Незвичний день

А ти колись знаходила чисту халву? Я бачила тільки з всякими домішками. Не маю нічого проти какао, горішків чи тому подібного, але все ж таки то не то.. Та і виглядає бідно - світло-бежева в маленьких упаковках.. Не те що в нас колись - цілі брили темної халви на прилавках магазинів Ех..
До речі, коли збираєшся до Львова?

 

Та як колись? Вони (ті брили) до сих пір є в наших магазинах! І саме за тим смаком я сумую. А тут на жаль не має такої халви, принаймні я не бачила. Бачила саме таку як ти кажеш світлу і в маленьких упаковках. Я завжди коли зі Львова вертаюсь сюди, то кілограм халви везу

плануєм осінню, але важко сказати коли саме чи в вересні чи в жовтні. Хотілося б поскоріше, щоб застати тепли та сонячну львівську осінь а не дощову. Побачим...

 

начебто день і не незвичний, просто такий-от настроєвий: сум, втома, бажання вирватись з того життя, в яке так занурилась, потреба тепла, мрії про життя не у великому місті, щем у горлі, слабкість... а ще кава, ромашковий чай, зелений чай з вершками, львівська кава, гаряче молоко з медом, вода.

завтра на чергову співбесіду. черговий день у місті, в якому мені нічого робити. черговий крок до присвяти себе тупому зароблянню грошей та зомбованості на професійній реалізації (щоб не нудно було).

 

Наверное, просто нехватка энергии.
Большой город требует сил и напряжения, но он дает и большие возможности.
Сейчас, правда, интернет создал новую реальность, новую коммуникативную среду, которая маленько уравняла маленькие села и большие города.

Маюнка, а чем бы Вы занимались в маленьком городе или селе ? Уверены, что вскоре не стало бы скучно, не захотелось бы снова бешеного темпа-ритма жизни ? : )

 

працювала б на землі - вставала б о 5 ранку, починала б доводити до ладу город, потім в обід перекладала б он-лайн чи не он-лайн якісь документи зі сфери юриспруденції або проводила би експертизу договорів, чи писала б позовні заяви людям. раз на тиждень відвозила б то все замовнику і отримувала свій кеш.
якби випала вільна хвилинка - спала б або читала, чи займалась би рукоділлям, заходила б на ЛФ. готувала б смачні страви з домашніх продуктів. ввечері б доглядала свій сад та квіти і лежала б у гамаку. перекладала б поезію з англійської, і продовжувала б писати свою. а в сутінках би дивлась на зоряне небо , поки тепло, а коли стало б холодно - плела би довгі шарфи та теплі светри... я би варила чаї з трав і гуляла б полем, слухала б пташок і бачила з вікна сад, небо і зорі на нім,а не потворний бетонний будинок радянського типу навпроти.



а ще б до нестями обдаровувала любов"ю кохану людину і піклувалась би про нього.

п.с. Максе, не всі люди хочуть шаленого ритму міського життя. я - не хочу. але це не значить, що я бажаю жити як неандерталець. просто хотілось би використовувати вигоди сучасного світу лише за їх функціональним призначенням, ен витрачаючи часу на непотрібне

 

знаєте, кілька років тому отримала у спадок старесеньку хатинку в дуже глухому селі - все таке автентичне і т.п.
тоді задумалася, як же ж можна було би там жити - вирішила, що нереально - але те, що ви описуєте - це ніби про один з варіантів - він мені категорично не підходить на даному етапі життя - але при вашому описі я вас там аж побачила!

 

До нас сьогодні приїздив один з вдячних клієнтів фірми. Привіз та пригостив всіх таким смачненьким тортиком, якого я 2 куски зїла (щоб на два боки рівно відклалось ) і ще по лямпці вина за ДН співробітниці випили.
Хочу таке писати у "звичний день"

 

Сегодня 65 - я годовщина освобождения Львова от немецко фашистских захватчиков.
Поздравляю львовян !

 

Дякуємо, але в нас сьогодні і траур.
27 липня 2002 року під час авіашоу на Скнилівському летовищі зазнав катастрофи літак Су-27, вбивши 77 і поранивши понад 100 людей.

 

Max_, а Ви особисто знаєте якихось київських євреїв ?
Прийде день - привітайте їх з Днем Бабиного Яру.

 

Знаю про эту трагедию, почему то думал что она произошла 28.07.

 

таки краще - привітати родини тих, що воювали в Фінську війну - з перемогою над Фінляндією

ото й вітайте нащадків тих, хто в якості гарматного м’яса пішов робити "подарунок вождю народів" - і залишився в тих нікому не потрібних болотах навіки.

 

Ошибка

Александр Галич

Мы похоронены где-то под Нарвой,
Под Нарвой, под Нарвой,
Мы похоронены где-то под Нарвой,
Мы были - и нет.
Так и лежим, как шагали, попарно,
Попарно, попарно,
Так и лежим, как шагали, попарно,
И общий привет!

И не тревожит ни враг, ни побудка,
Побудка, побудка,
И не тревожит ни враг, ни побудка
Померзших ребят.
Только однажды мы слышим, как будто,
Как будто, как будто,
Только однажды мы слышим, как будто
Вновь трубы трубят.

Что ж, подымайтесь, такие-сякие,
Такие-сякие,
Что ж, подымайтесь, такие-сякие,
Ведь кровь - не вода!
Если зовет своих мертвых Россия,
Россия, Россия,
Если зовет своих мертвых Россия,
Так значит - беда!

Вот мы и встали в крестах да в нашивках,
В нашивках, в нашивках,
Вот мы и встали в крестах жа в нашивках,
В снежном дыму.
Смотрит и видим, что вышла ошибка,
Ошибка, ошибка,
Смотрит и видим, что вышла ошибка
И мы - ни к чему!

Где полегла в сорок третьем пехота,
Пехота, пехота,
Где полегла в сорок третьем пехота
Без толку, зазря,
Там по пороше гуляет охота,
Охота, охота,
Там по пороше гуляет охота,
Трубят егеря!

1962

 

Вчора дзвонили зі Львова друзі, більше години балакали! Вони мене і розсмішили і понарозказували всього багато А прощалась з ними зі сльозою в оці, бо ще стільки часу до осені коли їх всіх побачу...Тут мені їх так бракує шо просто.. Але як би там не було, настрій в мене сьогодні після вчорашнього дзвінка просто чудовий!
Пишу у незвичний день, бо частіше смсками обмінюємось, а тут аж годину розмовляли! ..хоча для нас це не "аж" а "тільки" година...

 

супер-незвичний день ... моя коліжанка приїхала на вакації з Гамерики, як було приємно чути її голос... і як швидко рік пробіг... Тіки недавно провожали , а сьодні чую її голос по телефону..

здибаємось в п)ятноньку, накоктелимось, гггггг

 

... дзвонила вчора до мене дівчинка, від якогось знайомого мені незнайомого))) менше з тим,))) вона хоче шити сукню весільну, на кінець жовтня... і .я б з радістю, бо люблю це... але . я відмовила, бо рученьки мене бобо, не можу шити.. а з другого боку так хочеться!
се ля ві((

 

Я вже й забула, як злить, коли якийсь г...к стає прямо на в*їзді в твою браму... Але ще ніколи не стикалась з таким тупим г...м, до якого 15-ть прохань від*їхати, щоб заїхати на власний двір, до власного будинку, абсолютно не доходять... Ані хамство, ані доведення, що він став не тільки на приватній території, але і порушує купу правил... Фігня... після погрози заблокувати його на місяць часу моїм авто і погрози викликати ДПС і завалити йому по повній програмі за всі порушення - він зрушив з місця... Питання... То наглість? Хамство? Тупість? Чи просто вселеньке его і героїзм-критинизм?

А решта... Решта супер, збираюсь на грибочки вночі... ак що завтра - 25-ти кілометрова прогулянка по горах в пошуках білих і трюфелів! Вже не дочекаюся 3-ї ночі...

 

Звичайно хамство. В подібних випадках потрібно лише з вірою та внутрішньою впевненістю подумки або пошепки сказати:" Хай буде Воля Твоя. як на небі, так і на землі" і в душі дійсно все віддавши на Волю Божу. Я гарантую Вам 100% питання вирішиться як найкраще!

 

прочитавши оце

зацікавилась шо то за такі підозрілі грибочки ви йдете по ночам шукати :no: :ninja:
але прочитавши продовження

заспокоїлась.
але всеж таки кінец насторожив

ви їх з ліхтариком їдете шукати?

 

Та ні... їхати далеченько і останні 12км там паршиві... на них іде десь година часу. Приїдем десь о 6-й ранку, потім 5км пензлювати по штреці (вузькоколійці)... Так що... доводиться так раненько виїжджати...