Незвичний день

таааак
я сьоні зранку був шокований появою в кухні чужого, але дуже гарного кота. запригнув падлєц у відкрите вікно, мабуть відбивні що смажились його пригнали. скокнув на кухню, налякав маму і втік в кімнату, заліз під ліжко. спочтку мама хотіла шваброю його, але це ж кіт, створіння миле хоча й сцикливе ))) то я підійшов і так ножкою - топ! АНУНЕБІГАТИПОКОРИДОРУ!!!
коте в півсекунди вже був в іншій кімнаті, шукав люк евакуації ))))
ну то я його акуратно за шкірку і у вікно. грінпіс не бійся, я перший поверх )))
потім під час перерви на роботі купив собі макасіни світлобежеві суперпантові з каучуковою підошвою. ну і джинси голубі. ше 4 пари світло-бежевих шкарпеток і мамі на день народження таку кріатівну німецьку вагу кухонну. на 5 кг. вона така як зеркало 10 х 20 см і циферблат. карочь кльовий.
а зара сидю в офісі, на дворі жарєнь +32, а в нас 23. ляпота. зараз ше встану і побризкаю на свою калатею водички. ну прям сволота олігархічна ))))

 

Моя Наталька

найліпшіша коліжанка

сьогодні розписувалась.
Весело було вже як добиралася до загсу....
Заходжу в маршрутку в такому платті,з вечірньою сумочкою....і то зранку.....народ малєнька в шоці....аж місце уступили
Так от...приїхала на місце.....пів години розказувала молодому і молодій,що вони ще можуть передумати
Нічо з того не вийшло....і ми дружно пішли в зал для церемоній
Там усьо як завжди....тут підпишіться....там поцілуйтеся
Потім направилися в Стрийський парк фотографуватися....
З тою ж самою метою і в центр.....
Ділі в Кулінарну студію святкувати......
А після поїхали точніше пішли

,бо трамвай поламався,

в Шевченківський гаю
Круп'ярською йшли босі....

враховуючи шпильки молодої...а вони мало не такі

...і по гаю босі гуляли
Надурілися.......нафоткалися....мав наш народ на що подивитися
А ще мені сьогодні волошки подарували....просто так....
Йшли біля Стрийського ринку,а там в одного мужчини такі квіточки гарнющі...от я і Наталі кажу про то....а він мені ....Виберіть собі котрийсь букет...дарую.....
"мєлочь а пріятно"...

сиджу довольна як слон

От так в нашій "бригаді"-1
П.С.Фотки покажу на вихідних...
П.П.С.Ноги відвалюють,голова гуде,плаття вимазала......і ще до повного щастя завтра здаєм залік......з акушерства

 

Нарешті переборола сьогодні свій страх і лінь і таки вибралась на ровер! 7 місяців не їздила, бо або була нельотна погода, або було лінь, або боялась, що не буду мати сили. Але ж в горах першого ж дня пройшла 15 км (хоч і вночі перед тим не спала, а збиралась, тож була змучена..).. Тож вирішила, що сьогоднішній маршрут (24 км в дві сторони) зможу проїхати ровером. А мала їхати до коліжанки на роботу, потриндіти. Громадським транспортом туди годину добиратись з пересадками, платити 10 грн на наші гроші.. Короче, поїхала.

Труднощі спіткала за 1 метр від "стоянки" ровера в коридорі - треба було його запхати в ліфт! А тут блін двері не автоматичні, а такі що самі за тобою закриваються, ще й сильно, деколи їх притримати однією рукою важко. Ну чоловік був вдома, поміг. Поставила ровер дибки і з'їхала. Карту в зуби і кручу педалі. Навіть не було важко. Хіба що місцями де "під гору". 80% маршруту було по велодоріжках, тож лафа - ні за що не переживати, їхати по рівному асфальті, супер! А ще було багато кущів цвітучих по дорозі. Впізнала тільки ружі. Ням-ням-ням як пахли!!! Шкодую, що добре не подивилась на сплановані Гуглом траси, там був варіант поїхати через великий парк, жаль що не поїхала

В коліжанки просиділа 3 год, відпочила і назад. Перші 2 км були капєц якими важкими. Вже почала планувати як би то до найближчого трамваю добратись і впроситись у водія зайти з ровером (бо тут водій може заборонити їхати з ровером, якщо багато людей і нема місця, наприклад. а ще для ровера треба купувати білет за 10 грн). Але потім почалась велодоріжка.. Якийсь зустрічний роверист (років 50-60) сказав мені комплімент :shy: Вже перехотіла до трамваю і на другому диханні доїхала додому.

Бонус до розповіді - твір-роздум на тему "Велодоріжки".

Велодоріжки - це так класно.. Ну так класно!! Їдеш, їдеш, їдеш.. Поруч зустрічаєш таких, як ти.. Більшість роверистів - то хлопці. Часто зустрічаються пари, які виїжджають на спільні велопрогулянки до парків, а також старші люди. Велодоріжки, якими сьогодні їхала, знаходяться подалі від центру. В таких місцях часто зустрічаються бігаючі чоловічки і чоловічки на роликах, мами з возиками.. Дітей-підлітків майже не зустрічала. Не знаю чому, вроді ж канікули.. Може ще не відчувають потреби в спорті, мають ж комп'ютери.. А ще зустрічались люди з собачками, особливо старшого віку.
Всі ці люди зовсім інші, ніж ті, що в трамваях. Вони відпочивають, або навіть якщо добираються так на роботу, то самостійним вільним транспортним засобом - ровером. Тож добирання на роботу стає пригодою, або ж відпочинком. Активним. Тому вони інші. Не злі, не заклопотані, не напружені, не поспішаючі.. Це так як люди на морі Вроді ті самі люди, що в трамваях, але настрій інший. Люблю велодоріжки! Хочеться, щоб у Львові їх зробили біля кожної великої дороги. І якісно, перш за все. Щоб більше людей пересіло на ровери, займались спортом і почувались себе вільними. Хоч трішки

 

Так,любі форумляни,у Аліаски сьогодні був перший раз...та не того,що ви подумали!) Аліаска тільки що випила....пива,аж цілу склянку!Ну і гадостьваша залівная риба оце пивоАле прикольно..і здається я п"яна,так що в темі про труси,ой,в Звичному дню...не звертайте на мене уваги...Гик!

 

До того, як я своє перше випила, то теж казала - гадость, як пробувала.. А потім як засмакувало на святі пива.. :girl_in_dreams: Тепер іде як теща під лід

Я вже вернулась зі Львова. Всього 4 дні була Але багато чого встигла:
- зустрітись зі знайомими;
- сходити в аквапарк;
- з'їздити з батьками на дачу;
- попасти в ДТП (на маршрутці, звісно. царапнула іншу маршрутку дзеркалом, яке відламалось, а в тій другій маршрутці шрам добрячий лишився);
- сходити на шлюб знайомої.

Верталась важко. Наш кордон пройшли, як завжди, швидко. На польському на 5,5 год застрягли.. Черга з 5 автобусів перед нами, 5 за нами.. Були якісь перевірки. Польські митники лазили по всьому автобусу, порозкручували все і так лишили. Водії не могли нормально все зібрати, бо всяких шурупів бракувало, лампочка не горіла, двері не закривались (поляки якісь дроти пошкодили). Махались водії, махались, поки не почався шалений дощ. Закрили двері вручну абияк, але звук "не всі двері закриті" не вдалось заспокоїти. Так і їхали ще 7 год до Лодзі з тим звуком
Зразу додому не попала. Довелось підкинути на таксі одну жіночку з Херсонської обл, яка приїхала на роботу. По неї ніхто на вокзал не приїхав, а в неї не було злотих з собою.. Хоч то зовсім не було по дорозі, але не могла її лишити саму (ні грошей, ні мови не знає, перший раз в Польщі).. Дала їй тел. подзвонити на фірму, яка її запрошувала (типу посередник). Дали їй адресу місця проживання. Ми туди приїхали, а там не було тої жінки, яка мала б бути. Був тільки якийсь мужик з добрячим похміллям, який не був в стані контактувати зі світом в цю пору.. Вроді казав, що хтось мав до нього приїхати, але деталей з нього не вдалось витягнути. Подзвонили знову на фірму і попросили, щоб її забрали куди треба, або щоб хтось приїхав і розібрався з тим мужиком. Там і лишила ту жіночку. Сподіваюсь у неї все буде добре..

 

Я сьогодні захистилася. Нарешті. Тепер я бакалавр.

Боже, що мені моя рецензент витворяла сьогодні! Вона мені рецензію написала, ще гіршу за попередню. Написала, що я залежу від джерела, яким користувалась. Я нормально захистилася. Тоді, коли комісія спитала: чи є у кого питання. Вона встала і сказала: "Послухайте усі, чому вона, ця дівчина, і її родичі бігають по факультету і питають мене про рецензію в останні дні. Там уся робота була здерта з інтернету. Я взагалі не розумію, як Вас можна було допустити до захисту...".
Від джерела я залежу, точно также, як вона. Бо я користуюся матеріалами. А план, вступ, критика - це усе було повністю моїм. Я писала це з голови.
Комісія ніяких особливих зауважень до мене не мала - теж саме, що й до усіх. На усі питання я відповіла. Усе одно трійка. Ну і Бог з нею. А от те, що вона не підписала роботу - навіть не знаю, що буде за це. Хоча це уже не мої проблеми
Я тут згадала: колись давно у нас у центрі з лотка продавали чебуреки. І оце на тих чебуреках стояла точно такого типу, як ця - тільки та ряба була. Така ж зла - усіх обхає, хто підійде. І моя бабуся сказала їй: "То ти така ряба, що ти така зла!". Вона тільки раз і замовкла.
Купила я дівчатам у деканат шампанське, бо гроші я на стіл не здавала. Завтра віднесу і дізнаюсь коли церемонія вручення диплому.

 

головне, що ви старались і писали самі, працювали з матеріалом, знаєте, а то шо там хтось не підписав, то хай буде цій людині на її совісті... бо скажу вам чесно, оцінка не головне, а головне знання і ви молодець, вітаю з захистом!

 

Дякую!

 

Заздрість, бо ми - молода.
В мому політесі теж одна така викладачка була.. Поставила одногрупниці 3 (і то ще треба було за нею бігати) тільки тому, що в неї чоловік і дитина, а викладачка розведена.. Заздрість - це зло. А зло вертається..

 

Я думала, що вона буде лізти до мене битися!

 

то тобі пиво може просрочене або якесь не таке дали, бо пиво має неймовірно чудовий смак

---------- Додано в 12:05 ---------- Попередній допис був написаний в 12:04 ----------

навіть я ше в ньому не був ні разу

 

Воно чудове тільки через те,що ЛьвівськеЯ ж трохи схиблена на Львові і на всьому,що з ним пов"язане.

А тепер головне...................
Сьогодні,о 2:39:13 прийшов лист від Макса.Листом важко назвати,але це вже ЩОСЬ.Пару слів..як справи,ти ще не на морі?......
Ну просто так не буде ж писати через пів року мовчання,правда ж?

 

Ура, ура, лед тронулся!!!
Аліасю, ну само собою, що не просто так - ну бо ж любить...
Вітаю з таким незвичним днем!

 

1 липня день архітектора україни, день всесвітнього архітектора і всіх архітекторів-початківців, а також тих хто на пенсії чи просто помер. урочисто їх всіх вітаєм, пиво в магазині.

вчора 30 червня висіли прапори, тобто вчора 30 червня був день відновлення украхнської держави в 1941 році. хоча у википедії цей день сьогодні, 1 липня.
завжди всі хають ссср і кажуть, що якби перемогли німці, то ми би пили зараз німецьке пиво, а не ту сечу.. ))
мені тут на хвильку здалось що адольф припустився великої помилки. майже у всьому наслідуючи великий РИМ він не спромігся зрозуміти однієї простої істини - розділяй і владарюй. наскільки б він виграв, якби визнав хоча б маріонеткову державу україну, обєднану прибалтику, незалежну від британської корони ірландію і ще ряд національних меншин європи. тоді б він мав набагато більше дивізій, набагато більших добровольців, що вже б воювали за свою незалежність.
цікаво, якби україна отримала статус такої собі манджурії при японії, чи зміг би адольф перемогти ссср? залишалось би тільки домовитись із непокірливим кавказом з його нафтою і туркмено-узбецькими баями. тоді весь великий совєцький союхз зіщулився б до розмірів москви з волгою. а таку країну, де вся північ забита зеками, а південь національно-невдоволеними меньшинами тріснув би в 3 місяці. отже, бліцкріг завершено, маріонетки виставлено, комуністів розстріляно і війна переміщається на захід. франція скорена, англія побомблена. сша воює з японією і лізти на один фронт в європу чи захоче? залишається захопити колонії в африці, вигадати фау-2, реактивний месершмідт і провадити політику расової переваги. і маємо не союз радянських соціалістичних республік із центром у москві, а союз європейських соціалістичних домініонів із центром у берліні. політика та ж - невдоволених у психлікарні і на крайній північ. вкрасти в америики секрет ядерної бомби, полетіти в космос, схилити на свій бік ямайку і розмістити там свої бази ракет фау-3.. на щось це дуже схоже.. на котрусь величезну мілітарну державу..
одного поля ягода значить.. відмінності були б аж не надто. просто у німеччині все було прозорим і на виду, в ссср приховувалось..

 

День справді незвичний...Не плануючи і не збираючись поїхали до Зарваниці .
Вражень -- море. Були ми біля чудотворної ікони ,були біля мощей св. Івана Хрестителя ,миропомазання було ,водички свяченої набрали ,відбули Службу Божу.

 

приїхав я в понеділок з Карпат нарешті додому
був там я два тижні, так і не зміг виспатися
вчора зранку ходив в кінотеатр на 3D (вперше), оцінив
потім в обід мені дзвонить начальник з фірми на якій я час від часу підробляю і каже що з завтрашнього дня (тобто вже з сьогоднішнього) є робота, і я звісно що погодився :cool:
зранку ледве зліз з ліжка, зібрався, вийшов з дому і тут знову він дзвонить і каже що в Кінг Кросі шось згоріло

по електриці

і я мав туди їхати. Приїхав на 8му годину, зайшов в середину ще з двома співробітниками, заходим в кімнатку де стоять електричні шафи, а там

отаке воно всьо погорівше...
в тій кімнатці є два ряда таких шаф (по 8-12 в кожному), які є одними з головних у всьому гіпермаркеті. Дві шафи (на фото) згорівші повністю... інші декілька підсмалені, а всі інші чорні.... і вся та кімнатка чорна стала
Дурдом повний... викликали дві фірми що робили і що монтажують оце все, позбиралися директори різні, навіть один француз приїхав

напевно якийсь начальник гіпермаркету

і цілий день там все відчищали, шось робили, всі чорні в сажі... пфффф...
веселуха

 

Дежавю:girl_in_dreams:

Спершу спека...і то така,що думки лиш про озеро,або про річку
О ....нарешті хмаринка...і ще одна хмаринка
Ей...та їх тут ціла купа....(буде дощ?чи так...мине?)
Хвилин через двадцять стає зрозуміло що буде!!!Буде злива!!!
Пора б додому збиратися...ем ще ...ще трішечки...тут така краса...і небо....воно неймовірне...!З однієї сторони голубе...а з іншої вже темно синє...!
Мимоволі закрадається думка:"От-от!Зараз почнеться"
Але стою....хоч знаю що зараз буде злива і знаю що додому далеченько...
Ех...треба...треба іти...нарешті зібралась.
Вже пів дороги пройшла,а в повітрі неймовірний запах польових ромашок...(їх тут ну просто ціле море!)

А волошки...де волошки....забігали очі туди-сюди....доу...нема....тут одні ромашки...зрештую,як завжди

О...капелька...і ще одна...і ще...і ще....
Є....нарешті!!!Теплий літній дощ!!!Цього весь рік чекаєш...як це не дивно звучить,але так і є
...капля за каплею....такий теплий...такий літній...
Раптом...майнула думка "дежавю"...точно....колись років з 10-12 назад...літо...село...і ті ромашки...і той дощ

 

Буря.
Буря почалась вчора десь по 15й.. З вікна офісу видно "бюровци" - багатоповерхівки з офісами. Швидкими темпами за ними почало темніти, в офісах миттєво повключали світло. Через кілька хвилин стало темно, як вночі! Світло почало блимати, здійнявся сильний вітер. Ми кинули коп'ютери і пробіглись по кімнатах офісу замикати вікна-балкони-двері. В одній кімнаті верхнє вікно було погано закрите, тож поштовхом вітру відкрилось (а відкривається воно вниз, а не вбік), не втрималось на завісах і бабахнуло об нижнє вікно. Обоє, звісно, розбились. На щастя, нікого поруч не було.

Злива не забарилась. Почав лити такий проливний дощ, що за вікном не було видно абсолютно нічого! Старі подвійні дерев'яні вікна цього не витримали і почали протікати. По кілька людей в кожній кімнаті одразу витирали воду, яку не було чим зупинити. І то не всюди встигли, тож трохи по стінах пішло. Місячний запас паперових рушників майже вичерпався. Тільки я викрутила шматкою води на 1/3 відра!

Через хвилин 15 дощ закінчився, вітер вщух, хмари розступились і вийшло сонечко, ніби ні в чому не бувало. Ліквідували шкоди і вернулись за комп'ютери. А інтернету то нема! Викликали майстра. Але до кінця робочого дня інтернет так і не вернувся, тож решту часу ми грали в якусь стрілялку

Наслідки.
На трамвайній зупинці було більше людей, ніж зазвичай. Жодного трамваю на лінії не було протягом години. Мені повезло, бо вийшла з роботи через годину після бурі. Деякі рейси вже розчистили. Трамвай, яким їхала, змінив трасу, бо на його шляху були повалені дерева. Одна з фотографій, знайдених в неті:



Вдома.
Знала, що добре не буде, бо залишила балкон відкритий. На щастя, в позиції "до гори". Коли вернулась, то лишились лише краплі на підвіконнику. Старий роутер і хард вже майже висохли, на квитанціях попливли печатки
Світла не було. Полізла до коробочки із запобіжником. Щолк! Світло в лампочках з'явилось. Включаю комп - упс пікає. Думала, що переноска згоріла. Але ні. Виявилось, що електрики нема у всіх розетках. Полізла до лічильника, замінила корок. Помогло Перевірила прилади. Згоріла лише зарядка до ноута, який виграла за білочку. На щастя, є другий ноут, від якого зарядка теж підходить.
Інтернету, звісно не було. Чоловік подзвонив до провайдера і пів години "висів" на лінії в очікуванні, коли з'явиться вільний оператор. До 22ї так ніхто і не відповів. Надіюсь, що це все таки в них щось згоріло, а не в нас.

Сьогодні.
Офіс. Над нами ще один поверх будинку. Думали, що це "на щастя". Але це не врятувало свіжо побілену стелю нашої кімнати Напевно там нагорі нікого вдома не було і кімнату залило чи що. Але і так добре, що буря була в робочий час і хоч якось змогли врятувати офіс