Незвичний день

УРА!!!!!! я в шоці!!!! мене взяли!!!! подзвонили і сказали, що у вас хороший рівень англійської, ви нам підходите, приходьте. І при тому , що я англійську вчу тільки 2 з пол. місці, а до того навіть днів тижня не знала...УРА!!!!!!!давно в мене таких емоцій не було, я так давно до того прагнула і нарешті!!!!

 

Я вчора на роботі познайомилась з хлопцем,він сам родом з Росії,але вже років 15 живе в Німеччині.Таких чудових людей я ще ніколи не зустрічала,навіть і не думала що такі є і думаю що таких і не зустріну..... Я ніби попала в казку,ми з ним говорили до ранку,і якби не на роботу я б сиділа і сиділа.... з такою людиною приємно навіть сидіти,головне що він поруч.

 

Ну навіть незнаю,що робити ...??? Він появився в мому житті раптово,на голову мені звалився(це я про того хлопця,що з ним познайомилась на роботі)Коли мені казали,щоб я не влюбилась....я сміялась,а тепер можливо це так,чому я така влюбчива?Казала,що нікого не полюблюта серцю не прикажеш.
Ми з ним кожен день бачимось,проводимо час і чим дальше,тим цікавіше,цікаво що буде далі,через 6 днів він відлітає,чому не можна зупинити час.
Чим би це не закінчилось,він перевернув моє життя,змінив погляди на нього,і я дякую Богу що я зустріла таку людину в свому житті.

 

ага, драстуйте нажаль проти природи не попреш... феромони.. .хімія... ну власне це на рівні мозгів... а не емоцій хоча емоції це також плід мозгів... ну власне... це не програмна "помилка"... а апаратна

Сьогодні увесь день рубав дрова в карпатах, рука болить - мишку ледве тримаю... але стільки емоцій, скільки переніс за ці два дні відпочинку, не переживав уже давно... поділюсь деякою...

Зима, лежиш закутаний у теплу ковдру, за вікном сипле лапатий сніг. На стіні, що навпроти ліжка, виграє полум'я, яке зараз палає у печі, потріскуючи сухими дровами. Пахне дитинством і мимоволі закутуєшся у ковдру дужче.... По дорозі проносяться запряжені санчата у двійко коней, з дзвіночками і здається наче це сам дід мороз вирішив завітати у глухе карпатське село. Уже темно, у вікні вимальовується похмурий силует лісу і одразу щезає під черговою хвилею білої завіси, яка опускається на давно покриту землю..... Різдво....

 

А я тільки що приїхала зі Свіржа,поїхали в Бухту Вікінгів а там немає місця....
Я думала куди написати і зрозуміла,що тільки сюди,бо ці дні які я провожу з Дені звичайними назвати не можливо
Ця фотка зроблена 4 години тому!!!! Свіженька.....

Ой,що ж буде далі...... боюся я 29 липня
Я ЩАСЛИВА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Хочеться всім розказати

 

О! Попсую трохи може тему.
Радий за Сихівчанку, проте.
Їхав сьогодні з Сихова на вокзал двійкою (завжди був дурний маршрут). Автобус поїхав на Новий Львів а потім розвернувся і поїхав знову на Сихів. Звідти на Стрийську через півгодинний корок на дорозі. На вокзал запізнився, але колегу зустрів. (На все Божа воля). В дорозі мене правда намагалися звинуватити у крадіжці, (риття по кишенях) бляха-муха! Пацанчик гордо вирішив мені пригрозити, я запропонував разом пошукати бандюганів. Якась пані підійшла, попросила віддати щось, якщо я забрав, потім заявила, що існує Бог, його ім'я - Єгова і він все бачить. Я відповів, що ніц не брав, а що Бог є і так знаю. Попросив її проїхати зі мною на Вокзал і розбиратися в міліції. Баба вийшла на привокзальній і кудись пішла.

Ось я собі думаю - сидів би собі в кріслі - не давав би якійсь жінці місця і ніхто мені нічого би не казав. А так ледь настрій не зіпсували. І Будь мудрий...

Такий собі незвичний день...

 

Сиджу за 700 км. вiд дому, у Кiровоградi. Виїздила зi Львова - було +14 i проливний дощ. Приїхала сюди - ще ранок, але вже за 30 градусiв... наче десь в субтропiки попала.
Але загалом я дуже втiшена. Люблю мандрувати, та ще й не по справах, а просто для задоволення...

 

є таке, не беріть то до голови.... як кажуть якби знав де впадеш, то постелив би... Ніколи не знаєш як воно буде, люди різні є, а в маршрутках хамства повно, але то вже в іншу тему...

 

Нарешті я дома!! Практика пройшла супер!!! Вражень, емоцій, приємних моментів цілий вагон і маленький візочок!!!!

---------- Додано в 19:49 ---------- Попередній допис був написаний в 19:48 ----------

і знов я тут, на ЛФ! Не повірите, майже 5 тис. непрочитаних дописів

 

Ой.... чує моє серце,що моя казка закінчується....
Я сьогодні попрощалася з ним.... ,а рано він летить додому,проважати його заборонив,бо буде важко,не можу заснути і думаю може поїхати його втіхаря його проважати,незнаю що робити.Розум підказує що не потрібно,а серце зжимається від одної думки про нього.Коли прощалась з ним то плакала,і сльози самі лились рікою і не могла заспокоїтись,і не уявляю як буде далі... Дякую Богу що він є в моєму житті..........

 

так просто казки не закінчуються, ви самі її пишите! В казці просто починається новий розділ

 

а ви думаєте що я хочу ,щоб вона закінчилась...........

та я тільки за,але ........
Як сказала одна людина головне вірити і боротись за своє щастя

 

Чемодан-вокзал-бруківка
Я у Львові! :radist:

 

Я щойно проводила акцію "на порятунок дикій природі"
Прийшли ми з Павлом з роботи, поїли, Павел поїхав на ще одну роботу у інше містечко, а я пішла глянути що на форумі чути. Та не встигла я натиснути кнопку запуску, як Павла мама мене кличе і розповідає, що прийшли сьогодні до нас на подвір"я три маленькі дикі качечки. Вона чула, що щось квакає, але спершу чомусь подумала, що сусідка качок купила, аж через деякий час побачила малечу у себе в городі і почала їх лапати. На-жаль одного маленького кіт злапав швидше...а двох що врятували посадили у коробку і думали з Павла батьком що з ними дальше зробити.
Після невеличкої наради ми дійшли до висновку, що це всеж таки дикі створіння і не повинні жити у неволі (хоча тримати їх було б де). Я їх взяла в тій коробці і винесла подалі від домів та випустила у кущі над річкою. Надіюсь та малеча дасть собі якось раду без мами-качки...Шкода бідолашних, та що зробиш А ще здається гроза насувається...
От тепер сиджу і трохи шкодую, що навіть фотографії їм не зробила на пам"ять, але якось не подумала про це в той момент, хотілось чим пошвидше їх відпустити і не завдавати лишнього стресу. От такі от пригоди.

 

Как летит время... сегодня всего месяц как на ЛФ, а такое впечатление, что пол года, минимум прошло.
Запомнил десяток, полтора ников и всё... как Вы тут ориентируетесь...? Столько лиц!

 

Я по аватарках Але от халепа, коли їх змінюють

 

Пробовал..., ничего не получается, тем более, действительно, когда их меняют. Ну Полковника то и без аватара различу, а вот Борис поменял своего кота, так я сразу и не въехал.
Вас запомнил после... ну... сами знаете
Да у меня и на работе та же проблема, клиента меньше чем определённая сумма или крутая ругань с ним, не запоминаю.

 

Незвична та ситуація в якій я є....вона для мене й досі незвична,чомусь..... а чому я здогадуюсь....бо не можу нічого змінити і змиритись теж не можу......але це вже певне в тему "мені сьогодні гірше за всіх(додам від себе)кому краще за мене"..........

 

Это был вопрос?
Перечитывал пару раз, ничего не понял. Может так и задумано?

 

Мені гірше за всіх тих,кому сьогодні краще за мене...(так написала догоридрибки СОРІ!!!)
А насправді є люди у котрих гірші ситуації,тому написати ,що мені гірше за всіх не можу...