Незвичне-ностальгічне...

старшая моя точно запомнит музеи и театры - но не в обычном режиме, а, так сказать, закулисье и запасники,
ночное небо в телескопе и свою реакцию в магазине на игрушки))) причем неважно, что точно такая же дома - все равно: "мамочка, ты посмотри какая кукла\машинка\мебель".
запомнит, как ведрами в жару поливали друг друга - причем не только дети, но и родители, и бабушки-дедушки. и это не в частном доме, а в многодомном дворе, где куча машин и людей - и все с хохотом, визгом, завистью прохожих.
запомнит, как моя кума летом отдается им в руки - и вся детвора разрисовывает ее гуашью и акварелью. как папы и мама прыгали с ними в резиночки и гоняли в казаки-разбойники...
вот из таких мелочей и строится все то незвичне-ностальгічне.

 

розмови з прадідом за перебиранням яблук донешта і його перина на старому ліжку

 

Я, звичайно, можу помилятися, але, можливо, тому, що вже бабусі-дідусі не ті/не такі? Якщо колись спогади про бабусь/дідусів були переважно в плані села на ціле літо, збирання овочів/фруктів, натруджених зморшкуватих рук, від яких пахло молоком/літом/босоногим дитинством, розповідей про війну/молодість, накрохмаленої постелі, деціфитних парфумів, які бережуть як зіницю ока і користуються раз на рік, і то було якось не так, як у всіх, якось так по-інакшому, що аж-аж-аж. І бабусі і дідусі долучалися до виховання дітей нарівні з батьками. А тепер вони все більше в базарах/бізнЕсах/собачках/хотінні спокою від... внуків і внучок. І діти їхні задніх не пасуть: твої внуки-внучки, але МОЇ ДІТИ, і я їх виховуватиму сама, сама, сама... Якесь таке свого роду аж надто західноєвропейське відокремлення, причому на всіх рівнях. А може, і діти наші вже інші, і в них уже інші суперспогади)
Але то тільки моє ІМХО)

 

Ну, то вже не незвичне-ностальгічне, а вічне риторичне...

Та я до певної міри теж така буваю)
А "сама, сама, сама" - я просто описала настрОї одного форуму, де така позиція мало не червоною ниткою проходить.

 

Ну чому ж)
І в наших дітей, коли виростуть, теж будуть такі спогади.
Тільки герої тих спогадів, імовірно, будуть інші

 

На жаль, не кожній дитині щастить з бабусями та дідусями. Тому спогади та емоції можуть бути про друзів, місцини, в яких бували, про людей, з якими пощастило зустрітися.

 

Що стосується бабусь-дідусів, то мої діти і тут будуть мати що згадати, бо моя мама на видумки гаразда. І ляльки з ними шиє, і казки сама придумує, різні історії розповідає, а шашлики з дідом у сезон, коли він їм із струмочка воду приносить, щоб таляпались, то вічна тема! У них будуть веселі спогади. Принаймні так мені здається.