Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

мене не пробиває...коли шось хочиться сказати то тре до 10 по рахувати...і все... бажання проходить, все обговорено...все пережито...і добре.

 

Ліля, хочу вас підтримати. У вас на диво реальне сприйняття Канади і своєі рідноі краіни (рідко таке зустрічається). У випадку еміграціі людина не часто в стані відстоювати своі цінності і витримати тиск більшості - прийміть мою повагу.
Відносно ваших відчуттів - вони абсолютно нормальні і вкладаються в рамки так званого культурного шоку, який налічує 5 фаз. Дуже правильно робите, що говорите про своі відчуття, а не ховаєтесь від проблем, як роблять більшість емігрантів. На думку психологів, на адаптацію потрібно мінімум 5 років, а для багатьох людей і цього сроку замало. Мають значення вік, професія, знання мови, прив*язка до рідноі культури і т.д
Адаптація має матеріальну, культурну та психологічну складову. Матеріальну сторону з часом освоюють майже всі емігранти (дохід, зарплата, машина і т.д.). Між іншим, потенційні емігранти з Украіни мають на увазі саме матеріальну сторону еміграціі. З культурною - вже купа проблем. Сюди входить рівень мови, норми та звичаі новоі культури, розуміння та прийняття нового менталітету. Ну дуже вже відрізняється украінські та північноамериканські культура та менталітет. Чи зможуть вони стати вашими? Навряд. Дітей, що були привезені у молодшому віці - скоріше так, якщо не розщеплати іх між двома культурами. Рахується, що повністю асимільовується вже третє покоління емігрантів. І нарешті остання складова, психологічна. Вона включає в себе хороше психо-фізичне та емоційне самопочуття, відчуття особистоі безпеки та реалізованості. Найбільша проблема криється саме тут. Якщо дивитись по Торонто (привіт Оттаві!), то є багато психологічно не адаптованих людей, які прожили тут не один десяток років.
При поверненні додому емігранти переживають зворотній культурний шок, який теж складається з кількох фаз. Повернення з еміграціі може виявитись ще тяжчим, ніж виізд.
Украінські емігранти переживають ті ж самі психологічні стани, що і решта переселенців - китайців, індусів, поляків і т.д.
Еміграція - надзвичайно складне для людини переживання і, як показали дослідження, практично ніхто з потенційних емігрантів не уявляє, що його чекає за кордоном.
Через кілька місяців в Украіні вийде книга на тему еміграціі. Маю надію, що цікава.

 

Ви емігрант? Не з Торонто часом?

Тут згоджуся частково.
Бо китайці емігранти в першому поколінні вже аж дуже "китайські" , особливо старші.А покоління народжене в Канаді вже стає дуже канадійське.Багато з них мандарину/кантонізу не знає.
Індусам легше бо ті приїзжають з англійською мовою.
А поляки такі самі як українці.Хто привикає скоріше , хто пізніше , а хто ніколи.

 

Поки-що в Торонто, але просто вмираю за Львовом. Після приізду мабуть землю буду цілувати біля "Світу кави".

 

Дурниці. Це з часом проходить. Не Ви перший....
А якщо заскучили за смаком "справжньої кави" , то закажіть собі в Старбаксі double espresso.
Або підіть на St.Clare в італійське кафе і там випийте кави...
А я за Торонто заскучив.За Бічес(район) , за джазом фестивалем...

 

Хм...може офтоп...але буває,коли на всій Землі тобі немає місця...
І нікуди від того не дітися..все в тобі...
можна до одуріння...працювати...розважатися...кинутись..як кажуть росіяни "во все тяжкие"...
Нічого не дасть...коли на душі пустка...
Кожен одинокий...в цьому світі...тільки дехто цього не усвідомлює...дехто намагається втекти...але від себе не втечеш...і душу в еміграцію не відправиш...
Так... Батьківщина гріє..але все ж це міраж..міраж...
Згадалося...

Це моя,оголошена мною священна війна
А у ній не здаються без бою
Це,коли Батьківщина тобі чужина
Це той час,коли зраджує тінь за тобою..
Там,де тонко..від відчаю рвуться серця
І міста вибухають на спалених мапах
Де міняються дати кінця..без кінця...
А Христові доводиться в хатах іконами плакать...
От так і живемо,з калиною і тереном
Слабких ми не любимо..сильних ми не терпимо...
З калиною і тереном так і живемо.
Це моя,оголошена мною священна війна
Хто в ній ворог,хто друг - не приходиш до тями
Коли люблять усі..а рятує одна,
А дороги до правди стають манівцями
Отак і живемо..з калиною і тереном
Сильних ми не любимо,а слабких не терпимо
З калиною і тереном,так і живемо...

Олександр Смик

 

На жаль, не проходить. А більшість просто витісняє у підсвідомість і воно звідти гризе. Ви хороше слово примінили - звикає. Не адаптовується, а звикає, ніби до повинності якоісь. Це доля першого покоління емігрантів.
Справа ж не в самій каві, а в атмосфері.

 

А скільки Ви часу в еміграції?
Я ... на другий рік буде 20.

 

Це добре чи .....

 

Добродію!
ЛР ранувато до емігрантів записувати.

 

Чи добре?....Мені дуже добре. Я інакшого життя і не знаю.
Раніше снився мені сон , що я приїхав в Україну і не можу виїхати...То аж пробуджувався в холодному поті.

 

Віднесемо іі до мігрантів. Справа не у назві, а в тому, що людина тривалий час контактує з іншою культурою. І адекватно описує своі відчуття. Не сліпо ідеалізує Канаду, як більшість, а підходить тверезо.

 

Все пізнається в порівнянні....

 

Порівняння - річ індивідуально-суб*єктивна. Кожна людина підсвідомо захищає свій вибір і відповідно до цього підбирає аргументи. Я б оцінював рівнем псхологічного стану, як писав вище.

Якщо вам в Англіі добре, то все в порядку. 20 років тому Украіна дійсно була іншою, аж згадати страшно.
Відносно вашого сну - так працює витіснена у підсвідомість проблема. Не так просто забути свою краіну, навіть коли хочеться.

 

Згідний.А психологічний стан? - Це на скільки Вам затишно, другими (простішими) словами.
Слово "затишно" має широкий діапазон.Це і матеріальна сторона , це бачення свого майбутнього , майбутнього своєї родини , коло спілкування, робота
Робота- на скільки вона задовільняє ваші матеріальні і духовні потреби.

 

А що поганого в англійській ментальності?..Мені з ними дуже добре працюється.Вони чесні , справеливо оцінюють твої можливості недивлячись на національність , не лізуть з дурними запитаннями в душу.Не навязують дружбу.Люди слова.Стримані в емоціях....
Мені це все підходить.
А що до України яка вона є , то я знаю.Бо часто там буваю.І на дpугий місяць теж буду в Львові....

 

Все дуже індивідуально, варіантів море. Залежить від статусу, роботи, заробітку, прив*язки до рідноі культури і т.д. вдома і положення, яке отримане за кордоном. Наприклад, людина не мала вдома роботи і поіхала за кордон. Матеріально вона у виграші, а от в культурному і психологічному плані вже не так все просто. Про культурний шок цілі книжки написані.
Patrick, вибачайте, у мене 3 ночі, засинаю. Не пропадайте. Удачі вам.

 

А в мене тільки 1ша...
Вам також.
Дуже мало (майже ніхто) повертається з еміграції додому.
....скиглять, вздихають , ходять в вишиванках , співають пісні...Але назад не їдуть.
Хіба одиниці , кому життя тут не склалося.
Зсилаючись на нестерпну настальгію.

 

Справа не в оцінках добре-погано, а в різниці культур та менталітетів. Не кожна людина може іх прийняти. З перечисленого вами "Не навязують дружбу" та "Стримані в емоціях" украінцям не дуже підходить. Є цілі дослідженяя, наприклад. по шкалі індивідуалізм-колективізм. Британці - індивідуалісти, украінці - колективісти. З відповідними наслідками. Якщо хочете жити в іншій культурі, мусите прийняти іі норми. Якщо це не йде в розріз з вашою системою норм та цінностей. Все дуже індивідуально. В чомусь виграєте, а в чомусь втратите. І в украінській і в британській ментальності є своі плюси і мінуси.