Новини від центра Разумкова

Офіційні цілі реструктуризації Нафтогазу можуть відрізнятися від справжніх

Україна стала членом Енергетичного співтовариства ЄС і згідно з вимогами Євросоюзу повинна розділити функції транзиту і закупівлі газу, а отже реструктуризувати «Нафтогаз Україна» з подальшою приватизацією неконтрольних пакетів компаній, які входять в НАК. Зараз НАК «Нафтогаз України» забирає право поставок газу для підприємств теплокомуненерго і облгазів у своєї дочірньої компанії «Газ України» і таким чином, швидше за все, починає ряд реформ спрямованих на реорганізацію підприємства,*— повідомляє інформагенство «Наш продукт».

«Достовірно підтвердити чутки про реформування НАК"Нафтогаз України» зможуть тільки реальні документи, але такий варіант існує. «Нафтогаз» буде перетягувати на себе функції «Газу України» і в процесі реформи зі складу компанії також буде виведено «Укртрансгаз» і «Укргазвидобування» та інші дочірні компанії. Швидше за все, буде розглянуто кілька варіантів, але остаточне рішення ще не ухвалене і сказати чим закінчаться реформи неможливо«,*— зазначив провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Проте, за словами знавця, цілі НАК «Нафтогаз Україна» не до кінця зрозумілі. «Можуть бути цілі заявлені, а саме приведення нормативно-правової бази та структуру компанії НАК „Нафтогаз України” у відповідність з вимогами ЄС та енергетичного співтовариства. Але можна припустити, що є друга мета, незаявлена*— реформування може проводиться в інтересах певних бізнес-структур, які зможуть отримати серйозну вигоду від приватизації частини підприємств НАК та встановлення певного контролю над сегментом газового ринку»,*— зазначив Володимир Омельченко.



http://razumkov.org.ua

 

Сближение с ЕС Украине выгодно, потому что чем больше связей будет с ЕС, тем скорее Украина вступит в ЕС.

А к России никто присоединяться не хочет

Вот. Россия еще и ненадежный партнер, действующий по принципу: "Хочу - покупаю, стукнуло что-то в голову и не покупаю".

 

Есть и такие, что хотят, в надежде, что все будет, как в СССР...

 

разве в СССР было хорошо?

 

Вопрос: Почему в Люксембурге самый высокий ВВП на душу населения в ЕС? В мире второй.

 

По поводу Германии и Франции не скажу, но знаю лично людей, которые живут в Мальмё (Швеция) и каждый день ездят на работу в Копенгаген (Дания) по Оресуннскому мосту.

 

Так один из основных пунктов при создании ЕС - обмен трудовыми ресурсами. Т.е.в рамках ЕС есть совместные проекты, есть взаимный обмен специалистами, что дает возможность работать за пределами своей страны, получая з\п больше, чем дома. Кроме того, филиалы фирм одной из стран на территории другой. В таких организациях, как правило, часть штата - это представители страны, где находится основной офис фирмы. Далее, взаимные договоры о сотрудничестве способствуют обмену кадров. Мои коллеги более года работают в Германии (приезжают домой в среднем 1 раза в 3 месяца), а представитель фирмы из Германии уже год живет в Киеве, а семья между двумя странами.

 

Не об этом речь идёт. Вы написали, как о массовом, самом обычном явлении, что немцы работают во Франции, а живут в Германии. Могу процитировать Ваш пост....
Люба фирма, предприятие в наборе кадров руководствуются в основном экономическими критериями...Обмен трудовыми ресурсами осуществляется тогда, когда это имеет экономический смысл, а не просто по политическим соображениям - обменяться трудовыми ресурсами с другой страной...
Вы пишете о своих коллегах, работающих в Германии. Но Вы сами опровергаете свои слова, что они живут здесь. Раз в три месяца - это не жизнь здесь... Они всё же живут там....Всё остальное время там, исключая раз в три месяца поездку "домой". Дом у них - там, где они живут,а не там, куда приезжают на время....
Либо у них это сугубо временная работа...
По поводу поездок на работу из Швеции в Данию по Орессунскому мосту - его пролёт менее 8 км...Подумашь - проехать 10 - 15 км из дома к месту работы! У нас в Донецке немало людей, которые едут работать из одного конца в другой на бОльшее расстояние! Вдобавок, в Мальмё чуть ли не половина жителей являются иммигрантами.... Им не привыкать ездить туда - сюда.
Правда, удовольствие не из дешёвых!
В общем, это явление вообще -то не столь распространено, как пишет шановна пани Оникс. И пани ELiKA.

 

По моему скромному мнению, наиболее существенный вклад в ВВП Люксембурга дают банки... Не трёхлитровые или литровые, а банковский сектор...
И торговля им даёт немало поступлений...
Они ещё тогда, когда сталь производили, жили неплохо... Почему-то страны с традиционно высоким уровнем жизни так и продолжают жить хорошо...
И среди банкиров, финансистов и торговцев особо бедных не встречал...А там их - как собак нерезаных - полно!
Это - без написания диссертации на тему - почему в Люксембурге жить хорошо.....

 

Те, що ви висмоктували 300 років і ще не хочете полишити. За рахунок України (інтелектуальної, економічної, військової) ви ліпили омріяний "3-й Рим". А від Європи нам потрібно в першу чергу їхня культура, в якій відсутні "понятия-рашен".

 

Причиною погіршення відносин з ЄС є позиція самого Януковича

Заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий вважає, що перенесення зустрічі президента Віктора Януковича з керівництвом Євросоюзу свідчить про офіційне охолодження стосунків між Києвом та Брюсселем,*— повідомляє новинна служба «Бі-бі-сі».

«Результатом, на жаль, стане консервація ситуації і уповільнення темпів європейської інтеграції України»,*— сказав Валерій Чалий. Він припускає, що першим наслідком стане неможливість підписання практично готової угоди із асоціації та створення зони вільної торгівлі із ЄС. Водночас експерт вважає важливим, аби угоди були парафовані хоча*б на технічному рівні за підписом віце-прем’єра Андрія Клюєва, хоча навіть це може виявитися досить складним для Києва за нинішніх умов.

Знавець «не бачить швидких рішень» і найближчим терміном, коли варто очікувати на якісь зміни вважає парламентські вибори 2012*року, які «можуть змінити конфігурацію влади в Україні». «Думаю, що зараз „розставлені всі крапки над і”. Якщо раніше хтось очікував, все таки, якоїсь політичної волі президента України, якщо хтось вважав це політичною грою когось із його оточення, то зараз зрозуміло, що це є позицією самого Віктора Януковича, і вся відповідальність взята ним на себе»,*— сказав Валерій Чалий, і додав, що це означає можливість «швидких рішень» в іншому напрямку*— приєднання України до Єдиного економічного простору чи митного союзу на чолі із Росією.

Експерт також сподівається, що згортання відносин Києва та Брюсселя на рівні керівництва не призведе до згортання співробітництва на регіональному рівні та на рівні громадянського суспільства. Найбільша*ж проблема у поточній ситуації, на думку Валерія Чалого, полягає у тому, що дії українського керівництва розходяться із бажаннями та намірами українців.



http://razumkov.org.ua

 

Влада намагається створити Тимошенко образ корупціонера

Суспільство розуміє політичну основу кримінальних справ проти колишніх чиновників. Про це новинній службі «Лігабізнесінформ» заявив заступник генерального директора*— директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко, коментуючи нову кримінальну справу проти Юлії Тимошенко, порушену*СБУ.

«Щоб сказати про те, чи має ця справа перспективу, необхідно звернутись до передісторії цієї теми, тому що це звинувачення існує досить довго, його закривали неодноразово рішенням Генпрокуратури і Верховного суду»,*— нагадав він. Експерт переконаний, що «реанімація цієї справи потрібна для того, щоб, насамперед, створити з Юлії Тимошенко образ людини з корупційним минулим». «Це найочевидніша версія»,*— підкреслив*він.

При цьому, за словами Юрія Якименка, половина українських громадян вважає, що кримінальні справи екс-прем’єра*— це політичні репресії. «Ми проводили в серпні 2011*року опитування. У суспільстві є розуміння того, що ці справи мають значною мірою політичний характер»,*— зазначив політолог.

«Створюється образ влади в очах суспільства. Наше серпневе дослідження підтверджує, що цей образ далекий від демократичного. Відносна більшість опитаних у відповідь на питання про кримінальну справу Тимошенко вибрали варіант, що це*— прагнення влади позбутися впливового опозиційного політика»,*— нагадав Якименко.

«У суспільстві розуміють реальну природу цих кримінальних справ. І якщо не можна говорити про відсутність економічних складових у цій справі, то наявність політичної складової тут очевидна»,*— підсумував знавець.



http://razumkov.org.ua

 

Янукович занапастив власне політичне майбутнє та віддалив Україну від ЄС

Ускладнення відносин з Європейським Союзом під час переговорів щодо Угоди про асоціацію і створення зони вільної торгівлі є наслідком власної і усвідомленої позиції президента Віктора Януковича у цьому питанні. Таку думку в коментарі часопису «Український тиждень» висловив заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий.

За його словами, висловлювання Януковича про незмінність його позиції щодо кримінального переслідування представників опозиції, можливість перенесення укладення угоди про асоціацію цілком можна розцінювати як виклик Заходу. «Партнери в Європейському союзі і в цілому на Заході почули у публічних висловлюваннях президента України виклик і по змісту, і по формі. Звісно така позиція для них*— важкозрозуміла і малоочікувана. Після певних кроків на поглиблення взаємодії України з ЄС різка зміна підходів офіційного Києва призведе, на мій погляд, до охолодження офіційних стосунків між Києвом і Брюсселем та кризи довіри у стосунках з діючою владою. Це фактично унеможливить введення в дію угоди про асоціацію. Варто було*б хоча би завершити парафування угоди про асоціацію в 2011*році, аби була основа для майбутніх швидких кроків з поглиблення взаємодії у майбутньому, коли внутрішньополітична ситуація в Україні буде змінюватися в кращий бік. Однак, зараз навіть завершення переговорів опинилося під загрозою»,*— наголосив Валерій Чалий.

На думку експерта, Янукович не бачить себе і Україну в Європейському Союзі. «Тепер очевидно праві були ті, хто говорив, що Янукович персонально і Україну в цілому не мислив в ЄС. Нині вже немає жодних сумнівів, що це*— позиція самого Януковича. І він її чітко озвучив. І тепер не може бути іншого відповідального. Хоча це не знімає відповідальності і з його радників за занепад його політичного майбутнього. Якщо він цього не відчуває, то це його проблеми. Але, на жаль, його особисті проблеми стали проблемами всієї країни. Здається, це була тактична гра і очевидно, що сьогодні існує можливість рішень щодо повернення вектору інтеграції України від Євросоюзу до російського митного союзу або до так званого Євразійського союзу. Втім, кількість прихильників вступу до ЄС зростає, а до митного союзу на чолі з Росією*— падає, особливо в тих регіонах, які підтримували на виборах кандидата Януковича. Таким чином, сьогодні запит суспільства не почутий президентом, хоч він і говорив, що почує кожного. Тому знижується його легітимність, підтримка його дій в українському суспільстві. Водночас виникає криза довіри у наших стратегічних партнерів до керівництва держави»,*— зазначив експерт.

«Для більшості з тих, хто сьогодні має в Україні реальну владу, європейський напрям*— це слова, які вони абсолютно не сприймають внутрішньо і десь інтуїтивно навіть побоюються, адже це означає прозорість, конкуренцію, верховенство права*— зовсім інші стандарти, які стають на заваді корупції, протизаконного тиску на опонентів, формування поліцейської держави, привласнення бюджетних коштів тощо. Реакція ЄС буде, тому що те, як з ними повелись, не залишиться без уваги. Але це не означає, що будуть одразу санкції. Скоріше за все, спочатку буде зниження рівня офіційних контактів, зокрема, очевидно, не буде зустрічі Януковича з очільником ЄС в Брюсселі запланованої на 20*жовтня 2011*року. Крім того, може бути скорочення фінансування України або підтримка ЄС може бути переорієнтована на недержавний сектор для роботи з місцевими громадами в Україні. Якщо*ж і надалі продовжуватиметься боротьба з політичними опонентами, набере обертів процес звуження поля для політичної, економічної конкуренції, збільшення тиску репресивного державного апарату, то можуть бути і персональні санкції»,*— додав експерт.



http://razumkov.org.ua

 

Опитування: підтримка опозиційних політиків зросла

За даними опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова наприкінці вересня-на початку жовтня 2011*року, серед провідних українських політиків найбільшу підтримку мають Ю.Тимошенко (14,3%* повністю підтримують її діяльність, 22,1%* — підтримують окремі дії, 56,7%*— не підтримують її діяльність), А.Яценюк (відповідно 11,9%,*34,7%* і 44,2,*В. Кличко (відповідно 10,2%,*31,8%* і 41,5,*В.Янукович (відповідно 10,0%,*30,0%* і 54,6.

Порівняно з травнем 2011р., статистично значуще зросла частка респондентів, які повністю підтримують діяльність Ю.Тимошенко (з 11,9%* до 14,3*та А.Яценюка (з 8,6%* до 11,9.*За цей*же період зменшилося число тих, хто не підтримує діяльність Ю.Тимошенко (з 60,1%* до 56,7*та В. Кличка (з 47,5%* до 41,5,*і зросла частка тих, хто не підтримує діяльність В.Януковича (з 48,1%* до 54,6.

Діяльність Прем’єр-міністра України М. Азарова повністю підтримують 5,1%* опитаних, підтримують окремі його дії*— 27,5%,*не підтримують*— 61,8%.*Діяльність Віце-прем’єр-міністра С. Тігіпка*— відповідно 5,8%,*25,2%* і 61,6%,*Голови Верховної Ради України В. Литвина*— відповідно 3,4%,*23,6%* і 64,1%.

Серед українських політиків найбільш негативно оцінюється діяльність В.Ющенка (лише 1,5%* повністю її підтримують, 9,3%* — підтримують окремі дії, 80,4%* — не підтримують).

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 29*вересня по 4*жовтня 2011*року. Було опитано 2009*респондентів віком від 18*років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3%* з імовірністю 0,95.

Чи підтримуєте Ви діяльність нижче наведених державних діячів, посадових осіб, політиків?

*

Повністю підтримую

*Підтримую

окремі дії

*Не підтримую

*Не знаю такого

*Важко відповісти

Микола Азаров

5,1

27,5

61,8

0,7

4,9

Анатолій Гриценко

5,8

24,1

46,6

11,6

12,0

Віталій Кличко

10,2

31,8

41,5

3,4

13,0

Володимир Литвин

3,4

23,6

64,1

1,4

7,5

Юрій Луценко

4,9

18,7

64,6

1,9

9,9

Анатолій Могильов

1,2

8,2

51,3

28,8

10,5

Віктор Пшонка

0,8

8,0

52,8

26,5

11,7

Петро Симоненко

4,9

16,6

68,7

2,5

7,2

Дмитро Табачник

2,6

16,5

67,0

5,5

8,5

Юлія Тимошенко

14,3

22,1

56,7

0,8

6,2

Сергій Тігіпко

5,8

25,2

61,6

1,1

6,3

Олег Тягнибок

4,8

17,7

59,0

9,3

9,2

Валерій Хорошковський

0,9

8,5

50,7

27,3

12,6

Віктор Ющенко

1,5

9,3

80,4

1,3

7,5

Віктор Янукович

10,0

30,0

54,6

0,7

4,6

Арсеній Яценюк

11,9

34,7

44,2

1,7

7,5





http://razumkov.org.ua

 

Проблеми освіти в Україні значно глибші, ніж просто «невідповідність ринку»

В Україні розпочалось обговорення стратегії розвитку освіти на майбутні 10 років. Ще до оприлюднення документа прем’єр-міністр України Микола Азаров зробив кілька помітних заяв, зокрема про укладення переліку спеціальностей, потреба в яких зростатиме пропорційно до зростання економіки. Директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна в коментарі газеті «Львівська пошта» звернула увагу на те, що наша економіка будується на низькотехнологічних укладах і дешевій робочій силі, а для такої системи якісна освіта не потрібна.

*Ми вважаємо конкурентною перевагою національної економіки дешеву робочу силу. Скільки завгодно можна ухвалювати різноманітних програм, нічого не зміниться, тому що рушійною силою освіти є наука, а рушійною силою науки є економіка, яка потребує науки, економіка, яка будується на знаннях, постіндустріальна, інноваційна. У нас навіть на обрії такої економіки не видно, адже у нас продовжують торгувати металом, продуктами нафтохімії та сировиною. І жодна якість нашій компрадорській освіті не потрібна.

*Уже була Національна доктрина розвитку освіти, яку приймали із великою помпою. У нас люблять ухвалювати документи, які потім спокійно лежать на поличках і припадають пилом. Система освіти у нас просто відірвана від будь-чого практичного і будь-чого реального. Центр Разумкова свого часу зробив досить велику доповідь. Це було саме тоді, коли приймали Національну доктрину. Пам’ятаєте, кінець дев’яностих − початок двотисячних, коли у нас будь-яке ПТУ стало як мінімум коледжем, технікум — інститутом, інститут — університетом, університети стали академіями і чим завгодно. І сьогодні ми забезпечені вищими навчальними закладами, як жодна країна світу в розрахунку на сто тисяч населення. Від кількості навчальних закладів число викладачів, особливо кваліфікованих, не збільшується.

*Окрім того, дуже зросла кількість так званих заочників. «Так званих», тому що якість заочної освіти завжди була досить сумнівною. Заочна освіта тоді є якісною, коли людина вже працює за фахом і підвищує кваліфікацію. А просто після школи піти на заочне навчання — це не мати жодної освіти.

*Ми втратили взагалі будь-яке розуміння рівня освітнього закладу, якості освітнього закладу вже на початку двотисячних років. Зараз ми потрапимо ще й у демографічну яму. І тут, як би я не ставилася (а я погано ставлюся до пана Табачника), але коли він говорить про скорочення кількості навчальних закладів, має рацію. Ми це пропонували ще на початку двотисячних. Кількість навчальних закладів має залежати не від кількості охочих навчатися у них, а від числа кваліфікованих викладацьких, професорських і наукових кадрів. Це перше. Друге — освіта без науки не існує. Існують науково-освітні комплекси: у будь-якій нормальній, цивілізованій країні освіта залежить і йде поряд із наукою. Якщо на науку виділяєте 0,3% ВВП, якщо у вас немає наукомісткої промисловості, а у нас її немає... Фундаментальна наука вимагає грошей, і від неї немає віддачі сьогодні. Але вона мусить фінансуватися добре саме тепер.

*І третє — що значить «освіта не відповідає ринку». Якому ринку? Ви бачите в Україні ринок? Я бачу соціальний дарвінізм: дикий ринок, який свого часу пережили усі країни, а усі наші керманичі люблять розповідати, що ті країни, бачите, йшли до своєї демократії 200 чи 400 років... Для того, щоб не ходити 200 років, існують книжки — треба взяти книжку і почитати, тоді ви йтимете не 200 років, а два. У нас же цивілізованого ринку я не бачу.



http://razumkov.org.ua

 

Занижуючи справжній рівень інфляції, уряд наповнить усі гаманці повітрям

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вважає, що в Україні у найближчому майбутньому при високих показниках зростання ВВП, низькій офіційній інфляції та виконанні дохідної частини бюджету спостерігатиметься зниження життєвого рівня,*— передає новинна служба*«УНН».

За словами експерта, це відбуватиметься внаслідок невідповідності справжнього та офіційного рівнів інфляції. Саме це є «тим джерелом, через яке наповнюється і ВВП, і бюджет». Свою позицію він пояснив тим, що справжня інфляція сьогодні набагато вища за офіційну. У свою чергу це дає можливість говорити про зростання номінального ВВП, що є підставою для збільшення надходжень до бюджету.

«Високий номінальний ВВП, низький рівень офіційної інфляції, низький дефлятор*— це високий реальний ВВП. Це дасть можливість владі говорити про те, що у нас небачене економічне зростання. Більш того, це підтверджуватиметься надходженнями до бюджету, який наповнюватиметься номінальними гривнями, але при цьому реальна вартість цих гривень істотно знижуватиметься»,*— пояснив Василь Юрчишин. «Ми маємо величезні ножиці: з одного боку, неначе все добре, номінально все виконується, але реальний життєвий рівень знижуватиметься»,*— наголосив знавець.



http://razumkov.org.ua

 

Опитування: підтримка опозиційних політиків зросла

За даними опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова наприкінці вересня-на початку жовтня 2011*року, серед провідних українських політиків найбільшу підтримку мають Ю.*Тимошенко (14,3%* повністю підтримують її діяльність, 22,1%* — підтримують окремі дії, 56,7%*— не підтримують її діяльність), А.*Яценюк (відповідно 11,9%,*34,7%* і 44,2,*В.*Кличко (відповідно 10,2%,*31,8%* і 41,5,*В. Янукович (відповідно 10,0%,*30,0%* і 54,6.

Порівняно з травнем 2011 року, статистично значуще зросла частка респондентів, які повністю підтримують діяльність Ю.*Тимошенко (з 11,9%* до 14,3*та А.*Яценюка (з 8,6%* до 11,9.*За цей*же період зменшилося число тих, хто не підтримує діяльність Ю.*Тимошенко (з 60,1%* до 56,7*та В.*Кличка (з 47,5%* до 41,5,*і зросла частка тих, хто не підтримує діяльність В.*Януковича (з 48,1%*до 54,6.

Діяльність прем’єр-міністра України М.*Азарова повністю підтримують 5,1%* опитаних, підтримують окремі його дії*— 27,5%,*не підтримують*— 61,8%.*Діяльність Віце-прем’єр-міністра С.*Тігіпка*— відповідно 5,8%,*25,2%* і 61,6%,*Голови Верховної Ради України В.*Литвина*— відповідно 3,4%,*23,6% і 64,1%.

Серед українських політиків найбільш негативно оцінюється діяльність В.*Ющенка (лише 1,5%* повністю її підтримують, 9,3%* — підтримують окремі дії, 80,4%* — не підтримують).

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 29*вересня по 4*жовтня 2011*року. Було опитано 2009*респондентів віком від 18*років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3%* з імовірністю 0,95.

Чи підтримуєте Ви діяльність нижче наведених державних діячів, посадових осіб, політиків?

*

Повністю підтримую

*Підтримую

окремі дії

*Не підтримую

*Не знаю такого

*Важко відповісти

Микола Азаров

5,1

27,5

61,8

0,7

4,9

Анатолій Гриценко

5,8

24,1

46,6

11,6

12,0

Віталій Кличко

10,2

31,8

41,5

3,4

13,0

Володимир Литвин

3,4

23,6

64,1

1,4

7,5

Юрій Луценко

4,9

18,7

64,6

1,9

9,9

Анатолій Могильов

1,2

8,2

51,3

28,8

10,5

Віктор Пшонка

0,8

8,0

52,8

26,5

11,7

Петро Симоненко

4,9

16,6

68,7

2,5

7,2

Дмитро Табачник

2,6

16,5

67,0

5,5

8,5

Юлія Тимошенко

14,3

22,1

56,7

0,8

6,2

Сергій Тігіпко

5,8

25,2

61,6

1,1

6,3

Олег Тягнибок

4,8

17,7

59,0

9,3

9,2

Валерій Хорошковський

0,9

8,5

50,7

27,3

12,6

Віктор Ющенко

1,5

9,3

80,4

1,3

7,5

Віктор Янукович

10,0

30,0

54,6

0,7

4,6

Арсеній Яценюк

11,9

34,7

44,2

1,7

7,5





http://razumkov.org.ua

 

Без змін у контрактах ціна на російський газ у 2012 році становитиме $360-380

Якщо не буде внесено зміни до газових контрактів між НАК «Нафтогаз України» та «Газпромом», то у 2012*році ціна російського газу для України становитиме 360–380 доларів за тисячу кубометрів. Таку думку висловив провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

«Якщо ніяких змін у контрактах між „Нафтогазом” і „Газпромом” не буде, я прогнозую, що в наступному році середня ціна на газ буде в межах 360–380 доларів за тисячу кубічних метрів»,*— сказав експерт. За його словами, ціни на газ для України залежатимуть від кон’юнктури нафтових цін на наступний рік. За прогнозами знавця, у 2012*році середня ціна на нафту знизиться у порівнянні з нинішнім роком і становитиме 95–100*доларів за барель.

Володимир Омельченко наголосив, що на сьогоднішній день немає передумов для того, щоб Росія погодилась знизити ціну. «Домовленість щодо знижки може бути тільки у разі повної відмови України від євроінтеграційного вектору та активної інтеграції в євроазійський економічний простір, або якщо „Нафтогаз” буде поглинутий „Газпромом”»,*— переконаний експерт.

Він нагадав, що у «Газпрому» сьогодні достатньо складна ситуація в Євросоюзі, який робить все, щоб російський монополіст відмовився від системи довгострокових контрактів і продавав більше газу за поточними ринковими цінами, які на 80–100 доларів нижчі, ніж за довгостроковими контрактами. «В цих умовах Україна залишається компенсатором можливих втрат, які може зазнати „Газпром” на ринках ЄС і Туреччини»,*— зазначив експерт.



http://razumkov.org.ua

 

Проблеми освіти в Україні значно глибші, ніж просто «невідповідність ринку»

В Україні розпочалось обговорення стратегії розвитку освіти на майбутні 10*років. Ще до оприлюднення документа прем’єр-міністр України Микола Азаров зробив кілька помітних заяв, зокрема про укладення переліку спеціальностей, потреба в яких зростатиме пропорційно до зростання економіки. Директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна в коментарі газеті «Львівська пошта» звернула увагу на те, що наша економіка будується на низькотехнологічних укладах і дешевій робочій силі, а для такої системи якісна освіта не потрібна.

Ми вважаємо конкурентною перевагою національної економіки дешеву робочу силу. Скільки завгодно можна ухвалювати різноманітних програм, нічого не зміниться, тому що рушійною силою освіти є наука, а рушійною силою науки є економіка, яка потребує науки, економіка, яка будується на знаннях, постіндустріальна, інноваційна. У нас навіть на обрії такої економіки не видно, адже у нас продовжують торгувати металом, продуктами нафтохімії та сировиною. І жодна якість нашій компрадорській освіті не потрібна.

Уже була Національна доктрина розвитку освіти, яку приймали із великою помпою. У нас люблять ухвалювати документи, які потім спокійно лежать на поличках і припадають пилом. Система освіти у нас просто відірвана від будь-чого практичного і будь-чого реального. Центр Разумкова свого часу зробив досить велику доповідь. Це було саме тоді, коли приймали Національну доктрину. Пам’ятаєте, кінець дев’яностих*— початок двотисячних, коли у нас будь-яке ПТУ стало щонайменше коледжем, технікум*— інститутом, інститут*— університетом, університети стали академіями і чим завгодно. І сьогодні ми забезпечені вищими навчальними закладами, як жодна країна світу в розрахунку на сто тисяч населення. Від кількості навчальних закладів число викладачів, особливо кваліфікованих, не збільшується.

Окрім того, дуже зросла кількість так званих заочників. «Так званих», тому що якість заочної освіти завжди була досить сумнівною. Заочна освіта тоді є якісною, коли людина вже працює за фахом і підвищує кваліфікацію. А просто після школи піти на заочне навчання*— це не мати жодної освіти.

Ми втратили взагалі будь-яке розуміння рівня освітнього закладу, якості освітнього закладу вже на початку двотисячних років. Зараз ми потрапимо ще й у демографічну яму. І тут, як би я не ставилася (а я погано ставлюся до пана Табачника), але коли він говорить про скорочення кількості навчальних закладів, має рацію. Ми це пропонували ще на початку двотисячних. Кількість навчальних закладів має залежати не від кількості охочих навчатися у них, а від числа кваліфікованих викладацьких, професорських і наукових кадрів. Це перше. Друге*— освіта без науки не існує. Існують науково-освітні комплекси: у будь-якій нормальній, цивілізованій країні освіта залежить і йде поряд із наукою. Якщо на науку виділяєте 0,3%* ВВП, якщо у вас немає наукомісткої промисловості, а у нас її немає… Фундаментальна наука вимагає грошей, і від неї немає віддачі сьогодні. Але вона мусить фінансуватися добре саме тепер.

І третє*— що значить «освіта не відповідає ринку». Якому ринку? Ви бачите в Україні ринок? Я бачу соціальний дарвінізм: дикий ринок, який свого часу пережили усі країни, а усі наші керманичі люблять розповідати, що ті країни, бачите, йшли до своєї демократії 200*чи 400*років… Для того, щоб не ходити 200*років, існують книжки*— треба взяти книжку і почитати, тоді ви йтимете не 200*років, а два. У нас*же цивілізованого ринку я не бачу.



http://razumkov.org.ua

 

Влада втратила шанс отримати нові позики від МВФ до кінця 2011 року

Останнім часом уряд активно демонстрував, що економіка України може обійтися без чергових вливань МВФ, однак ризик другої хвилі кризи змусив владу переглянути своє відношення до ресурсів фонду. Наприкінці жовтня 2011*року в Києві чекають на місію МВФ,*— пише газета «Экономические известия».

«В кінці зими*— на початку весни у світі відбулась низка подій, кожна з яких окремо не була*б таким істотним фактором світових ускладнень, але вони збіглися в часі. Тому розмови про те, чи потрібні нам гроші чи ні,*— порожні. Вже зараз вони дуже необхідні. Але мені незрозуміло, як цього буде домагатися уряд. Чекати, що нам дадуть відразу велику кількість грошей, три транші разом,*— це ілюзія. Я впевнений, що цього року грошей МВФ ми не побачимо»,*— вважає директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

За його словами, основною помилкою української влади є втрата часу у співпраці з МВФ. «На початку року, коли світова економіка розвивалася добре, в Україні з’являлися непогані перспективи економічного зростання, були сподівання, що фактор Євро-2012*спрацює, було зрозуміло, що уряд не збирається виконувати положення меморандуму. Але не будемо плутати співпрацю та гроші. Можна було*б зробити заяву, що ми продовжуємо співпрацювати, основний акцент робити на консультативній, технічній та іншій допомозі… Тоді про багато речей сьогодні не довелося*б говорити»,*— зазначив експерт. Тепер*же, якщо економічна ситуація в світі стабілізується, Україна має всі шанси не скотитися до наслідків першої хвилі економічної кризи, в іншому випадку*— «має 90%*шансів повторити траєкторію 2008*року».



http://razumkov.org.ua