Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Як продовження... - то мені ця (бритійська) ментальність аж дуже підходить...

Мені більше не підходила наша- коли сусіди в гості без запрошення ходять.І сидять , сидять - "ганяють порожняк"(якого хрєна , питається?) . А як випросиш його з хати , то образа смертельна......

 

Патрік все дуже правильнл пише-після кільканадцяти років в Канаді емігранти повертаючись на Україну після тижня двох відчувають дискомфорт і бажання повернутись назад.НЕ тільки люди в еміграції міняються але і Україна вже не така як була коли виїхали тому таких що вернулись після 7-10 років не знаю хоч чув що були поодинокі випадки.Особисто мене неприємно вразила агресивність людей в Україні один до одного

 

Агресивність почала зростати осаннім часом, коли почалися фінансові проблеми у людей, і мені здається це не агресивність, а дратливість.....

 

А мені здається що навпаки.Останнім часом прикордонники , митниця і люди взагальному почали всміхатися.А в 90х всі надуті і заклопотані ходили.

 

В 90 роки все було набагто сумніше ніж зараз....
Деякі мої одногрупники ходили по 7 км пішки до Інституту тому що не було коштів навіть на студентський проїзний...

 

коли люди думають, де взяти грошей - весь час, то і дивляться вовком один на одного...

 

та ну... перестаньте... нема війни, нема голоду, ну і супер!!!!
... а гроші.. їх завжди бракуватиме...
людські цінності помінялись...( тут можна багато писати)

я пам)ятаю, що був час коли наша сім)я з 5 чоловік жила на стипендії: мою і старшого брата, бо батькам затримували зп на роботі ( благо стипедія була підвищена за успіхи в навчанні)... а кілометрові черги за продуктами, одягом...
а зара... як на мене...гріх жалітись

 

то було сказано в контексті порівняння із рівнем життя в розвинутих країнах і тим, на якому місці там стоїть людина і повага до неї. сама не жаліюсь, поки живу у цих обставинах та системі координат, що зараз. як побуваю за кордоном та приїду - не можу подолати бажання пожалітись, бо побачила, що може бути інакше. що людину можуть вважати за людину і сприяти її розвитку, а не просто "давати право".

 

так, я теж пам’ятаю ті часи, коли на студентську стипендію можна було жити
а мій батько пам’ятає ще ті часи, коли на студентську стипендію ще можна було батькам допомагати - бо воно тоді рік в колгоспі відпрацював - і колгоспу ще за той рік винен
==
а зараз - зараз безумовно краще!
іноді як подивишся, як студенти "гуляють" - я собі на свою зарплату такого дозволити не можу

 

Маюнка, ви озвучуєте ідеалізоване уявлення пересічного украінця (і не тільки) про закордонне життя. Те, що людина об*єктивно здатна сприйняти під час туристичноі поіздки за кордон називається першою туристичною стадією культурного шоку. У цей період сприймаються лише зовнішні атрибути життя у іншій краіні, тобто різні ахи та охи. Людина не може за короткий період зрозуміти і освоіти систему прийому на роботу, баланс доходів і витрат, податкову та пенсійну системи, норми іншоі культури та менталітету і т.д. Людина бачить тільки зелені газони, хороші дороги, охайні будинки, білочок у парку і т.д. Якщо ви мілліонер, то все у порядку. Якщо ні, то при переізді у цю краіну вам буде не до газонів з білочками. Я називаю першу стадію культурного шоку виразом "Не плутайте туризм з еміграцією". Львів теж можна подати у ідеальному варіанті. Сьогодні цілий день водили центральною частиною міста знайомих американців. Захопленню не було меж. Але ж це не увесь Львів, правда?

 

Але навіть починати все спочатку і підніматися далі "по драбині" життя тут безумовно легше.
І справедливість/правду/допомогу (не дай Боже, щоб довелося) шукати по офісах є НАБАГАТО результативніше ніж "в дома" .І без приниження людської гідності.
І відношення на роботі ,і медицина ,і навколiшнe середовище , і житло , і майбутнє і т.д.....і все решта.

А взагалі то , Пане Прихильник Кави , ніхто Вас в Канаді не тримає.
Не подобається ...- поріжте ножницями свій SIN (Social Insurance Number) - щоб ніхто ним не скористувався (для Вашого ж блага).Якщо його маєте звичайно.
Білет в один бік - літаки на Україну літають що 2й день , здається.
Гроші , пожитки позбирали....
В Пірсоні (летовище в Торонто) можете показати середній палець з відповідними коментарями про Канаду якому небудь представнику влади - людині в уніформі.
І щасливої дороги!....
Канада за Вами -це точно , а ні Ви за нею -хочеться надіятися , плакати не буде.

 

Патріку, звідки скільки емоцій? Адже роздуми сторонньоі людини вашого особистого життя не стосуються. Вам же там добре. Чи може стосуються? Не пробували розібратись чому? Ви б того, обережніше з такою поведінкою, а то ваші слова і реакціі носять протилежний характер і при відповідних знаннях досить однозначно інтерпретуються.
Культурний шок і адаптацію найкраще описали американські і канадські спеціалісти. Це саме вони розписали 5 стадій, які проходить кожна людина при переізді у іншу краіну. Не тільки украінець у Канаді, а навіть британець у Австраліі. Ану, покритикуйте цих спеціалістів. Слабо? Це по відношенню до украінців ви можете дозволяти собі що завгодно, а у випадку з канадцем ви б вже давно, як пишете, шукали правду та справедливість і рішення суду було б не на вашу користь. Те, що ви написали, жодним чином не вкладається у канадські норми і стандарти. Говорите 20 років там прожили? Ну-ну. Це на подібному форумі ви можете випендрюватись своєю канадскістю, а там і рота боітесь відкрити, щоб часом не сказати чогось контроверсійного.

 

Ні...
Основне...це ставлення держави до людини,як до людини...
В Варшаві в ЦЗД,в клініці метаболічних порушень я надивився на людей з різними бідами...але немає тої приреченості в очах,почуття безнадії,що є в очах кожного,хтомає проблеми зі здоров’ям і мав справу з нашою медициною...
Це лише один з аспектів...
Але основні теги...
Приреченість..незахищеність...безнадія...

 

Не судіть всіх по собі.
Ви читаєте книжки , а я це бачу в повсякденному житті....
Емоцій в мене не має.Пишу , що думаю і говорю що думаю.Свої згодження чи не згодження з опонентом при розмові я висловлюю одинаково.І мені абосолютно байдуже хто він є.Якщо ви боїтея , то це не означає що всі інші мають бути такі самі.
Філософськими роздумами я не займаюся , але навіть не озброєм оком видно що вам в силу якихось причин не склалося життя , і що би якось оправдати потрачений час ви починаєте "розтирати соплі".
Це як в армії - може вся рота йти не в ногу , а один солдат в ногу?..

 

Власне, суджу не по собі. Маю багато виборів і не ставлю себе в ситуацію, коли обставини керують людиною. Можу жити у Канаді, а можу і в Украіні чи ще якій-небудь іншій краіні. А що можете ви? В сотий раз переконувати себе про правильність зробленого вибору, щоб часом не забути. Пишу не про філософські роздуми, а про дослідження, проведені у різних краінах на тему еміграціі. Пишу про загальні речі, не переходячи на особистості (крім вашого випадку). Те, що робите ви, у психологіі називається дуже просто - психологічний захист проекція, коли оточуючим приписують те, що властиве собі. Все вірно, ви мусите захищатись, бо іншого виходу і альтернативи у вас немає. Треба захищати те, що є, навіть якщо воно і не зовсім підходить. Важко визнати перед собою, що 20 років пішли невідомо на що. Коли б ви були реалізовані, то не були б таким агресивним і ніколи так себе не поводили. Ваш психологічний стан емігранта досить типовий для більшості людей, котрі живуть за кордоном. Своє рідне вони втратили, а чуже завжди буде чужим. Але неусвідомлені внутрішні конфлікти десь треба відреаговувати. У Канаді у відкритій формі цього робити не можна - покарання неминуче. Тому і "випускаєте пар" на еміграційному форумі. Краще вже приймайте антидепресанти - Канада у минулому році зайняла перше місце у світі по кількості споживання на душу населення. Дані Канадськоі Асоціаціі психічного здоров*я.

 

Хто потребує антидепресантів? :banned:

 

пропонуєш сходити на пиво?

 

Так...
Пане психолог , ваші психологічі дослідження до мене вони не підходять.Звідки по-перше ви взяли що я є агресивний?
Все вище написане , є написане без найменшої внутрішньої злості.Агресивність існує тільки в вашій уяві.
Все що хотів і мав можливість добитися я вже добився . Нішу свою в цьому суспільстві я зайняв і нею більш-менш задоволений.

З того що ви вже в другому дописі пишете що не можна робити в Канаді , зразу видно що коло ваших знайомих і знань про цю державу є крайнє обмежене.
Сьогодні на роботі спеціально зайшов на ЛФ і перевів ваш попередній допис своєму англомовному співпрацівнику-колєзі.
Відповідь була коротка - "go back where you came from"і дальше пересипані матюки.
...а потім на обіді почалася розмова (абстрактна) що приїзжають тут всякі з різних підозріло-сумнівних держав(мягко сказано , там були матюкові епітети) користуються різними соціальними благами цієї держави , а потім нарікають , або більше того - стріляють в спину канадським солдатам, як це було в Сомалі , або в Афганістані.
І ці всі (блага) за рахунок платників податків.Які з кожним роком стають більшими(податки) От це і обурює.І тому така реакція.Яk в цій приказці - про пригріту змію на шиї. По статистіці отримувачі велферу ,різного соціального житла є в великій більшості емігранти.
.... а не через це що ви вище написали- захищати , не захищати свій вибір.Вибору я не маю.

Чи я би міг жити в Україні? - Не знаю.Думаю якщо би не треба було ходити на роботу , то би міг , або з часом привик.Робочих відносин на Україні я не знаю.
Робочий стаж в мене на Україні - 3 місяці студ.будзагону в знаменитому місті Обухов , звідки є Чітатєль Обкома + армія (не знаю чи вона до стажу рахується).І це все.Я навіть інститут там не докінчив , доучувався вже тут.
Нічого матеріального за життя в Україні свого я не здобув.Все чим користувався належало моїм батькам.
Формування моєї особистості і здобуття матеріальних благ вже відбувалося тут. Так що порівнювати я теж не має з чим.

Образити вас я не хотів.Але якщо образив , то - перепрошую.
Бажаю успіху в ваших подальших дослідах.І не робіть огульних висновків.
Реакція на ту саму річ може бути така сама , але з різних причин.

 

Всігда!

 

Адміну не варто особливо хвилюватись. Думаю, наша дискусія цікава для учасників форуму, тема нова і практично не освоєна.
Я теж вибачаюсь за різкість, яка була викликана вашими словами.
Наш обмін думками переконав мене у необхідності описати феномен "баняка" - украінського емігранта у Канаді, який втратив зв*язок з сучасною украінською культурою, канадську не освоів (як і більшість емігрантів першого покоління) і став частиною специфічноі украінськоі емігрантськоі субкультури. Це, між іншим, доля не тільки украінських емігрантів. Про цей феномен пишуть і польські спеціалісти. Чим він характерний? Людина у плані культури залишається жити у часі, з якого вона покинула свою краіну. Цей стан зберігається, капсулюється і культивується. По суті за кордоном рідна культура стає мертвою, вона не розвивається. Це можна чудово відчути на контрасті при контакті з культурою емігрантів відразу після приізду . Таке враження, що по часу ти потрапив у світ п*ятидесяти чи сторічноі давнини. Людина переживає подвійний культурний шок. Перший від контакту з новою культурою, а другий від контакту з украінською емігрантською субкультурою. Характерною є мова представників цієі субкультури, яка складається з мішанки украінських, польських і перекручених англійських слів.
Що цікаво, третя хвиля украінськоі еміграціі у Канаду, яка сама поділена на бандерівців та мельниківців (мають своі газети, культурні заходи і не контактують між собою), не сприймають представників четвертоі хвилі, яка умовно розпочалась з 80-х років. За основу укранськоі культури "баняки" визнають свою субкультуру. Наприклад, сучасну украінську мову вони вважають мовою "радянщини". Цікаво за що тоді вважати іх польсько-украінсько-ломаноанглійський суржик? Слід відмітити упереджено негативне ставлення "баняків" до сучасноі Украіни. У друкованих виданнях прослідковується тенденція підбору негативноі інформаціі про життя в нинішній Украіні. Там ніколи не напишуть про цілорічний критий аквапарк у Львові (такий у Торонто невідомо коли буде), але неодмінно знайдуть купу негативу. Усе направлене на досягнення єдиноі цілі - переконати читача про жахливе життя в Украіні. Основне гасло - "Ми живемо в Канаді, тому що на Украіні жити неможливо". Це теж один з елементів психологічного захисту. Мало б звучати "Ми живемо у Канаді, тому що нам тут добре". Сміх викликають заяви деяких "баняків" на кшталт "Ми поідемо в Украіну вчити украінців робити бИзнеси" (через И). Для інформаціі, один з поодиноких успішних бізнесменів у Канаді, засновник фірми МІСТ пан Кисіль вже багато років позичає гроші у Канаді і веде бИзнеси в Украіні.
На Вашому місці я б не поспішав робити висновки про чиісь знання. Судячи з аргументаціі, Ваші знання про Канаду обмежуються побутовим рівнем. Коли б Ви читали місцеві газети і дивились телебачення, то були б краще поінформовані про недоліки, про які газети пишуть досить багато. До речі. це один з прикладів ідеалізаціі Канади, коли газети пишуть про недоліки, а емігрант не хоче цього бачити і визнавати. Хоча б кількість судових процесів за необережне слово, випадковий дотик чи погляд. Наприклад, у Канаді не прийнято пропускати у дверях першою жінку. Дружина одного разу отримала дверима по голові, а моі намагання пропустити першою канадську унісекс-жінку (слово дама у цій краіні недоречне) закінчились бурхливою образою (є свідки). Повезло, що заяви про секшуал харрасмент не було.
Ваш аргумент про англомовного співпрацівника-колегу може вразити хіба що людину, яка не знає Канади. От матюки це якраз досить характерно для мови середньостатистичного канадця. Факами рясніє кожне друге-третє слово у реченні. Рекція Вашого фак-гая теж досить типова для канадця. Середньостатистичний канадець має мінімум знань, культурно обмежений (запитайте у нього, хто такий Джек Лондон), далі Мексики чи Куби не був, але вважає свою краіну найкращою у світі. Після США. Радянська пропаганда відпочиває. Як сказала одна вчителька польського походження, канадський спосіб життя - це working, eating, sleeping. Я б ще добавив fuc..ng. Канада займає перше місце у світі по свінг-клубам і шлюбам геів та лесбіянок. Одностатева пара навіть може знайти жінку-донора, запліднити у клініці, народити і усиновити дитину. Для опису середньостатистичного канадця навіть є сталий вираз - "Джо сікс пек", тобто людина, яка після роботи бере упаковку пива і дивиться телевізор. Типовий спосіб проведення вільного часу.
Чи можна порівнювати ринок праці двох краін? І так і ні. Звичайно, Канада у фінансовому, економічному та інформаційному плані значно випереджає Украіну. Університетські знання по бізнесу, економічним та соціальним наукам кращі у Канаді. По прикладним - в Украіні. Шкільні знання однозначно кращі в Украіні. По формуванню тупоі, обмеженоі, самовпевненоі особистості перед веде Канада. Канадські шкільні програми у нас підійшли б хіба що для шкіл з розумово-відсталими дітьми. Важливо не знецінювати своє і не ідеалізовувати чуже. Не всі канадські спеціалісти зможуть працювати в Украіні. Для мене показовим був випадок з одним канадським ріелтером украінського походження. Маючи у послужному освітньому списку тільки курси (у Канаді досвід роботи може заміняти освіту), він захотів працювати у Києві на ріелтерську фірму і був надзвичайно ображений, коли йому відмовили по причині відсутності вищоі освіти. Якщо врахувати, що пан Зварич, не отримавши навіть диплому бакалавра (який же низький рівень треба мати), працював в Украіні міністром юстиціі, то випадок з ріелтером видається досить дивним.
Патрік, пишу не для Вас, а для учасників форуму. Тому прошу писати на загальні теми, щоб було цікаво читати.