски настроенный, запомнился, помимо всего прочего, заявлениями о желательности объединения украинских восточнохристианских церквей (церквей византийского обряда) в одну поместную православную церковь.

Новый глава УГКЦ, почти 41-летний Святослав Шевчук, самый молодой среди епископов этой церкви и четвертый из самых молодых среди католических епископов, известен до недавних пор как секретарь и протеже Любомира Гузара, как интересный богослов и харизматичный оратор. Рожденный в Украине (а не в диаспоре), много времени провел за рубежом.

Именно на него возложена миссия системного обновления греко-католической церкви и претворения в жизнь конфиденциального плана развития УГКЦ на 10 лет (сначала писался на 20 лет).

Идеологи церкви ожидают, что новый глава совместит в себе три качества, необходимые для конкурентоспособности и эффективного развития УГКЦ: интеллектуализм, пасторскую харизматичность и административный талант.

Интересно, что на Синоде греко-католических епископов, где избирали главу УГКЦ, сначала якобы преимущество получил архиепископ Львовский Игорь (Возняк), но он, человек уже пожилой, отказался - в интересах молодого и энергичного.

Новый глава УГКЦ, верховный архиепископ Святослав (Шевчук) - это, действительно, крепкий вызов всему православному украинскому миру. Но вызов не агрессивный или воинственный. Это вызов, касающийся обновления украинского православия. Это вызов, касающийся той миссии, которую христианские церкви должны нести в современном постхристианском мире. Это вызов, касающийся интеллектуализации церкви - как со стороны церковной паствы, так и со стороны клира.

Какой может быть ответ на этот вызов? Способны ли православные конфессии вывести на первый план новых лидеров - ярких, интеллектуальных, харизматичных, умеющих находить верный путь к душам и сердцам современного общества, особенно - к современной молодежи?

Украинская греко-католическая церковь свой шаг в этом направлении предприняла. Приходится ожидать его последствий и шагов православных церквей.

 

Розпочався український культурно-освітній проект ''Всесвітня спадщина в руках молоді"



При тому, що програма "Всесвітня спадщина в руках молоді" була затверджена в 1994 році Центром Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та мережею Проекту асоційованих шкіл ЮНЕСКО (ASPnet), і проводиться більш ніж у 120 країнах світу, в Україні однойменний Проект проводиться вперше. Його організатором виступив очолюваний мною Благодійний фонд "Обдаровані діти – майбутнє України" за підтримки Міністерства культури України та у співпраці з Національною комісією України у справах ЮНЕСКО.

В Проекті беруть участь учні асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні, переможці Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії та учні-члени Київської Малої академії наук. У програмі – лекційні та творчі заняття, екскурсії до об'єктів культурної та природної спадщини України, творчі майстерні, вивчення традицій та фольклору, участь у конференціях, створення маленьких шедеврів власними руками, а також Всеукраїнський конкурс "Культурна спадщина України очима молоді" та видання української версії посібника "Всесвітня спадщина в руках молоді".

У київському Палаці дітей та юнацтва відбулася прес-конференція, присвячена початку проекту, в якій взяли участь: народний депутат України Юрій Кармазін; посол з особливих доручень Департаменту зв'язків із закордонним українством та культурно-гуманітарного співробітництва Міністерства Закордонних справ України Віктор Войтович; начальник Відділу аналізу та прогнозування бібліотек Міністерства культури України Лариса Нікіфоренко; Надзвичайний та Повноважний Посол, Голова Національної комісії у справах ЮНЕСКО 1981-1987 рр., постійний представник України при ЮНЕСКО 1971-1977 рр. і 1992-1997 рр., заступник Генерального директора ЮНЕСКО 1987-1992 рр., завідувач кафедри ЮНЕСКО Дипломатичної академії при МЗС України Юрій Кочубей; Голова Благодійного фонду "Обдаровані діти – майбутнє України" Влада Прокаєва; Заступник Генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Кира Петрачек; народна артистка України Ніна Матвієнко;

На початку прес-конференції Лариса Нікіфоренко зачитала привітання Міністра культури України Михайла Кулиняка, в якому він відзначив важливість Проекту для підростаючого покоління. Метою програми є надання молоді глибоких знань щодо культурної та природної спадщини, формування навичок, необхідних для захисту об'єктів, які охороняє Конвенція про охорону культурної та природної спадщини, і виховання у молоді шанобливого ставлення до традиційного фольклору та культури. "На сьогодні у світі налічується 911 об'єктів Всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Чотири з цих об'єктів знаходяться в Україні: Київський Софіївський собор і прилеглі до нього монастирські будівлі та Києво-Печерська Лавра, історичний центр Львова, пункти геодезичної дуги Струве та букові ліси Карпат. Але, на жаль, вони відомі не кожному випускникові вузу, не кажучи вже про випускників загальноосвітніх шкіл.

Юрій Кармазін, виражаючи солідарність із діяльністю Фонду, прийшов в українській вишиванці. Народний депутат подякував за глибокий підхід до проекту. "Те, що зараз започаткував Благодійний фонд, треба розповсюдити по всій Україні. Я всіма силами буду це підтримувати та допомагати, чим зможу". На знак підтримки народний депутат презентував організаторам подарунок – вишиту хрестиком картину українського тризуба. Окрім того, Юрій Кармазін приніс на прес-конференцію ручної роботи конопляне полотно та скатертину із вишивкою, як символ національної культури: "На жаль, сьогодні такого вже не зробиш, тому що коноплю заборонено вирощувати через ріст наркоманії у країні, але, подивіться, це ж наша культура, і яку ці речі несуть енергетику! Знаєте, я вірю у нашу молодь, в те, що вона збереже її для майбутнього. Я звертаюся до молоді: дуже важливо, щоб ми змогли залишити вам те, що нам дісталося. Воно зникає щоденно, або у нас його відбирають, але все-таки хочеться, щоб культурна спадщина залишилась нашим дітям".

Віктор Войтович також запевнив, що ця благородна ініціатива завжди матиме підтримку Міністерства закордонних справ, зокрема з налагодження контактів зі штаб-квартирою ЮНЕСКО у Парижі, а також у наданні усіх необхідних інформаційних матеріалів. "Програма "Всесвітня спадщина у руках молоді" дуже популярна серед європейських країн та у Сполучених Штатах Америки. Європейці дуже турботливо ставляться до памяток, що залишилися у них із часів боротьби за незалежність. Ми ж маємо величезну культурну спадщину, і ми повинні зберегти її та показати всьому людству", – зазначив Юрій Кочубей.Ніна Матвієнко порівняла підняту проблему із сигналом SOS: "Я здивована та щаслива, що на це звертається увага. Я би ще занесла до списку спадщини ЮНЕСКО українське слово, тому що воно зникає, нація зникає. Ми маємо сьогодні врятувати нашу молодь, вона повинна їхати у світ, а для цього юнаки та дівчата мають бути освіченими, знати історію, культуру, співати свої пісні. Без пісні та духу немає народу, і мені це дуже болить. Бережіть нашу землю, вона вас і нагодує, і приголубить, і навчить співати".

Одразу після прес-конференції для дітей-учасників Проекту відбулася перша лекція, яку провів Віктор Войтович: "ЮНЕСКО: мета, завдання. Культурна та природна спадщина: критерії, приклади. Конвенція про збереження Світового спадку".

Сьогодні ведеться активна робота згідно планувань проекту. Зокрема, молодь вже відвідала майстер-клас Олени Румянцевої дізналася більше про народні традиції та навчилася майструвати ляльку-мотанку.

Також молоді люди прослухали лекцію "Всесвітня спадщина та ідентичність", котру прочитала доцент кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат політичних наук Олена Добржанська. А ще – відвідали майстер-клас одного з найдавніших видів українського мистецтва – писанкарства.

 

27 марта в Монреале умер Михаил Шустер

​

27 марта после длительной болезни в Монреале умер Михаил Шустер – бывший футболист и тренер вильнюсского «Спартака», отец известного в России и Украине журналиста и телеведущего Савика Шустера.

Михаил Шустер с супругой Изабеллой долгое время жил и работал в Монреале. Тут у семьи Михаила есть собственный бизнес – обувная фабрика Le Canadienne.

 

Франція: Свої та чужі

Коли до президентських виборів залишається ледь більше року, рідко яка країна не перетрушує свій арсенал політичних технологій. Тож Франція - не виняток. Тим більше, недавні кантональні вибори показали, що новий лідер Національного Фронту Марін Ле Пен здатна не просто вийти в другий тур, але й завадити потрапити туди президентові Ніколя Саркозі.

У таборі влади - очевидна паніка. Опитування обіцяють нинішньому керівникові держави в першому турі не більше 34% голосів. Коли ж за Марін готові проголосувати від 19 до 45% виборців.

Соціологічний Інститут Harris Interactive навіть прогнозує пані Ле Пен перше місце, з результатом у 23%.

Щоправда, світ бачив чимало прикладів, коли за рік електоральні симпатії мінялися, а прогнози, відповідно, не справджувалися. Але для цього потрібні якісь виняткові обставини. Саркозі шукає, як ці обставити створити, але поки що не знаходить.

Тим часом упевнена в собі, усміхнена та іронічна "донька свого тата" Марін Ле Пен збільшує число прихильників. За неповні три місяці, що вона очолює партію, нова голова радикальних правих об'їздила сотні сіл та містечок. "Вона не поспішає, - схвально відгукуються про неї селяни. - Розпитує, відповідає на запитання..."

Якщо тато Марин, засновник французького Національного Фронту, мав стабільну групу підтримки в робітничих колах, його дочці вдається розширити традиційний електорат симпатіями сільської Франції, а також - голосами жінок, яким не завжди подобався грубуватий словом та манерами Жан-Марі.

Міжнародна кон'юнктура також сприяє новій очільниці Нацфронту, вважає політолог Паскаль Періо. "Арабські бунти в Тунісі, Єгипті, Ємені, Лівії, Сирії, Бахрейні домагаються збільшення зони свобод, зокрема, і в питаннях права на пересування. Лідери протестних рухів цих країн прямо кажуть, що доказом щирої симпатії з боку Заходу вони вважатимуть полегшення візового режиму. Це і є справжній тест для західних демократій. Ми бачимо, що багато хто над усе боїться нової хвилі іммігрантів з нових територій свободи. І голосує за фамільне підприємство Ле Пен".

Стильна і сучасна, метка на слово та значно обережніша, ніж тато, у формулюваннях та публічних деклараціях, нова лідерка Національного Фронту вже почала президентську кампанію. Провідні теми - безпека та злочинність, національна ідентичність та еміграція, купівельна спроможність та вади Європейського Союзу. Форма нова, суть стара.

- Все б воно добре, нехай би французи поставили до дії програму "нульова еміграція" і перестали пускати до себе як нелегалів, так і решту іноземців працювати, - вважає Муктар, власник маленької перукарні на околиці Парижа. - Але тоді треба бути послідовними. Треба повернути колишнім колонізованим країнам все, що в них було пограбовано в останні двісті років. Повернути й те, що не без згоди Франції перетворилося на мільйонні рахунки та елітну нерухомість у власності африканських диктаторів. І більше не потикатися, отже, до африканських родовищ нафти, газу, золота, діамантів, урану, рідкісних металів.

З повоєнних часів і досьогодні французький Національний Фронт жодного разу не потрапив до представницької влади у тому реальному відсотку, який відповідає його популярності. Щоразу в другому турі, незалежно від правих або лівих поглядів, кандидати виступають "єдиним республіканським фронтом" проти ультраправої загрози.

Очевидно, йдеться про глибокий травматизм, набутий під час Другої світової війни. Партнерство з Нацфронтом вважається неприпустимим апріорі. Ті, хто дозволяє собі небезпечні експерименти, як колишній міністр оборони Шарль Мійон, безжально виводяться за дужки великої політики. Їх виключають з партії, позбавляють електоральних та інших перспектив.

І тим не менш, на кожних виборах у першому турі французи голосують за Національний Фронт. Коли на рівні 6-10%, а коли й до 46%. Доволі часто не стільки через те, що поділяють ідеологію цієї партії, скільки через втому від "порядних" традиційних партій.

- Я не криюся, що голосую за Нацфронт, - пояснює Філіпп, власник невеликого видавництва у південній Франції. - Французька ідентичність - під загрозою. Не чекаю, що Марін зуміє радикально поміняти ситуацію, навіть якщо прийде до влади. Але мені важливо, щоб отам, нагорі, не сподівалися на легку перемогу.

Схоже, в Єлисейському палаці небезпеку оцінили адекватно. Нині у розпалі - загальні дебати про світськість держави. Читай - про роль та місце ісламу. Тема - не без прихованого бажання перебрати трохи виборців в Марін Ле Пен. Технологія як технологія. Шита білими нитками.

Натомість, там, де Жан-Марі Ле Пену не вдавалося прорвати оборону політичного істеблішменту грубою силою, редути підтанули під чарами його дочки. І вже - уперше за бозна скільки років - преса обговорює ймовірність різних політичних партнерств з Марин. Поки що суто гіпотетично, але... Ніхто не знає, де поділить на "своїх" та "чужих" виборець 2012 року.

 

Мінкульт готове надати фінансову підтримку ГОГОЛЬFESTу

Цьогорічний фестиваль сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST відбудеться. Міністерство культури готове надати фінансову підтримку фестивалю.

Міністерство культури готове надати фінансову підтримку проведенню фестивалю сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST, заявив міністр культури Михайло Кулиняк.

"У плані заходів Міністерства культури цей фестиваль був на 2010 рік, і коли буде від них заявка – він потрапить і на 2011 рік", – сказав Кулиняк.

Міністр зауважив, що поки не бачив заявки на одержання фінансової підтримки від фестивалю, однак додав, що допомога фестивалю після розгляду заявки буде надана.

ГОГОЛЬFEST – міжнародний фестиваль сучасного мистецтва, заснований у 2007 році. Більшість подій фестивалю до 2010 року відбувалися в "Мистецькому арсеналі" в Києві. Минулого року фестиваль проходив на кіностудії імені Довженка.

 

Убивать русских будут в темноте

ГОНКОНГ, 17 апреля. Президент России Дмитрий Медведев в ходе встречи с главой исполнительной власти Гонконга Дональдом Цангом заинтересовался опытом Гонконга по экономии электроэнергии — выключением света после 22.00.

Как сообщает Газета.Ру, Цанг выразил сожаление, что Медведев совершил накануне прогулку по Гонконгу достаточно поздно.

«Раньше у нас и в позднее время было светло, но сейчас из-за повышенной экологической сознательности мы выключаем свет после десяти», — сказал он.

«Достойный пример», — отметил Медведев. Президент заметил, что было бы неплохо, если бы российские губернаторы тоже так сделали.

Напомним, ранее в ходе встречи Медведев отметил, что его поездка в Гонконг существенным образом повышает уровень взаимодействия между сторонами. «Хотел бы отметить, что действительно, в результате вашей поездки в Москву связи между Гонконгом и регионами РФ, в целом между экономиками существенно укрепились», — сказал он.

«Вы также упомянули некоторые цифры, которые характеризуют параметры нашего сотрудничества. Они, с одной стороны хорошие, но успокаиваться пока рано, тем более, что есть колоссальные перспективы для развития экономических связей и укрепления гуманитарного сотрудничества», — считает Медведев.

Накануне Медведев завершил первую часть визита в Китай и отправился из города Боао в Гонконг (Сянган). Этот специальный административный район Китая глава российского государства посещает впервые в истории.

Рабочий визит президента РФ в КНР начался в среду в городе Санья на острове Хайнань. Здесь прошел саммит БРИКС, в котором Дмитрий Медведев принял участие. Затем российский лидер на поезде переехал в расположенный в 180 км город Боао, где стал почетным гостем экономического форума — «азиатского Давоса».

Встреча президента с Дональдом Цангом стала уже четвертой по счету. Впервые они провели переговоры в Лиме в 2008 году, затем — в ноябре 2009 года в Сингапуре, а также в августе 2010-го в российской столице.

Ожидается также, что Медведев побывает на Гонконгской фондовой бирже и побеседует с ее руководителями.

 

Руслана і Брегович спільно виконали пісню «Рідний край»(аудіо)

Руслана і Брегович спільно виконали пісню «Рідний край»(аудіо)
У Києві в середу, 20 квітня, відбувся концерт відомого сербського музиканта Горана Бреговича.

Сюрпризом концерту стала пісня, яку Брегович виконав спільно з українською співачкою Русланою - «Рідний край». Ця пісня вперше прозвучала у новій обробці сербського музиканта.
Співпраця Руслани та Горана почалося на початку 2011 року, коли виникла ідея створити ексклюзивну балканську версію для декількох пісень для нового музичного проекту. Першою спільною роботою Руслани feat. Bregovich стала пісня «Край, мій рідний край» Миколи Мозгового, яку співачка виконувала на вечорі пам'яті великого українського композитора. І з нею ж Руслана вийшла на сцену під час свого спільного виступу з Гораном і його оркестром.

 

Кличко збирається проміняти Київраду на парламент

Партія "УДАР" подолає 5% бар’єр на майбутніх парламентських перегонах, якщо відповідні зміни будуть внесені в закон про вибори до Верховної Ради.

Про це заявив лідер партії Віталій Кличко в програмі "Час" на "5 каналі", повідомляє "Українська правда. Київ" із посиланням на прес-службу "УДАРу".

"На це вказує динаміка, з якою розвивається наша партія: рік назад вона була лише зареєстрована, і на місцевих виборах ми отримали близько 395 депутатів. Півроку тому наш рейтинг був 2,2%, зараз - за результатами опитування Центру Разумкова - 3,2%", - зауважив Кличко.

"Якщо ця динаміка збережеться, і ми не збавимо темпи роботи, то я переконаний, що партія "УДАР" подолає 5% бар'єр на майбутніх парламентських виборах", - вважає він.

 

Украинец обыграл самую сильную в мире шахматную программу



Украинский нейрохирург Андрей Слюсарчук вслепую преодолел раньше непобедимую компьютерную шахматную программу.

Профессор Андрей Слюсарчук играя вслепую, то есть, запоминая ходы без фиксации их на шахматной доске и ориентируясь лишь на голосовые команды, за два с половиной часа со счетом 1,5:0,5 победил установленную на максимальную сложность 3000 Ело компьютерную программу Rybka-4, которую шахматный мир в 2007 году признал непобедимой.

"Спортивного интереса у меня нет, это все - научный эксперимент и шахматы - лишь инструмент для демонстрации методики запоминания, которую мы подготовили и сейчас представляем на государственную премию", - прокомментировал свою игру ученый.

Для обеспечения чистоты игры были задействованы строгие меры защиты помещения от использования технических средств несанкционированного обмена данными. С целью подтверждения отсутствия устройств приема и передачи информации перед началом игры Слюсарчука осмотрели специалисты по защите информации и члены комиссии. Были также заглушены все радиочастоты. Мобильные телефоны, блютус, мобильный интернет и другие средства передачи информации и обмена данными не работали. Хотя, заметил ведущий мероприятия, "эти меры безопасности несколько нелогичны, ведь если эту программу никто не обыгрывал, так и некому подсказывать профессору".

Слюсарчук посвятил эту игру правам человека в Украине. "Игра - это напоминание нам, что мы достойны того, чтобы друг друга любить и уважать, потому что человек - это что-то невероятное", - сказал ученый.

Присутствовавший на игре представитель Книги рекордов Украины засвидетельствовал очередное достижение Слюсарчука и пообещал направить официальные бумаги в Книгу рекордов Гиннеса, отметив: "Впервые на планете была обыграна самая сильная компьютерная программа Rybka-4, которая до сегодняшнего дня была непобедимой. Этот рекорд будет зафиксирован как мировой в Книге рекордов Украины, а документ в соответствии со всеми правилами и формальностями будет направлен, в том числе в Книгу рекордов Гиннеса".

Перед началом игры профессор сообщил также, что это его последнее подобное мероприятие в Украине. "Если в течение месяца государство ко мне не повернется лицом, то я его покину. Здесь я не имею возможности реализоваться", - сказал он.

По словам Слюсарчука, он очень хотел бы получить внимание от общества и государства в частности. "Моей главной целью является Институт мозга с клиникой, где я смогу привлекать специалистов, быть активным - буду иметь возможность быть ученым. Потому что, не имея такого полигона и условий, я не хочу творить", - отметил профессор.

Он заверил, что при надлежащем отношении к его работе уже совсем скоро может стать лауреатом Нобелевской премии.

 

В Харькове ветеранов-сталинистов не пустили на трибуну к Добкину

Ветеранов с портретом Сталина вытеснили на задворки парада в честь Дня победы в Харькове.

Ветеранов с портретом Сталина в руках во время парада в Харькове не пустили на трибуну.

Представители Союза советских офицеров не смогли подняться к губернатору области Михаилу Добкину и мэру города Геннадию Кернесу и другим чиновникам - их не пустила охрана.

Возмущенные ветераны обратились к заместителю начальника областного управления МВД полковнику Гапуре. Тот отказался слушать жалобщиков.

После того, как ветераны позвали на помощь своих коллег по Союзу, сотрудники СБУ и вовсе вытеснили их на задворки парада.

"Удивляюсь происшедшему. Ведь у нас была соответствующая предварительная договоренность с организаторами", - сообщил tochka.net начальник областного штаба Союза советских офицеров Геннадий Лобода.

Высокопоставленные представители силовых структур Харьковщины отказались комментировать tochka.net этот конфликт.

Как сообщала ранее tochka.net в Харькове суд запретил Партии регионов и ВО "Свобода" проводить митинги к приезду патриарха Московского и всея Руси Кирилла.

 

Білоруський рубль обвалився на 30% за декілька годин

Національний банк Білорусі оголосив про фактичну девальвацію місцевого рубля. За повідомленнями з Мінська, курс білоруського "зайчика" за декілька годин впав відразу на 30%. Проте навіть за такою ціною готівкових доларів і євро в обмінних пунктах, як і раніше, немає.

За офіційними даними, за останні 4 місяці ціни на споживчі товари виросли майже на 11%. За неофіційними - удвічі. Дорожчають не лише імпортні фрукти. Продавці міняють цінники на місцеві товари, втративши довіру до білоруського рубля. І навіть низькі цифри, що збереглися у багатьох обмінних пунктах Мінська, нікого не обманюють, валюти немає - закінчилися навіть російські рублі.

Як повідомлялося, проблеми з валютою у країні виникли через діїі самої влади Білорусі. Напередодні президентських виборів у грудні 2010 були підвищені зарплати у бюджетній сфері. Вже тоді білоруський рубль похитнувся. Ще до виборів люди почали скуповувати стабільніші долари і євро. В результаті за 2010 рік золотовалютні резерви Білорусі зменшилися на 622 млн дол. (11.

За перші 2 місяці 2011 року білоруси купили ще майже 1 млрд дол., у березні - 500 млн дол. Зневірившись задовольнити ажіотажний попит на тверді валюти, Нацбанк Білорусі 22 березня 2011 року перестав продавати банкам долари для подальшого перепродажу населенню.

Такими методами влада країни сподівалася врегулювати ситуацію з нестачею доларів і євро, але результатом стала ще більша валютна паніка.

Через відсутність готівкового долара у Білорусі виник неабиякий попит і, як наслідок, дефіцит сертифікованих діамантів і золотих зливків вагою від 100 грамів до кілограма.

Загалом у березні населення купило в Нацбанку 470 кілограмів золота проти 209 кілограмів, куплених за два попередні місяці, і 184 діаманти, порівняно з 263 діамантами, купленими в січні-лютому.