Пішла сьогодні з одним хлопчиком гуляти, подарував мені три гарні троянди.. а я дурна не занесла додому а лишила на поверсі на вікні.. йду назад (десь через годину), а їх вже нема.. дрібниця, але неприємно якось(( шкода.. Зловила себе на думці, що люблю кіндерсюпризи) як дитина мала))
Мій незвичайний день сьогодні почався з розмови з мамою. Ми чудово поговорили, навіть не посварилися, як це зазвичай буває. Мама дала мені три корисні поради і я, як не дивно їх прийняла. На цьому незвичайність дня не закінчилась. Кілька місяців мене переслідувало відчуття що живу я якось не так, не те роблю і взагалі все мало б бути по інакшому. І сьогодні після обіду я якось раптово усвідомила що живу я саме так як хочу і роблю те що хочу, просто я керувалася думками інших людей як потрібно жити. І зараз мені легко і радісно на душу. Я щаслива!
Приїхали батьки. Дід гуляє з внуками, бабулька в мене на кухні миє, шкварить, смажить пиріжки, я блаженно валяюсь...
У нас будто март на улице. Газоны зеленые. Елки на площадях как-то глупо смотрятся. Ну да и ладно, сугробов нет и спасибо.
День енергетика? Мене тільки що давній друг поздоровив... А я, тормоз, навіть не знав, що такий день є... Для довідки - 11 років працював енергетиком частини... Чи день дипломата? Чи таки Ганни?
22 декабря с раннего утра стояли Ленинградка, Мичуринский проспект, Липецкая улица и проспект Андропова. На обеих сторонах МКАД случилось сразу несколько пробок - по 10 - 20 километров каждая. В общей сложности заторы в столице растянулись на расстояние от Москвы до Новосибирска, а это 3400 километров.
Питер - город невеликий. Хотя места традиционных ежедневных пробок всем прекрасно известны. А день незвичний. Давно по кабинетам большого начальства не ходил. Устал. Морально. Ладно, через 2-10 домой... ---------- Додано в 13:21 ---------- Попередній допис був написаний в 13:19 ---------- Из-за пробок в Москве в вытрезвитель был доставлен абсолютно трезвый гражданин.
Незвичний день зовсім неочікувано запропонували йти на ковзанку, зібралась за 20 хв, і вдруге в своєму житті встала на лід) (перший був зовсім невдалий, та й не дуже його пам’ятаю, давно було) перші кроки давались важко, але мене тримали впала рази 3 напевно, а далі якось нормально каталась, сама проїхала від бортіка до бортіка, а потім навіть коло зробила) далі смачний мятний чай з пампушками, дорога додому через ліс, де мене закидали снігом валяння в тому самому снігу так захотілось ще зими.. а завтра вже +.. сподіваюсь ще нападає +2 кіндери завтра буду рахувати синьці)