Незвичний день

Ваші пропозиції?

 

Я завжди руки мию...
Часом ж доводиться щось...ну...мала обкакається...там...або...
Правда...то не настільки брудно...

 

Песика свого я б незапокоював... хай би помнєцкав трохи сподні....

 

І не шкода Вам свого песика?

 

Он у мене вчора і субота були незвичні. На мене всі опорожнялись, он спочатку похресник два рази під час відповідального процесу а потім всю машину обстріляла кагорта птахів, так що я їхала з шклом в крапинку додому. Ну що за неповага!!!

 

Мо... і тра, але я щось ніц не вірю. Але ви собі уявіть, ні на кого не робив а тіко на мене, ото вже мале.

 

Як мамин брат з армії повернувся і перший раз взяв мене на руки (якихось 24 роки тому) я не злякалась, навіть не почала плакати, але дивлячись йому глибого в очі надзюрила на його форму (то мені мама розказувала)
Я думаю ваш похресник просто впевненно та надійно почувся у ваших руках і тому аж за надто розслабився

 

Я сьогодні одержала ось такого кошика від коханого

 

так отож, розумієте, чому ще той день був незвичний: моя собака (вона породи мініатюрна австралійська вівчарка), коли хтось у двері дзвонить, гавчить так, що люди думають - вона собака Баскервілів Тоді вона навіть голову не підняла. Я навіть подумала, що мені причувся дзвінок в двері Мушу вам сказати, що (може вона те і відчула), що мер у нас українського походження
коли вона була цуценям, завдала нам клопоту: на вулиці, ні з того, ні з сього, вчіпилась за штанину мужику. виявилось - москаль

 

Невже пішки приніс?

 

Клаааааас!!!!!!!

 

а я бачу, що Ваша киця вирішила, що то для неї

 

Та вона не відходить від неї.Сяде невпроти і дивиться немигаючим поглядом

 

В мене так такс сідає навпроти моєї тарілки

 

бо вони її не ріжуть!
та їм цибулі і їсти не можна, бо то їм отрута

 

Сьогодні мав незвичий день точніше сказати незвичну ніч. Сплю собі, бачу кольоровий в форматі 3D і зі звуком Dolby Surround сон, аж тут між першою і другою ночі почав сигналити домофон. Спочатку через сон не зрозумів що це. Потім ніби затихло. Через короткий час повторилося знову. Прокинувся, біжу до дверей, на душі тривожно: як правило нічні дзвінки чи візити не віщують нічого доброго. Всі мої домашні зірвалися на рівні ноги.
Питаю:
- Хто там?
- Вічиніть.
- Хто ви?
- Та ми в квартиру № ххх.
- То чому туди не дзвоните.
- Та там мала дитина, боїмося розбудити. Ви відчиніть, а ми потім їм легенько постукаємо.
- ...... (німа сцена, мовчки натискаю кнопку "відбій" і йду спати).
Хоча який там вже сон... Нє, ну то ваабщє. Просто в голову не вкладається.
А потім з малесенькою онучкою бавилися по черзі до третьої ночі, ніяк не хотіла засинати.
Я переважно такий, що за словом до кишені не полізу, але в цьому випадку втратив дар мови. Завжди кажу, що в житті бачив стільки всього, що нічому вже не дивуюся. Але видно, що хвалитися не можна. Тільки скажеш таке - зразу доля ставить тебе на місце.