Незвичний день

Невстранец, не чіпляйтесь до слів, все Ви зрозуміли!
Приветливая дуже гарно пише, приємно читати.

 

- более того, кроме Вас все поняли, что эта шутка - ни к кому не "цепляние", а просто "языковой казус", который тем интереснее автору, чем лучше он сам владеет словом. И не подмазывайтесь к Приветливой таким дешевым способом, я ей всяческие восхищения высказал всё равно раньше и больше.

 

Я уже "попадала" с "образи світових релігій", надо быстрее учить язык
ЗЫ Кто такой лабус?

Спасибі, здесь многие интересно пишут и читать их приятно. Поэтому и пришла на форум, не смотря на то, что "москвичка"

 

- какой-то прибалт, посмевший Вам предложить ТАКое, что от возмущения я даже забыл про врожденную толерантность и природную вежливость. А язык сам выучится Читайте больше без словаря (иногда со словарём, для проверки и коррекции словарного запаса).

 

То не лишь бы какой прибалт, а Фрицис - очень отдельная тема Страшно креативный креативщик всего креативного С ним можно либо примириться, либо не общаться нафиг=))))))))

 

Такий незвичний день був - всього декілька слів сказала ...щось балакати зовсім не хотілось ні з ким, а то для мене абсолютно незвично. Ніби своє життя переосмислювала, мабуть...
Як часом людина багато чого прагне досягнути і так іноді забуває сконтактувати з давніми друзями, щоб просто їм подякувати за те що вони є...навіть, якщо вони вже й не найкращі друзі, але ж все одно - були якісь файні-файні моменти в житті, які подарували саме вони.
Якось випадково на вихідних зустріла друга дитинства. Так рідко ми спілкуємось ...чомусь розійшлись наші дороги, маєм різні інтереси, різних знайомих...а колись так було файно - як були дітьми...А коли його зустріла, то йому було дуже погано фізично в той момент - казав, що з ним таке вперше. Добре, що я раптом опинилась поруч. Все минулось, дійшов додому, але...так толком поговорити і не вийшло...робота, робота...ех, не те що дитячі роки...

 

Получила желтую карточку от лучшей подруги: "ты стала другой и твои глаза не сияют как прежде, что же стало с моей Мариной". Ничего с ней не стало, люди меняются. Проблема в том, что чем ты старше, тем больше объектов для распределения своего внимания имеешь. Ну не могу я больше как в юности играть в "Чип и Дейл спешат на помощь", хочеться сберечь больше себя для своей семьи и себя же самой, что не означает, что подруга мне больше не дорога. Но как это объяснить и достучаться - не знаю.

 

В мене, тойво, сьогодні маленький ювілейчик
пів року без...

 

а я про свои три года (в августе прошло) даже не вспомнил. И Вам того же!

 

сьогодні... всіма правдами-неправдами вирвався гуляти... видзвонив двох старих... справжніх друзів... засіли в затишному місці, в окремому кабінеті-подалі від всіх... нереально гарно провів кілька годин... в спілкуванні, за коньячком... знаете, ніби якісь клапани в мізках відкрило-і ніби пар спустило. полегшало. сплін відійшов. хух... завтра... ні, тепер буде краще. така встряска необхідна була.
вдома звичайно, дружина не одобрила. але... я більше не міг. тепер полегшало. я знаю, що Маринка мене зрозуміла. вона золото, просто... побурчить і перестане

 

незвично....без Ромка...

правда?...

 

Так..незвичноАле я думаю, що він ще повернеться..нехай пройде час, може щось зміниться..шкода, що пішов, що знову залишився на самоті з своїми думками, з болем , розпачем , нерозумінням..

 

А я через 7 днів буду у Львові!!! Сьогодні домовлялась за тижневу відпустку. День тим незвичний, що домовлялась за свою першу в житті відпустку
Друзі дізнались, що бизька дата мого приїзду і почали домовлятись за поїздку в Ужгород на 2-3 дні, так що у Львові довго не побуваю
Відпустки я взяла 6 днів (з вихідними виходить 10), від чого треба відмінусувати 2 дні дороги туди і назад, виходить 8 днів фактичного відпочинку. І сама не знаю чи то АЖ чи то ТІЛЬКИ...Та що б воно не було я їду У Львів!!!

 

Ну, а ми тільки що повернулись з України - поголовне були у Самбірщині і в Карпатах. Коли повернулись - так довелось у самої середині тижня прямо до роботи - шок страшний ... І як б тут його зменшити ...?
... ось нині скрикнули стару гвардію і завтра будемо святкувати іменини дружини

Незабаром бігну купувати пом'якшуюче ( вижче наведений шок робочий) препарати , а потім буде і ватра, і гітара ... а потім...ну... понеділок

 

У кожного з нас в житті є близькі люди...
Люди,які підтримають,які для нас є всім,до яких ми звертаємось за підтримкою,розрадою..просто за теплом...
Для мене такою людиною була бабуся...
Безконечна доброта...вона завжди могла розрадити,підтримати у важку хвилину...порадіти разом..
Вона пішла від нас у 1988-му році.
Хм..довга передмова...
Може комусь видатися дивним,але я відчуваю завжди її присутність...схвалення..часом осуд..але вона поряд.
А.коли особливо важко.я йду на могилу....трошки побуду і стає легше,напрАвду легше.За останні кілька років,мабуть не було дня,щоб я не був там.
Кожного вечера,ми з Зоряною,вертаючись з лісу йдемо дорогою,що веде через цвинтар,звертаєм на ту алейку,трошки побудем там і йдем до хати.
Кілька днів тому,в понеділок..було таки важко на душі...ми..звернули на ту ж алейку..і..
я не міг знайти могили...
Все те саме..надгробок з білим ангеликом,по-сусідству...ялина,в 10-ти метрах..а бабусі нема...
більше того,я не відчував її присутності...
Навіть зараз мурашки по тілі...
На другий день все було,як завжди...а той вечір...
Дехто може подумає,що Ромко зовсім збрендив в тому лісі..але ні...я усвідомлюю реальність цього світу...
От такий от незвичний день...

 

Те, що не відчував - вірю.
А от те, що не було бабусі... не розумію тих слів.....

 

От так...не було..
Тоді - не було...
Хм...
цікаво,що я часто дописую з лісу..нині теж не виняток..
хотів відправити оце ж повідомлення...
і не міг...
не проходило..
інші йшли..а оце..ні..
капець...

 

а тоді була? бабця, чи її могила?

 

таке буває

світ невидимий існує...

 

в тому й справа...
незвичний день...