Нестандартні релігії і філософії

В мому серці поряд з Христом знаходяться Лао Цзи, Гаутама Будда, Падмасамбхава, Магомет. Це добре чи зле?

 

Вам вирішувати...
Але я в таке не вірю...
Це все одно, як би я сказав, що зі мною під одним дахом живе і моя жінка і ще кілька жінок... Не думаю, що Ваша дружина би таке витримала... Це ж не нормально! Правда?
Господь, як жінка, прагне бути в нашому серці Одним єдиним!!! Про що і сказав у Своїй першій заповіді...

 

Не можна бути без Бога.
Але без церкви,і будь-якого іншої політичного,чи кримінального угрупування,можна обійтись....

 

Тобто грішити можна, все одно тебе простять? Цікаво. Хтось усе життя був хорошим, а хтось робив пакості, а перед самою смертю покаявся. Обидва спасуться? Несправедливо якось.

Тобто добрий нехристиянин виконує волю диявола, а поганий християнин - Бога? До речі, а чому Бог до сих пір не знищив диявола? Невже сили не вистачило? Чи Бог не всемогутній? Чому він тільки щось обіцяє, але невідомо, коли воно буде?

А тепер, Левку, відповідайте на моє питання: чому, якщо Бог до усіх добрий і милостивий, одні люди є щасливішими за інших із самого народження? Це можна пояснити за законом карми, що я й зробила. Чекаю вашого пояснення.

 

це те саме, що кинути курити після першої-другої сигарети і після тисячної.

думаєте, що після знищення дивола не буде зла?

на мою думку, щастя не залежить від того, що ззовні, а від того що всередині.
Але згідний з тим, що декому від народження отримати його складніше

 

Неправда! Такого я не казав...

Я Вас розумію, п.Рибко, бо й сам раніше ставив собі такі запитання. Думаю, Вам так важко прийняти і зрозуміти цю Божу "несправедливість" бо не сприймаєте Бога як люблячого Батька..., а тільки як грізного суддю.
Згадайте притчу "Про блудного сина". Старший син, аж в депресію впав, коли довідався, що батько простив і прийняв знову у свій дім свого молодшого сина. Старший син також не прийняв і не відкрив для себе свого батька, як батька люблячого і прощаючого перш за все...
Ця притча образно показує ставлення Бога до нас людей. Він є для нас, перш за все, люблячим Татом!!!!

Відповідаю.

Написано, що Ісус ходив і уздоровляв тих, кого поневолив диявол:

Дiї.10:38 І ходив Він(Ісус), добро чинячи й усіх
уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.

Серед "пацієнтів" Ісуса були також люди криві, чи сліпі з самого народження. Отже, диявол їх поневолив з самого народження...

Здається, відповів на Ваше питання.

п.с. Слава Богу, що в Ісусі ми маємо звільнення від цього поневолення!!...

 

Дивна любов...
Дуже дивна...

 

Любов взагалі дивна...

 

О, то мій Бог від вашого дуже відрізняється. Про свого я нічого конкретного сказати не можу, крім того що він існує. Я навіть імя йому дати не можу, хіба сказати ТО, або АБСОЛЮТ.
А особи яких я називав це лише його еманації, відбитки в дзеркалі його існування. Знаєте, на сході серед не християн теж є люди які стараються виокремити свого аватара. Наприклад про Будду кажуть що він був джіванмуктою (тобто тим хто досягнув, а не народився таким) що зі сторони заслуг ставить його найвище, але це знову таки все відносно, оскільки накопичення заслуг може принести результат тут на Землі, а стати Буддою завдяки одним заслугам не можливо.
Для тих хто хоче це зрозуміти, подумайте над таким: чи можете ви попасти в нірвану, яка є безособистісним станом не позбувшись свого его і хто тоді буде перебувати в нірвані?

 

Підтримую!!! Даю прекрасне доповнення

"...Так же, как и явление, которое многие называют кармой, у которого кроме определения «хорошая» и «плохая» карма, ничего нет! Если не считать определения типа: «и … поняла кроха, что такое хорошо, а что такое плохо»! Ведь в разные времена, у племён разных рас и верований до сих пор эти понятия весьма сильно отличаются, вплоть до их противоположного значения. И связано это было с господством той или иной идеологии или религии, того или иного социального строя. Однако, ни одна идеология или религия никогда не давала понимания того, почему плохое — плохо, а хорошее — хорошо. Причина этому и невежество, и выгода, которую от введения в заблуждение получают определённые социальные прослойки.

Когда я затронул этот вопрос в своей книге, своей главной задачей я видел необходимость донести до читателя понимание происходящих изменений в человеке во время того или иного действия или поступка. И что самое главное — показать человеку последствия для него самого и его потомков, для его сущности, последствия, к которым он должен быть готов, совершая то или иное действие. Но не только последствия, но и ответственность, которую на себя берёт человек, совершая то или иное действие. Чтобы человек не оказался в состоянии невежды, который не ведает, что творит и ищет в этом себе оправдание.

Человек должен знать, что никакие раскаяния и «отпущения» грехов не убирают последствий от его действий и не снимают с него ответственности за содеянное. Только тогда человек будет свободным и действительно будет творцом своей собственной судьбы и не станет добычей «знатоков» человеческих душ, которые умело используют невежество, набивая себе карманы, создавая у человека ложные представления, которые очень выгодны для них самих.

Например, в христианстве (да и не только в нём), священники убеждают своих прихожан в том, что грехом является не сам проступок, а нежелание раскаяться в содеянном! Другими словами, можно грешить сколько угодно, главное только покаяться в содеянном после проступка, и всё будет прощено! Ссылаясь при этом на то, что Иисус Христос своей великой жертвой на кресте, искупил все грехи человеческие до него и после! И нужно только всего ничего — раскаяться, и тем самым твой грех присоединиться к сомну других грехов человеческих, которые он уже искупил своей кровью. Только не надо забывать при этом о том, чтобы поделиться награбленным со священниками, которые «замолвят» за тебя «словечко», и тогда ты чист, и можешь дальше грешить, и чем больше — тем лучше, только не забывай при этом делиться, и ещё раз делиться, и тогда, после смерти, ты праведником попадёшь прямо в рай!

Только тогда, когда сам человек будет понимать последствия каждого своего действия и СВОЮ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА СОВЕРШЁННОЕ, тогда и только тогда, человек может быть по-настоящему свободным! Когда человёк поймёт, что наказание за совершённое преступление он получает не в зале суда, и уйти от этого наказания невозможно никаким отпущением грехов в церкви, только тогда человек поймёт, что наказание (или поощрение) происходит в момент совершения самого действия! И только тогда социальные паразиты потеряют возможность манипулировать сознанием каждого человека и сознанием масс в общем.

И ещё один важный момент, на который я особенно пытался обратить внимание своего читателя. Человек должен понимать, что вне зависимости от того, поймали его на месте преступления или нет, знает кто-нибудь о его преступлении или нет, «отпустили» ему грехи или нет — в момент свершения преступления он получает наказание! И это не наказание от Господа Бога, а наказание самой Природой, её реальными и объективными законами, вне зависимости от того, знает их человек или нет, понимает их или нет, признаёт он их или нет!

И самое главное, что должен понимать человек, так это то, что, если за преступление его никто не посадит в тюрьму, это не значит, что наказание отсутствует! Просто наказание, совершивший преступление человек, получает не такое, которое он считает наказанием, в силу своего невежества, а такое, о котором даже не подозревает! Но от этого само наказание не становится менее серьёзным. Причём, реальные наказания за преступление на самом деле гораздо более серьёзные, чем те, которые человек может получить в суде.

Изменяются его гены, которые человек передаёт своим потомкам, и они тоже расплачиваются за его преступление (я), а у самого человека появляются позже заболевания. Но и это ещё не всё! Наиболее серьёзные изменения происходят на уровне сущности человека, совершившего преступление. И сущность совершившего негативное деяние проносит эти отрицательные изменения через все будущие воплощения! И всё это происходит с человеком не понарошку, а на самом полном сёрьёзе.

И эта информация должна быть доступной каждому человеку! Только тогда человек сможет реально оценить ответственность за свои поступки..." Микола Лєвашов

 

Можна "бути хорошим", як Ви кажете, все життя, але при тому так і не пізнати свого Творця і Спасителя...
Яка користь для тієї людини з її "хорошості"?
Абсолютно ніякої.
Цією своєю "хорошістю" вона не зможе спастися...

 

А від чого?

 

Таких в житті не зустрічав. Крім мене, звичайно.

 

В дєцтві в штани какалисте?
То який ж хороший?
Гріх!!!

 

А який зв'язок між генами і майбутнім втіленням?? Тобто, гріхи діляться на двоє? - частина псує гени нащадків, а частина - майбутній характер мавпи, в яку втілиться душа грішника?
Беручи до уваги, що людству як мінімум 40 тисяч років.. за цей час псування генів призвело б до того, що не було б жодної милосердної чи доброї, чи більш-менш здорової людини. ІМХО.
Ні, і така теорія не годиться.
p.s. і не треба ідеалізувати що зараз, мовляв, всі поголовно хворі через карму. Науково-технічний прогрес сприяє гіподинамії і штучним продуктам харчування - звідки і хвороби, а не "карма", а археологія показує що давні люди мали дуже коротке життя і хворіли тими ж хворобами що і ми.

 

"Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників." Євр.10:26,27.

"І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими." Мк. 10:31.

"У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване... І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!" Лк. 15,11-32

 

Зрозуміло. Значить, найбільше пощастить з Царством Божим тим, хто "пізнав правду" перед смертю. У них не буде шансу нагрішити самовільно, бо земне життя закінчиться раніше ніж виникне перша спокуса після прийняття.
Я запитала:
....Чи буде він меншим в царстві Небеснім за того, хто прийняв Ісуса в час смерті і (вже) не встиг просто нагрішити і "зіпсувати" себе гріхами?..
Ви відповіли на це:

Що і підтверджує попередній висновок: ті, хто останніми прийняв Христа в земному житті наприкінці життя - стануть першими в Царстві Небеснім, а ті хто прийняли Христа ще в юності чи в дитинстві - останніми.
Дякую, Даяно, за роз'яснення.

p.s. виходить, набагато "вигідніше" прийти останнім і "встигнути" перед смертю - але через те що час смерті невідомий, є ризик "не встигнути"..
так от чому раніше так важливо було перед смертю причащатися-сповідатися.. більше гарантії потрапити в число "перших"..
І в цьому світі конкуренція в соціальній успішності - і в тому світі намагаються заробити собі якомога більше балів..
..мда.

 

Що значить "найбільше" пощастить? Ви гріх і спокуси розглядаєте як щастя.? Коли людина покається, то вона гріх і спокуси розглядатиме як угризіння совісті, а не як "пощастило". Якщо ні- то вона не покаялась і не заслужила прощення. А ЧАС покаяння ролі не грає (головне-встигнути).

Це ви стосовно цієї цитати: (А що буде з тим, хто упокориться і прийме Ісуса у 40 років.. і в якийсь момент в серці його будуть ті самі відчуття що і у того який приймає Ісуса в час смерті. Але потім ітимуть роки, буде важко жити "по правді" - і той чоловік тяжко грішитиме,).
Очевидно, що У Царстві НЕбеснім він буде ні меншим, ні більшем. Його там просто не буде (Євр.10:26,27.)

Якщо їхні гріхи не були смертними, - то будуть найменшими, якщо гріхи були смертними, (та й ще після пізнання правди) то таких взагалі не буде у Царстві Небесному. А якщо перед смертю чиєсь покаяння було настільки щирим, що сумління спалило увесь (навіть дуже тяжкий) гріх, то такий буде більшим у Царстві Небесному за того, який "трохи" грішив, бо у Царство Небесне в такому випадку колишній грішник входить ЧИСТІШИМ, а тут головне - кінцевий результат. Я це так розумію.

Рятує не причащання-сповідання, а ПОКАЯННЯ.

"Конкуренція" - це не той термін, яким керуються ті, хто кається.

 

Я вже про це говорив, що душа - це копія фізичного тіла, яке сформоване з інших матерій. Тому недоречне питання про те, що гріхи діляться надвоє. Душа людини не може втілитися в мавпу - несумісність генетики.

 

Чи відбулося покаяння - може достеменно показати тільки практика життя... а то і вона не в силі.
Можна довлі легко відчути покаяння - все одно той час вже проминув, у який життя було настільки нестерпно важким, що хтось заступив за лінію гріха.. от якби людина отримала шанс повернутися назад і знову втрапити у те пекло де вона не змогла встояти - і вона встоїть - значить, покаялася дійсно. Лише це є достеменним показником щирого каяття.
А так.. кожний, кожний шкодує що не святий і кається що не встояв.
..але не кожний після каяття встоїть у тій же ситуації. Встояти перед спокусою пристрасті літній людині дуже просто і легко - її вже нічого не хочеться так як у молодості!! Звісно, вона відчуває покаяння..

Ті ж, хто кається перед смертю... це майже нічого не означає, стан афекту.. а спробуй живи далі, після покаяння - от де його перевірка. У тих хто вмирає її вже не буде. Значить, це їх і рятує.

А що, душа передається генетично?
Тобто, душа прадіда вселяється у правнука? - адже у них найбільша спорідненість генів.
Є теорія реінкарнації і втілення у все живе..
Быть может тот облезлый кот был раньше негодяем
А як згідно Вашому уявленню?
Цікаво, у яку людину може втілитися душа літньої людини що померла від старості? А душа немовляти яке прожило два дні? - воно ж не встигло нагрішити..