Нюанси щодо раю та пекла

..але як розділити емоції від вразливості (чи просто - функціонування) нервової системи і пережитих потрясінь (пережитих за життя знущань, катувань "ближніми", згвалтувань, насильства, словом, у всіх формах - і страху що ними прищепився на рівні рефлексу і травми пам"яті, фільмів жахів - ну хоча це вже добровільний махохізм , пережитих хвилювань за долю коханих і близьких, страх перед 10-метровою хвилею цунамі яка перервала життєвий шлях і т.і.) і власне, душу людини що залишилася наодинці із собою.. де межа між емоціями і душею?..

 

думаєте, що душа мучитися не може?
а ніколи у сні не відчували неприємних моментів?

болю і правда там немає

може колись якщо був усвідомлений сон, то ви б могли порівняти з реальним життям, бо із сну я ніколи не міг детально витягнути що я там відчував..
а от в усвідомленому сні відчуття дуже реалістичні...точніше вони краще запамятовуються

принаймі в мене

так от якщо сильно повірити в те що бачиш перед собою монстра в сні то почнуться кошмари...
тільки після смерті тіла проснутися не получиться..

---------- Додано в 18:22 ---------- Попередній допис був написаний в 18:08 ----------

душа без емоцій це по-моєму комп'ютерна програма.. емоція це психічний стан, його повторювати за бажанням, правда може не таким точним....
тобто всі емоції які є в пам'яті залишаться з тобою...
тільки тоді будуть зовсім інші пріоритети і емоції, наприклад спиш собі спокійно, а тут ти посеред океану в холодній воді або навпаки жодного звуку....
емоції можуть стати дуже великими....

---------- Додано в 18:26 ---------- Попередній допис був написаний в 18:22 ----------

які ви вибагливі... прям на вертольоті...а пішки?

 

Ми не можемо знати як і що буде.. тільки вгадувати.
Або така версія:

Право души на вхождение в тот или иной слой пространства определяется уровнем духовно – интеллектуального развития индивида, накопленный им в течение земной жизни и – не в последнюю очередь- его готовность к смене форм существования , иначе говоря, к переходу в мир иной.
Высшие миры Космоса - ментальный и Огненный- наполнены гармоничными, высоковибрационными энергиями . В этих мирах вообще нет несовершенств, есть лишь различные ступени ещё большего духовного восхождения. Но нельзя сказать этого об астральном мире, он представляет собой несовершенный план Тонкого мира. И если высшие слои астрала похожи на высшие миры своим совершенством, то низшие слои астрала представляют собой в полном смысле слова ад - тот самый ад, о котором говорится в религиозных учениях. Откуда появился этот слой в астральном мире? Его не создали какие то природные силы, тем более Бог, в отместку человечеству. Даже наиболее близкие к земле слои астрала не были изначально адскими. Такими сделали эти сферы их обитатели- души людей, приходящие в мир иной после смерти и приносящие все свои моральные недостатки. Именно отягощенные пороками души и их вместилища - астральные тела – наполнили своей энергетикой , превратив их в подлинный ад. Низшими слои считаются не по месту их расположения в пространстве , а по качеству энергетики, наполняющей их. Существование в этих слоях ужасно, энергетика низшего астрала намного тяжелее самых темных, проклятых мест на земле. В земной жизни злодеи и грешники живут в гуще обыкновенных людей, что поневоле» разбавляет» энергетическое воздействие их аур. В Тонком же мире такого смешения нет, все его обитатели живут в строго разграниченных между собой слоях пространства. Легко себе представить какую энергетику имеет слой пространства, наполненный душами одних убийц, воров, ненавистников и прочих людей с отягощенной кармой.
Людям же достаточно высокого духовного – нравственного уровня в Тонком мире дается больше психодуховных возможностей, чем те, которые они имели на земле.

«Если бы люди только поняли , что сам переход в Тонкий мир для чистого и устремленного человека есть высшая радость, высший восторг и полное приобщение к любимому труду, то многие стремились бы достичь этого радостного и расширенного состояния через достойную жизнь на Земле.»- писала Е.И.Рерих о посмертии высоконравственных людей.
Наши сожаления об ушедших в большинстве случаев не оправданны. Сожалеть приходится скорее о самих себе, оставшихся на земле и лишенных возможности постоянного общения с любимым человеком.
В утешение людям, потерявших близких, привожу аналогию с длительным тюремным заключением двух человек в одной камере : если один выходит на свободу раньше, другому, конечно же, делается плохо и одиноко без него. Но ведь тот, по которому тоскует заключенный , оказался на свободе! А жизнь в трехмерном мире для духовной сущности представляет собой именно заключение в тесные, ограничивающей духовной возможности камере.
Так устроен человеческий ум, что неизвестность страшит его больше всего.
http://cosmosar.com/articles/499/

 

Ви колись знаходили у Біблії згадку про безсмертя душі? Чи сам вислів безсмертна душа?

 

засмучу вас - щодо існування душі зі свідомістю я теж маю сумніви ...

А на рахунок різних "пограничних" відчуттів скажу таке: людське тіло взагалі дуже загадкове, у ньому ще купа незрозумілого.

Цікава штука - є багато зареєстрованих випадків, коли людина після пересадки серця набувала рис характеру, звичок чи уподобань свого донора. Завжди вважалось, що пам'ять - це вид розумової діяльності. А виявилось, що не все так просто

 

звідки брали такі дані? Іч в тім що хміни характеру після вашкиї опреацій спрвді можливі, хоча б через стан клінічної смерті чи гіпоксії.

---------- Додано в 20:24 ---------- Попередній допис був написаний в 20:20 ----------

Як правило риси характеру донора достовірно невідомі. аот зміну поведінки реципієнта рідні можуть бачити і пояснювати її різноманітними вигадками.

 

документальний фільм по Діскавері, а потім в неті пошукала. Цікаві історії, визнані наукою

 

Визнані ДІскавері, ще значить про визнання наукою. У більшості людей які пережили клінічну смертьбули зміни характеру. Оскільки операція на серці супроводжується подібнми явищмиі є дуже травматичною для людини співставити ці два факти можна.

 

а що тоді попадає в рай?

 

може тіло без душі і свідомості? ой ні... тіло гниє і його їдять хробаки.

 

по своїй суті це практично те саме, що і я казав...

крім декількох деталей...

---------- Додано в 20:59 ---------- Попередній допис був написаний в 20:56 ----------

не бачив.... може й так....

 

духовне тіло

 

ну і для чого та іронія? ви ще не переконалися, що довести щось комусь складно?...

може просто обговорити різні варіанти.... вдруг один з них поможе потім..

---------- Додано в 21:05 ---------- Попередній допис був написаний в 21:04 ----------

тобто?..........

 

такий мені склався висновок

в НЗ чимало віршів, в яких вказується на тілесне і духовне воскресіння. Не на народження з душею, а саме на воскресіння, тобто отримання нового тіла після смерті. н-д почитайте Матвія 22:23-32

 

перейдемо у філософію)))))

 

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.
(Мк 8:35)
Ви ж напевно і самі знаєте (краще за мене, у якої питаєте) що слово "душа" в Біблії має значення життя при житті і життя після смерті.
Інакше наведене вище висловлювання буде абсурдним.

 

Хто їстиме Моє Тіло і питиме Мою Кров, матиме життя вічне.

Ясно, що мова йде не про вічність тіла, бо тілесно всі смертні.

 

Яке значення слова душа в цьому вірші?

---------- Додано в 10:01 ---------- Попередній допис був написаний в 10:00 ----------

Ви розумієте значеня майбутнього часу?

 

Думаю, тут аможе йтися або про більшу значимість душі що не вмирає перед тілом що вмирає.
"Бо хто хоче тіло свою зберегти, той погубить душу, а хто згубить тіло своє ради Мене та Євангелії, той душу збереже.
(Мк 8:35)
Але тоді не стикується з тими "її" і "його".. тобто якщо йдеться про тіло, то за ним має бути "його", а якщо "душа" - то "її"..
Бо хто хоче тіло свою зберегти, той погубить його?, а хто згубить тіло своє ради Мене та Євангелії, той його? збереже.
виходить знову абсурд.

Коли ще підлітком вперше прочитала цей вірш.. я тоді чомусь (сама не знаю чому) подумала, що це про ситуацію коли людина хоче спастися і заради цього дотримується всіх правил і догматів, але якщо навіть вона переступить ці правила через своє щире бажання комусь допомогти чи з любові до когось, втрачаючи цим самим своє спасіння - це буде більше означати для Бога.. якось так.

Тепер же я думаю, що ці слова означають ситуацію з фарисеями і тими, хто не вірив у Христа.. для них повірити що Христос - Син Божий і піти за ним означало втратити Старозавітне спасіння, пішовши за "лжепророком" чи якось так.. Отже, Христос сказав їм що якщо вони хочуть спасти свою душу (і не підуть за ним, продовжуючи вірити у що вірили до його появи) - то втратять її. А якщо ради Нього і євангелія "ризикнуть душею" - втратять її з точки зору догматиків старозавітної церкви - то тим самим спасуть її.

 

У Біблії слово Душа часто означає життя і ніколи якусь безсмертну частину людини.

---------- Додано в 10:43 ---------- Попередній допис був написаний в 10:39 ----------

Душа

Словом «душа» традиционно переводится древнееврейское слово \shin\pe\nun, н'ефэш. В Новом Завете ему соответствует греческое слово yuq'h, псюх'е. В своем изначальном смысле древнееврейский термин нефэш означает `горло' или иногда `дыхание', а в более расширенном понимании еще и `желание', `чувства', `физическую жизнь' человека и, наконец, его `личность'. Все эти значения, за исключением значения «горло», имеет и греческое слово псюхе в Новом Завете. Переводчик не должен попадать под влияние того понимания «души», которое присуще его родному языку и привычно для его носителей.

Всякий раз, переводя этот ключевой термин, нужно стараться абстрагироваться от традиционных для вашего родного языка понятий. Полезно сравнить этот термин с другими греческими словами, с помощью которых ветхозаветные авторы описывают составные части человеческого существа: s wma, с'ома - тело, s'arx, саркс - плоть, pne uma, пн'евма - дух, kard'ia, кард'иа - сердце, no us, нус - разум.

Одно из значений каждого из этих слов дублирует какое-нибудь значение, по крайней мере, еще одного термина. В частности, слово «душа» в определенном контексте пересекается со словом «дух». В данной статье мы рассмотрим четыре основных значения употребляемого новозаветными авторами слова псюхе (некоторые из них дублируют другие термины).

А. ДУША

1. Внутреннее «я» человека, его личность.

а. Внутренние устремления и желания человека

б. Чувства и эмоции

в. Личность человека во взаимоотношениях с Богом 2. Синоним личного местоимения, способ сослаться на кого-либо.

3. Личность, индивидуальность.

а. Живой человек

б. Умерший человек

4. Физическая жизнь человек