Бо волосся справді вже довге було - сантиметрів двадцять, кучеряве, таке кучеряве, що дівка б заздрила - але він чесатись не дуже любить, вже не кажу про в"язання хвостика. Та й літо, гаряче...
Скажу чесно, мені подобаються хлопці з довгим гарним волоссям. А от коротко підстрижені чомусь не дуже.
Мої співчуття Йой і день не для постригу був , по луне.На зростаючу стригти трба! (все не вчу маму жити) но я з відьмами дружу , вони мене багато чому навчили.
А я про це пам"ятаю коли не стрижу. А коли стрижу - забуваю подивитись. Тепер коли буду стригти - буду Вас питатись у форумі.
Аж сьогодні пишу сюди. Не знаю, куди написати, бо то був не незвичний день, а незвична ніч. Отже, в ніч на 9 травня моя мала (5 років) серед ночі прокинулася з диким вереском і істерикою. Власне, мене розбудив той вереск, я пролупила очі і на електронному годиннику зафіксувала: ПІВ НА ТРЕТЮ НОЧІ. Мала ніяк не могла сформулювати, що сталося, а як трохи її попустило, то вимагала включити комп. Я її відговорювала з усіх сил, що то пізно, що треба спати і т.п. Насилу-насилу заспокоїла, побризкала її свяченою водою, "заговорила зуби", ми поговорили трошки, я лягла біля неї і ми разом заснули. Зранку я прокинулася, мала з чоловіком ще спали. Я приготувала сніданок, і тут задзвонив телефон. Дзвонила бабця (мамина мама) і сказала, що вночі їй передзвонили з села і повідомили сумну звістку: бабця (татова мама) померла. Я запитала: коли саме? І почула: сьогодні ПІВ НА ТРЕТЮ НОЧІ.
Бррр, аж моторошно стало. Колись мама розповідала...Вона ще ходила в школу...матері її вітчима вирвали зуба і зачепили якийсь нерв, бабця попала в реанімацію.Справи у неї були дуже погані, поприїжджали всі її діти, ввечері сиділи на літній кухні а маму послали в будинок за чимось там.Каже, що коли взялася за ручку дверей, щоб зайти у велику кімнату, там щось впало..З переляку вона втекла. а коли туди зайшли дорослі, то побачили, що у серванті лежала розбита скляна хлібниця...навпіл.Саме в той час та бабця померла....
В мене теж таке було. Сиділа в кімнаті, читала книжку. Двері були привідкриті трошки. Вдома було мало народу і вони десь були на кухні. Була тиша і я почула як хтось зайшов до кімнати. Підняла очі і побачила, що двері відкриті, але нікого нема. І ніби знала, що хтось є поруч. Не можу пояснити як, просто відчувала. Того вечора нам подзвонили і повідомили, що дідо помер (він жив в іншому місті).. А баба розповідала, як вони з дідом вночі почули такий звук, ніби зі стелажу в їхній кімнаті попадали книжки. Включили світло, а книжки на місці! Тої ночі помер чоловік бабиної сестри..
сама не знаю...але мені то шось не подобається....краще як завжди..екстремально пробігаєш 2-ий поверх де сидить начальник з думкою : "Хоч би не попастися"...
На травневі вихідні була у Львові...........Львів'яни, Ви щасливі люди тільки тому, що проживаєте у цьому чудовому, казковому, неповторному місті.Дякує за гостинність!
нині продаю свою квартиру... якось так важко на душі... я звикла тут жити... а тепер житиму не тут...
Нині вирішила кинути палити... Давно над тим думала, а нині мусово навіть цигарок не купувала. Головне не розкабаніти...
Вчора надійшло повідомлення, що Кінга Барановська з Варшави, як 5-та жінка в світі увійшла на Канчен-Дзонга (8598 м.) Точно там, де у травні 1992, 17 років тому загинува Ванда Руткевич. Кінга