Не знаю куди написати, то буде тут Бо до звичного дня не можу віднести, та й час вже пройшов, аж цілий тиждень Хочу розказати про свою поїздку до Львова, до НЬОГО... Скільки вже спроб було потрапити до Львова, говорити не буду.Про це вже й так всі знають.Завжди якась фатальна невезучість переслідувала.А на цей раз вирішила взагалі нікому не говрити.Прийшлося трохи й збрехати(але ж ця брехня во благо, нє?)Рідним сказала, що у мене перегляд по скульптурі і додому я не приїду.Наташка поїхала додому, а я швиденько зібралася, та й що там було збирати?Білет вже був куплений за декілька днів..Через пару годин потяг мчав мене до мого щастя.Зараз згадую і посміхаюсь А тоді...Було і страшно і смішно, хотілося всім розказати,подзвонити йому...перебувала в такій ейфорії..і адреналін аж через вуха лився Всю ніч очей не зімкнула, сиділа дивилася у вікно ..мріяла...чекала...В стукоті колес чулося"до нього, до нього..." Десь в 12 ночі подзвонив Максим, спитав де я і чим займаюсь, коли збираюсь приїхати.Дуже засмутився , що я знову не зможу.Бідненький, він навіть не здогадувався, яке щастя його чекає , який сюрприз! ...А за вікном вже сіріло...ні на мить не хотілося відірватись від вікна..кожною клітинкою своєї душі намагалась вібрати в себе ту красу... До Львова потяг прибував о 10.40.Вже за дві години зі мною почалося щось таке коїтись..мало не істерика...нервувала страшенно, аж руки тряслися.: Уявляла собі як я зараз сходжу на перон , а там стоїть ВІН з квітами.....Нажаль....Прийшлося обійтись без зустрічі, взяти таксі і їхати на Зелену.Була така думка, щоб заїхати до нього на роботу, але передумала. Місто зустріло мене привітно, гарною погодою..Не могла повірити сама собі , що я вже ТУТ. Ось і будинок..код я знала, то ж ввійшла без проблем.Трохи дивно було, ніколи ж не бачила таких під"їздів.Тепер знаю, що то таке брама. Біля дверей зупинилась..серце так калатало, що здавалося і за дверима було чути.Хвилин 5 не могла натиснути на дзвоник, нарешті зважилась. Відкрила мама...:wacko1:Пауза..великі очі ..і на всю квартиру"Батько, наша Іруська приїхала"!Ну і почалося...Я не встигала відповідати на питання і не всигала навіть щось сказати.Мама сама запитувала і сама відповідала::Хотіли сповістити про мій приїзд та я заборонила.Хотіла , щоб це було сюрпризом. Мене нагодували сніданком і відправили відпочивати у його кімнату.Самі ж вже й сестрі зателефонували , щоб привезла, купила і т.д.....Процес пішов.А я пішла до його кімнати..спати не хотілося...включила комп, трошки подивилася чим мій милий займається..фільми. ігри, музика...мої фото...Закрила.Поскладала на столі розкидані речі, трохи прибрала...і чекаю...А Макс закінчував роботу у 15 год.Десь біля 16-ї явився. З порога "Мамо я вже прийшов, давай їсти, а що у нас за свято, чого так багато на столі?" Блін, я не знала, що мені робити, як себе вести...то сяду, то підбіжу до дверей...А свої речі забрала до кімнати, так що він і не здогадувався.Мама теж мовчала...загадково. А він все не йде..то туалет, то ванна....Нарешті..я завмерла..Відчиняються двері і....у мого Макса очі стали по 5 копійок:smile:Я думала , що він зараз кинеться до мене, а він вийшов, закрив за собою двері ...і знову зайшовНа обличчі сяяла така посмішка, а очі..очі просто випромінювали почуття. Не могли наговоритис, надивитися один на одного..нам треба було так багато сказати, ми так давно не бачились... Ввечері приїхала сестра з чоловіком.Всі на мене дивились як на якесь чудо, не могли повірити, що Іра нарешті приїхала і іхній Максимчик нарешті дочекався.Було багато подарунків...і чорниці були Далі..занавіс:girl_in_love: Повставали вже десь близько 10-ї.Сніданок вже чекав , а в квартирі така тиша...це щоб нас тривожити. Поснідали, Макс пішов за машиною..він її у військовій частині ставить , заїхали до друзів на Тютюнника, взяли їх і поїхали до Олеського замку. Красота неймовірна!Поосто казка..все, без виключення... З мене трошки посміялися..Я ж хотіла показати яка обізнана , що багато знаю про Львів.Нахваталася тут на ЛФ всього..а в голові каша.Хотіла їм розказати де краще що купувати, у яку кав"ярню ходити На левандівці була..там сестра його живе... Час так швидко пролетів, вже й вертатися треба( Боляче розставатися з коханим.не могла здержати сліз....А на нього було боляче дивитись..ні на мить не відпускав мою руку..... ...І знову ніч..і знову потяг..і сльози на очах....Сльози падають на квіти....сльози щастя, сльози кохання і розлуки... Ні , ну так не чесно! Мені що, тепер всі смайли вилучити?Чому мені дозволено тільки 8?
Alias, как вы угадываете мои мысли? Я тоже хотела создать такую тему! А то "Звичний день" - как-то скучновато... У меня сегодня радость. Модуль по психологии, а я нифига не знаю. Написала от фонаря. И что думаете? 8 баллов из 10! Что ни говори, теперь психология точно моя любимая наука!:biggrin:
Аліас, вітаю! Ваша заповітна мрія збулася! Ви одержима дівчина! Бажаю вам з вашим Обраним великого людського щастя! І розповідь напрочуд гарна, щира! ( навіть трохи розчулилась...особливо на двох словах в ній- "брама" і "чорниці"...) Любові вам завжди!
Дякую , всім дякую за за підтримку. розуміння.На ЛФ знайшла велику гарну родину. ГГГГа при слові "чорниці" вже багатенько посміхаються.Вони до мене ж ще влітку добралися...
Вона ж новенька, ще не в темі Зараз я Опель введу в курс справи http://posydenky.lvivport.com/showthread.php?t=30045&page=4 і там далі сторінка за сторінкою..багато дечого взнаєте , Опель
И я таким же дерзким был, когда Париж узнал гасконца де Тревиля! :girl_winkз пісні слів не викинеш) Alias, я перечитувала Ваш допис, і перед очима зринали картини з недалекого минулого:girl_in_dreams:. Ми з чоловіком переживали те ж саме, що і Ви з Максом, за винятком того, що я потягом до нього не їздила, бо ми жили в сусідніх будинках:kiss3:. Згадала себе в 19, його у 23 - "весь мир у наших ног"!:girl_in_love: У нас і зараз чудові стосунки, ну, хіба зовсім трошки надкушені побутом.:wacky-girl: Бажаю Вам усього найкращого, за коханого заміж піти і любов зберегти до сивої коси.:girl_curtsey: Спогади обсіли.:girl_in_dreams:Дзвоню чоловікові нагадати, щоб малу з садка забрав.:girl_bye:
Йой...я тута реву,як дурна..ТАК ФАЙНО,що Ти нарешті здійснила свою мрію і приїхала до Львова!!!страшенно гарна історія!!!!Я ДУЖЕ за тебе рада!!!!!:girl_claping:
Іруська, я теж дуже рада, що накінець таки відбулася Твоя поїздка до Львова...Я собі уявляю який був радий Макс...Читаю Твою розповідь і теж сльози на очах...все так щиро...романтично....От закінчиться Ваша любов весіллям, ти станеш львіянкою і ми будемо ділитися вже враженнями не за допомогою повідомлень, а за горнятком запашної львівської кави....
Після весілля обов"язково запрошу всіх на каву..і пиво.така собі післявесільна форумівка.Як я про це мрію.Хочеться вже всіх побачити і насолоджуватись шармом міста.Нікуди вже не їздити , а бути завжди з НИМ і у Львові.
А я знала шо вона приїде!!!!!!!!!!Тіко нікому не могла сказати...просто так собі в середині тішилась за неї....Іруська, дуже рада за тебе!!!!!!!! П.С. я теж плакала....і чим далі до кінця тим більше ревіла....
Дівчатка, ну для чого ревіти? Все ж так добре Ваші історії як почитати, то теж заплачеш..розчулишся, нє?
От що таке справжнє кохання. А чого не зробиш заради коханого? ти просто молодець. Вирішила і зробила. Я теж сподіваюсь, що продовження цієї історії буде ще потужнішим. Щасти ВАМ!!!
дозвольте коректувати: ...Най разом з львівським весіллям не закінчується ваша Любов!!! І навіть після одруження кожен ваш спільний день здається Незвичним!!!
Вітаю, Іринко! Дуже дуже дуже за вас рада!! Знала, що приїдеш, бо натякала десь на форумі, і час від часу собі повторювала "тільки б цього разу їй вдалось, тільки б вдалось, Боже, ну поможи їм!". Спрацювало! Не знаю як Ти змогла втриматись, щоб з Максом не поділитись радістю, знаю ж як це, які це емоції і переживання . Та і якби він знав, то б з роботи відпросився може, було б більше часу на вас.. Але ті кілька днів з коханим вартують чекання і терпіння, правда?