Новини від центра Разумкова

У суперечці за постачання струму з України в Білорусь немає політики

Поставки української електроенергії до Білорусі припинилися з 1*січня 2011*року. Білорусь не приймає українську ціну, заявляючи про вигіднішу пропозицію з Росії. Мережеве видання «Білоруські новини» спробувало з’ясувати, чи дійсно виниклі розбіжності мають економічне підґрунтя, чи це наслідок чергового «нападу дружби» Білорусі з Росією.

Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що чергова суперечка щодо ціни на електроенергію стосується лише економіки: «В Україні при владі стоять люди, які на перше місце ставлять торгівельні інтереси. Наприклад, білоруська нафтова компанія та „Укртранснафта” уклали угоду на прокачування нафти по „Одесі-Бродам”, хоча це зачіпає інтереси Росії. Крім того, українська влада намагається побудувати особливі відносини з Росією. Але бізнес, комерція в даному випадку перемагає».

Як зазначає Володимир Омельченко, ціна на українську електроенергію орієнтується на біржові котирування електроенергії в ЄС. «Але Білорусь хоче збити ціну. Мені здається, сторони просто торгуються між собою. У Білорусі, вочевидь, питання із забезпеченістю струмом гостро не стоїть, якщо вона може торгуватися. На відміну від поставок нафти, тут, мабуть, більше можливості для маневру, що дозволяє займати більш активну позицію на переговорах і намагатиметься виторгувати собі знижку на електроенергію».

Знавець вважає, що сторони все*ж можуть досягти компромісу: «Можливо, Білорусь погодиться купувати частину електроенергії в Україні за більш високу вартість, ніж в Росії».



http://razumkov.org.ua

 

Янукович посилає солдат на війну: місія в Кот-д\'Івуарі уже не миротворча

Президент наполягає на швидкому ухваленні Верховною Радою законопроекту про відправлення військового підрозділу в Кот-д’Івуар, обґрунтовуючи це вигодою для міжнародної репутації країни. Вибори президента в цій країні переросли у політичний і соціальний, а згодом і військовий конфлікт, у вирішення якого мусила втрутитись ООН. Фахівці не сумніваються, що парламент підтримає ініціативу президента. Чи справді це так важливо для України?*— запитує новинна служба «Лігабізнесінформ».

За словами заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія Чалого, раніше міжнародна спільнота, в тому числі й ООН, зверталися до українського керівництва з проханням надати допомогу в цьому регіоні. Однак у той момент йшлося лише про декілька вертольотів підтримки для вивезення працівників з гарячих точок. На думку пана Чалого, тоді можна було ухвалити позитивне рішення, враховуючи малий ризик для українських громадян.

А ось сьогодні ситуація вже набагато серйозніша. «По суті раніше йшлося про спрямування вертольотів з гуманітарним завданням. Зараз*же ООН просить два цивільних гвинтокрили Мі-8*плюс три бойові. Бойові передбачається використовувати в цілком конкретних військових операціях. Заперечити участь у бойових зіткненнях взагалі неможливо»,*— прокоментував дану ситуацію Валерій Чалий.

Знавець стверджує, що ухвалюючи рішення про відправлення українських військових до Африки, президент бере на себе величезну відповідальність, так як місію в Кот-д’Івуарі взагалі не можна назвати миротворчою, це*— повноцінна військова операція. «Зазвичай миротворців направляють туди, де, як правило, є згода протиборчих сторін про їхню участь. У сьогоднішньому Кот-д’Івуарі такої згоди немає. По суті, Янукович відправляє солдат на війну»,*— наголошує фахівець.

«Рішення щодо Кот-д’Івуар, ухвалене президентом,*— це спроба глави держави зміцнити свої позиції на міжнародній арені. Проте якщо недавно у вирішенні цього питання я більше схилявся до того, що Україна має дати згоду, то сьогодні спрямування ударних гвинтокрилів*— це велика проблема і великий ризик»,*— сказав Валерій Чалий.



http://razumkov.org.ua

 

Нинішні економічні умови роблять платну освіту несправедливою

Непопулярні новації щодо оплати навчання, які пропонує Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України змушують студентів вийти на всеукраїнські акції протесту. Схоже на те, що дірки у бюджеті міністерство вирішило залатати за рахунок студентів, а точніше, їхніх батьків. Освітні нововведення для мережевого видання «Львівська пошта» прокоментувала директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна.

Сам принцип платної освіти неправильний, і я противник цього. Навіть із тієї причини, що за нинішньої оплати праці в Україні брати гроші ще й за освіту щонайменше некоректно. Зараз із середньою зарплатою 300*доларів на місяць збільшувати контингент студентів, які навчатимуться платно та щоразу переглядати їхню плату є неприпустимо. Освіта може бути платною в тому випадку, коли всі громадяни забезпечені високооплачуваною роботою і мають можливість із цих коштів оплатити навчання, або*ж самі діти можуть заробити гроші для себе. У нас неможливий жоден із цих варіантів для більшості громадян.

Для того, щоб освіта була якісною, потрібно, аби національна економіка була зацікавлена у працівниках із вищою освітою. Та наша економіка побудована на низькотехнологічному виробництві і не потребує таких людей. Тому якість освіти падає, престиж освіти знижується, кваліфікація не оплачується.

Усі держзамовлення в нашій країні*— це фікція. Держзамовлення є тоді, коли країна зацікавлена у певних фахівцях. І вона чітко знає, яких фахівців і скільки їй потрібно. Відповідно, знає, куди цих фахівців скеровувати на роботу. І тоді дійсно людина вчиться за державний кошт. Потім вона має ту роботу, на яку скерувала її держава. Якщо держава не має чіткої програми розвитку і не знає, куди скеровувати студентів, то такій державі просто непотрібні люди з вищою освітою. Відшкодування можливе лише тоді, коли людина відмовляється від роботи, яку їй пропонують. А коли відшкодування просто так, то ця ситуація позбавлена здорового глузду.



http://razumkov.org.ua

 

Україно-іракська військова угода не буде зірвана, але репутацію попсовано

Офіційно підтвердилося повідомлення про те, що найбільша угода на постачання в Ірак української військової техніки виявилася під загрозою зриву. Знавці вважають, що скандал спровокували як внутрішні причини у вигляді реорганізації оборонно-промислового комплексу України, так і зовнішні чинники, серед яких називаються зусилля американських лобістів і російських конкурентів. У Києва залишився місяць, щоб знайти вихід із ситуації, проте, як зазначають фахівці, умови вже ускладнилися,*— повідомляє «Независимая газета».

Провідний експерт військових програм Центру Разумкова Олексій Мельник сумнівається, що іракську угоду буде зірвано, але вважає, що він завдає чергового удару по репутації України на світових ринках озброєнь. «Це поганий початок для створюваного державного концерну „Укроборонпром”. Але головна проблема не в конкурентах і не у витоку інформації. Проблеми системні, вони відомі, і поки складно говорити про які-небудь ознаки можливості їхнього усунення у найближчій перспективі»,*— сказав Олексій Мельник.



http://razumkov.org.ua

 

Янукович посилає солдат на війну: місія в Кот-д’Івуарі більше не миротворча

Президент наполягає на швидкому ухваленні Верховною радою законопроекту про відправлення військового підрозділу в Кот-д’Івуар, обґрунтовуючи це вигодою для міжнародної репутації країни. Вибори президента в цій країні переросли у політичний і соціальний, а згодом і військовий конфлікт, у вирішення якого мусила втрутитись ООН. Фахівці не сумніваються, що парламент підтримає ініціативу президента. Чи справді це так важливо для України?*— запитує новинна служба «Лігабізнесінформ».

За словами заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія Чалого, раніше міжнародна спільнота, в тому числі й ООН, зверталися до українського керівництва з проханням надати допомогу в цьому регіоні. Однак у той момент йшлося лише про декілька вертольотів підтримки для вивезення працівників з гарячих точок. На думку пана Чалого, тоді можна було ухвалити позитивне рішення, враховуючи малий ризик для українських громадян.

А ось сьогодні ситуація вже набагато серйозніша. «По суті раніше йшлося про спрямування вертольотів з гуманітарним завданням. Зараз*же ООН просить два цивільних гвинтокрили Мі-8*плюс три бойові. Бойові передбачається використовувати в цілком конкретних військових операціях. Заперечити участь у бойових зіткненнях взагалі неможливо»,*— прокоментував дану ситуацію Валерій Чалий.

Знавець стверджує, що ухвалюючи рішення про відправлення українських військових до Африки, президент бере на себе величезну відповідальність, так як місію в Кот-д’Івуарі взагалі не можна назвати миротворчою, це*— повноцінна військова операція. «Зазвичай миротворців направляють туди, де, як правило, є згода протиборчих сторін про їхню участь. У сьогоднішньому Кот-д’Івуарі такої згоди немає. По суті, Янукович відправляє солдат на війну»,*— наголошує фахівець.

«Рішення щодо Кот-д’Івуар, ухвалене президентом,*— це спроба глави держави зміцнити свої позиції на міжнародній арені. Проте якщо недавно у вирішенні цього питання я більше схилявся до того, що Україна має дати згоду, то сьогодні спрямування ударних гвинтокрилів*— це велика проблема і великий ризик»,*— сказав Валерій Чалий.



http://razumkov.org.ua

 

Арабські протести не поширяться на Україну, але влада має зробити висновки

В Україні стрімко збільшується прірва між багатими і бідними. Рівень життя більшості українців знижується: продукти харчування стають менш доступними, а сплата комунальних послуг непосильною… Про те чи загрожує Україні соціальний вибух, на зразок тих, які лихоманять арабський Схід, і чи зробить із цих подій висновки наша влада, часопис «Молодий буковинець» спілкувався із заступником генерального директора Центру Разумкова Валерієм Чалим.

— Яка причина масових протестів, які охопили арабські країни?

Основна полягає в економічних проблемах. Але важливіша причина*— це здійснення політичних прав. У цих країнах встановилися режими, які перебували при владі десятиліттями. Вони були напів-самодержавними, намагалися, зокрема як у Єгипті, передати владу у спадок. Це питання стало поштовхом, щоби протести відбулися саме зараз, напередодні президентських виборів. Подібна ситуація спостерігається і в інших країнах. І все це відбувається на тлі бідності, нерівного розподілу валового внутрішнього продукту, зростання корупції. Існує величезний розрив між бідними*й багатими. Значна кількість людей виживає на два долари на день. Але при цьому в Каїрі їздять розкішні авто і є прошарок людей, які живуть непогано. Зазвичай такі соціальні вибухи трапляються перед виборами або перед намірами режиму продовжити на десятиліття свою владу. Фактично люди виступили проти заморожування ситуації, в якій вони далі жити не хочуть.

— Чи варто зробити висновки нашій владі? Адже розрив між дуже багатими і дуже бідними у нас стрімко зростає і невдоволення діями влади*теж…

Ситуація в Україні серйозно відрізняється від тієї, що є в Єгипті чи Ємені. Але кілька речей чинній в Україні владі треба зрозуміти. По-перше, стабільність не рівнозначна контролю влади над всіма силовими структурами, судовою системою. Стабільність враховує такий компонент, як можливість «випустити пару», критикувати через парламент, інститути громадянського суспільства. Це роблять для того, щоб незадоволення не накопичувалося, а переходило в дискусію. Можливо, і критичну. Щодо цього, то я рекомендував би спікеру Литвину зробити висновок. Його нещодавня фраза «Критика*— доля рабів» не свідчить про те, що він робить висновки. По-друге, тільки економічні реформи не викликають задоволення і позитивних настроїв у людей щодо влади. Потрібно зберегти і політичні права. І третій сигнал для України*— стратегічного плану. Треба аналізувати розвиток подій у регіонах світу для визначення зовнішньополітичної лінії.

— Що може призвести в Україні до потужного соціального вибуху?

Основний урок: питання, коли розділяють за мовними, релігійними ознаками тощо не призводять до соціальних вибухів. А ось питання соціального характеру, коли розділяють на багатих і бідних, на тих, хто існує в режимі корупційної системи, і на тих, хто не має до неї доступу, стають причиною вибуху. Мало впроваджувати реформи (хоча, на мою думку, це не реформи, а латання дірок у бюджеті). Потрібно, щоби люди розуміли, що відбувається. Якщо ці зміни спрямовані на збагачення певного прошарку людей, то суспільство, доведене до відчаю, може вибухнути. І, звісно, корупція. Владі терміново потрібно вживати заходів антикорупційного характеру. У нас склалася унікальна ситуація: нині не діє жодне законодавство щодо боротьби з корупцією. Загалом уроків може бути багато, але не думаю, що наш панівний режим зробить висновки. Хочу звернути увагу ще на один момент: якщо включити телеканали Сі-ен-ен, Бі-бі-сі, Євроньюз, то ви побачите постійну інформацію з гарячих точок народного невдоволення. З наших каналів лише на деяких з’являється трохи інформації. Мабуть, хтось розуміє, як українці можуть цю картинку сприйняти і перенести на ситуацію в Україні.



http://razumkov.org.ua

 

Рік вступу України до ЄС щороку лише віддаляється

У 1992*році Україна вперше захотіла до ЄС. По дев’ятнадцяти роках наша країна все ще не проти туди потрапити, але у 2011*році Україна опинилася від ЄС далі, ніж була в 1992-му. Якщо незговірливість, упертість і гальмування реформ єврочиновники ще готові були терпіти, то погіршення становища в галузі демократії стало останньою краплею, що переповнила чашу терпіння,*— повідомляє газета «Первая Крымская».

Чи може Україна обійтися без членства у ЄС? Противники євроінтеграції говорять про швейцарську модель*— тісна співпраця без офіційного вступу. Однак, на думку заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія Чалого, ця модель до України непридатна. «Щоб використовувати швейцарську модель, треба розташовуватися всередині ЄС і мати таку*ж високу ступінь економічних зв’язків»,*— говорить знавець.

Тепер жодного членства, очевидно, не буде ще довго. Погіршення в галузі демократії відкинуло Україну на десяток років назад у відносинах з Євросоюзом. На думку пана Чалого, підготуватися до кандидатства до 2014*року Україна не встигне (саме в цьому році починається розгляд бюджету ЄС на наступні 6*років), а отже, перспектива стати членом ЄС відкладеться до 2020*року.

Судячи з того, що президент Віктор Янукович заявив, що «швидкість виконання плану дій з досягнення безвізового режиму „буде такою, яку ми можемо собі дозволити”, то цілком можливо, що дозволити ми собі можемо не особливо багато. У 2020*році може виявитися, що черепаха знову обігнала зайця»,*— зазначив Валерій Чалий.



http://razumkov.org.ua

 

Арабські протести не поширяться на Україну, але влада має зробити висновки

В Україні стрімко збільшується прірва між багатими і бідними. Рівень життя більшості українців знижується: продукти харчування стають менш доступними, а сплата комунальних послуг непосильною… Про те чи загрожує Україні соціальний вибух, на зразок тих, які лихоманять арабський Схід, і чи зробить із цих подій висновки наша влада, часопис «Молодий буковинець» спілкувався із заступником генерального директора Центру Разумкова Валерієм Чалим.

— Яка причина масових протестів, які охопили арабські країни?

Основна полягає в економічних проблемах. Але важливіша причина*— це здійснення політичних прав. У цих країнах встановилися режими, які перебували при владі десятиліттями. Вони були майже самодержавними, намагалися, зокрема як у Єгипті, передати владу у спадок. Це питання стало поштовхом, щоби протести відбулися саме зараз, напередодні президентських виборів. Подібна ситуація спостерігається і в інших країнах. І все це відбувається на тлі бідності, нерівного розподілу валового внутрішнього продукту, зростання корупції. Існує величезний розрив між бідними*й багатими. Значна кількість людей виживає на два долари на день. Але при цьому в Каїрі їздять розкішні авто і є прошарок людей, які живуть непогано. Зазвичай такі соціальні вибухи трапляються перед виборами або перед намірами режиму продовжити на десятиліття свою владу. Фактично люди виступили проти заморожування ситуації, в якій вони далі жити не хочуть.

— Чи варто зробити висновки нашій владі? Адже розрив між дуже багатими і дуже бідними у нас стрімко зростає і невдоволення діями влади*теж…

Ситуація в Україні серйозно відрізняється від тієї, що є в Єгипті чи Ємені. Але кілька речей чинній в Україні владі треба зрозуміти. По-перше, стабільність не рівнозначна контролю влади над всіма силовими структурами, судовою системою. Стабільність враховує такий компонент, як можливість «випустити пару», критикувати через парламент, інститути громадянського суспільства. Це роблять для того, щоб незадоволення не накопичувалося, а переходило в дискусію. Можливо, і критичну. Щодо цього, то я рекомендував би спікеру Литвину зробити висновок. Його нещодавня фраза «Критика*— доля рабів» не свідчить про те, що він робить висновки. По-друге, тільки економічні реформи не викликають задоволення і позитивних настроїв у людей щодо влади. Потрібно зберегти і політичні права. І третій сигнал для України*— стратегічного плану. Треба аналізувати розвиток подій у регіонах світу для визначення зовнішньополітичної лінії.

— Що може призвести в Україні до потужного соціального вибуху?

Основний урок: питання, коли розділяють за мовними, релігійними ознаками тощо не призводять до соціальних вибухів. А ось питання соціального характеру, коли розділяють на багатих і бідних, на тих, хто існує в режимі корупційної системи, і на тих, хто не має до неї доступу, стають причиною вибуху. Мало впроваджувати реформи (хоча, на мою думку, це не реформи, а латання дірок у бюджеті). Потрібно, щоби люди розуміли, що відбувається. Якщо ці зміни спрямовані на збагачення певного прошарку людей, то суспільство, доведене до відчаю, може вибухнути. І, звісно, корупція. Владі терміново потрібно вживати заходів антикорупційного характеру. У нас склалася унікальна ситуація: нині не діє жодне законодавство щодо боротьби з корупцією. Загалом уроків може бути багато, але не думаю, що наш панівний режим зробить висновки. Хочу звернути увагу ще на один момент: якщо включити телеканали Сі-ен-ен, Бі-бі-сі, Євроньюз, то ви побачите постійну інформацію з гарячих точок народного невдоволення. З наших каналів лише на деяких з’являється трохи інформації. Мабуть, хтось розуміє, як українці можуть цю картинку сприйняти і перенести на ситуацію в Україні.



http://razumkov.org.ua

 

Єгиптяни показали кращу здатність до самоорганізації, ніж українці в 2004

Заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий зазначив, що ряд повстань в арабських країнах став несподіванкою для світової громадськості та дослідників,*— пише мережеве видання* «Багнет».

«Ніхто не спрогнозував, як будуть розвиватися події в країнах Північної Африки, Близького Сходу. Тут ще треба розбиратися, чому. Чи то режими настільки схожі, чи то ситуація, чи то тут роль каналу „Аль-Джазіра” і Ґуґла»,*— також, зазначив Валерій Чалий, не спрогнозували ситуацію в Єгипті і українські аналітики.

Він пояснив, чим, на його думку, події в Єгипті відрізняються від помаранчевої революції в Україні 2004*року: «Там немає призвідників, які вивели на вулицю людей. Це стихійний виступ, який вибухнув через самоорганізацію людей. У Єгипті це мільйони людей. Такого ми не переживали в Україні: все-таки в 2004*році було політичне лідерство, технологічні речі, була мобілізація».

Крім того, велику роль у Єгипті зіграв соціальний фактор. У Єгипті, якщо не помиляюся, 40%*населення живе на 2*долари на день*— це межа бідності за показниками ООН,*— каже знавець.

Валерій Чалий також підкреслив, який урок має отримати українська влада у зв’язку з протестами в Каїрі. «У Єгипті на протести вийшли студенти, інтелігенція, юристи, лікарі. Подивіться на типаж цих людей. Це приклад того, як влада втратила зв’язок з цілими соціальними групами, які перестали бути електоратом. Це урок для наших політиків, які орієнтуються на електорат, і не думають про інтелектуальні шарах суспільства*— тих, хто оцінює ситуацію»,*— зазначив фахівець.



http://razumkov.org.ua

 

Українські солдати в Кот-д\'Івуарі захистять міжнародну репутацію Януковича

Верховна рада схвалила пропозицію Президента про направлення військового підрозділу України для надання підтримки операції ООН у Кот-д’Івуарі. Відповідне рішення було раніше ухвалене на засіданні Ради національної безпеки і оборони. Планується, що в країну направлять три бойових вертольоти Мі-24*і до 60*військовослужбовців на період до трьох місяців. Наскільки небезпечно для наших солдатів і виправдано для України участь у цій операції?*— запатало мережеве видання «Экономические новости».

«Україна постійно робить внесок у міжнародну безпеку. Тобто, ми самі поклали на себе обов’язок підтримувати миротворчу діяльність. Питання в тому, до якої міри України готова брати участь у цій операції»,*— пояснив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, додавши, що існують певні національні обмеження, коли країна відкрито заявляє про відмову брати участь у військових операціях. У тих випадках, коли виникає ризик для життя солдатів, кожна держава бере весь ризик на себе.

«Не можна сказати, що Україна посилає на смерть своїх солдатів. Вона посилає туди підрозділ, до якого солдати зазвичай набираються добровільно. Але до цього моменту Україні в основному брала участь в операціях, обмежуючи свою участь другорядними функціями, які не були пов’язані з участю у бойових діях»,*— говорить пан Сунгуровський.

При цьому фахівець зазначив, що таке серйозне рішення на громадському рівні не обговорювалося, не було обговорень і перед ухваленням документа у Верховній раді, бо профільний комітет виступав проти цього рішення. Це рішення одноосібне і «проштовхується танком».

«Україна участь в цій операції нічого не дає. Але завдяки цьому рішенню, Янукович може заручитися підтримкою генерального секретаря ООН. Зараз послідують якісь непопулярні внутрішньополітичні рішення. Але критика на адресу Януковича з цього приводу з боку, зокрема, генсека ООН буде пом’якшена»,*— переконаний Микола Сунгуровський.



http://razumkov.org.ua

 

Час вступу України до ЄС щороку лише віддаляється

У 1992*році Україна вперше захотіла до ЄС. По дев’ятнадцяти роках наша країна все ще не проти туди потрапити, але у 2011*році Україна опинилася від ЄС далі, ніж була в 1992-му. Якщо незговірливість, упертість і гальмування реформ єврочиновники ще готові були терпіти, то погіршення становища в галузі демократії стало останньою краплею, що переповнила чашу терпіння,*— повідомляє газета «Первая Крымская».

Чи може Україна обійтися без членства у ЄС? Противники євроінтеграції говорять про швейцарську модель*— тісна співпраця без офіційного вступу. Однак, на думку заступника генерального директора Центру Разумкова Валерія Чалого, ця модель до України непридатна. «Щоб використовувати швейцарську модель, треба розташовуватися всередині ЄС і мати таку*ж високу ступінь економічних зв’язків»,*— говорить знавець.

Тепер жодного членства, очевидно, не буде ще довго. Погіршення в галузі демократії відкинуло Україну на десяток років назад у відносинах з Євросоюзом. На думку пана Чалого, підготуватися до кандидатства до 2014*року Україна не встигне (саме в цьому році починається розгляд бюджету ЄС на наступні 6*років), а отже, перспектива стати членом ЄС відкладеться до 2020*року.

Судячи з того, що президент Віктор Янукович заявив, що «швидкість виконання плану дій з досягнення безвізового режиму „буде такою, яку ми можемо собі дозволити”, то цілком можливо, що дозволити ми собі можемо не особливо багато. У 2020*році може виявитися, що черепаха знову обігнала зайця»,*— зазначив Валерій Чалий.



http://razumkov.org.ua

 

Єгиптяни показали кращу здатність до самоорганізації в протестах, ніж українці

Заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий зазначив, що ряд повстань в арабських країнах став несподіванкою для світової громадськості та дослідників,*— пише мережеве видання* «Багнет».

«Ніхто не спрогнозував, як будуть розвиватися події в країнах Північної Африки, Близького Сходу. Тут ще треба розбиратися, чому. Чи то режими настільки схожі, чи то ситуація, чи то тут роль каналу „Аль-Джазіра” і Ґуґла»,*— також, зазначив Валерій Чалий, не спрогнозували ситуацію в Єгипті і українські аналітики.

Він пояснив, чим, на його думку, події в Єгипті відрізняються від помаранчевої революції в Україні 2004*року: «Там немає призвідників, які вивели на вулицю людей. Це стихійний виступ, який вибухнув через самоорганізацію людей. У Єгипті це мільйони людей. Такого ми не переживали в Україні: все-таки в 2004*році було політичне лідерство, технологічні речі, була мобілізація».

Крім того, велику роль у Єгипті зіграв соціальний фактор. У Єгипті, якщо не помиляюся, 40%*населення живе на 2*долари на день*— це межа бідності за показниками ООН,*— каже знавець.

Валерій Чалий також підкреслив, який урок має отримати українська влада у зв’язку з протестами в Каїрі. «У Єгипті на протести вийшли студенти, інтелігенція, юристи, лікарі. Подивіться на типаж цих людей. Це приклад того, як влада втратила зв’язок з цілими соціальними групами, які перестали бути електоратом. Це урок для наших політиків, які орієнтуються на електорат, і не думають про інтелектуальні шарах суспільства*— тих, хто оцінює ситуацію»,*— зазначив фахівець.



http://razumkov.org.ua

 

Протести в арабських країнах підвищують ціну нафти

Заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий, спрогнозував, як ситуація в Єгипті й інших арабських країнах може економічно вплинути на Україну,*— повідомляє мережеве видання «Багнет».

«Насамперед, це ціна на нафту. 100*доларів за барель сьогодні*— найбільша ціна за останні три роки. Якщо Суец в такій нестабільній зоні*— це півбіди, але якщо канали будуть у зоні повалення діючих режимів влади, які йдуть ближче до великих обсягів поставки нафти, це буде дуже серйозний вплив на ринки»,*— сказав пан Чалий.

«Другий момент для нас, це наші економічні проекти в країнах Північної Африки і Близького Сходу»,*— зазначив Валерій Чалий.



http://razumkov.org.ua

 

Українські солдати в Кот-д’Івуарі захистять репутацію Януковича

Верховна рада схвалила пропозицію Президента про направлення військового підрозділу України для надання підтримки операції ООН у Кот-д’Івуарі. Відповідне рішення було раніше ухвалене на засіданні Ради національної безпеки і оборони. Планується, що в країну направлять три бойових вертольоти Мі-24*і до 60*військовослужбовців на період до трьох місяців. Наскільки небезпечно для наших солдатів і виправдано для України участь у цій операції?*— запатало мережеве видання «Экономические новости».

«Україна постійно робить внесок у міжнародну безпеку. Тобто, ми самі поклали на себе обов’язок підтримувати миротворчу діяльність. Питання в тому, до якої міри України готова брати участь у цій операції»,*— пояснив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, додавши, що існують певні національні обмеження, коли країна відкрито заявляє про відмову брати участь у військових операціях. У тих випадках, коли виникає ризик для життя солдатів, кожна держава бере весь ризик на себе.

«Не можна сказати, що Україна посилає на смерть своїх солдатів. Вона посилає туди підрозділ, до якого солдати зазвичай набираються добровільно. Але до цього моменту Україні в основному брала участь в операціях, обмежуючи свою участь другорядними функціями, які не були пов’язані з участю у бойових діях»,*— говорить пан Сунгуровський.

При цьому фахівець зазначив, що таке серйозне рішення на громадському рівні не обговорювалося, не було обговорень і перед ухваленням документа у Верховній раді, бо профільний комітет виступав проти цього рішення. Це рішення одноосібне і «проштовхується танком».

«Україна участь в цій операції нічого не дає. Але завдяки цьому рішенню, Янукович може заручитися підтримкою генерального секретаря ООН. Зараз послідують якісь непопулярні внутрішньополітичні рішення. Але критика на адресу Януковича з цього приводу з боку, зокрема, генсека ООН буде пом’якшена»,*— переконаний Микола Сунгуровський.



http://razumkov.org.ua

 

Круглий стіл «Державно-конфесійні відносини в Україні, їхні особливості й тенденції р

8*лютого 2011*року Центр Разумкова провів чергове засідання постійно діючого круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин». Тема засідання: «Державно-конфесійні відносини в Україні, їхні особливості й тенденції розвитку».

В межах цієї теми обговорювалися питання:

• Церковно-релігійна ситуація в Україні 2000-2010 роках: чи забезпечене право громадян на свободу совісті і партнерські взаємовідносини держави і Церкви?
• Якими є особливості нинішнього етапу державно-конфесійних відносин?
• Якими можуть бути заходи вдосконалення державно-конфесійних і міжконфесійних відносин в Україні, реалізації права громадян на свободу совісті?

До круглого столу Центром Разумкова підготовлено інформаційно-аналітичну доповідь, в якій на підставі статистичних даних і результатів загальнонаціональних соціологічних опитувань висвітлені особливості розвитку церковно-релігійної ситуації протягом останніх 10*років та окреслені проблеми у сфері забезпечення свободи совісті та державно-конфесійних відносин в Україні.

Круглий стіл «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин» діє з 1996*року, його постійними членами є керівники і представники найчисельніших християнських церков і релігійних організацій України, координатором*— Центр Разумкова. На засідання запрошуються представники органів державної влади, громадськості, засобів масової інформації, експертного співтовариства. Головними проблемами, що обговорюються на засіданнях круглого столу, є проблеми вдосконалення державно-конфесійних відносин та запровадження моделі партнерських взаємин між державою і церквою в Україні.



http://razumkov.org.ua

 

Звернення учасників постійно діючого круглого столу «Релігія і влада в Україні: пробл

Цьогоріч виповнюється 15*років роботи постійно діючого Круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин», який збирає на свої засідання керівників релігійних організацій, їх повноважних представників, а також представників державних органів влади і громадських організацій, науковців, політиків, журналістів, провідних експертів у сфері державно-церковних відносин.

Упродовж цього часу в Україні, попри серйозні проблеми, які виникали у міжконфесійних відносинах, зміцнювалися порозуміння і взаємоповага між представниками різних Церков, формувалися засади спільної дії у сфері свободи совісті, соціального служіння, доброчинства, захисту суспільної моралі. Україні вдалося відвернути загрозу зіткнень на релігійному ґрунті й відстояти мирне співіснування у міжконфесійних відносинах. Завдячуємо цим відповідальності вірних, мудрості ієрархів та релігійних лідерів, виваженості державних діячів.

Ми також цінуємо досягнення України у сфері релігійної свободи, які впродовж тривалого часу відзначалися як усередині країни, так і за її межами. Вважаємо завоювання у цій галузі одними з найбільш серйозних на шляху України до утвердження верховенства права і демократії.

Сподіваємося, що й робота нашого круглого столу, у процесі якої були випрацьовані «Меморандум християнських конфесій України про несприйняття силових дій у міжконфесійних відносинах», Концепція державно-конфесійних відносин в Україні, інші важливі документи, також відіграла в цьому свою роль.

У процесі цієї роботи відбувався продуктивний обмін думками між представниками Церков, а також між ними, з однієї сторони, та представниками органів державної влади*— з іншої. З приємністю відзначаємо, що порозуміння було досягнуте практично з усіх принципових питань. Формульовані під час засідань Круглого столу рекомендації і побажання сприймалися позитивно; по суті справи, жодна з них не зустріла серйозної й аргументованої критики. Так само, всі учасники, які представляли різні політичні сили та різні гілки влади, висловлювали високу повагу до релігійних організацій і жоден з них не виступав за маргіналізацію релігійних організацій, позбавлення їх можливостей повноцінного служіння суспільству.

Попри все це, мусимо констатувати, що більшість проблем, які стояли перед релігійними організаціями 15*років тому та обговорювалися з представниками влади, досі не розв’язано. Натомість виникають нові проблеми, що викликають серйозне занепокоєння в релігійному середовищі.

Передовсім, ідеться про наміри внести зміни в законодавство про свободу совісті, які здатні серйозно позначитися на релігійному житті країни і наслідки яких наразі є погано передбачуваними. Тому ми вважаємо*— і про це неодноразово заявлялося керівництвом релігійних організацій України, що законодавчим змінам має передувати ухвалення Концепції державно-конфесійних відносин. Її ухвалення не потребує бюджетних витрат, але надає надійне підґрунтя для гармонізації відносин між Державою і Церквою та для вдосконалення законодавства на принципах, щодо яких існує консенсус між усіма релігійними організаціями.

Такими принципами*є:

• свобода совісті для всіх; неприпустимість будь-якого*— прямого чи опосередкованого*— обмеження прав людини у зв’язку з її релігійними переконаннями та конфесійною належністю;
• відокремлення Церкви і Держави;
• відмова від спроб перетворити релігію на політичну ідеологію;
• рівність релігійних організацій перед законом: державна влада не повинна давати найменших підозр у тому, що вона підтримує одні релігійні організації на противагу іншим; вона має жорстко запобігати всім виявам дискримінації релігійних організацій, тиску на них чи втручання в їх справи*— поза цим неможливий не лише міжконфесійний, але й загальногромадський спокій в Україні;
• партнерська модель відносин Церкви і держави, коли релігійні організації беруть на себе виконання історично і сутнісно притаманної їм місії в суспільстві, а держава їм у цьому сприяє;
• повернення релігійним організаціям відчуженого у них майна, яке має бути здійснене у справедливий спосіб; неприпустимим при цьому є приватизація церковного майна, яке знаходиться у власності держави та місцевих громад;
• надання релігійним організаціям повноцінних можливостей для здійснення освітньої діяльності, зокрема*— надання їм права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів;
• створення правових засад для повноцінної опіки над військовослужбовцями з боку релігійних організацій;
• усунення перепон і чітке законодавче врегулювання діяльності релігійних організацій у пенітенціарних установах.

Ще раз нагадуємо, що дотепер ці принципи публічно не піддавалися сумніву ані з боку керівників держави, ані з боку представників головних політичних сил країни. Для їх реалізації необхідна лише воля, якої, сподіваймося, вам не забракне.




http://razumkov.org.ua

 

Протягом скликання цього парламенту змін до Конституції більше не буде

Верховна рада на першому засіданні нової сесії у 2011*році проголосував за зміни до Конституції. Наступні вибори до парламенту відбудуться в останню неділю жовтня 2012*року, а не в кінці березня 2011*як передбачалось раніше. Тоді*ж обиратимемо і місцеві ради. А голосування за нового президента відповідно до ухваленого документа призначено на кінець березня 2015*року,*— повідомляє телеканал*«24».

«Президент отримав те, що йому треба. Він отримав керований парламент, який буде підтримувати його ініціативи до 2012*року і є час попрацювати над складом цього майбутнього парламенту, над виборчим законодавством і над десь майбутньою конституційною реформою. Протягом каденції цього парламенту, я думаю, що змін вноситися до Конституції не буде»,*— вважає директора політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко.



http://razumkov.org.ua

 

Звернення учасників постійно діючого круглого столу «Релігія і влада в Україні: пробл

Цьогоріч виповнюється 15*років роботи постійно діючого круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин», який збирає на свої засідання керівників релігійних організацій, їх повноважних представників, а також представників державних органів влади і громадських організацій, науковців, політиків, журналістів, провідних експертів у сфері державно-церковних відносин.

Упродовж цього часу в Україні, попри серйозні проблеми, які виникали у міжконфесійних відносинах, зміцнювалися порозуміння і взаємоповага між представниками різних Церков, формувалися засади спільної дії у сфері свободи совісті, соціального служіння, доброчинства, захисту суспільної моралі. Україні вдалося відвернути загрозу зіткнень на релігійному ґрунті й відстояти мирне співіснування у міжконфесійних відносинах. Завдячуємо цим відповідальності вірних, мудрості ієрархів та релігійних лідерів, виваженості державних діячів.

Ми також цінуємо досягнення України у сфері релігійної свободи, які впродовж тривалого часу відзначалися як усередині країни, так і за її межами. Вважаємо завоювання у цій галузі одними з найбільш серйозних на шляху України до утвердження верховенства права і демократії.

Сподіваємося, що й робота нашого круглого столу, у процесі якої були випрацьовані «Меморандум християнських конфесій України про несприйняття силових дій у міжконфесійних відносинах», Концепція державно-конфесійних відносин в Україні, інші важливі документи, також відіграла в цьому свою роль.

У процесі цієї роботи відбувався продуктивний обмін думками між представниками Церков, а також між ними, з однієї сторони, та представниками органів державної влади*— з іншої. З приємністю відзначаємо, що порозуміння було досягнуте практично з усіх принципових питань. Формульовані під час засідань Круглого столу рекомендації і побажання сприймалися позитивно; по суті справи, жодна з них не зустріла серйозної й аргументованої критики. Так само, всі учасники, які представляли різні політичні сили та різні гілки влади, висловлювали високу повагу до релігійних організацій і жоден з них не виступав за маргіналізацію релігійних організацій, позбавлення їх можливостей повноцінного служіння суспільству.

Попри все це, мусимо констатувати, що більшість проблем, які стояли перед релігійними організаціями 15*років тому та обговорювалися з представниками влади, досі не розв’язано. Натомість виникають нові проблеми, що викликають серйозне занепокоєння в релігійному середовищі.

Передовсім, ідеться про наміри внести зміни в законодавство про свободу совісті, які здатні серйозно позначитися на релігійному житті країни і наслідки яких наразі є погано передбачуваними. Тому ми вважаємо*— і про це неодноразово заявлялося керівництвом релігійних організацій України, що законодавчим змінам має передувати ухвалення Концепції державно-конфесійних відносин. Її ухвалення не потребує бюджетних витрат, але надає надійне підґрунтя для гармонізації відносин між Державою і Церквою та для вдосконалення законодавства на принципах, щодо яких існує консенсус між усіма релігійними організаціями.

Такими принципами*є:

• свобода совісті для всіх; неприпустимість будь-якого*— прямого чи опосередкованого*— обмеження прав людини у зв’язку з її релігійними переконаннями та конфесійною належністю;
• відокремлення Церкви і Держави;
• відмова від спроб перетворити релігію на політичну ідеологію;
• рівність релігійних організацій перед законом: державна влада не повинна давати найменших підозр у тому, що вона підтримує одні релігійні організації на противагу іншим; вона має жорстко запобігати всім виявам дискримінації релігійних організацій, тиску на них чи втручання в їх справи*— поза цим неможливий не лише міжконфесійний, але й загальногромадський спокій в Україні;
• партнерська модель відносин Церкви і держави, коли релігійні організації беруть на себе виконання історично і сутнісно притаманної їм місії в суспільстві, а держава їм у цьому сприяє;
• повернення релігійним організаціям відчуженого у них майна, яке має бути здійснене у справедливий спосіб; неприпустимим при цьому є приватизація церковного майна, яке знаходиться у власності держави та місцевих громад;
• надання релігійним організаціям повноцінних можливостей для здійснення освітньої діяльності, зокрема*— надання їм права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів;
• створення правових засад для повноцінної опіки над військовослужбовцями з боку релігійних організацій;
• усунення перепон і чітке законодавче врегулювання діяльності релігійних організацій у пенітенціарних установах.

Ще раз нагадуємо, що дотепер ці принципи публічно не піддавалися сумніву ані з боку керівників держави, ані з боку представників головних політичних сил країни. Для їх реалізації необхідна лише воля, якої, сподіваймося, вам не забракне.




http://razumkov.org.ua

 

Представники всіх християнських церков закликали владу до демократичної співпраці

Учасники круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин»*— повноважні представники всіх християнських церков України, народні депутати, релігієзнавці, підписали звернення до президента України, Верховної ради та уряду.

У звернення зазначається, що сьогодні релігійна свобода в Україні є одним з її найбільших досягнень на шляху до утвердження демократії. Водночас, висловлюється занепокоєння намірами влади внести зміни до законодавства, які можуть позначитися на релігійному житті країни. Керівники релігійних організацій України закликають владу перед будь-якими законодавчими змінами ухвалити Концепцію державно-конфесійних відносин, розроблену 2003*року за участі представників усіх церков та підтримувану Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій.

Концепція спирається, зокрема, на принципи:

• відокремлення церкви та держави, сприяння держави у виконанні релігійними організаціями їхньої місії;
• невтручання держави у справи церкви, відсутності дискримінації одних релігійних організацій на користь інших;
• справедливе повернення відчуженого релігійного майна;
• надання релігійним організаціям права на заснування загальноосвітніх закладів тощо.**

Заяву, зокрема, підписали представники найбільших церков: єпископ Маркіян Трофім’як (РКЦ), єпископи Володимир та Іоан (УАПЦ), кардинал Любомир Гузар (УГКЦ), єпископ Євстратій (УПЦ КП), єпископ Іларій (УПЦ МП), представники інших християнських церков та релігійних організацій, а також народні депутати України: Володимир Бондаренко, Лілія Григорович, Анатолій Гриценко, Микола Мартиненко, Анатолій Матвієнко, Володимир Стретович, Петро Ющенко, Володимир Яворівський, Арсеній Яценюк.

Круглий стіл «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин» діє з 1996*року, його постійними членами є керівники*та представники найчисельніших християнських церков і релігійних організацій України, а координатором*— Центр Разумкова.



http://razumkov.org.ua

 

Круглий стіл «Державно-конфесійні відносини в Україні, їхні особливості й тенденції р

8*лютого 2011*року Центр Разумкова провів чергове засідання постійно діючого круглого столу «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин». Тема засідання: «Державно-конфесійні відносини в Україні, їхні особливості й тенденції розвитку».

В межах цієї теми обговорювалися питання:

• Церковно-релігійна ситуація в Україні 2000-2010 роках: чи забезпечене право громадян на свободу совісті і партнерські взаємовідносини держави і Церкви?
• Якими є особливості нинішнього етапу державно-конфесійних відносин?
• Якими можуть бути заходи вдосконалення державно-конфесійних і міжконфесійних відносин в Україні, реалізації права громадян на свободу совісті?

До круглого столу Центром Разумкова підготовлено інформаційно-аналітичну доповідь*(ПДФ, 3,5 Мб), в якій на підставі статистичних даних і результатів загальнонаціональних соціологічних опитувань висвітлені особливості розвитку церковно-релігійної ситуації протягом останніх 10*років та окреслені проблеми у сфері забезпечення свободи совісті та державно-конфесійних відносин в Україні.

Учасники круглого столу підписали звернення до влади із закликом до демократичної співпраці держави та церкви.

Круглий стіл «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин» діє з 1996*року, його постійними членами є керівники і представники найчисельніших християнських церков і релігійних організацій України, координатором*— Центр Разумкова. На засідання запрошуються представники органів державної влади, громадськості, засобів масової інформації, експертного співтовариства. Головними проблемами, що обговорюються на засіданнях круглого столу, є проблеми вдосконалення державно-конфесійних відносин та запровадження моделі партнерських взаємин між державою і церквою в Україні.



http://razumkov.org.ua