Новини від центра Разумкова

Росія не поспішатиме будувати в Україні завод ядерного палива

Україна планує створити спільне україно-російське підприємство з виробництва ядерного палива. Державний концерн «Ядерне паливо» повідомив, що згідно з техніко-економічним обґрунтуванням побудови в Кіровоградській області Смолінського заводу з виготовлення ядерного палива, його вартість становить 2,3 мільярди гривень. Українській стороні в СП має належати 50 відсотків + одна акція, а 50 відсотків мінус одна акція передаються у власність російській компанії «ТВЕЛ», — повідомляє «Німецька Хвиля».

Україні вигідне виробництво ядерного палива у своїх межах, що «забезпечить нові робочі місця, додану вартість продукції та додаткові надходження до бюджету від податків», — вважає виконувач обов’язків директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Водночас, пан Омельченко нагадує, що «всі інвестиції в українську енергетику Росія розглядає виключно з точки зору посилення свого політичного впливу». Спорудження заводу з виробництва ядерного палива в Україні об’єктивно спричиняє конфлікт інтересів двох держав.

Знавець вважає, що Москва «навряд чи буде поспішати зі втіленням цього проекту, оскільки її національні інтереси вимагають збереження робочих місць всередині Росії, так само, як і всіх прибутків від виробництва ядерного палива та експорту готових виробів».

Ще однією пасткою, якою загрожує українсько-російське СП з виробництва ядерного палива, є «бажання Росії не допустити урізноманітнення постачання ядерного палива з інших джерел, крім російських».

Експерт назвав «дуже перспективним» проект з використання на Південноукраїнській АЕС ядерного палива американської компанії «Вестінгауз». «Але, на жаль, Україна провадить політику маневрування між Росією та Євросоюзом, яка вже довела свою неефективність, а поле маневру вже звузилося до мінімуму», — сказав пан Омельченко.

Невизначеність зі стратегічним партнером може спричинити «надзвичайно тяжкі наслідки, бо Україна поступово втягується в цілковиту залежність не лише від російської економіки, а й від російської політики», — додав знавець.



http://razumkov.org.ua

 

Зростання ВВП відбувається за рахунок підготовки до «Євро-2012»

Прискорення зростання ВВП в 2011 році було забезпечено стимулюванням внутрішнього попиту та фінансуванням підготовки до Євро-2012. Ці висновки випливають з останніх макроекономічних даних статистики, оприлюднених 30 березня 2012 року. Уточнена оцінка номінального ВВП за 2011 рік виявилася на 0,2%  кращою за попередню — 1,31 трлн. грн. Показник зростання реального ВВП у 5,2%  залишився незмінним, — повідомляє видання «Коммерсантъ».

Зростання ВВП пов’язане не стільки з технічним переоснащенням підприємств, скільки зі збільшенням фінансування програм до Євро-2012, вважає директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.



http://razumkov.org.ua

 

Оподатковувати нерухомість слід за вартістю, а не за площею

Відповідно до запланованих Кабміном податкових нововведень, власників великих помешкань очікує додаткове фінансове навантаження. Так, у Міністерстві фінансів вважають розкішшю помешкання загальною площею понад 120 кв. м і будинки від 250 кв. м. Ці пороги буде встановлено для щорічного стягування податку на нерухомість, — повідомляє видання «Україна Молода».

«Швидше за все, це не намагання впровадити нові податкові інструменти. Виникає підозра, що за такими розмовами про соціальну рівність і справедливість може бути прихований зовсім інший сенс: замість того щоб країна отримувала дохід від податку для заможних громадян, додаткове навантаження припадатиме переважно на середній клас. Адже якщо раніше квартири більше 120 або 200 метрів мали реально багаті люди, то нині така квадратура не є дивиною і розкішшю, — аналізує ситуацію директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

«Стягувати податок iз площі неправильно — чому тоді не з об’єму? Адже три-чотирикімнатна квартира в „хрущовці” суттєво відрізнятиметься від квартир в новобудовах, де стеля 5–6 метрової висоти. Завжди знайдуться багатії-розумники, які з легкістю перепишуть показники площі своїх помешкань. У такому випадку слід орієнтуватися на вартісні показники — оцінювати вартість квартири, а не її площу, стягуючи податок з реальної вартості, а не з якихось умовних квадратних метрів», — зазначив дослідник.



http://razumkov.org.ua

 

Новий посол ЄС в Україні не буде зручнішим за Жозе Тейшейру

Перебування посла Євросоюзу в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри, який за активну політичну позицію встиг потрапити в немилість до українського МЗС, закінчується. Перебування пана Тейшейри в Україні збіглося з ускладненням стосунків України і Європейського Союзу, реформами в самому ЄС. Роботу посла для видання «Дело» оцінив заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий.

«Починав він роботу в Україні представником Єврокомісії, закінчує в якості представника Євросоюзу. Відповідно, його завданням, окрім іншого, було успішно провести реформування роботи представництва», — зазначив пан Чалий, уточнивши, що, на його думку, це послу вдалося. Водночас дослідник зазначив, що починав пан Тейшейра, все-таки мало знаючи становище в країні, та і поводився на початку своєї роботи в Києві досить непублічно. «Закінчує ж він як досить активний дипломат, що добре орієнтується в українських реаліях, користується публічною популярністю в експертних колах», — заявив пан Чалий.

Знавець зауважив, що хоча ключові питання взаємодії України та ЄС вирішуються у Брюсселі і на печерських пагорбах Києва, пан Тейшейра відігравав важливу роль у цих процесах, і в цілому можна схвально оцінити результати його роботи. «Що стосується можливостей, які є у представників Євросоюзу в Україні, я думаю, що він їх використав повною мірою, особливо останнім часом», — наголосив пан Чалий.

Говорячи про можливого наступника Жозе Мануеля Пінту Тейшейри, знавець відмітив, що на його місце є п’ять претендентів. «Я не знаю, чи зроблений вже цей вибір, але серед них є і представники західної Європи, і представники Центральної Європи, і Польщі, і Естонії. Тобто вибір досить великий. Але точно зараз сказати хто це буде ще не можна. Усі ці люди серйозно цікавляться регіоном і Україною», — сказав знавець.

Він пояснив, що згідно правил прийняття іноземних послів, в Україну відправляється запит, і потім Україна повинна дати свою згоду на запропоновану кандидатуру. Це, швидше, технічний етап. «Процедура така ж, як і з направленням у державу послів… Я не пам’ятаю, щоб Україна давала відмову саме на кандидатуру представника ЄС», — відмітив пан Чалий. За його словами, серед тих п’яти кандидатур, які зараз розглядаються, немає жодної, яка б не влаштовувала Україну.

Хоча зовсім нещодавно навколо заяв Тейшейри і реакції на них вітчизняного МЗС мало не вибухнув скандал, знавець упевнений, що в особі нового представника ЄС Україна не обов’язково отримає вигіднішого для себе дипломата. «Заяви пана Тейшери були підтверджені Брюсселем, це позиція ЄС. Більш важливо якими будуть в цілому стосунки України з ЄС. Я вважаю, що посол не вийшов тоді за рамки протоколу», — заявив дослідник, підкресливши, що представник ЄС досить багато зробив для того, щоб вивчити становище.

Говорячи в цілому про роль посольства ЄС в Україні, пан Чалий підкреслив, що до реформи Лісабонського договору у представника Євросоюзу були одні повноваження, тепер же вони відрізняються, іншим стало і відношення до відомства. За його словами, для того, щоб принципи роботи Європейської служби зовнішньої дії встановилися остаточно, потрібен час. «Позиції послів країн ЄС, їхні послання, грають не меншу роль, ніж представництво ЄС. Але представництво лише представляє — координаційні механізми набагато ширші», — сказав пан Чалий.



http://razumkov.org.ua

 

Тимчасовий спад споживання газу в ЄС не означає, що ціна ГТС знижується

ВАТ «Газпром» веде психологічну війну проти України для заволодіння її газотранспортною системою за низькою ціною. Про це заявив провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, коментуючи заяву представника «Газпрому» Сєрґєя Купріянова щодо зниження вдвічі обсягів прокачування газу через Україну, — повідомляє газета «Експрес».

«Заяви »Газпрому« щодо зниження транзиту газу в Європу через Україну є нічим іншим, як психологічною атакою російського газового монополіста», — сказав пан Омельченко. На його думку, це викликано бажанням ВАТ «Газпром» занизити вартість української ГТС. «Зараз відбувається оцінка газотранспортної системи, а „Газпром” грає на пониження її вартості. Тобто позиція російської сторони полягає в тому, що газу перекачується дедалі менше і менше, тому її варто продати за безцінь, поки російська сторона згодна купувати. Такий прихований підтекст цієї інформаційної атаки», — вважає експерт.

Дослідник зауважив, що насправді з початку 2011 року транзит російського газу через територію України, за попередніми даними, знизився на 11%, в той час як загальний транзит російського газу в Європу знизився на 8%. «Тобто, Україна практично в тих самих умовах, що й інші транзитні країни», — сказав пан Омельченко. За його словами, зниження обсягів транзиту газу спричинене передусім скороченням попиту з боку європейських споживачів. «Європейські країни влітку та восени 2011 року закупили великі обсяги газу, закачали його в підземні сховища і зараз фактично іде відбір газу зі сховищ, які ще наповнені на 40%. Тому в європейських споживачів немає потреби закуповувати дорогий російський газ за цінами, які є зараз», — зазначив дослідник.

За його прогнозом, до 2020 року Україна залишатиметься найбільшою транзитною державою Європи і її простором перекачуватиметься не менше 70 млрд. куб. м газу на рік. «Це чудово розуміє „Газпром”, тому він веде такі серйозні приховані напади на Україну щодо отримання її газотранспортної системи за низькою ціною», — підкреслив пан Омельченко.



http://razumkov.org.ua

 

Протести громадян — це вияв громадянської позиції, а не екстремізму

Масові протести населення в Україні не можуть бути класифіковані як прояв екстремізму, незважаючи на те, що протестний потенціал у суспільстві зростає, — повідомляє телеканал «Ай-сі-ті-ві».

Акції протесту, мітинги та наметові містечка під держустановами — це вияв громадянської позиції, а не виступ проти державного ладу, і тим більше не є крайнім проявом тероризму, зазначає директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко. «Тому тут мова йде про невірну класифікацію з боку держави, а не про дійсні прояви екстремізму», — говорить знавець.



http://razumkov.org.ua

 

У 2013 році уряд розраховуватиме соціальні виплати за цінами 2000 року

Влада навряд чи встигне переглянути старі норми розрахунку прожиткового мінімуму, до того як почне формуватися Державний бюджет на 2013 рік. Таку думку в коментарі мережевому виданню «УНН» висловив провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко.

«Очевидним є той факт, що той прожитковий мінімум, який щороку влада встановлює в проекті бюджету, не відповідає дійсності. Насамперед тому, що його розрахунок проводиться на підставі набору товарів і послуг, які були встановлені ще 2000 року. І нормативи, закладені до розрахунку споживчого кошику, відповідають реаліям тих років», — зазначив він.

Знавець наголосив, що влада має переглянути розрахунки та повинна зробити це швидко, адже вже у травні-червні починається формування Державного бюджету на наступний рік.

«Влада мала б щонайбільше протягом двох місяців затвердити новий порядок розрахунку прожиткового мінімуму. А якщо цього не зробити, то це означатиме, що до 2013 року ми увійдемо зі стандартами 2000 року», — вважає пан Розенко.

«Навіть той прожитковий мінімум, який розраховує Міністерство соціальної політики для різних категорій громадян — від дітей до пенсіонерів — щонайменше на 150–200 грн. більший за показник, який встановлює уряд», — зазначив дослідник.



http://razumkov.org.ua

 

Чиновники мають декларувати не скільки заробили, а як заробили

Міністр економіки Петро Порошенко оприлюднив у «Фейсбуку» декларацію про доходи. За 2011 рік він заробив 86,6 млн. грн. Усе це дивіденди та відсотки. На рахунках у нього 192,2 млн. грн. Також він має цінних паперів на 17 млн. грн. Витратив 220 тис. грн. на добровільне страхування, а на утримання майна — 28,6 тис., — повідомляє «Газета по-українськи».

«За такого рівня корупції, як у нас, не варто довіряти деклараціям політиків, — говорить провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко, — Податкова має перевірити дані декларацій чиновників. Але діяльність податкової політизована, податківців призначають самі ж чиновники. Висновок — оприлюднення декларацій не допоможе подолати корупцію.

«Я не можу зрозуміти, звідки взялися цифри у декларації пана Порошенка, вони мені ні про що не говорять, — продовжує знавець. — Так само і з іншими чиновниками. Що є джерелом їхніх доходів, якщо це не зарплата або матеріальна допомога? Звідки вони взяті, сказати неможливо. Політики високого рангу мають розписувати, звідки до них надходять кошти».



http://razumkov.org.ua

 

Висока релігійність в Україні спричинена не бідністю, а політизацією церкви

Вчені підрахували, що кількість вірних у країні та рівень життя населення взаємопов’язані. Так, згідно з дослідженнями Американського інституту громадської думки «Ґеллап», найбідніші країни світу є найбільш релігійними і навпаки — що вищий рівень життя, то менша кількість вірить у бога, — повідомляє мережеве видання «Точка нет».

Експерти зазначають, що залежність рівня релігійності від рівня життя була помічена дуже давно. «Перші згадки можна знайти ще у французьких енциклопедистів. В Україні навіть прислів’я таке є: »як тривога, то до Бога«, — говорить директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна

«В Україні залежність »бідність = релігійність« не є такою прямою. У нас впливають зовсім інші чинники, ніж у всьому світі. Серед них — значна політизація церкви», — вважає пані Шангіна і додає, що українцям притаманний конформізм — що більше в церкву ходять президенти і лідери суспільства, то частіше туди навідуються й прості українці.

Вибух релігійності в Україні в останні роки дослідниця пов’язує з реакцією на атеїзм радянського часу, коли бути атеїстом вважалося обов’язковим. При цьому пані Шангіна нагадує, що в найтяжчі часи в 90-і роки рівень релігійності був дуже низьким. «Він почав зростати за часів Президента Леоніда Кучми, коли він почав говорити про помісну церкву. І особливо це стало очевидним при Вікторі Ющенку і зараз при Вікторі Януковичі», — зазначає дослідниця.

Великий рівень релігійності українців насправді є ні чим іншим як позірною і демонстративною релігійністю. Так, у Центрі Разумкова ще у 2005 році досліджували реальний стан релігійності в Україні — людей опитували по 10 тезах, які повинні бути прийняті дійсно віруючою людиною. За результатами цього опитування виявилося, що по-справжньому вірять лише 1,7%  дорослого населення України.

«Всі решта — це ті люди, які називають себе віруючими, але вони не вірять в Бога, не вірять в життя після смерті і не вірять в існування душі. Називати цих людей дійсно віруючими немає ніяких підстав», — підсумувала пані Шангіна.

На думку експертів, кількість віруючих в Україну буде рости дот, доки українські лідери будуть нав’язливо демонструвати свою релігійність. «Поки у нас в офіційних, медичних, шкільних кабінетах буде збільшуватися кількість ікон, віруючих буде більше», — говорить пані Шангіна і додає, що коли політики нарешті залишать релігію в спокої, і зрозуміють, що віра — це приватна справа кожного, то тоді рівень релігійності почне знижуватися. В результаті в Україні рівень релігійності буде десь на рівні середньостатистичної європейської країни.



http://razumkov.org.ua

 

Євро-2012 не буде провалом для туристичної галузі

Іноземці говорять, через високі цін в готелях Україна вже втратила потенційних туристів. Хмизу в багаття підкидають британські ЗМІ, які розповідають, з якими складнощами зустрінуться іноземці в Україні, і водночас рекламують літню Олімпіаду в Лондоні, — повідомляє газета «Аргументы и факты».

Однак ми все ж маємо чим зацікавити туристів. Серед безперечних переваг України можна виділити наше громадське харчування, говорить в коментарі виданню директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.

«Воно абсолютно пристойне і недороге, як і спиртні напої. Це переваги які можуть вплинути на повторні приїзди в нашу країну тих іноземців хто побуває тут уперше», — вважає знавець.

«Що стосується цін на житло, то збереження їх на нинішньому рівні дійсно призведе до того, що ми не доберемо туристів. Є також проблема з транспортним сполученням між містами. У нас влітку не завжди зручно купити квиток з Києва в Донецьк або Харків, а різкий наплив туристів призведе до того, що багато хто просто не зможе потрапити в інше місто. Але, незважаючи на ці недоліки, я не думаю, що Євро-2012 буде провальним», — підсумував дослідник.



http://razumkov.org.ua

 

Можливість прийому зрідженого газу знизить енергетичну залежність України

Уряд продовжує шукати альтернативу російському паливу. Україна навіть готова брати участь у будівництві Транскаспійського газопроводу, якщо отримає гарантії постачань скрапленого газу на свій (щоправда, ще не побудований) переробний завод, — повідомляє новинна служба «Лігабізнесінформ».

Сьогодні важко сказати, наскільки участь у будівництві Транскаспійського газопроводу може виявитися вигідною для України, для цього потрібні конкретні розрахунки і техніко-економічне обґрунтування, вважає в. о. директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. «У першу чергу, має бути розв’язана проблема статусу Каспію. А тут, як відомо через позицію Росії, далеко не все просто. Також треба створити об’єднання добувачів і постачальників. І вже в цьому форматі розглядати роль України в проекті. Такі питання вимагають детального аналізу й ТЕО», — зазначив знавець.

Пан Омельченко вважає, що будівництво заводу з переробки зрідженого газу слід розглядати як важливий елемент енергетичної політики країни. «Успішна реалізація цього проекту дозволить з’єднати завод з підземними сховищами газу і газотранспортною системою ЄС. Це мінімізує залежність від російського газу. Але усе це вимагає абсолютно іншого інвестиційного клімату в країні і, в першу чергу, радикальних реформ в енергетичній сфері, а не їх удавання», — додав знавець.



http://razumkov.org.ua

 

Росія досі не запропонувала українським урядовцям достатньо, щоб отримати ГТС

Москва активно використовує тезу про безперспективність української ГТС, намагаючись знизити вартість української газової труби. Водночас знавці говорять, що таким чином «Газпром» намагається приховати дві свої проблеми: зниження об’єму видобутку палива і падіння попиту на нього в Європі, — повідомляє видання «Вечерние вести».

Пропагандисти «Газпрому» хочуть нав’язати громадськості думку про те, що українська ГТС вже нікому не потрібна, оскільки перекачує дедалі менше газу, вважає в. о. директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. «Зараз відбувається оцінка вартості вітчизняної газотранспортної системи, і російська державна компанія грає на пониження ціни», — стверджує він. Таким чином, росіяни продовжують домагатися отримання контролю над українським стратегічним ресурсом, причому за безцінь. В той же час в «Газпромі» прекрасно розуміють, що саме наша труба залишатиметься в найближчій перспективі головним транзитним каналом для постачань палива на європейський ринок, вважає знавець.

Що стосується постійних спроб представників вітчизняної влади здати своєму північному сусідові газову трубу, експерти прогнозують, що радикальних рішень із цього приводу найближчим часом чекати не варто. «Існують бізнес-інтереси оточення української влади, яке залежить від „Газпрому”. У російській компанії розуміють, що наша влада зав’язана на цих інтересах. І це головний чинник, який стримує енергетичну інтеграцію України в ЄС», — стверджує Володимир Омельченко. Тобто енергетичне зближення з Росією не відбувається, оскільки наші сусіди мають намір отримати всю ГТС задарма, а українська влада поки не може виторгувати для себе достатні матеріальні стимули для здачі труби, — вважає дослідник.



http://razumkov.org.ua

 

Скасування тендерів на купівлю газу бюджетниками зробить ціни непрозорими

Уряд пропонує проводити державні закупівлі природного газу без оголошення тендеру. З одного боку, це спростить роботу багатьом державним підприємствам, з іншого — дозволить їм не оголошувати суми угод. У Верховній раді зареєстровано законопроект міністерства енергетики, яким пропонується вивести процедури по закупівлі газу з під дії закону «Про здійснення державних закупівель», — повідомляє газета «Дело».

Хоча ціни на газ для бюджетників злетіти не повинні, все ж угоди втратять певну частку прозорості, вважає провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Сергій Дяченко. «Суто формально, це можна сприйняти як крок до лібералізації ринку. Тобто, заявляється можливість впровадження сучасних способів роботи на ринках, і так далі. Але говорити, що ми, скасувавши такий порядок, рухаємося ближче до ринку — це дуже спірне твердження», — вважає пан Дяченко.

«Як це позначиться на ціні, поки говорити рано. Принаймні, я поки не бачу прямих механізмів зниження цін для бюджетних установ», — заявив дослідник. «Державні установи, звичайно, знатимуть ціни, але широкому колу осіб вони не обов’язково будуть відомі. Але я не думаю, що це зроблять для того, щоб, наприклад, садкам, школам або лікарням газ продавати втридорога, його і так продають їм по 600–800 доларів. Хоча і цей момент треба враховувати… Тендер, звичайно, вносить певні елементи прозорості, попри все», — підсумував знавець.



http://razumkov.org.ua

 

Опитування: Вибори-2012: громадська думка населення України

У парламентських виборах готовність взяти участь висловили 77.6%  українців (43.1%  — «обов’язково» і ще 34.5%  — «скоріше за все»).

Основні причини, що спонукають громадян до участі у виборах — відчуття громадянського обв’язку (45, побоювання, що хтось інший може скористатися їхнім голосом (34, та наявність серед партій та кандидатів тих, кого б хотілося підтримати (22.

Основними причинами відмови від участі у виборах є насамперед те, що ці люди не бачать жодної партії чи кандидата, за яких було б варто голосувати (39, невіра у чесність виборів (22, відсутність інтересу до політики (19, впевненість, що Верховна Рада все одно нічого не вирішує (22.

Якби вибори відбулися у першій половині квітня 2012 року, до Верховної Ради пройшли б: Партія регіонів — 24.5%, ВО «Батьківщина» — 16.8%, Політична партія «Фронт змін» (А. Яценюк) — 11.9%, Партія «УДАР» Віталія Кличка — 9.0%, Комуністична партія України (5,6. Партія «Громадянська позиція» (А. Гриценко) набрала 3.5%, а ВО «Свобода» (О. Тягнибок ) — 3.0%. Не визначилися із вибором 18%, найбільшою мірою — у Східному регіоні (22, найменшою — у Західному регіоні (11. Усі відсотки вирахувані у відношенні до тих, хто висловив готовність узяти участь у голосуванні.

Серед виборців немає спільної думки щодо найкращого варіанту об’єднання опозиції: 45% опитаних це байдуже, 22% вважають, щоб усі опозиційні сили йшли разом — («Батьківщина», «Фронт змін», «УДАР», «Свобода» та інші), 8% підтримують варіант об’єднання лише «Батьківщини» і «Свободи», а на думку 11% , краще усім опозиційним силам, здатним здолати 5%-й бар’єр, іти окремо і вже потім об’єднатися.

У суспільстві ще до початку виборчої кампанії панує надзвичайно високий рівень недовіри до чесності прийдешніх виборів: 37% населення припускає, що результати можуть бути перекручені і ще 24% впевнені, що результати будуть перекручені. Втім, майже такі самі відсотки недовіри (відповідно, 35% і 20 були й напередодні парламентських виборів-2007. Переконані у цілковитій чесності наступних виборів 6% і ще 24% вважають, що будуть окремі порушення, які не вплинуть на загальний результат.

Громадяни досить песимістично оцінюють вплив виборів: переважна більшість (43 вважає, що вибори нічого не змінять, 31% сподіваються, що вибори зможуть поліпшити ситуацію у країні, а 6% висловили побоювання, що вибори ситуацію погіршать. Цікаво, що майже такі самі очікування були у населення і напередодні виборів-2007 (42% — «нічого не змінять», 28% — «поліпшать», 12% — «погіршать»).

Лише 13% громадян впевнені, що своєю участю у виборах вони безперечно здатні чинити вплив на ситуацію в Україні, 38% думають, що певний вплив таки буде, а 39% зовсім не бачать ніякого впливу. Уявлення про можливість власного впливу через вибори прямо залежить від готовності взяти участь у виборах: серед тих, хто безумовно планує участь у голосуванні, 22% впевнені у власному впливі і 46% припускають, що певний вплив буде (ніякого впливу — 25; серед тих, хто планує взяти участь у виборах «скоріше за все», ці відсотки становлять, відповідно, 10%, 49% і 31%, а от серед тих, хто не братиме участі у виборах, впевнені у своєму впливі 1.5%, у можливості певного впливу — 3%, 88% ніякого впливу не бачать.

Однозначно засуджують голосування за гроші 56% громадян, ще 27% ставляться до цього негативно, але «з розумінням», а 11% ставляться до продажу свого голосу цілком позитивно. Проте 73% не продаватимуть свій голос в принципі, ні за яку ціну, 2%, навпаки — готові продати за будь-яку ціну, 8% продадуть, лише якщо ціна буде влаштовувати, а 8% візьмуть гроші за голосування лише тоді, коли все одно голосуватимуть за цього кандидата. Готових продавати голоси задешево мало: 2% влаштує ціна до 300 гривень, ще 2% — 201–300 гривень, 4% — 301–500 гривень, а найбільше (12 тих, хто оцінює свій голос у суму понад 500 гривень.

Лише 4% населення зголосилося проголосувати за кандидата, який роздає на окрузі «допомогу» — продуктові набори, ліки тощо. Майже третина — 32% не проти, аби узяти таку «допомогу», але думають, що на їхній вибір це не вплине, а більше половини — 51% і «допомогу» не візьмуть, і голосувати за таких кандидатів принципово не будуть.

Більшість громадян позитивно оцінює перспективу встановлення камер спостереження на виборчих дільницях: 83% вважають, що це дасть змогу спостерігати за роботою виборчих комісій і за ситуацією на виборчій дільниці; 57% певні, що камери спостереження — це кращий спосіб зробити процес більш прозорим. Більшість громадян камери не лякають: лише 16% населення думають, що камери спостереження встановлять, щоб залякати виборців (не згодні з цим твердженням 58 чи щоб вплинути на їхнє голосування (так вважають 19%, не згодні з цим 46. І абсолютна більшість громадян (71 відповіли, що камерами спостереження їх особисто як виборців не налякати (злякаються їх 10. Поділилися думки щодо того, чи не будуть за допомогою камер спостереження дізнаватися, хто як голосував (31% впевнені, що будуть, 33% — що ні).

Найбільш корисною на наступних парламентських виборах громадяни вважають діяльність західних спостерігачів (40, за оцінкою ефективності йдуть українські спостерігачі від громадських організацій (35, українські спостерігачі від партій та кандидатів (34, міжнародні спостерігачі від країн СНД (20 (зазначимо, що респонденти не могли обирати будь-яку кількість відповідей). Певні, що від усіх спостерігачів немає жодної користі 21% респондентів. Від часу, що минув з місцевих виборів осені 2010 року, вага спостерігачів у громадській думці зросла, особливо міжнародних спостерігачів — на 12%, спостерігачів від громадських організацій — на 10%, спостерігачів від українських партій та кандидатів — на 8%, відсоток визнання корисними спостерігачів від країн СНД не змінився, як і тих, хто не бачить користі від спостерігачів взагалі.

Про створення громадського руху «Чесно» знають 5% населення, ще 19% про це чули. Вважають корисною діяльність організацій, які надаватимуть інформацію про кандидатів у депутати, 61% населення, 16% користі у цьому не бачать. Для 21% така інформація буде важливою і вплине на їхній вибір, ще 47% цікавитимуться такою інформацією, але не знають, чи вплине це на їхній вибір, а 24% це не цікаво.

Цікаво, що серед виборців різних партій виявилася приблизно однакова частина виборців, на вибір яких, на їх думку, вплине інформація від руху «Чесно»: 25% серед виборців Партії регіонів, 23% — «Батьківщини», 29% — «УДАРу», 29% — «Фронту змін», 17% — КПУ, 19% — серед тих, хто ще не визначився з вибором. Ще більше тих, хто буде з цікавістю сприймати таку інформацію, яка може вплинути на їх вибір, а може й ні: 62% серед виборців «Батьківщини», 58% «Фронту змін», 58% «УДАРу», 55% Партії регіонів, 48% — серед тих, хто ще не визначився з вибором.

Не проголосують за кандидата, про якого будуть знати, що він задіяний у корупції (навіть якщо він багато робить для округу) — 64% населення, можуть і проголосувати — 21%. Серед виборців «Батьківщини» не проголосують за корупціонера-благодійника 66% (можуть проголосувати 22, КПУ — відповідно, 64% і 24%, Партії регіонів — 52% і 31%, «УДАРу» — 68% і 18%, Фронту змін — 65% і 25%.

Не проголосують за партію, у списку якої будуть кандидати, задіяні в корупційних діях, 74%, можуть проголосувати — 12%. Серед виборців «Батьківщини» не проголосують за список з корупціонерами 74%, можуть проголосувати 13%, КПУ — відповідно, 75% і 11%, Партії регіонів — 65% і 17%, «УДАРу» — 72% і 15%%, Фронту змін — 74% і 14%.

Лише 32% населення вважає, що вибори в Україні є реальним механізмом впливу громадян на владу, не згодні з цим 46%. Найбільше заважає виборам стати механізмом участі громадян у державних справах невиконання тими, кого обрали, своїх виборчих обіцянок (59, низька якість тих, з кого доводиться обирати на виборах (45, відсутність постійного громадського контролю за обраною владою (38, формування виконавчої влади не за результатами виборів (31, невідповідність проведення виборів демократичним стандартам (32.

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва з 30 березня по 4 квітня 2012 року. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Опитування здійснювалося у 132 населених пунктах (із них 79 міських та 53 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3%  з імовірністю 0,95.

Фінансування опитування здійснювалося проектом UNITER.



http://razumkov.org.ua

 

Хто не отримав тисячу гривень з Ощадбанку СРСР у 2008 році не отримає і тепер

Українців почали «годувати» передвиборчими обіцянками. Одна з них – повернення тисячі гривень вкладникам колишнього радянського Ощадбанку, яку вже охрестили «Вітіна тисяча». У 2008 році не всі дочекалися своєї тисячі від Юлії Тимошенко, адже фінансування програми припинили вже у лютому. Знавці певні: цьогоріч обіцяну тисячу отримають також далеко не всі, — повідомляє видання «Львівська пошта».

«Фінансування всіх соціальних програм в Україні відбувається через Закон »Про державний бюджет України«. Очевидно, що в держбюджеті на 2012 рік коштів на фінансування цих програм не закладено, адже відповідні зміни вже мали бути внесені до бюджету. Лише після цього буде зрозуміло, скільки буде виплачено коштів, і головне – буде відоме джерело, звідки уряд братиме гроші, – говорить провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко.

«Економічна ситуація в Україні нестабільна, і фінансового ресурсу держави не вистачає на виплату пенсій, зарплат, соціальних допомог тощо. Минув майже місяць після презентації соціальних ініціатив президента, а досі не зрозуміло, де посадовці візьмуть 24 млрд. грн. для втілення їх у життя. Урядовці не знають, де взяти гроші, залишається їх просто надрукувати», – продовжує знавець.

Також, з\'явилось багато формальних перешкод, які «заважають» виплатити людям кошти. Спершу обіцяли виплатити омріяну тисячу всім, хто не отримав її у 2008 році. Тепер кажуть, що гроші отримають не всі, а лише ті, хто був зареєстрований і не отримав їх тоді. За словами Павла Розенка, мільйони людей у 2008-му році не встигли зареєструватися через величезні черги. «Тож нині ці люди фактично позбавлені права отримати тисячу. Тобто, вони не отримали гроші у 2008-му році і не отримають їх тепер», – каже дослідник.



http://razumkov.org.ua

 

Опитування: Вибори-2012: громадська думка населення України

У парламентських виборах готовність взяти участь висловили 77.6% українців (43.1% – «обов’язково» і ще 34.5% – «скоріше за все»).

Основні причини, що спонукають громадян до участі у виборах – відчуття громадянського обов’язку (45, побоювання, що хтось інший може скористатися їхнім голосом (34, та наявність серед партій та кандидатів тих, кого б хотілося підтримати (22.

Основними причинами відмови від участі у виборах є насамперед те, що ці люди не бачать жодної партії чи кандидата, за яких було б варто голосувати (39, невіра у чесність виборів (22, відсутність інтересу до політики (19, впевненість, що Верховна Рада все одно нічого не вирішує (19.

Якби вибори відбулися у першій половині квітня 2012 року, до Верховної Ради пройшли б: Партія регіонів – 24.5%, ВО «Батьківщина» – 16.8%, Політична партія «Фронт змін» (А. Яценюк) – 11.9%, Партія «УДАР» Віталія Кличка – 9.0%, Комуністична партія України (5,6, Партія «Громадянська позиція» (А. Гриценко) набрала 3.5%, а ВО «Свобода» (О. Тягнибок ) – 3.0%. Не визначилися із вибором 18%, найбільшою мірою – у Східному регіоні (22, найменшою – у Західному регіоні (10. (Усі відсотки вирахувані у відношенні до тих, хто висловив готовність узяти участь у голосуванні. Докладніше про підтримку партій різними суспільними прошарками можна дізнатися з нашого оновленого двигунця партійних рейтингів). 

Серед виборців немає спільної думки щодо найкращого варіанту об’єднання опозиції: 45% опитаних це байдуже, 22% вважають, щоб усі опозиційні сили йшли разом – («Батьківщина», «Фронт змін», «УДАР», «Свобода» та інші), 8% підтримують варіант об’єднання лише «Батьківщини» і «Свободи», а на думку 11% , краще усім опозиційним силам, здатним здолати 5%-й бар’єр, іти окремо і вже потім об’єднатися.

У суспільстві ще до початку виборчої кампанії панує надзвичайно високий рівень недовіри до чесності прийдешніх виборів: 37% населення припускає, що результати можуть бути перекручені і ще 24% впевнені, що результати будуть перекручені. Втім, майже такі самі відсотки недовіри (відповідно, 35% і 20 були й напередодні парламентських виборів-2007. Переконані у цілковитій чесності наступних виборів 6% і ще 24% вважають, що будуть окремі порушення, які не вплинуть на загальний результат.

Громадяни досить песимістично оцінюють вплив виборів: переважна більшість (43 вважає, що вибори нічого не змінять, 31% сподіваються, що вибори зможуть поліпшити ситуацію у країні, а 6% висловили побоювання, що вибори ситуацію погіршать. Цікаво, що майже такі самі очікування були у населення і напередодні виборів-2007 (42% – «нічого не змінять», 28% – «поліпшать», 12% – «погіршать»).

Лише 13% громадян впевнені, що своєю участю у виборах вони безперечно здатні чинити вплив на ситуацію в Україні, 38% думають, що певний вплив таки буде, а 39% зовсім не бачать ніякого впливу. Уявлення про можливість власного впливу через вибори прямо залежить від готовності взяти участь у виборах: серед тих, хто безумовно планує участь у голосуванні, 22% впевнені у власному впливі і 47% припускають, що певний вплив буде (ніякого впливу – 24; серед тих, хто планує взяти участь у виборах «скоріше за все», ці відсотки становлять, відповідно, 10%, 49% і 31%, а от серед тих, хто не братиме участі у виборах, впевнені у своєму впливі 1%, у можливості певного впливу – 4,5%, 86,5% ніякого впливу не бачать.

Однозначно засуджують голосування за гроші 56% громадян, ще 27% ставляться до цього негативно, але «з розумінням», а 11% ставляться до продажу свого голосу цілком позитивно. Проте 73% не продаватимуть свій голос в принципі, ні за яку ціну, 2%, навпаки – готові продати за будь-яку ціну, 8% продадуть, лише якщо ціна буде влаштовувати, а 8% візьмуть гроші за голосування лише тоді, коли все одно голосуватимуть за цього кандидата. Готових продавати голоси задешево мало: 3% влаштує ціна до 200 гривень, ще 2% – 201–300 гривень, 4% – 301–500 гривень, а найбільше (12 тих, хто оцінює свій голос у суму понад 500 гривень.

Лише 4% населення зголосилося проголосувати за кандидата, який роздає на окрузі «допомогу» – продуктові набори, ліки тощо. Майже третина – 32% не проти, аби узяти таку «допомогу», але думають, що на їхній вибір це не вплине, а більше половини – 51% і «допомогу» не візьмуть, і голосувати за таких кандидатів принципово не будуть.

Більшість громадян позитивно оцінює перспективу встановлення камер спостереження на виборчих дільницях: 73% вважають, що це дасть змогу спостерігати за роботою виборчих комісій і за ситуацією на виборчій дільниці; 57% певні, що камери спостереження – це кращий спосіб зробити процес більш прозорим. Більшість громадян камери не лякають: лише 16% населення думають, що камери спостереження встановлять, щоб залякати виборців (не згодні з цим твердженням 58 чи щоб вплинути на їхнє голосування (так вважають 19%, не згодні з цим 46. І абсолютна більшість громадян (71 відповіли, що камерами спостереження їх особисто як виборців не налякати (злякаються їх 10. Поділилися думки щодо того, чи не будуть за допомогою камер спостереження дізнаватися, хто як голосував (31% впевнені, що будуть, 33% – що ні).

Найбільш корисною на наступних парламентських виборах громадяни вважають діяльність західних спостерігачів (40, за оцінкою ефективності йдуть українські спостерігачі від громадських організацій (35, українські спостерігачі від партій та кандидатів (34, міжнародні спостерігачі від країн СНД (20,5 (зазначимо, що респонденти могли обирати будь-яку кількість відповідей). Певні, що від усіх спостерігачів немає жодної користі 21% респондентів. Від часу, що минув з місцевих виборів осені 2010 року, вага спостерігачів у громадській думці зросла, особливо міжнародних спостерігачів – на 12%, спостерігачів від громадських організацій – на 10%, спостерігачів від українських партій та кандидатів – на 8%, відсоток визнання корисними спостерігачів від країн СНД не змінився, як і тих, хто не бачить користі від спостерігачів взагалі.

Про створення громадського руху «Чесно» знають 5% населення, ще 19% відповіли, що «щось про це чули». Вважають корисною діяльність організацій, які надаватимуть інформацію про кандидатів у депутати, 61% населення, 16% користі у цьому не бачать. Для 21% така інформація буде важливою і вплине на їхній вибір, ще 47% цікавитимуться такою інформацією, але не знають, чи вплине це на їхній вибір, а 24% це не цікаво.

Цікаво, що серед виборців різних партій виявилася приблизно однакова частина виборців, на вибір яких, на їх думку, вплине інформація від руху «Чесно»: 25% серед виборців Партії регіонів, 23% – «Батьківщини», 29% – «УДАРу», 29,5% – «Фронту змін», 17% – КПУ, 19% – серед тих, хто ще не визначився з вибором. Ще більше тих, хто буде з цікавістю сприймати таку інформацію, яка може вплинути на їх вибір, а може й ні: 62% серед виборців «Батьківщини», 58% «Фронту змін», 58,5% «УДАРу», 46% Партії регіонів, 48% – серед тих, хто ще не визначився з вибором.

Не проголосують за кандидата, про якого будуть знати, що він задіяний у корупції (навіть якщо він багато робить для округу) – 64% населення, можуть і проголосувати – 21%. Серед виборців «Батьківщини» не проголосують за корупціонера-благодійника 66% (можуть проголосувати 22, КПУ – відповідно, 65% і 24%, Партії регіонів – 51,5% і 31,5%, «УДАРу» – 68% і 18%, Фронту змін – 65% і 26%.

Не проголосують за партію, у списку якої будуть кандидати, задіяні в корупційних діях, 74%, можуть проголосувати – 12%. Серед виборців «Батьківщини» не проголосують за список з корупціонерами 73%, можуть проголосувати 13%, КПУ – відповідно, 75% і 11%, Партії регіонів – 65% і 17%, «УДАРу» – 72% і 14%%, Фронту змін – 74% і 15%. 

Лише 32% населення вважає, що вибори в Україні є реальним механізмом впливу громадян на владу, не згодні з цим 46%. Найбільше заважає виборам стати механізмом участі громадян у державних справах невиконання тими, кого обрали, своїх виборчих обіцянок (59, низька якість тих, з кого доводиться обирати на виборах (45, відсутність постійного громадського контролю за обраною владою (38, формування виконавчої влади не за результатами виборів (31, невідповідність проведення виборів демократичним стандартам (30, невимогливість громадян до своїх обранців, їх пасивність (29.

Таблиці з відповідями (Ворд).

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва з 30 березня по 4 квітня 2012 року. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Опитування здійснювалося у 132 населених пунктах (із них 79 міських та 53 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3%  з імовірністю 0,95.

Фінансування опитування здійснювалося проектом UNITER.



http://razumkov.org.ua

 

Якби ця "дослідниця" ще й вивчила різницю між релігійною та псевдорелігійною людиною. Справжніх християн на полі культури "рашен" не більше 5%. Всі інші "косят" під таких.

До цього "дослідника" ще не дійшла вже реальна провальність цього проекту - заробити державі на цьому. А якщо він мав в виду проект розкрадання бюджету, то він дійсно вдалий.

 

Уряд збільшить видатки бюджету за рахунок зростання, якого насправді немає

Кабмін вирішив збільшити доходи і витрати держбюджету, щоб профінансувати соціальні ініціативи президента, а заразом і силові відомства. Авторство законопроекту робить його ухвалення вже в найближчий час практично неминучим, — повідомляє новинна служба «Лігабізнесінформ».

Пропонуючи збільшення доходів держбюджету на 33 млрд. грн. уряд не визначив для цього реальних джерел, вважає провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко. «У пояснювальній записці до законопроекту відмічено, що джерелами збільшення доходів загального фонду держбюджету є економічне зростання і детінізація, що принесе бюджету додатково 21 млрд. грн. Як ця сума розраховувалася – незрозуміло. Адже економічного зростання немає», – підкреслив знавець.



http://razumkov.org.ua

 

Хто не отримав 1000 грн. з Ощадбанку СРСР у 2008 році, не отримає і тепер

Українців почали «годувати» передвиборчими обіцянками. Одна з них – повернення тисячі гривень вкладникам колишнього радянського Ощадбанку, яку вже охрестили «Вітіна тисяча». У 2008 році не всі дочекалися своєї тисячі від Юлії Тимошенко, адже фінансування програми припинили вже у лютому. Знавці певні: цьогоріч обіцяну тисячу отримають також далеко не всі, — повідомляє видання «Львівська пошта».

«Фінансування всіх соціальних програм в Україні відбувається через Закон »Про державний бюджет України«. Очевидно, що в держбюджеті на 2012 рік коштів на фінансування цих програм не закладено, адже відповідні зміни вже мали бути внесені до бюджету. Лише після цього буде зрозуміло, скільки буде виплачено коштів, і головне – буде відоме джерело, звідки уряд братиме гроші, – говорить провідний експерт Центру Разумкова Павло Розенко.

«Економічна ситуація в Україні нестабільна, і фінансового ресурсу держави не вистачає на виплату пенсій, зарплат, соціальних допомог тощо. Минув майже місяць після презентації соціальних ініціатив президента, а досі не зрозуміло, де посадовці візьмуть 24 млрд. грн. для втілення їх у життя. Урядовці не знають, де взяти гроші, залишається їх просто надрукувати», – продовжує знавець.

Також, з\'явилось багато формальних перешкод, які «заважають» виплатити людям кошти. Спершу обіцяли виплатити омріяну тисячу всім, хто не отримав її у 2008 році. Тепер кажуть, що гроші отримають не всі, а лише ті, хто був зареєстрований і не отримав їх тоді. За словами Павла Розенка, мільйони людей у 2008-му році не встигли зареєструватися через величезні черги. «Тож нині ці люди фактично позбавлені права отримати тисячу. Тобто, вони не отримали гроші у 2008-му році і не отримають їх тепер», – каже дослідник.



http://razumkov.org.ua

 

Показники економічного зростання досягатимуться за рахунок інфляції

Знавці сумніваються, що уряду вдасться залучити до державного бюджету на 2012 рік понад 33 млрд. гривень за рахунок економічного зростання й детінізації економіки, – повідомляє часопис «Український тиждень».

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин не бачить перспектив у збільшенні доходів держбюджету за рахунок економічного зростання й детінізації економіки. «Я не бачу, на жаль, жодного свідчення, що відбувається детінізація економіки. Хай уряд наведе приклади... Адже заробітні плати як були, так і залишаються „в тіні”, зважаючи на обурення підприємців високим податковим адмініструванням, посилення адміністративно-податкового тиску. Це не є передумовою детінізації. Не видно, яким чином розширюється зайнятість, при чому ефективна зайнятість, в економіці, що могло б свідчити про детінізацію. Про те, що відбувається реальне економічне зростання, більше, ніж планував уряд, мені важко сказати. Зокрема, оцінка перших двох місяців не є підставою, щоб надто радіти щодо стрімкого економічного зростання», – зазначив дослідник.

«Я не заперечую, що уряд може залучити ці 33 млрд. не стільки за рахунок дійсного економічного зростання, а за так званої інфляційної складової, яка дасть приріст номінального валового внутрішнього продукту. В принципі для структури бюджету це може бути „добре”, для людей – не дуже. Бюджет планується в номінальних показниках, наприклад, йдеться про пенсію у 1000 гривень, то вона такою може бути. Однак, реальна купівельна спроможність цієї тисячі за підвищення інфляції буде меншою. Тому цілком можливо, що, говорячи про реальне економічне зростання, детінізацію, певні додаткові вигоди, насправді уряд знає і розуміє, що через інфляцію вдасться добрати ці додаткові 33 млрд.», – пояснив знавець.



http://razumkov.org.ua