Нехай буде воля Твоя...

Давно звідти?

Правильно!
Бо на небі нема людей, які творять безлад і несправедливість.

 

Миху, не про економічну. І ми ще й до одруження мали такий досвід. Так що континенти тут ні до чого.

А якщо не боїться, а дивується?
Хіба нема в Біблії прикладів, коли пророки не розуміли Божої Волі?

 

Та тут зараз є все в комплексі... в моральна і економічна і психологічна і....і духовна...

 

От, лихо...
А я проморгав.
Де роздають..? (риторичне)

 

Ну-у-у... щоб довго не думати... в ЖЕКУ...

 

Ви говорите про суспільний стан, Миху. Я ж говорила про особисті відносини з Богом.

 

Ні не легко. Дуже часто думаю про людську справедливість і кажу собі, ну чому воно так несправедливо? Але Божа воля і справедливість не завжди є власне те що хочу я.

 

Ще хотіла трошки розвинути свою думку.

Важко сприйняти Божу Волю тоді коли ми не стараємось пізнати Бога. Коли ми його шукаємо в кожній хвилині пережитого чи свого буття то бачити Його волю стає легше і відповідно сприйняти її і ввірити себе Йому в опіку.

Останній тиждень, поки хворіла, не мала бажання нічого робити... і почала перечитувати книжку, видану в 1976 році, під назвою - Дозволь мені бути жінкою. Так он власне в цій книжці мама дає поради своїй доньці яка планує йти заміж. Вона говорить про таку річ як рівноправ’я між чоловіком і жінкою. Тут вона висуває таку думку, що рівноправ’я між нами бути не може. Спочатку такий вислів викликав в мене внутрішнє обурення - як то так?!?!? але прочитавши до кінця її думку я почала з нею погоджуватись. Чоловік і жінка є рівні перед Богом але не рівні в побуті, як в цьому переконують деякі політики. Бог не принижує жінку в її ролі а навпаки говорить що це особливе покликання і якщо його зрозуміти і прийняти то можна уникнути багато непотребу який нераз трапляється на побутовому рівні в кожному шлюбі.
А до чого я? А до того ж самого що якщо попросити Бога розуміння свого місця в цьому світі, ба просто в свому домі, то хоч як би не тиснули на мене обставини ззовні, я буду знати що навіть якщо мій внутрішній бунтар каже - це несправедливо, це не обов’язково так і навіть в тій «несправедливості» може критись щось більше, яке мене може наблизити до Бога.

Звиняйте за сумбур.

 

Тут на сусідній гілці згадували приклад жінки, яка підійшла до Ісуса віруючи у те, що якщо доторкнеться до одежі- то уздоровиться від кровотечі ("В то же время Иисус, почувствовав Сам в Себе, что вышла из Него сила, обратился в народе и сказал: кто прикоснулся к Моей одежде?").
Цікаво, якби ця жінка молилася "нехай буде воля Твоя" і примирилася з невиліковністю хвороби - чи удоровилася б вона?
Біблія повна протиріч. На кожну тезу є антитеза. З одного боку "нехай буде воля Твоя", з іншого - "просіть - і буде дано вам, по вірі Вашій отримаєте"..
Тобто якщо твердо впевнений і віруєш що зцілишся якщо "доторкнешся до Ісуса" - то й зцілишся, а якщо впевнений що це така Божа воля і треба її прийняти і не бунтувати, не просити кращого - то й будеш далі хворіти. Те саме стосовно і інших наших проблем. ..Виходить, так?

 

А чи не говорить це про сумнів у вірі?.. якщо припускається що можна й не отримати того що просиш (нехай буде воля Твоя, а не обов'язково нехай буде те, об чім прошу Я) - це вже ніби не повна віра. І якби та жінка припускала, що може Бог і не хоче її уздоровлення, бо можливо то не є Його воля щодо неї, що може і не допомогти її сповнити ЇЇ бажання доторк до Ісусової одежі - вона б і не уздоровилася, ІМХО.

Але вона повністю вірила, що буде так як вона хоче, раз вона торкається до Ісуса, без всяких інших думок - і сталося по тотальній без сумнівів вірі її. Зокрема, вірі у те, що чого хоче вона - те її дасться коли вона торкнеться до всемогутнього Бога, тобто, що того хоче і Бог для неї?..

 

Так і я думаю, і багато хто.. і для нас було б "нахабством" отак лізти і торкатися одягу - чи не так? Ми би скромно стояли в стороні із смирінням.. А жінка не сумнівалася що заслуговує уздоровлення - вистачило "нахабства" і впевненості у тому що вона достойна кращого життя, ніж те хворе яке має..
От піди збагни чому молитися треба з сумнівом про те чи вартий кращого в очах Бога і за Його задумом/волею, але в Біблії є приклади, коли дається по вірі якраз тим, хто точно впевнений що вартий...

 

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...
А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
(Лк 8:43-48)
http://bibleonline.ru/bible/ukr/42/08/

 

Він нам не дає по заслугам, а по Своїй милості!

 

А хіба ні?.. строго кажучи, якщо щось просити - значить, воля Божа, та що виявляється на сьогодні, нас не влаштовує і ми собі хочемо кращого.

 

як на мене - ні. Ісус каже - "просіть, і дано вам буде", а не "якщо попросите, то....", тобто Він сам ніби спонукає нас простити Божого впливу чи керування в наше життя.
А те, що нас в чомусь не влаштовує наше життя - то нормально, бо Бога теж не влаштовує цей "світ".