Нищий Донбасс, достижения партии регионов

какое то страсти Вы пишете, упаси бог от этого)

 

- Нууу...в общеммм.... голубых сейчас везде хватает...даже с избытком... А значит содом (сожженный, ивр.) и гоморра(затопленный, ивр.) уже не за горами...

 

- Теперь, таки отображают... Знаете, некоторые мысли и идеи имеют способность к материализации. Судя по всему, правая часть карты-таки уже...материализовалась. Но не все еще потеряно... стоит только забрать своих колдунов и упрятать подальше от людей и усё... Чары исчезнут, как в сказке...

 

- В условиях экономической и политической войны, которую московия вела против Украины?
- А про угрозу дефолта? а про газовую удавку? а про нескончаемые инфоатаки? а непрекращающееся финансирование антиукраинских демаршей?...
забыли? В таких условиях не до формирования чего-то там... Другое дело, что надо было немного популяризировать свои проблемы и обратиться к Народу за помощью... Но не было этого, а значит, вердикт один: - виновны!

 

- Да. И тут ничего не возразишь... все так. Саак - таки грузин ибо сделал для Грузии все что мог и даже галстук свой съел... Не то, что некоторые его кумовья, один из которых даже не смог заставить депутатов голосовать только за себя... а еще называл себя гарантом Конституции...Правда, он не уточнял какой... а никто и не уточнял, правда?

 

- Что, все отдал? Президентский пост? Не слышал про такое...Сидел на нем до упора...

 

- Не... Все там тоже было не просто..Ой, как непросто. Но они начали с того, что всё(почти) ворье выгнали из страны. Были визги, былл скул, а потом была ВОЙНА. Да, и по этому поводу также. Но пролилась кровь и немало... Но, ГССР оказалась с переломленным хребтом, а у нас, Как была УССР, так и осталась эта парализованная старуха корчить нам свои ужасные гримасы.
- Кравчук любил говорить, что "пишається, що в Україні кров не проллялась." Но тут все зависит от подхода...
- Не хочешь крови, значит показываешь, что слаб, раз не можешь дать адекватный ответ на вызов...., но все равно будешь бит и будет кровь, причем только твоя, ибо слабых бьют непременно, как сказал великий ВВП.
- Вывод:
- С такими, как ВВП надо быть всегда сильным и не только духом...

 

Ничего я не забыл. Однако удавки, атаки и демарши мало имеют отношения к насущным проблемам украинского общества, как-то - продажные менты, воры-чиновники, откаты, голубая п****братия и пр.
Личность, в бытность свою первым лицом государства ниасилившая даже додавить расследование собственного отравления, недостойна даже презрения. О каких "ворам - тюрми" и пр. может быть речь?
Также напомню вам, что у Саакашвили были терки с Рашей куда более серьезные и тем не менее результат на лице.

 

Мы еще далеки от того уровня, когда только и остается, что чтить Конституцию и либеральничать. Для демократии нужно готовить почву, а именно - очистить ее, как говаривал тов. Жеглов, от разных смрадных гадов. И народ мало заботит, как мы все убедились, каким способом это будет сделано, конституционным или не очень.

 

- Да, но если используешь методы дракона, то и сам становишься драконом, не так ли? И как тут быть? Пригласить дракона с другой Галактики, дабы съел наших? Так он их съест, но потом все равно за нас возьмется... кушать то хочется?

 

- Почему, мало? Очень даже много, как по моему. Вот возьмем того даишника. Ну выгнули его с работы, а партия, которая удобряется московитами, тут же берет его на свое довольствие, да еще и создает из него образ мученика, за ЭТИ деньги. Воры-чиновники. И что с ними сделать, если каждого, которого выгонят, тут же вгоняют в образ очередного мученика пострадавшего от "свидомитов"?

- Не против. А про Гонгадзе сколько он слов на ветер выбросил?

- Так, они сидели у него в пузе, как у того коня, чем не тюрьма?

 

Видимо, иначе нельзя. Убирать-то дерьмо как-то надо. А там, хошь не хошь, запачкаешься и провоняешься. Само-то оно ну никак убраться не желает.
Понимаю, сам либерал, а шо делать?

 

Весь кошмар в том, что господа большевики, в своё время, приблизительно так же рассуждали. Стоит ли наступать на одни и те же грабли?

 

Опять же, у Ющенко с присными были все, подчеркиваю, все ЗАКОННЫЕ возможности закрыть пасть всем этим вгонятелям. Что, марадону нема за шо за грати кинуть? Или кваснюку язык прищемить дверями случайно? Ах, ну да, они даже пытались. Тока шото не хватило ни пороху в пороховницах, ни шаров в шароварах. В консерватории было явно шото не так.

 

Согласен, только вот альтернатива есть ли?

 

Я вижу альтернативу лишь в просвящении. В организации самосознания народа.
Путь тернист, индивидуален, долог... но и хорошие результаты скорыми способами никогда не достигаются. Особенно в вопросах самоосознания нации.
И... нельзя построить счастье для человечества, игнорируя желания отдельных его членов. Доказано практикой.

 

ну а Вовкуна даже с работы за подобное не уволили,
это даже если не сравнивать уровень чиновника даишника и министра,та и не просто министра, а министра культуры,
в общем, каков министр, такова и укрокультура)

 

в корень смотрите, достижения Саака во внутр политике в т ч имеют место и потому, что дэ факто он не управлял АБхазией и ЮО и до 2008, т е не было 5 колонны, и проводил успешно реформы в собственно Грузии, без аффилированних территорий
укрофилам стоит подумать, инфа к размышлению

 

Просвещеие, самосознание - это все хорошо, даже прекрасно.
Но понимаете, в чем закавыка, это все даст плоды завтра, даже послезавтра или не даст вовсе.
А жить мы хотим достойно сегодня и сейчас. Жисть-то не резиновая, поди.
Не по понятиям, не по барской прихоти, ни под настроение очередного полоумного царька, а по законам и конституции, которые равны для всех как в плане прав, так и обязанностей. И если власть делает все, чтобы этого не произошло - в шеяку такую власть.

 

Таку дурню згородити. Потрібно всім наркоманам роздати наркотики, алкоголікам - по пляшці, кожному Берлузконі - по молоденькій дівчинці.
Лінивий споживач культури "рашен" до "опупіння", місяцями може з кумом за чаркою триндіть на глобальні теми, так ніколи не відкривши для себе Конфуція чи Макіавеллі.

То прочитайте хоча би ці "многа букв" нарешті та вдумайтеся в них

ВИСНОВКИ ПОПЕРЕДНЬОГО
Якщо проаналізувати все попереднє, то можна уявити криву відносних злетів та падінь життя українського народу, а також виловити причини нашої цивілізаційної відсталості. Відкинемо об'єктивні чинники, на які наш народ не міг вплинути, та зупинимося лиш на нашій недолугості. Виклик, який кинув нам Бог та історія, ми подолали десь на "трієчку з мінусом". Те, що наш народ вижив в цих жорнах історії, запишемо до достоїнств його імунної системи. Але є різниця між просто життям і творчим життям. Так ось з "творчістю" у нас на "двійку". Як були ми ліниві думати, такими й залишилися. Ми не з творців цивілізацій, а є лиш примітивними споживачами даного Богом та земними творцями з інших народів (хай простять мене наші національні винятки типу П.Прокоповича з його винаходом рамкового вулика та багато інших "білих ворон"). Ми ментально виросли в "пристосуванців" до земного життя, а не в його «будівничих». В нас за історичний процес не хватило розуму й енергії для очистки від внутрішніх та зовнішніх паразитів, хоча ми весь час плачемо про те, що вони нам заважають жити. Нам історія підсунула момент зайнятися самостійно організацією свого життя, звільнитися від зовнішніх паразитів. Але ми за століття рабства вже привикли до цього стану, скучаємо за тим паном, який придумував для нас роботу, годував, вирішував де і на кому женитися, періодично лупцював. Ми продовжуємо покірно вислуховувати хамські настанови цього зовнішнього паразита, а інколи навіть цілувати йому руки (десь 70% росіян причисляють Україну до ворожого стану, а 70% українців записують росіян в брати).
Отже, починаючи будувати свою державу, ми ні на «йоту» не змінили філософію свого життя. Ми просто перенесли всі негативи з прошлого в нове і дивуємося чому немає ніяких покращень в цьому житті. А починати потрібно в 1991 році це нове зі справжніх засуджень цього бувшого негативу, що ми не зуміли зробити. Розумний німець в 1945 році по реальному проаналізував свої помилки і не допустив навіть сліди їх в майбутнє. У них законом було заборонено навіть певні згадки про Гітлера, а у нас же пройдисвіта Лєніна зачисляють до когорти «найвидатніших українців». Подібну духовну очистку зробили чехи та поляки, а ми свої реп’яхів занесли в нову хату і дивуємося відстороненню від нас цивілізованих сусідів. І це є народ, який пробує себе зачислити до європейських. Сором і в тому, що ми по прикладу німців не визнали свої прошлі гріхи в складі імперії перед постраждалими від нас народами і не вибачились перед ними. А ми ж були поплічниками злодіянь москалів в їхньому «жандармстві», починаючи з кінця ХVІІІ століття. Українець ходив в такі ж розбійницькі походи в війську москалів, як останній «звершував подвиги» в складі війська монгольського хана. Свою європейську цивілізованість потрібно було починати хоча би з вибачень перед мад’ярами за 1956 рік і багатьма іншими народами, в відношенні яких ми теж прикладали руку методами москальського «інтернаціоналізму». Ми навіть не зуміли оцінити злочинний режим більшовиків, по сей день зберігаючи їхні пам’ятники, прикриваючи це невігластво «збереженням культурного надбання». Якщо німці не можуть собі дозволити і згадку про нацистів, то ми навіть в парламент допускаємо Грачів, видаючи це за «українську демократію». Ось такі ми є – «очумілі від світла волі», вирвавшись з темних катакомб російської імперії.

З цього виходить два напрямки нашого подальшого руху – починати напружувати мозок і набиратися енергії для ривка в напрямку до лідерів чи продовжувати плентатися вмираючи з "завумним" виглядом і в реп’яхах в хвості цивілізаційної колони. Відносно "плентання" не будемо аналізувати, тут ми і так "майстри". А "ривок", я впевнений, ми здатні зробити. І не показушним "Мистецьким арсеналом" чи "Євро-2012", а справжньою позитивною зміною в своїй культурі. З досвіду історії та навіть і недавнього Майдану у нас проглядується ота зжата пружина потенціалу, яка може вивести нас на якісно новий рівень. Ми вагітні цим «ривком» і хоч знаходимося в тяжких гігієнічних умовах нашої культури ми зобов'язані ним розродитися. Потрібно лиш терпіння без впадання в відчай та яскравовиражене бажання. А маятник історії після нашої невпинної деградації ХХ століття повинен повернутися в інший бік і допомогти нам в цих зусиллях.
Спроби народити щось у нас вже були. Проаналізуємо дві останні. Перша в 1991 році дала нам замість очікуваної демократії теперішню жлобократію. Одна з причин того неуспіху - накладка по часу необхідності створення державності та первинне накопичення капіталу на базі «прихватизації» вирвавшогося на волю жлоба. Очухавшись трохи від відчаю, народ розродився вдруге в 2004 році. Але і на цей раз нас чекало розчарування - появився викидень в вигляді Ющенка. Не знаю скільки чекати нових родів і чи відбудеться взагалі запліднення, але, на мою думку, нинішня політична та економічна кризи зроблять і своє позитивне, давши нам лінивим поштовх в одне місце для нових конструктивних дій. До того ж історія свідчить, що корінні позитивні зміни в суспільстві робляться лише після подолання якихось суттєвих перешкод. А у нас їх предостатньо в вигляді криз політичного, фінансового і культурного планів. Отже, надіючись на краще, подумаємо про те, що ми хочемо народити. Для цього підсумуємо наступне.
1. Україна - це слабенька на даний час держава, сформована з Петренків, Петросянів, Петрових, Петрівих. Попри недолугості її постколоніального державного апарату, навколишній світ, в силу необхідної стабільності, збереже цю країну в існуючих рамках навіть всупереч невігластву її мешканців. Повернення в колоніальне минуле чи розкол по типу Конго ніколи не відбудеться.
2. За 17 років Україна остаточно не визначила шлях свого розвитку - з прив'язкою до російської культури чи переходу на європейські рейки. Хоча тенденція вибору збільшується на користь Європи, довго одночасно бути і білим і негром абсурдно.
[FONT=&quot]
[/FONT]