Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Все ясно, здувся, коли почали ставити прямі запитання. І ще хто б писав про перехід на особистості.

 

Ось вирішив написати про свою однокласницю.
Російськомовна українка, дочка офіцера, росла в різних республіках.
КПІ. Кафедра. Амплуа – «хто везе, на тому й возять». Ніякого особистого життя.
Років під сорок вийшла заміж за колегу і вони рвонули в Торонто. Робота за фахом, оренда квартири. Раптом чоловік каже – «я допоміг тобі здійснити твою мрію – виїхати – а тепер – па-па!». Шок. Проте втрималася. Опанувала автомобіль.
Кожні 2 роки приїздить до матері у Київ, запрошує однокласників.
Я би не сказав, що вона щаслива, але «адекватна ситуації». Натяків на депресію нема.
Друзі в Канаді ? Кияни в інших містах.
На роботі не прийнято неформально спілкуватися, але більш-менш приязнені стосунки зав’язала з якимось індонезійцем (без інтиму; він – сімейна людина).

Ще один ровесник – фізик-металознавець (малознайомий; приятель мого друга). Теж Канада. Престижна посада на авіазаводі (виїхав з дружиною-українкою та сином). Розлучився, але підтримує дружні стосунки.
Заробив достатньо. Зовсім нещодавно повернувся до України, купив хату на Полтавщині. Зв’язок, в т.ч. Інет – тільки через мобілу. Лається, що в Україні важко знімати гроші зі свого канадського рахунку. Як планує жити далі – не знаю.

А в мене іноді теж траплаються ностальгічні (?) сни на тему раннього дитинства:
Садочок – персики, гранати, виноград. До діда приїздить на ішаку знайомий на ім’я Курбан.
Базар, де випікають чуреки (мається на увазі хліб). Крики верблюдів навколо базару.
Батько (хірург) іноді приносить мені свій «гонорар» – маленьку баночку полуниці (це дорівнювало пляшці шикарного французького коньяку).
А за околицею міста – дикі тюльпани, маки, цвіте саксаул (кольоровими волохатими кульками). Дикобрази бігають.
Але мені туди не хочеться. Чомусь.

 

...бачите , справа в тому , що я в силу свого виховання , професії , привичок , кола знайомих т.д. я звик до дискусій які базуються на фактах , цифрах , логиці.
Для філософсько-психологічних , настальгічо-ниючих роздумів , в силу свого 10-11 годинного напруженого , перемішаного фізичною і розумовою працею дня в мене не залишається ні місця , ні бажання.
Коло спілкування(крім приватного) в силу своєї професії - це геологи/геодезисти , військові , будівельники.Тобто , це контингент , без натяків на філософсько-психологічні роздуми.Люди які не відповідають вашим вимогам.

 

Дуже правильно.Взагальному це відношення "HI and BYE". Але з людьми з якими ти звязаний ДУЖЕ РЕКОМЕНДУЮТЬ мати ближчі ( в розумному значенні слова) стосунки.Це візити в гості один до одного не часті , памятати дати ДН , на пиво/пограти біллярд піти до бару.
Потім і робота йде краще , проблеми які виникають між собою перетерли і до великих босів не дойшло.І це більшим босам подобається. Звичайно це в тому випадку , коли проблему вирішують а не стараються її затерти і "переконати" боса що все добре.
На багатьох підприємствах дуже одобрюють "сімейний почин" , або щоб хтось за когось поручився.
І в поліції теж одобряють коли тато приведе сина , звичайно якщо той перейде всі розумові і фізкультурні тести на загальних засадах , і особисту дружбу в колективі.Але постійно міняють - мішають підрозділи , щоб не було"затирання" проблем і хабарництва.Навіть є спеціальна служба в середині в поліції , щоб відсліжувати незаконні вчинки службовців. І якщо когось впіймають то дістають великі грошові бонуси.Але це тема іншої розмови.

 

Анекдот надибав. Якраз до вашої "дискусії":
– Ну, здорово, врачи! А где этот ваш психоаналитик?
– Который?
– Который вчера говорил, что моя проблема в том, что я никогда не смогу убить человека…

 

Марія, це не мій рівень, я і так дозволив багато речей, які не мав би робити. Хто в темі - зрозуміє. До речі для повноти Вашого образу мізинчик на руці з сигаретою потрібно відвести вбік.

 

coffeefanскажіть будь ласка... Ви справді самі повернулися? Вас точно не депортували силою???

 

Думаєте, ще й кОпнули?

 

Щось мені здається, що шановний любитель кави там ніколи і не був.
Просто зібрав інформацію з книжок чи ОБС.
Отаке в мене враження склалося. Панове "канадці", вам такі думки не проскакували, судячи з його опусів?
До речі, де пан кавовий фан подів букву Ї???

 

Боріс, дякую за конструктив. Тема еміграціі, якщо не переходити на особистості і писати конкретно про самі явища, дуже цікава. Мотиви, адаптація включно з культурним шоком, специфічне спілкування, субкультура еміграціі, культурно-психологічне розщеплення, діти в еміграціі (найтяжча тема), специфічні психологічні стани в еміграціі, психологічні захисти в еміграціі, зворотній культурний шок. Обговорювати ці питання можна у зовсім іншому ключі. Тема надзвичайно цікава і практично безмежна.
Масова еміграція європейців до Північноі Америки та Австраліі розпочалась з 1830 року (поіхали десятки мільйонів людей). Слов*янська масова еміграція розпочалась приблизно з 1880-х років. Украінська - з 1891 року. Жартома цілком можна допустити, що коли б першими поіхали украінці, то Америка зараз розмовляла б украінською мовою. Крос-культурні дослідження у світі значно активізувались за останні 10-15 років. Не дивлячись на існування мільйонів украінських емігрантів і заробітчан-мігрантів, психологія еміграціі у нас описана слабенько.
У плані оцінки успішності еміграціі все доволі суб*єктивно і індивідально. Особисто мені подобається модель американки, яка зараз живе і працює в Новій Зеландіі. Як було написано раніше, вона поділяє адаптацію на три складові:матеріальну, соціально-культурну та психологічну. Матеріальну з часом освоюють всі емігранти, соціально-культурну (мова, норми, звичаі, менталітет і т.д.) - по різному. А найбільші проблеми криються саме у психологіі. Згідно моєі суб*єктивноі думки, навіть професійно та матеріально успішні емігранти у психологічному плані не адаптовані. І це у більшій чи меншій мірі стосується всіх емігрантів. Такі самі стани буде переживати і украінець, і поляк, і китаєць, і чілієць і т.д. Відірваність від своіх коренів нелегко переживають всі. Етнічно-культурні норми, які людина засвоіла з дитинства, будуть рахуватись еталонними і нормальними до кінця життя. На цьому тижні ми гостили у Львові американку украінського походження з чоловіком, яка приіхала шукати свою родину. Вона народилась вже в США, але з розповідей мами знає про украінські звичаі досить багато. Знає вареники і голубці. Коли у проізді Кривоі липи ми показали це дерево, вона мало не заплакала, пригадавши таку саму липу біля маминоі хати в Америці. Вона пам*ятає, як з липи мама робила чай. На мою думку, етнічність це один з базових елементів внутрішньоі стабільності та гармоніі. Цю тему добре розкрив Девід Мацумото у книзі "Психологія культури".
Між іншим, знаєте від чого американка отримала найбільше емоцій? Коли встромила руку у кишеню статуі Захера Мазоха (Ви без мене знаєте, що там можна знайти).
Відносно депресіі, про яку згадував Боріс. Як на мене, Канада виглядає досить депресивною краіною. Може на це впливає доволі суворий клімат, наприклад у цьому році у Торонто теплі дні настали лише з середини червня, а у вересні вже знову буде холодно. Можливо впливають 200 тис емігрантів кожний рік, для яких процес адаптаціі створює не самі комфортні стани. Можливо впливає кількість приймання антидепресантів, які викликають стан емоційноі сплощеності, загальмованості, ватяності. Але такий факт має місце - з емоціями там явна проблема. Воскові беземоційні обличчя, при контакті ніби включається тумблер і починається зображання емоцій. Це не емоціі, це іх активне сображання. Як знаменита голівудська посмішка. Знову не втримаюсь. Психологічний захист реактивне утворення, коли посилено зображають те, чого у дійсності нема, тобто відчувають зовсім протилежну від декларованоі емоцію. А який кайф відчуваєш після приізду до Львова, де люди зігрівають тебе справжнім душевним теплом! Але це все суб*єктивно. Я не критикую, я про різницю культур та менталітетів.

 

А чому не користаєте тег ?

 

В якості вийнятку дозволю собі один допис з двох причин:
1. Педро, привіт?! Нарешті. Давайте в "Футбол" заходіть, де ви пропали?!
2. дуже вже цікавий поворот в гілці...

Так, кофеман редиска. Взяв круто зі старту, а елеф відомий своїм традиційним "відштовхуванням" новачків на початках.
АЛЕ буду об"єктивним, хоч це піде і в розріз з симпатичними мені діаспорцями: треба визнати, що пише він зі знанням справи. Він в темі, і цікавиться нею дещо більше загальновідомого, можливо навіть на професійному рівні. Видно, що чоловік в принципі далеко не дурний. Також видно, що був в Канаді, хоча можливо і не довго.

Це не захист, а намагання неупередженого аналізу збоку. Самойлови4 ніфіга не змінився, далі хоче позбутися паспорта страны УкраИна, і ще більше подивляє безперечні переваги життя в цивілізованому західному суспільстві. Але я також частенько спостерігав і спостерігаю симптоми, описані кофеманом. Він таки має в дечому рацію.
Просто пішов трохи буром зі старту, от народ накинувся і розшматував. Нічого страшного.
Все, пішов.
Пи.Си.: Патрік, мрію побувати на благословенній землі північної Америки. Кажуть, в Тевтонії легше візу отримати - буду пробувати.

 

В мене таке саме враження склалось.

До речі, пан coffefan не навів жодного посилання на джерела якими він тут користується і не вказав авторів праць.

Пасаж про інвалідів мені сподобався. Це ж дуже важко зрозуміти, що якщо інвалід працює, то він платить податки, і не потрібно державі (тобто іншим платникам податків) його утримувати. Вигода є для всіх.

І ще, нешановний фане, чим мій аватар вам не вгодив? Він не винен, що у вас аргументів немає.

 

Як тяжко украінцю таке уявити! З канадського раю та у наше украінське болото! Сила міфів, стереотипів та суспільноі думки володіє світом. Для багатьох людей приймати рішення, які ідуть у розріз з думкою більшості, це велика проблема. Для кращого розуміння світу, себе, своєі культури і положення Украіни у цій системі координат варто поіздити по різних краінах і подивитись як живуть люди. У західній культурі навіть є таке поняття як "gap year", коли молода людина цілий рік подорожує світом і знайомиться з різними культурами. Шкода, що у нас існує візова проблема. Нашій молоді також варто було б перейняти цей досвід, поіздити світом, попрацювати, сплатити податки, відчути різницю культур та менталітетів. Тоді б і ідеалізація заходу та знецінення свого були б меншими.
Міф украінськоі еміграціі формувався більше 100 років і не всі у змозі подивитись на це явище тверезо. Знаю сім*і, які тихенько повернулись і особливо цей факт не афішують. Знаю сім*і, які ще там, хочуть повернутись, але не у своє місто - "а що люди скажуть?". Масово з Канади зараз повертаються поляки, для украінців це все ще психологічний бар*єр, або питання підняття своєі самооцінки за рахунок експлуатаціі образу "пана з Канади". Звичайно, для людей там не влаштованих.
Проблема повернення існує для жителів краін "третього світу", до яких відноситься і Украіна. Вони іхали в еміграцію неодмінно за "успіхом" і тому повернення у них асоціюється з "втратою обличчя". Набагато простіше відносяться до цього жителі розвинених краін, вони просто переіжджають до інших краін у пошуках комфортного життя. Якщо не сподобалось, повертаються додому або шукають іншу краіну. Більше 1 мільйона громадян Канади живе поза іі межами. У 2005 році більше 300 тисяч громадян Британіі переіхали жити до інших краін. Частина повертається назад, ну і що? Це іх вибір, люди шукають кращого життя. Корисно почитати для загального розвитку британські або ірландські еміграційні форуми.
Після під 100 прочитаних книг та статей, присвячених еміграціі, мені повертатись взагалі просто. У цьому питанні не залишилось жодних таємниць. Чи важко повертатись іншим? Так, важко. Зворотній культурний шок буває ще проблемнішим від прямого і люди цього дуже бояться. Часто еміграція забирає у людини стільки психічних сил, що на зусилля по рееміграціі іх уже просто не вистачає.
Чи варто повертатись? Залежить від конкретних обставин і виборів. Тут маса варіантів і можливостей, загальних закономірностей немає. Влаштованість тут і там, вік, освіта, прив*язаність до рідноі культури, потреби і т.д. Головне, щоб людині жилось комфортно у психологічному плані. Я вимірюю цей стан кількістю та інтенсивністю використання психологічних захистів. Якщо людина говорить "Мені тут добре, те що діється в Украіні та рішення інших мене не цікавлять", тоді все у порядку. А якщо паплюжать Украіну і як під Сталінградом доказують, що ім там добре, тоді ..... Очевидні речі не потребують постійного доказування, вони просто існують.

Авторів можна буде знайти у бібліографіі книги, яка готується до друку. А зараз, вибачайте, поки-що таємниця.

Левандівка, не зрозумів, допомагайте.

 

Шановний, з яких це пір джерела (не ваші неопубліковані дані, а джерела) стали таємницею?

По-моєму фан сюди прийшов шоб свою книгу прорекламувати і дописати якийсь розділ (типу Реакція емігрантів на .....).

 

Тю...
Дописи - хоч зараз у Вікіпедію.

 

Куди вам повертатись просто? Це ж ви писали.

Ви шо, в Канаду надумали повертатись?

 

Господи! Ви страшна людина!
у Вас, чесно, рідкісний дар їздити в Польщу через Австралію і так і не доїхати

 

Якось дивно звучать слова опонента , про те що -" в Канаді прийнято...., не прийнято " ...
- Не має якогось одного правила.В країні , а спеціально в Торонто є представники всіх народів світу.Кожний привіз частинку своєї культури і звичок і з тими принципами живе.
Жінка в чорній паранжі до самих пяток , незважаючи на душну 32х градусну спеку в Торонто .... запахи прянощів ефіопської кухні ... гінду , сикхи в турбанах ...китайська Спадайна (вулиця) з продуктами де майже все написано китайськими ієрогліфами без англійського перекладу ... польский Ронцесвел (вулиця) де чути майже виключно польску мову .... український Блюр(вулиця) з якого поступово пропадає "українство" і "український " він залишається тільки в назві і споминах....рускогаварящій Норт Йорк (район великого Торонта) який все більше і швидше розростається своїми - "Гастрономами" , "пєльменними" , нічними клубами з рускою музикою , де теж майже виключно чути російську мову.Якщо в 80х нью йоркський Брайтон Біч був символом "совкової" еміграції. То починаючи з середини 90х ним робиться Норт Йорк , який є нaбагато більший по розмірах і по кількості.....недалеко від нього є вулиця Батирс , де в суботу все закрито і зранку пейсаті з бородами в капелюхах і в всьому чорному мужчини з дітьми , малі хлопчики також одіті так само йдуть пішки в Синагогу.В Синагогу йдуть тільки пішки , їхати не можна.....

....можна продовжити дальше про Квін і Дафферін де дешеві проститутки , бомжі і наркота..... "чорний" Джейн і Стілс , який є майже в всіх вечірніх новинах - тому що там стріляли.....італійський Сан Клер ....португальсько-бразилійський Колледж ...і т.д.
І це все Канада.

P.S. Скінчив писати , глянув на ЛФ і знову категориче :...поляки массово повертаються..." Це 50/50.В звязку з вступом Польщі в ЄС упростився їхній приїзд до Канади.Одні може повертаються , а інші приїзжають.І їх зразу дуже багато появилося на півночі Альберти , де йдуть розробки нафтового піску.Майже всі шофери великих грузовиків є поляки і німці.Багато працює вахтовим способом по 3 тижні.
А багато перебирається до Канади на завжди (або на довго) - обзаводяться хатами , машинами , сімї привозять.

 

Мені здається що кавовий фан просто пише якусь десертацію на тему еміграції
Можливо був в Канаді (???????????) проїздом, поспілкувався з емігрантами - невдахами або є ж такі, що завжди їм все не так і тут погано і додому не повертаються.