Неприємні ситуації

Це погано.

А то вже добре. Бо так треба жити (в тому плані, що не боятися).

А це вже повністю хріново...

 

"Втратити" і "чуть не втратити" то дві великі різниці.
Поскільки ви лишилися живі-здорові то ж таки не втратили
А отой осад буває залишається від того шо треба по голові зїздити, а не годен бо їх четверо хлопів, а ви єдна кубіта.

Памятаю шось похоже як ше був малий і в нас в Винниках на день незалежності на стадіоні концерт робили. Мама нам з сестрою постилила на лавку якогось сведра і ми сиділи дивилися концерт. А прийшли якісь чотири бика, сіли на задню лавку, взяли нас за шкірки (ми ше певно були в класі першому-третьому), відіпхали і того сведра ногами скопали і самі на ту лавку де ми сиділи ноги поставили і ше нахамили шоб ми писки позатикали.
Була така обіда шо не годен їм в вухо ногою вїхати.
То така злість в середині закипає, а вийти їй нікуди.

---------- Додано в 20:51 ---------- Попередній допис був написаний в 20:45 ----------

Та то навіть тепер таке трапляється. Далеко ходити не треба.
Виходять чотири хлопи пяні з маршрутки і один починає до якоїсь кубіти чіплятися.
Вона собі йде на морозі, а він далі чіпляється (руки не розпускає, просто йде і триндить). І тако ні йому в морду дай бо їх четверо, а ти їден, ні додому іди бо совість загризе. І йдеш як той йолоп за ними слідом (про всяк випадок) пооки він не відвалить.

 

А може таки антийолопа придбати? Достатньо 9 мм.

 

Ніколи не беріть до рук зброю, якшо кишка буде тонка нею скористатися.
Бо попадете в не менш неприємну ситуацію.

 

Неприємна ситуація - це коли хочеш зробити як можна краще, а виходить як завжди погано.

 

Цілком згоден. Але про це треба думати ще до придбання.
Ніколи не обганяю, якщо не певен.

---------- Додано в 21:02 ---------- Попередній допис був написаний в 21:01 ----------

Завжди знав, що в жінок розумні ідеї народжуються швидше.

 

Нині мав їдну ситуацію.
Воно,в принципі звиклє,та...
Йдем лісом,між деревами стоїть машина і рівномірно хитається.
О...
Проходим мимо...і тут Зоряна виривається,підлітає до машини,відкриває двері:
- Аїхати!!!!!
Ледве відтягнув...
Вибачився,але ж..всьо їдно якось так...

 

М-да. Треба глибше в ліс заїжжіти.

 

по ногах думаю кожному вистачить мужності...

 

) ) )
"Устами ребёнкаглаголит истина"(С)

 

Та нє, то до Ромка буде ближче...

---------- Додано в 22:25 ---------- Попередній допис був написаний в 22:22 ----------

Взагалі то не питання мужності а усвідомлення необхідності.

По руках ефективніше цілити.

 

Дуже неприємно коли дурять,обманюють...Таке враження,що якось причетна до того обману.Людина дурить і не почервоніє,а сама вся якось внутрішньо ніяковію...І головне ж,добре бачу брехню.
Ще є категорія брехні - "в живі очі" називається.Теж неприємно,бо людина завідомо знає,що бреше.Розцінюю це як неповагу,або якісь корисливі інтереси.Оця категорія брехні викликає огиду.

 

деколи руки трусяться і якщо по ногах цілитися то не страшно не туди попасти, а от по руках страшно...

 

Тре було умніка послати.
Нє, ну якшо він справді "вичитав лекцію".
Але якшо просто доброзичливо порадив, то значить добрий дядько, небайдужий.

 

Згадав якийсь анекдот (може бути не повним)

Заходить дід в тролейбус а на кріслі сидить якийсь пацан і каже:
- Здраствуйте дедушка!
- Здраствуй мальчик.
- Садитесь пожайлуста!
- Спасибо мальчик.
- Пусть вам будет удобно дедушка!
- Спасибо.
- Не за что!
- Не умничай!
- Да пошел ты!

 

Поїхали якось зі знайомими до Раковця, ми з чоловіком залишилися біля джерела дітей сторожити (першокласників), знайомі стали в чергу воду набирати. Краса: гарно, спокійно, люди моляться...
За якийсь час нашій малій стало нудно, стали грати у "слова". Все би нічого, поки мала не сказала "нога", а знайомих син па пів села не випалив "га*но!" (не подумайте, що "гарно"), аж люди стали оглядатися.
Думала, під землю провалюся.

 

Сьогодні я провалилася на захисті. Один сором. Із-за свого рецензента. Вона мені таку гидоту написала, що з таким не ходять на захист. Потім ще й виявилося, що вона мене не допустила. Хоча учора казала: "Ідіть на захист навіть з такою рецензією". Фактично це не мені була адресовано, а моєму науковому керівнику. Під нього вона риє. Він відома в Україні людина, автор багатьох книжок. Злий як чорт прийшов. Не хотілося б зіпсувати з ним відносини.
Тепер буду перездавати аж 20 числа.

 

Його повчання вплинуло на виховання, я навіть чимось вдячний тій людині тепер.