Незвичний день

всьо...поліз в гори в пошуках кращого життя.

 

Багірі,

Дякую за такі добрі слова
Але якраз недавно в травні перестала блогувати Вела блог на сайті, на якому працювала. Було цікаво описувати те, що пережила, придумала, знайшла, сфоткала, наснилось.. Мала знайомих, цікавих співрозмовників, навіть фанів :shy: Але часто бувало так, що дублювала фотки там, на форумі, на польських сайтах, а це займало багато часу. І дописи не раз дублювала. З блогів тягнула цікаве на форум, з форуму на блоги.. Перестала вести блог, бо звільнили і закрили підтримку проекту. Відповідно не було бажання туди заходити. А на форумі є багато людей, яких знаю в реалі.. Та навіть ті, кого ще не бачила, здаються такими близькими.. Тому тепер пишу тільки тут Якщо колись знову будуть на форумі щоденники, то може там писатиму

І про незвичні дні. В четвер пірнали. Було неймовірно, бо басейн відкритий, а ми були ввечері і спостерігали захід сонця Після дуже гарячого дня це було таким кайфом! Поїхала з чоловіком і 3 знайомими. Знайомий українець, який мав спорядження і вчив нас пірнати, налякав трохи поляків і спочатку їм було страшно пробувати пірнати. Так як я якось вже пірнала, то не боялась і пішла перша. Трохи не вдалось, бо коли зашвидко опустилась на дно, то вуха заклало. І коли дунула носом, щоб їх відкласти, то забула ніс стиснути пальцями і стало більш некомфортно. А ще згубила орієнтацію і запливла на другу частину басейну, де було тренування вотерполістів (до речі, лодзьку команду з вотерполу тренують українці ). Ну але загалом було супер. Моя задоволена фізіономія переконала знайомих спробувати. Всім пішло добре. От тільки наш знайомий, який важить ~ 140 кг ніяк не міг піти на дно.. А ще нас шалено атакували комарі! Їх було так багато, що неможливо було стояти на місці! Як не було сили плавати, ми бовсались в воді, щоб їх порозганяти..

Не обійшлось і без прикрощів. Коли ми приїхали до басейну, от вже стояла машина мого знайомого українця (з укр. номерами). Вона була брудна, тож я для жарту написала "Помий мене!". Коли ми йшли з басейну, то помітили, що там хтось по польськи дописав "спєрдалай х*й" Я швиденько витерла це, щоб знайомий не помітив. Такі речі ранять прямо в серце.. Ледь стримую сльози, як згадую.. Ну що ми їм поганого робимо?..

 

А в мене нині зраня був звичний день. 20 кеме ранкової прощі...привів до хати...і поїхав докупляти ліки...замовив Топамаксу,Депакіну...ше дещо...і поїхав на вокзал за бльочками на Київ. Відчував великий дискомфорт,бо там сновигала дуже велика кількість хомосапієнсів,а я ще й перебував в самій гущі,під ностальгуючою назвою "ОЧИРІДЬ". Мусив'єм,бідний шоп'ять хвилин вискакувати надвір,зробити кілька ковтків свіжого нікотину. Але,ше більший дискомфорт я відчув,коли підійшла моя "ОЧИРІДЬ" і,замовляючи квитки на понеділок,я зрозумів,жи тих п'єть соток,що я відклав після ліків,то є "мєлочь",ібо "жить стало луччє,жить стало вєсєлєй". Мусив,залишивши там "мєлочь",ґальопом лЕтіти в банк,надіючись,жи Саша з Южноуральська вже перевів мені "мєлочь" за дещо. Встиг. Всьо встиг. Забрав ліки,бльочки,прилЕтів до хати,хлепнув кави,закинув на форум свою усміхнену пи...е-е-е...личко,карочє,забрав Зоряну...і на вечірню прощу. Зара годуєм комарів,ше з 10 кеме,"на свічки" і до хати... Звичний вечір... Та й всьо..о...

---------- Додано в 21:17 ---------- Попередній допис був написаний в 21:09 ----------

Нірванко,або Сявичу,або "ей ви там,наверху",ніжайше прошу відредагувати допис,бо тоті комариска дістали фкорєнь і не дают нормально фунцклювати Київстаріксельінтернету,зволочі...о..

 

сьоні як зазвичай хотів після роботи розвалитись в пижо і їхати додому, але на привокзальній була страсна дорога пижиків, штук 30 в пробку зібрались і гудять.. так весело ))) а ше трамваї їм підспівують. послухав сіх сімфоній, соплі в руки і пішочком мимо цирку до опери (((
цікаво шо там сталось? поламався поломаний пижик чи аварія якась?
ага, ше сьоні дєрік дав набрати пропозицію. набрав швидко, але неякісно, 11 помилок. от шо значить місяць без аськи )))

 

Весь день злий, на голках, дайте тряпку і я її порву...
На хорі весь смиканий, не те що око, голова смикається....
І достатньо 2 хвилин розмови з "нею" і все....

... І полетів... навколо говорять люди, але ти їх не чуєш... хтось метушиться, але тобі байдуже... в голові лише один єдиний голос, який повторює не зовсім зрозумілі тобі фрази, хоча ти лапаєш кожну букву, стежиш за тим як рухаються губи... монотонний гул людей переростає у жужжання бджіл у вулику і затухає бо все чіткіше вимальовується образ... легкий дотик руки і ти розумієш, що у цей момент стаєш найщасливішою людиною на планеті, так наче у твоїх руках лежать діаманти, Господи, та що там діаманти... ти тримаєш усю планету..... Але це лише мить, і боїшся злякати цю мить, вона триває кілька секунд, але для тебе наче ціла вічність пройшла лиш від дотику...

І несміливе прощання... і посмішка на обличчі....

зайшло сонце....

 

Ідіть відпочивати, поспіть, нерви заспокояться.А завтра...буде завтра.

 

Та ні, зараз я вже мрійник....
Якось так.... мммм... спокійно... чи що

 

Ну й добре.Перегоріло..

 

Сьогодні останній день на старій роботі. Співробітники подарували таку велику і гарну філіжанку з блюдечком (з маленьких чашок не п"ю, бо ми за мало). Поки що до кінця тиждня маю вихідні, а далі побачим скільки часу тре буде чекати на аналізи з медогляду на нову роботу (який завтра зроблю). І трохи радості у звязку зі зміною робочого місця і трохи смутку за колективом,при чому різної вікової категорії від 26 до 50 з гаком, з яким дуже зжилась за останній рік часу
Але щось мусить закінчитись, аби початись могло щось...

 

не кожного дня таки стається... їздив з друзями на риболовлю на три дні. на півночі Чернігвщині, гарні такі місця, тільки трішки готичні та малолюдні, а тому-якісь дикуваті. все добре - класний кльов, хмари комарів, чудові посиденькі ввечері біля багаття... а один товариш, що вже там був, сказав, що трохи далі, кілометрах так в двох, існує ще один ставочок з чудовими бронзовими карасиками... і на світанку другого дня поперся його розвідати. як такої дороги немає, знаю лише напрям. іду, значиться, через траву і чащобний такий ліс, насвистую "парня в гори возьми..." 5 ранку, росяний темний і похмурий світанок... змок по шию... і саме перетнув невеличкий пагорб, спустився в туманну балочку з джерельцем-напився льодяної води і згідно з настановами піднявся трішки вверх - де сухіше, іду вздовж цього струмочка. він мав вивести мене до озерця. і значиться, дивлюсь-в тумані щось таке немаленьке виповзає з-за зарослів. я зупиняюсь, і розумію, що в доволі малоприємну ситуацію вляпався, і, скажу вам, доволі клозетну ситуацію. кроках щось у 50 внизу балки стоїть боком до мене справжнісінький кабан. глухий, як тетеря, певно. і не Чорнобиль, але... певен, це рука Кремля! тікати мені нікуди, і беззмістовно. дерев поряд толкових немає, молода поросль. а серед неї трапляються дерева, на які тільки мавпа залізе. а я ж не мавпа. єдине, на що спромігся, так це зробити крок назад і загадв про ніж. від вудки толку ще меньше, гадаю. витяг, я його... ножик не магазинний, саморобний-одна гарна людина подарувала... волосину на літу ріже. прикидаю шанси своїх 72 кг. з 12 см. ножичком проти тої туші з іклами, і тямлю що протримаюсь я дуже-дуже мало... загалом, запахло адреналіном і летальним ісходом а потім кабан поволі повертається, дивиться на придурка в бобочці з капюшоном, комкових штанах і берцах, що витягує з піхов ніж, скрушно зітхає і... повертає назад та трохи прискореним кроком зникає серед дерев... а боковим зором бачу ще одну темну спину другого хрюши, якого я не побачив - що крокує в тому ж напрямі. обійшлось, словом, без жертв. чи було мені страшно? та не знаю, за ті декілька митей, що це відбувалось, не знаю. а потім я присів на землю - і відчув як приємно сидіти і помітив. що ручки злегка трусяться
"любіть природу, мать вашу!" (с) та і все, шановні форумляни. в кожному такому випадку вступайте в переговори з дикими тваринами і розходьтесь мирно, потиснуваши одне ондому руки

 

Їду зара в карпати... в місця дитинства... там зараз змій багато, от перевірю наскільки з ними можна комунікувати

 

- Діду! А чим можна побороти медведя?
- Рушницею...
- А як нема рушниці?
- Сокирою...
- А як нема сокири?
- Мокрими штАнями...
- А як нема ні калюжі, ні струмка?
- Але штАні то є...

 

та це лекго! головне не ображати звірів та запастись памперсами. кажу ж, спілкування чревате значними виділеннями адреналіну

 

Це легко коли там туризмом, а коли працюєш, то не дуже... десь косиш траву... а вони в траві, тягнеш латку на паркан, а вона собі гріється на латці... або по стежці на поїзд, стежка вузенька а їх поналазить і гріються

 

Прикинь, а я ніколи не була в карпатах...покажеш потім фотки. ок?

 

збирайся і їдь в карпати.... терміново....
з.і. тут намічаються десь в липні Бойківські фестини, дуже рекомендував би зіздити, на день хоча б
Познайомитесь із першобутністю карпат...
проводяться недалеко від турки, електричка їде з приміського Львів-Сянки (4 год), маршрутка з головного Львів-Турка(2,7 год)... власне якщо людина захоче то знайде де то... в крайньому є гугл

 

нема компанії

 

Позавчора віддав бльочки назад...і за то,жи пані в касі згодилась їх взяти,заплатив по двайціть гривень за кожний....
Ніхто нікуда нє ідьот....
А вчора був незвичний день...але сі скінчив...і ввечері годував комарів.
А нині дощ...

 

А що сталося, ви вже не їдете?Чому?

 

Подзвонили з клініки...
Сказали,що нєту дєньгов....
Я сказав,жи і в мене нема оних...
Ждьомс...