Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Пояснюю. Якщо дехто не зрозумів з моїх дописів або просто не дочитався...
Я радикальний націоналіст в переконаннях, і галицький сепаратист. Це по-перше. І не треба плутати два різні поняття: націоналізм і реальний, тверезий погляд на ситуацію в державі. Це по-друге. Люблю цю землю, свою малу Батьківщину, моє королівське Місто і поважаю мій народ. Але Україна, виключно як інституція "країна, держава", не думаю що викликає в мене якісь теплі почуття. І 16 років Руїни і провалу на всіх фронтах це лише підтверджують.
Внаслідок своєї кількарічної профдіяльності, а також того, що найближча родина дуже непогано дає собі раду у Львові - надивився багато, і знаю немало "підноготної"... Це, як хочете, може бути по-третє. І якщо, наприклад, dimalozz виставляє знимку "Хаммер біля "Опери", то я можу сказати чий то хаммер і біля чиєї "Опери", якщо не зараз, то через кілька хвилин... І як читаєш нераз в газеті, що якийсь раєць, бідачка, має одні жигулі, і то тещині, і взагалі - пристрастний слуга народу... а я знаю, що він ото гостювати приїжджав, і ходили ми йому по автосалонах чергову забавку вибирати, беушну, тисяч на 80 євриків, і як він з розмахом смітить грошима... Наші небожителі, кожен другий, як не дипломпаспорт в кишені має, то громадянство Канади, Америки, Папуа-Нова Гвінея... і в любий момент знімається - годинку на збори, і не обов"язково чартером... І багатьом важко взагалі збагнути, як і в яких різноманітних позах мають наш народ... куда там камасутрі...
То при чому тут націоналізм???!!!

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

А мене не те цікавило, про що ви написали, а те, що ви мене переконували, що нема чого хотіти вертатися додому. Чи то були не ви?

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Хм... А це питання?

От я і дав відповідь...

Ну де ж тут переконування...

Я взагалі до smeet звертався... Якби хтів вас переконувати, то написав би приблизно так:
"Ну Ліля, ну подумайте ще раз, ну нашо воно вам здалося?! Та порівняйте "там" і "тут", та подивіться довкола... І взагалі, як останній аргумент: синочок виріс і вже скоро піде до школи в тому суспільстві... чи схвалить він колись ваш вибір?!"
Але ж я так не написав, нє?!

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Ну, якби він тут народився, то я би ще думала. Я не з тих українців, що приїжджають і чим пошвидше стараються асимілюватися. Вчила я дітей у школі українській якийсь час. То деякі мами з дітьми говорили українською лише тоді, коли я на них дивилася. Мені з того смішно, бо вони самі себе дурять. Мій малий вже знає, що українською краще. Коштувало то праці, але дитина тепер постійно про все розпитує, як то буде українською. І з чужими нарешті українською говорить. Навіть англомовним іноді українською каже "дякую" чи "перепрошую", якщо десь на людях щось йому кажу зробити.
Він є громадянином України, як і я. Відповідно, там і буде жити. Просто матиме хороший англійський акцент та додаткову перспективу завдяки цьому. Я вже зараз планую, як зберегти англійську після повернення. А до школи він вже другий рік ходить. Не можу сказати, що мені дуже подобається. Та і він зі школи агресивний приходить. Тільки ще не вміє розказати, що йому не подобається.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Писал я уже где-то про это. Дом там, где семья, работа и жильё.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Ну, тоді питання інше.
Якщо відомо, що мій чоловік дозволу на роботу не матиме. Перспектив зі своєю професією має мало. У Львові натомість може продовжити викладати університеті. Якось вже була ситуація, коли він не мав роботи і сидів у страшній депресії 3 місяці. Бачити його знову таким після закінчення докторату? Нізащо.
Так що мій дім там, де моя сім'я добре почувається, а не там, де нібито легше.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Це мені нагадує мене в останні тижні перед виїздом до Канади.
Я тоді казала всім на два роки, а серце дерлося, бо знала, що кажу неправду, що планували з чоловіком інакше, аби робити все можливе, щоб він закінчив та захистився, не виїжджаючи звідси. Але я й себе переконувала, що то не буде довго...
Пам'ятаю, як їздила маршрутками і намагалася запам'ятати мало не кожну тріщинку на будинках. І думала, як же я люблю це понищене занедбане місто, як же я не хочу його залишати...
Нірванко, тримайтеся. Польща набагато ближче і це повинно вас урятувати від депресії та ностальгії. Мене найбільше вбиває саме відстань... А вам буде майже під боком. Та й поляки дуже привітні люди.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

(тільки що побачив) Ого! 9 років!
В мене найбільше було 6 років.
Коли літак (з Франкфурту)торкнувся колесами Львівської землі , в очі попала панорама некошеної трави і потрісканого асфальту аеропорту.Потім була якась непотрібна метушня , чекання автобуса , забирання речей і МИТНИЦЯ(це вартує окремої теми).
В перші години перебування в Львові разили перекошені вже не привичні силуети Жигулів , вузькі дороги , ця сама непокошена трава обабіч дороги.
Кілька Нових Пасатів і Лексусів , які попалися по дорозі і на які в Канаді не звертається уваги, в Львові виглядали нагло і визиваючи.Дуже разили смітники на видномі місці і бездомні собаки, які рилися в них.
Будинок батьків (на бічній Зеленій) ,де я народився і виріс разив облупленою штукатуркою і тяжкими залізними вхідними дверима з кодовим(на той час поломаним) замком.Дерева в дворі виросли , сусіди постаріли , деревяні сходи так само скрипіли , як колись.Квартира батьків , яка колись мені виглядала великою , тепер ніби зменшилася.
Коли приїхав то нікому не казав (з моїх колеґів).
Перший день нікому не дзвонячи з самого ранку пішов прогулятися Львовом.Приємні спогади навівали то та то інша вулиця.
А потім перший дзвінок до ліпшого колєґи.І пішло , і поїхало....!За два дні , таке враження , що я нікуда не відїзжав.Нічого вже не разило , все вже було привичне, лише бездомні тварини.Аж серце розривалося , дивитися не міг.
Дуже не хотілося їхати назад в вилизану і чисту Канаду.
Потім я приїзжав частіше.Було таке , що 2 рази на рік.Раз приїхав до Львова на три дні(вирвався з Німеччини з відрядження на вихідні), то мій однокласник , який був випивший , коли мене побачив.То коли проспався і протрезвів дзвонив до моєї мами , чи це була правда , чи мариво.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

С нашим "уходом" наша миссия на земле не заканчивается. С нами сейчас наши дети ... внуки. Потом будут правнуки ... праправнуки...
Что будет через 200 лет для многих имеет властный смысл, не меньший, чем жизнь сейчас. Потому что есть ностальгия и по жизни потомков, и по прошлому предков. Прошлое, настоящее и ... будущее вселяют тревогу за потомков... И задаешься целью сделать их как можно лучше готовыми ...
Наше отношение к прошлому в настоящем в том, чтобы достойно нести "свой крест" по отношению к уже ушедшим и уходящим сейчас предкам ... Быть примером для потомков ...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Совершенно согласен с этим. Вопрос состоит в том, что в современном открытом мире (в который, к счастью всё больше и больше входит Украина) нет более полной советской устойчивости, но нет боле и замкнутости. Пожалуйста, весь мир перед тобой, езжай куда хочешь. Но своя ниша должна ещё найтись. И вот тут факторов уже несметное количество. Смог устроиться в своей стране или за рубежом (а тут и язык, и чужая культура, визы, соседи, местный расизм, бытовуха, наличие работы и т.д. и т.п.) или нет. Смог нормально зарабатывать для обеспечения привычного уровня жизни или нет.. Дети.. Партнёры по жизни.. Родители.. Очень большое количество факторов. К тому же, люди постоянно перемещаются с места на место (лично у меня скорость перемещений была обратна пропорциональна воzрасту) в поисках работы или профессиональном росте и оседают где-то годам к 35-40. Если оседают.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Дякую, Лілю! Я вже починаю миритись з долею, хоча далеко в душі ще мрію тут залишитись.. Щоразу, коли починаю розквашуватись, шукаю 1000 і одну хорошу річ, яка там є.. Зараз намагаюсь залагодити всі справи, які тут незакінчені, щоб поїхати без "хвостів". Так що доводиться бігати-метушитись і вже нема часу оплакувати себе. Треба бути сильним, бо слабкими життя крутить, як хоче.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

А я 10... i не знаю коли зможу поїхати.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Не журись... Я також он вже 7 років не буля і також невідомо коли то станеться. Може ви як розберетесь з ремонтом зможете вирватись, або хоча б ти з лялею.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Так я хочу щоб i вiн поїхав. Його тоже треба родинi показати i лялю. Менi цiкаво йому показати де я жила, де тi всi iсторiї що я йому розказую стались, де я виросла, дачу свою (по можливостi).
Ну, на один бiлет в мене вже є. IRS вiддали менi кавалок грошей, я їх вiдкладу. I на другий бiлет тоже найдеться, якось. Весною точно не поїду, але буду мрiяти про лiтню чи осiнню поїздку. Там i лялька буде бiльша, буде легше Дай Боже!

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Нірванка, та не переживайте так, скільки там тої Польщі... Ромко правильно каже - там от, за городами... на вихідні до Львова їздити можна...

"Куріца нє птіца, Польша нє заґраніца..."

Я як додому їду, наприклад, то до Кракова доїжджаю - і таке відчуття, шо вже дома... ціла дурниця до Львова... Якби не митниці, то була б взагалі ляпота.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Легко сказати.. Квиток зараз 200 грн, для мене це накладно . Боюся, що буду приїжджати рідко..
Але дякую за підтримку і за розуміння! Бо більшість кажуть мені тільки "та це ж класно!! Будеш там жити добре, заробляти багато"..

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

То це приблизно 30€ квиток, так?!
:D
Не гнівайтесь, але то просто сміхота... Он заокеанської діаспори запитайтесь, скільки вони платять...

Ну і нарешті, час пройде трошки - машиною їздити будете... так дешевше буде, на вас двох, плюс бебік...

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Добре Вам, що смієтесь з такої ціни. А для мене наразі поїздка туди й назад - це 1/4 зарплати.. Тобто якщо кожних вихідних їздити, то нема що їсти, де жити і у що вдягнутись :D
А там взагалі не знаю чи буде робота.. Хоча наразі є шанс

До речі, бейбіка там не буде. Не хочу, щоб дитина там росла, вчилась.. Хоча хто його знає, яко воно буде..

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Мені треба буде лише за себе заплатити понад тисячу долярів. І то добряче понад. І ще за малого 80% ціни.

Додано через 1 хвилину

І я так кажу.
Другого - хіба у Львові. А той, що вже є, буде змушений втягнутися у школі. Маю надію, швидко втягнеться.

 

Відповідь: ...просто мені сьогодні гірше всіх... (с) lulu

Я он сьогодні як їхала автобусом думала, ну як би то бабцю пошвидше на пенсію відправити, щоб вона собі могла поїхати трохи до Львова і діток з собою взяти аби вони мову підтягнули.

Додано через 1 хвилину

Вони як за садочок викладуть на місяць дві і пів тисячі дольців, то про Україну залишається лише мріяти і розглядати пуперові фотки.