Небесна сотня. Герої не вмирають!!!

Загиблі Герої Майдану

Максимов Дмитро

Загинув 18 лютого 2014. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Вибухом гранати йомувідірвало руку.
Загинув хлопець від втрати крові у Будинку Профсоюзів.




Мовчан Андрій
34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу.
Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року




Мойсей Василь.
21 рік. Зубрець, Бучацького району, Тернопільська обл.
Вранці 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській отримав поранення грудної клітки снайперською кулею.
Хлопця навіть не врятував наявний у нього бронежилет.
Він був справжнім націоналістом.
Навчався в Університеті розвитку людини “Україна” у місті Луцьку на 4-му курсі.




Мельничук Володимир

22.08.1974 р.н. Стояв з дружиною під колонадою на жовтневому, снайпер поцiлив в шию, забрали до готелю Україна, потім транспортували до 17 лiкарнi, ввечері помер.
Залишились старенька мама і дружина

 

Загиблі Герої Майдану

Наумов Володимир

Народивсь в с. Шевченки Добропільського району в день народження Шевченка. Любив Шевченка. Знав Кобзар напам'ять. В селі залишилась 85-річна мама, дружина та трьоє дітей. За позовом серця поїхав на своїй машині на Майдан. В результаті був викрадений і задушений. Знайдений метрвим на Трухановім острові.
Похований тихо без участі євромайданівців, керівництва Родінського та ЖЕКу, де працював водієм.




Опанасюк Валерій

Рівне. 1971 року народження. Загинув 20 лютого від снайперської кулі, залишивши дружину вдовою, а чотирьох дітей - сиротами. Найменшій дитині - сину - два роки, найстаршій доньці - 12.




Пантелеєв Іван

(прізвисько Креман), Краматорськ, 1981 р.н..Помер 20 лютого на Інститутській від кульового поранення у серце.




Пагор Дмитро

Хмельницький, 21 рік. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року.





Панькив Николай

39 років, с.Лапаївка Львівської області.
Загинув 20.02.2014 в Киеве




Паращук Юрій

1966 р.н. Отримав кульове поранення у потилицю під час відступу силовиків з барикад на вулиці Інституцькій 20 лютого 2014 року.

 

Сеник Роман, 46 років.

Родом з Львівщини, останні роки мешкав у місті Турка. 25 січня 2014 помер у київській лікарні. Під час штурму 22 січня 2014 на вулиці Грушевського він отримав важке вогнепальне поранення в плече. Куля застрягла в легені, руку з роздробленою кісткою довелося ампутувати, організм втратив більше 3,5 літрів крові.

 

Загиблі Герої Майдану

Пасхалін Юрій

з Черкаської області, 1984 р.н. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві від 3-х вогнепальних поранень в спину і пневматичного поранення.




Плеханов Олександр
22 роки. Загинув 18 лютого.





Полянський Леонід

38 років. Загинув на Майдані.
В останні роки жив і працював у Києві. Поховають у Жмеринці, звідки родом.




Прохорський Василій

33 роки. 18 лютого був на Майдані і з того моменту не виходив на зв'язок, був у списку зниклих. Тіло упізнали 22 лютого 2014 року.



Із ФБ: "18.02.14 после работы в 17 час. поехал на Майдан.
В 19 час. уже на связь не выходил. Ночевать не пришел. На работу утром не вышел.
Друзьями найдены около Михайловского собора его куртка и телефон. Сегодня ходили на опознание - выбиты зубы, весь синий..."


Саєнко Андрій

з Фастова (Київська область), 1962 р.н. Загинув 20.02.2014 року

 

Загиблі Герої Майдану

Сердюк Ігор
40 років. З Кременчука, Полтавська область. Чоловікові вистрелили з обрізу в обличчя. "Він будував барикаду, носив мішки. Під час цього на нього та інших активістів напали тітушки та "беркутівці". Зразу була сутичка, потім хтось вистрелив Ігорю в упор в обличчя, — розповів Сергій Полюхович, заступник голови кременчуцького "Майдану"




Сольчаник Богдан
29 років. Старий Самбір, Львівська обл. Український історик, громадський діяч, викладач Кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету у Львові, Герой України. Загинув від кулі снайпера на Майдані 20 лютого 2014 року.




Тарасюк Іван
1993 року народження, Волинська область. 20 лютого 2014 року загинув на Майдані від вогнепального поранення.




Ткачук Ігор
1975 року народження. Мешканець Великої Кам'янки Коломийського району Івано-Франківської області.
Загинув від пострілу снайпера 20 лютого 2014 року.
Осиротіли троє діток - 17 років, 11 та кілька місяців.




Точин Роман
44 роки, м. Ходорів Львівської області. Він був командиром денної варти на КПП Перша барикада "Львівська брама" - під мостом на початку вул. Інституської. Загинув 20 лютого 2014 року від кулі снайпера. Залишилась дружина і двоє доньок.

 

Тернинко, я плакав.....останній раз я плакав коли померла прабаба, 18 років тому....ну і два роки тому за татом...
а тут.... знов,.....читаю: село Сокільники.......а я його не пам'ятаю.....він троха молодший......він не був в нашій компанії.....а може був....

СЛАВА ГЕРОЯМ!

 

ПАМ’ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
25.02.2014
То не білі сніги, то птахи із чорними крилами,
То не сонце у небі, то сито із сірих хмар.
То не світло душі, то звірячі постріли в спину,
То не спів солов’їв, то відчаю чорний тягар.

Застигають пісні у глибокого суму безодні,
Білі ангельські крила здіймаються ввись в небеса.
Світять зорі очей героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ.
Слава їх неустанно в кожному з нас воскреса.

В круговерті ідей, у солодких словах брехливих,
Де на кожне знайдеться час — суддя й адвокат.
Не буває чужих у втратах – криваво-жахливих,
Як здіймає на брата зброю вкраїнський брат.

Застигають пісні у глибокого суму безодні,
Білі ангельські крила здіймаються ввись в небеса.
Світять зорі очей героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ.
Слава їх неустанно в кожному з нас воскреса.

О Всевишній, подай Україні милості руку –
У молитві схилімося, щиро попросим Творця.
Україно моя, хай не буде зла і розлуки
Нехай віра і мир об’єднають в стремлінні серця.

Застигають пісні у глибокого суму безодні,
Білі ангельські крила здіймаються ввись в небеса.
Світять зорі очей героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ.
Слава їх неустанно в кожному з нас воскреса.
К. Тихонова

І я плачу за кожним з "Небесної сотні". Кожна перемога, на жаль, омита кров"ю її найкращих синів.

 

СВІТЛІЙ ПАМ,ЯТІ ГЕРОЇВ МАЙДАНУ

Дивися, мамо, день який ясний,
А ти рідненька, так нестримно плачеш…
Напевне, знову, в тім моя вина,
Але, матусю, ти мені пробачиш…
не тужи над тілом ти моїм,
Страшенних ран тих бачити не треба.
Я завжди буду хлопчиком твоїм
І вітерцем горнутимусь до тебе…
Матусю рідна, так багато нас
Сьогодні полягло за Україну…
Весною ж пахне… Скоро у садах
Лунати буде пісня солов'їна…
Не плач , матусю, і мені пробач,
Що не вернувся я живим до тебе.
Я буду тут, поки стоїть Майдан,
А потім, мамо, я піду на небо..
Лідія Яр

 

Загиблі Герої Майдану

Ушневич Олег
Дрогобич 1982 р.н. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу.



Народився в Дрогобичі в сім’ї працівників ВАТ НПК "Галичина" Михайла та Євгенії Ушневич. Багатьом працівникам нафтопереробного активіст запам’ятався під час похорону його матері у 1985 році: Євгенія Ушневич померла під час пологів, народивши Олегові брата. Тоді трирічний Олег, не усвідомлюючи, що сталося, ніжно та беззахисно тулився до своєї бабці. На Майдані в Києві Олег Ушневич був з першого дня. Його добре знають на Сколівщині, де після закінчення вишу вчителював. В останні роки виїжджав на заробітки за кордон.



Черненко Андрій
Загинув 18 лютого 2014 р. на Майдані від кулі снайпера. Був доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні із проникаючим вогнепальним пораненням грудної клітини. Проте лікарям не вдалося врятувати його життя. Похований у селі Слободо-Петрівка.



35 років. Народився у селі Слободо-Петрівка, Гребінківського району, Полтавської області, дитячі та юнацькі роки прожив у м.Черкаси, де досі мешкають його батьки і брати. З 2002 року проживав у м.Київ. За освітою інженер-технолог, отримав ступінь магістра Національного транспортного університету. Працював автоелектриком на станції технічного обслуговування у м.Київ. У 2008-2012 рр. разом з дружиною працював у Посольстві України в Нідерландах.
Залишилися дружина та 7-місячна донька Яна.



Чміленко Віктор
1961 р.н. з Кіровоградської області. Фермер, застрелений снайпером.





Храпаченко Олександр
27 років, театральний режисер, м.Рівне. Загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року





Чаплінський Володимир
Обухів. Його дружина працює в дитячому садку, у сім'ї - 2 дітей. Син та мала донька.





Царьок Олександр
1959 року народження. Родом із села Калінін, Васильківський район Київської області. Загинув біля Жовтневого палацу. Йшов у першій шерензі разом з активістами Майдану відтісняючи Беркут від барикад. Куля випущена снайпером вбила героя, потрапивши в шию.

 

Загиблі Герої Майдану

Цепун Андрій
35 років. Київська область, Васильківський район, село Кожухівка.



Мав дружину та 8-річного сина. Андрій був у команді активістів, які ввечері 20 лютого блокували в'їзд до столиці з Гостомельській траси. В районі опівночі втомлений пішов один додому. За декілька годин дружина підняла тривогу, але дзвінки в лікарні та морги результатів не дали. Пізніше жінці подзвонили з моргу лікарні швидкої допомоги і повідомили, що тіло було виявлено на вулиці Верболозна зі слідами побиття і смертельної черепно-мозковою травмою.


Шаповал Сергій
1969 р.н. з Києва. Знайшли померлим в Будинку офіцерів




Щвець Віктор
8 жовтня 1957 р.н., с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області.
Близько першої години ночі з 18 на 19 лютого отримав три вогнепальні поранення в черевну порожнину на Майдані. Швидка забрала Віктора Миколайовича до лікарні, але він помер по дорозі. Без батька залишилась дитина.




Храпаченко Олександр
м. Рівне, 18.09.1987 - загинув 20.02.2014




Шимко Максим
33 роки, м. Вінниця. Загинув 20 лютого 2014 року.
Останній запис, який чоловік залишив на своїй стоірнці у "ВКонтакте" 18 лютого - "За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі хто може їдьте в Київ !!!"




Щербанюк Олександр
Чернівці, 46 років..
Снайпер вцілив у нього просто біля чернівецького намету "Батьківщини", повідомляє прес-служба обласної організації партії ВО "Батьківщина"
Працював приватним підприємцем, займався будівництвом, переважно виконував плиточні роботи. В нього залишилась дружина, хвора мама і двоє дітей - син, який навчається в 9-класі та 20-річна донька. Він був дуже активним політичним активістом. На Майдані був з самого початку з перервами.





Шилінг Йосип, 61 рік
з Дрогобича (Львівська область). Разом з дружиною Анною народили та виховали 2 дочок, які подарували дідусеві та бабці чотирьох внучок. За професією – будівельник. Останні роки часто їздив на заробітки до Італії. Дружина Анна працює в Італії.

На київський Майдан їздив кілька разів, затримувався там надовго. Хотів жити у вільній, заможній країні – аби внуки не шукали щастя по закордонах. Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу.

 

Боже, тако подивишся і аж серце кров"ю обливається і сльози самі котяться. Які гарні мужчини, які гарні хлопці! Дійсно, що цвіт нації. Господи, подай допомогу моральну і духовну сім"ям цих прекрасних синів України і дай щоби в Україні не гинули більше ті, хто може зробити для неї ще багато корисних справ і хто потрібний своїм сім"ям.

 

Меня очень сильно затронуло выражение лица одного из умирающих активистов 20 февраля на фотографии, которую публиковали разные источники. В нем отражается какое-то неземное спокойствие и смирение, отсутствует страх и ненависть. А сегодня, посещая Майдан, я узнал, что после того, как были застрелены первые протестующие, священники не выпускали никого на передовую не исповедавши. Также священники со щитами в руках были непосредственно в зоне боевых действий и исповедывали тяжело раненных. Тогда я понял, что Небесная Сотня действительно была "небесной", я понял, зачем все эти три месяца священники были на Майдане, зачем активисты Молитвенный палатки раздавали Евангелия, молились с людьми о покаянии, говорили о Боге. Все это время христиане готовили этих бойцов к финальному сражению за свободу Украины, они готовили "Небесную сотню", "приготовляя тело" их к погребению подобно Марие Магдалине.
http://outpouring.ru/blog/2014-02-26-5048

 

«На жаль, є ще один Герой Небесної сотні: Костишин Михайло Йосипович 1971р. н., який помер у лікарні 26.02.2014 року.

Михайло був на Майдані відразу після побиття студентів. Сам також був жорстоко побитий, з 27 січня перебував у лікарні. Ніяких шансів вижити у нього не було, хоча лікарі зробили все, що могли. Похорон відбудеться в селі Нижній Струтин, Рожнятівського р-ну, Івано-Франківської області завтра, в п´ятницю», - йдеться в повідомленні.

 

Володимир Кіщук був двоюрідним братом мого батька...

 

Сьогодні дев’ять днів зі смерті героїв "Небесної сотні"



Україна продовжує вшановувати пам'ять загиблих на барикадах.
Сьогодні дев'ять днів зі смерті героїв "Небесної сотні", які полягли під час сутичок із спецпризначенцями. Українці досі продовжують нести квіти до вулиць Грушевського та Інститутської, а також до Майдану Незалежності. Нині барикади, які ще тиждень тому були у вогні, перетворились на килим із квітів і поминальних лампадок.

http://www.youtube.com/watch?v=T2BlxlCXyQI#t=40

 

В больнице от пулевого ранения умер еще один активист Майдана
http://censor.net.ua/photo_news/273...neniya_umer_esche_odin_aktivist_mayidana_foto

Владик Зубенко з Харкова. Зовсім хлопчик, а вже герой...
Вічна йому пам'ять, і Царство Небесне...

 

Поставте його фото. Нехай тут буде до цього фотоальбому пам"яті.

 

Небесна сотня...

 

Боже, список вже дійсно наближається до ста! І це ще не кінець.... Нехай спочивають з миром.