Незвичний день

Вчора брала участь у модельному фотоквесті в Лодзі Суть квесту була така: до організатора зголошувались бажаючі фотографи, модельки і візажистки, з яких було вибрано по 7 представників кожної професії. І от вчора ми зібрались в одному кафе, де методом жеребкування вибрали собі команди фотограф+модель+візажистка. Мені попалась модель Марта, яку я вже тричі фотографувала Тема квесту - "Чорне і біле завжди в моді". Нам дали 80 хв на макіяж і 80 хв на фотосесію. Мало на фотки, але надиво встигли багато Потім всі команди повернулись на місце зустрічі, де вибрали кращі свої роботи, які ми спільно і оцінювали між собою. В результаті наше фото і ще одне набрало по 41 балу, ще одне - 40. І тут виявилось, що спонсор ще не проголосував. Покликали його і затамувавши подих чекали на результат. Голосування було майже як на Євробаченні - на екрані було видно таблицю, в яку організатори вписували бали. І ось 6 балів спонсор дав якомусь фото, 3 бали, 2 бали.. Ситуація залишалась стабільною для перших трьох фото 41, 41, 40. І останній бал пішов до конкурента! А-а-а-а!!! Які емоції!!! Спонсор був в шоці, бо перед тим не знав яка ситуація в рейтингу і от останнім голосом все вирішив.. не в нашу користь Ну але нічого. Ще були номінації "найкращий кадр" для фотографів, "найкращий макіяж" для візажисток і "найкраща поза" для модельок. В останній виграла наша Марта, що нас теж потішило
Взагалі було супер, бо познайомилась з іншими фотографами з Лодзі. Всі такі цікаві І кожна команда придумала цікаві стилізації і зробили цікаві фотки. Осьо наша, яка виграла нам друге місце:



А це фото переможців:

 

А и з цвинтару.
Мав єдно дочинІнє...
Все труситься...ще...
Старий я вже для такого...нерви нікуди не годяться...

 

А що сі сталося?

 

Йшли з лісу...як звично...
Дивлюсь...горить свіжа могила..вінки...і крики.
Підходжу...обкурені дітиска...кричать і б"ють сторожа...(ми знайомі трохи,кожного дня тою дорогою йдем)
Підпалили могилу і скакали...той прибіг...і на нього накинулись.
Одного скрутили...двоє втекли.
Я подзвонив...знайомому..дочекався...і пішли собі...
Зоряна нічого...вона далеко стояла...
А на мені аж зараз все труситься....
Якось...старий я вже для такого...

 

Ромку, міняйте маршрути своєї прогулянки..а то вам такі "чудеса" трапляються...тобі мало стресів?

 

Нарешті ранок...
Сидів тут...кукав...намагався заснути...
Не вдається...думки...під ранок закемарив...і знов тут.
От..думав собі...чогось останнім часом дуже часто натрапляю на отаких.
То,після випускного...діти подуріли...то вчора.
І,головне,що не обійдеш,не пройдеш мимо.
Я розумію,що зі сторони може видатись дивним,але ми з малою ходим там,де люди зі звичного світу зазвичай не ходять.
В лісі...на цвинтар щовечора.
Мала любить дивитись на свічки...отака маленька розвага,яка стала вже ритуалом.
Такі,як ми уникаєм людей...їх погляди.
В лісі часто зустрічаєм діда з внучкою...в неї теж епілепсія.Але майже не спілкуємся...про що?
В Рясне2 мама гуляє з дорослим сином(с-м Д)
А є ще...кожен ходить звичними стежками..подалі від світу.
Подалі...
Соррі за допис...просто..шо сі думає..то сі каже...

 

:empathy::empathy::empathy::empathy::empathy::empathy:Все буде, і мусить бути добре!!!!

 

Та чо...
Десь буде...
Колись...

 

Ніфіга не застарий

, а ми чим зможем-поможем.

 

Товкти обкурених дітисків явно застарий...

 

Листівка для тебе,поки порожня:

---------- Додано в 09:14 ---------- Попередній допис був написаний в 09:13 ----------

Тут би мали бути мої побажання,але як їх туди було впихнути я не знаю.....тому сам дописуй,додумуй,загадуй.А все таки буде те добре...

 

Може вам песика завести, 2в1. Може зорянці сподобається, і точно буде полегше спорити з кимось, особливо з дітисками.:bazar:

 

Згадав си анігдот..

Як дуже повна кубіта прийшла до дохтура...
Скаржиться на ожиріння.
Дохтур їй:
-Спробуйте менше їсти.
- Та,хіба я їм? Діти позалишають - доїм,щоб не пропало.В баняку лишиться - доїм..та й во так...
- Заведіть свиню.
- Йой,пане дохтуре,то ше й за свинею доїдати?

Мені мало Зоряни...ще й з псом мордуватись?

 

Отак і ми свою Оленку вигулюємо подалі від людей, подалі від очей..Мало того, що епілепсія так ще фізичні вадиА серед людей таким дітям важко, вони усвідомлюють свою неповносправність ...і оті цікаві очі...перешіптування...вони б"ють в саме серце тих дітей.А питання "Мамо, чому я така?"вбиває батьків...

 

До чого світ дійшов?Щоб самі невинні,ті,які так тонко відчувають світ,які є без перебільшення,Божими дітьми-ангеликами,щоб ці сонечка ховалися від світу...

Сьогодні незвичний день,бо День захисту Дітей від такого світу...і це перший день найтеплішої пори - літа...

 

А для мене був дуже незвичний день минулої п'ятниці. Тітка мого чоловіка працює в школі-інтернаті для сліпих дітей, в цьому році вона випускала клас (групу) і попросила нас зняти той випускний на відео. Чоловік був на роботі, то пішла я. Боже мій, як же мені шкода тих діточок та їх батьків..... Наревілася я... Вони такі молодці, як же вони стараються! Їхній мужності можна тільки позаздрити, в доброму розумінні цього слова. А головне, що з 10-ти випускників 7-ро мають грамоти та відзнаки з багатьох предметів... Але більше я точно такий захід відвідувати не стану, дуже важко на то дивитись... Два дні відійти не могла від того.

 

Сьогодні день захисту дітей.В дитсадках , на площі проводяться ігри, конкурси, вітання для дітей.І я сьогодні з декількома одногрупниками і у філармонії вчила дітей робити листівки, малювали, і т.д...Весь час згадувала свою сестру і таких же діток про яких ніхто й не згадав у цей день.Нікуди їх не запрошують, ніхто ними не цікавитьсяНу невже важко хоч листівку прислати з добрими словами?

 

Зранку побіг по справах.
Прибіг.
Зоряна встала.
До лісу.
20 кеме.
Привів.
Поїхав до Львова по справах.
Приїхав.
Зараз до лісу.
20 кеме.
Потім на цвинтар.
І до хати.
І всьо.
Ой,соррі...то не сюди.
То в звичний день.

 

А хто пришле?
кожен сторониться не свого горя, так щоб і собі не заразитись.... так наче це вірус.... не підходь, не дивись, не говори....