Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Я би теж, якби сама була. Але не все так просто, бо я тут через чоловіка. Він докторат робить. Якщо я не працюватиму, доведеться йому і тоді не матиме часу докторат писати. Не можу ж я його підвести. Тому мучуся. Він не винен, я не винна. Такі обставини. А що я зроблю, що я однолюб. Як вибираю, то лиш раз і назавжди.
Поїхала би додому, але треба рік чекати. Лиш тоді зможу. До того часу, маю надію, не всохну. Просто напливами йде. Ззовні й не скажеш, а в душі, аж фізично відчуваю, як серце кров'ю та слізьми обливається. А їсти не можу, не лізе. Все бабусині страви мені в голові. Навіть видається, що запах чую...

Я інакше трохи живу. Не дивлюся на календар наперед. Мене саме це вбиває. Стараюся не думати, що рік чи два. Просто живу...

Але часом ніщо не допомагає. І перечитую "Бояриню" Лесі Українки. То як про мене. За чоловіком поїхала, але без України жити не могла.

Дякую вам, Черешенько, за пісню. Я її теж дуже люблю. Але мені сльози на очі навертаються, коли співаю заручальну "Ой сивая зозуленька" зі зборів Лесі Українки. Заливаюся сльозами (внутрішніми), коли співаю "молоденькая Маруся всенькі двори обходила, в жодному не плакала, а як прийшла та й під батьків двір, там стала заплакала: ой, дворе ж мій, дворе, чим я тобі не вгодила?.." Буде нагода, то вам колись заспіваю. Тоді мене зрозумієте. Або якщо знаєте цю пісню із тією ж мелодією, що й я, то вже розумієте.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Мене вчора ввечері прорвало... Така туга за юністю, якої ще ніколи не було. Згадала своїх бабусю і дідуся, які померли кілька років тому. І так захотілось знову побувати в тому будинку де вони жили, де я провела частину свого дитинства... Відчути знову ту атмосферу сімейного затишку... І вперше я задумалась, що може вже досить по світі волочитися, може вже час повернутися додому...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Звичайна собі мить,
Звичайна хата з комином
На росах і дощах настояний бузок
Оця звичайна мить вже завтра буде спомином
А післязавтра - казкою казок
Ліна Костенко

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

забагато було спочатку вільного часу на самокопання.треба було зразу на роботу йти а зараз напевно депресія на рівні рефлекса

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Моя бабуся померла у жовтні минулого року, напередодні свого дня народження. Це була чудова і мудра жіночка, мої стосунки з нею були більш близькі ніж з мамою.
Вона і вислухає, і порадить, і заспокоє...
Померла раптово. Я саме була на сесії, більше місяця не змогла вирватися додому, розмовляли тільки по телефону, дуже сумували один за одним.
І ось останній день сесії, купила квиток - їду додому! Ранковий звінок - померла бабуся...
Неймовірна туга...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Здається, тому й я на форумі! Забігаю до нього, ніби у Львів зїздила! Але, щоправда, все набагато складніше!..

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Тоді дієти не тра...
Перед тим як будете їхати додому мус до нас в гості приїхати. То просто МУС!!!

Щодо ностальгії. Я маю таке щастя що моя бабуся є зі мною і вона мені бавить мою найменшу дитину. Правда за Львовом туга нераз є. Я коли 9 років тому приїжджала у Львів літом, то вставала в 6 раненько і просто бігла вниз по Круп*ярській, потім по Личаківській до Галицького базару, аби купити свіженьке молочко коханому на снідання. А по-дорозі до всіх усміхалась і казала Добрий день!
Деякі мене сприйняли як божевільну, а я була божевільна від бруківки під ногами і раннішнього запаху міста.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Так, Львів- це щось таке казкове, навіть важко пояснити. Ми колись жили в іншому кінці міста. В мене така ностальгія за тими вулицями де я провела дитинство, якими ходила в школу. Що не раз прошу чоловіка, поїхали туди, просто походимо вулицями. Там маиже нічого не змінилося, ми якби опиняємось в тих часах і здається, що машина часу перенесла нас на років 20 назад.

 

Відповідь: Ваші власні фото

Штатив. І добра камера. Нє?
А я не того плачу...

 

Відповідь: Ваші власні фото

А чого?

 

Відповідь: Ваші власні фото

Та подивлюся на фото Львова - серце рветься.
Більше не буду дивитися...

 

Відповідь: Ваші власні фото

і в мене рветься, тільки я не можу надивитися , хочеться до вього доторкнутися .......Львів-це кохання!

 

Відповідь: Ваші власні фото

Та вам ближче ніж мені...
Якби я хоч на тім самім континенті була, вже би кілька разів додому з"їздила...

 

Відповідь: Ваші власні фото

а не припускаєте, що там так і залишитеся?

 

Відповідь: Ваші власні фото

Ви мене нині взагалі забити хочете?

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

А в мене в червнi 2008го буде 10 рокiв пiсля закiнчення школи. А я напевно на зустрiч i не попаду

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

є дві сторони справи-емоційна і прагматична.як казав мій знайомий один пенсіонер-в Канаді добре жити а в Україні добре вмирати.-він був повоєнний емігрант і щороку їздив додому

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Я то побачив на власні очі,коли в 1989 році до нас приїхали вуйко з цьоцею з Канади.Землю цілували в Борисполі,по приїзді.А через два тижні знервовані втікали звідси,аж куріло...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Кому сказати, якщо ніхто не зрозуміє?
Як мовчати, якщо болить...
Що це? Слабкість? Ностальгія?
Це неможливо перебороти...
Як із цим жити?
Аби лиш боліло трохи менше...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Поїдь на 2-3 тижні додому