Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Не була в Кракові... Все мрію... І про Прагу теж. Ось малий трошки підросте, то спочатку до Львова, а потім вже можна і по мріям...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

пісеньки в стилі львівське ретро

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Щось у мене звуку нема.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

викиньте той компак, звук є.

Додано через 39 секунд

класно.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Може, то навпаки на компак перейти, бо зараз на стаці. :p

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

шо таке стаця?

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Шановна пані Лілія,випадково зайшов на початок цього форуму,і прочитав про Вашу ностальгію.Я був шокований.Невже там так погано?Я багато працював в Україні над змінами,приймав активну участь в політичних партіях демократичного спрямування і зараз приймаю,але мені здається,що при моєму житті в Україні ще порядку і доброго життя не буде.Сумніваюся,що і мої діти його застануть.Сьогодні говорив з чоловіком,який разом з дружиною пропрацював в США 7 років.Але приїхав на весілля до дочки.Тепер дуже шкодує,що вернувся,каже що попасти туди дуже важко,а їхав би хоч зараз.
Я його розумію,чоловік який вже прожив життя,йому під 50 нема роботи,нема стабільності,діти в принципі вже мають свої сім"ї,а він з дружиною не має того,що мав би мати в стільки років в стабільній державі,хоча збудував дім,виростивдвох синів і дочку,вони при роботі.Але нема матеріальної незалежності.
Можливо вам легше,діти ще малі,чоловік про матеріальне благополуччя дбає і має можливість це робити,а Ви можете і поностальгувати.
Так от я зневірився в тому,що в нас на Україні колись наступить щасливе життя,як би ми не старались.Діло в тому що народ наш безхребетний,занадто терпеливий,от і терпить на роботі начальнику хаму,мерові хапузі,депутатам корупціонерам і президентам(діти яких купують самі дорогі будинки в Європі)-невже заробили чесною працею?І ніяка прокуратура цим не зацікавиться.Так от моя думка тепер така,я дуже шкодую що коли був молодший і діти були менші не втік у світ за очі(в Канаду США Австралію Ірландію а там би потроху ностальгував.)У місті в якому я зараз живу відсотків 15-20 людей емігрували в США.Важко було спочатку,але зі всіх вернулися 1-2 сім"ї.Інші залишилися.Навіть затяті комуністи,що інакше як імперіалістами американців не називали.А тепер приїжджають в гості і їдуть назад,бо кажуть що в нас дуже дороге життя,якби в США булв такий дорогий бензин,і продукти при такій малій зарплаті то там би давно зробили революцію.А ми терпимо.Мені вже надоїло.Я за все життя ні разу не був на курорті чи в санаторії,я не можу собі позволити поїхати відпочити закордон хоч би на тиждень.Це при тому що я в своїй галузі маю вищу категорію і стаж нівроку.Я не кажу що зовсім нічого не заробляю.Я маю можливість смачно поїсти,я маю старенького "Жигуля",я доучую сина в платному вузі(на державний не вистачило грошей),дочка вчиться на державному(!!!!).Але це і все.Вище скочити не можу.Хоча спеціалістом у своїй галузі рахуюсь непоганим.Але не дають нам жити краще ті котрі купують в Лондоні будинки самі дорогі в світі,діти котрих вчаться в приватних школах і т.д.
Так що в нас на Укераїні своя ностальгія,ностальгія за людським життям,бо "скотське" надоїло.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Думаю нічого нового не почутеєте, Ліля вже нераз відповідала на подібні питання...
Я сам її вцьому абсолютно не розумію, і дуже хотів би прослідкувати Ліліну історію ще на протязі кількох наступних років... Зуб даю - повернеться, а потім за деякий час почнеться знову ностальгія, але вже в діаметрально протилежному напрямку...
А вам респект за тверезе, розсудливе, реалістичне мислення... це моя незмінна позиція з початку 90х - гідного життя в Україні ще для внуків не буде, не то шо для дітей... за 16 років ми спромоглися розбудувати хіба що Конче Заспу...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Мені легше?? Це жарт?
Мій чоловік не має права на роботу в Канаді, бо він international student. Я собі чудово давала раду в Україні. І вернуся, то й далі буду давати. Просто є те, за чим женуться ті, кому тут добре, а за чим я не женуся, тому мені тут зле.
Плюси є, але жити все життя в цьому суспільстві не хочу. Кількох років досвіду цілком вистачить.

Додано через 3 хвилини

Самойловичу, вже купу разів прикушувала язика, але цього разу таки запитаю, де ж ваш націоналізм?
ОТ ХОЧУ я жити в Україні, от не женуся я за матеріальним.
Розмовляли з coolzack'ом. Думаю, він відчув, що я не дуже рвуся тут закорінюватися й осідати.
Просто саме життя в Канаді дало мені купу негативу, відібрало цінні мені речі, дуже цінні...
А гроші - це річ минуча. Якщо я завтра помру, то краще щасливою, ніж багатою.

Мене тішить те, що я маю досвід життя на цьому континенті. Дозволило побачити, наскільки обмеженими в своєму матеріялізмі є українці. Я вірю в свої можливості, і вважаю, що якщо я народилася там, де я народилася, то на те була Божа Воля.
Характер у мене такий: я не втікаю від труднощів на легший шлях, я люблю бавитися з вогнем і шукаю труднощів, аби з ними боротися.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Розкажіть і нам,можливо ми поміняємо точку зору.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Даруйте, не потрафлю перечитати гілку...
Мої "5 коп."
Лиш там добро, де нас нема. (с)
І завжди "nie ma jak w domu!"
Повторю: жив 15 років у Москві. незле жив. легально, з постійною пропискою. А повернувся в Україну - виграв, не втратив.
І дружина, як повернулася з ситої Польщі (полишивши "бізнес"), готова була цілувати ЦЮ землю.
Кажуть, що українці - найневдоволеніша нація.
Чи то я - не українець?

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Я теж хочу жити в Україні,я тут і живу,і мене болить,коли великовікова дитина-син Януковича,який ще нічого в своєму житті не зробив,сидить в Європарламенті і представляє в ньому Україну, а мій син,який по віку приблизно такий самий(я маю на увазі і заслуги перед державою Україна)вчиться на п"ятому курсі інституту,і снідає а потім вечеряє,бо за п"ять років не міг собі позволити піти в столову пообідати-дорого.Готує сам,що зварить з переданих з дому продуктів те і їсть.Із батьківської зарплатні-800+500грн йому перепадає 450 грн на місяць-це максимум,що ми можемо позволити.
Я не більшовик-революціонер,але мене це вже дістало.Я тоже за те що духовне вище матеріального,але коли приїжджає дитина з навчання і може сховатися за віник-бере злість.І ще бере злість не за те що хтось багатший-ні.Просто за те що ці зверх доходи людей,які сьогодні конкурують з Білом Гейтсом,ще вчора були випускниками тих самих радянських вузів,з одинаковими стартовими можливостями.Просто вони плюнули на совість,на Бога,і на все святе і розпочали гарбати один перед другим.А тепер хваляться один перед другим хто і де купить дорожчий будинок.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Ну, це одним словом можна охарактеризувати. Це не біль, прошу пана, це заздрість.

Додано через 2 хвилини

Про що розказувати? Про плюси? Я вже про них на цій гілці писала. І про мінуси. Ця країна хороша тим, що тут можна чогось навчитися, здобути досвід певний. Але лишатися тут жити... Може, для когось це мрія його життя. Для мене ні.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Я не вважаю,що це заздрість.
В мене такі мажори викликають одне почуття - не-на-висть.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Ну, мені виглядає на заздрість.

Таке щось теж честі не робить.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Знаєте, а мені (ттт) інакше в Україні склалося: не маю "зарплатні", але нині цілісінький день на Форумі. Нє! звичайно щось я зробив. там капнуло, тут 10-ка.
Але, повернувшись в Україну, прийняв постулат: "пташка не оре і не сіє, а щодня дзьобає".
Нема "кокосів". Але і відчуття невдоволеності немає (приходить - жену).
Роблю свою справу, виховую своїх дітей, у власній хаті, у рідному місті, у рідній державі.
Що ще треба для щастя?
Злодії були, є і будуть. Чи мусимо тим засмучуватися?
Працювати! і відчувати, ловити ці миті щастя.

Нє?

Додано через 2 хвилини

Ромко! "все знаю, все розумію", і ... не погоджуюсь.
Не можна жити ненавистю. Вона зжере, як ракова пухлина.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Пока молодой - чего ж по миру и не поездить, если профессия есть, конечно. Людей посмотреть, себя показать. А после 30 начать задумываться - где гнездо свить. В конечном счёте - дом там, где твоя семья, привычный быт и заработок. Повторюсь за Левандивкой - Нет?

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Ви вже,як Степанич...
Можна.
До них - можна.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Як жаль,що Ви мене не зрозуміли,ні не завидую я нікому абсолютно.Та й нічому.Мені жаль що весь народ кормить декількох півнів,і мовчить.Відки в них гроші?Та з моєї і Вашої кишені,їх просто нагло крадуть,а ми мовчимо.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Християнам - ні до кого не можна.

Додано через 4 хвилини

Ну, прозвучало так дивно трохи.
За тих, що крадуть, то ще й голосуємо, не просто мовчимо...
От лиш я вважаю, що який народ, такий парламент.
Думаєте, що мені дуже легко в житті було? Батьки - вчителі. Але я за них Богові дякую, бо за пустим не ганяюся.
І все, чого я в житті досягнула, зробила власними зусиллями. А що не досягнула, то це вже через свою лінь. Ніхто мені того не відібрав. І так буде й далі.