Я надеюсь, что это была шутка . Я вас наверно удивлю, но место, день и прочее выбирает не директор, а дети, а озвучивает это предложение родительский комитет, директор к этому не причастен, даже могу объяснить почему.
Более того - директор намного спокойнее спал бы, не имея такой ответственности, как неформальная часть выпускного. Поэтому в нашей школе требований к выпускному немного: 1) Охрана. 2) Транспорт с документами 3) Хороший ведущий, чтобы дети не засиживались за столами. 4) Никаких крепких напитков.
О, родительский комитет - это отдельная песня. Эти люди, являющиеся родителями "идущих на медаль" или "идущих на твердую двойку, но нуждающихся в твердой четверке", или как там нынче по двенадцатибальной системе. Распорядители подачи икры на стол (эту банку мы ставим, а это отложим... на потом). Это обычно и есть главные запевалы, инициаторы гуляний в кафе и подарков класной. :rolleyes:
Я не обиженный. Я объективный. Я знаю школу не понаслышке, изнутри, сам как-никак там отмотал 10 лет. Это, правда, было не вчера, но я не думаю, что что-то там изменилось.
Ошибаетесь. Это те, кто без конца мечется между школой и родителями, на выпускном комитет даже не присели...Спасибо им огромное за помощзь. Кстати, оценены их дети объективно - кто лучше, кто хуже. Зря Вы так обобщаете. Такая "объективность" возможна только от обиженности.
Ну и зачем о людях сразу думать плохо? Я у дочки тоже в род. комитете. Помощь в организации праздников - для удовольствия детей. Конечно, в первую очередь - для своего ребенка. ей же приятно...
Цитата: Сообщение от В.А.П. Но, в любом случае, без коллектива нормального ребенка не воспитать. Ребенок должен расти и учиться в здоровом коллективе. ---------------------------------------------------------------------- почему? потому что "так принято"? вот и вырастет скорее всего "среднестатистический инженер". ---------------------------------------------------------------------- Потому, что человек рожден жить в обществе, а не в лесу как Маугли. И чтоб жить нормально в этом обществе, этому надо учиться уже с детства. А по поводу "среднестатистического инженера", так это уж вам выбирать кем быть и как жить. По моему уж лучше среднестатистическим инженером, чем "крутым Маугли".:rolleyes:
мы на днях беседовали с одной приятельницей на эту тему. и она, и я - сторонницы все же более традиционного образования. и была с нами еще одна мама, которая уехала жить не просто в село, а в совершенно отдаленное от цивилизации место, где до ближайшего населенного пункта около 50 км. детей, кроме ее там нет, видит мальчик по сути только мать, отца и новорожденную сестричку. и дама занимается домашним обучением ребенка. в городе при домашнем обучении всегда найти альтернативу - кружки, дополнительные занятия, площадка с детьми, где ребенок получит и общение со сверстниками, и уроки общения с миром. но там где это все взять? не понимаю я такого...
Ще зовсім недавно я роздумувала над тим, аби залишити вдома - занадто чутливим і дитячим здавався мені його світ для того вже дорослого світу. Мене переконали спробувати. Переконала його майбутня вчителька. Я погодилась, беручи до уваги, що це перша вчителька Ликери. Я не жалкую. Він залишився дитячим і ніжним, але набув те, що я не могла в ньому пробудити - бажання вчитись "нудним" речам. Мартин почав читати - все, що колись було для нього лише символами, набуло змісту. Мабуть, все залежить таки від конкретного вчителя, я тепер знаю, що вчителька з мене була б погана.
+100. То є важка праця над собою. Кожного дня працюєш над собою, вчишся керувати своїми емоціями (бо інколи є бажання зАбити, якщо дитина чогось не розуміє).
Однозначно треба мати задатки, вміння спілкуватися з дітьми, бажання пояснювати й повторювати по декілька разів одне й теж.
Як на мене то постраждає дитина,все таки той самий садок формує особистість в суспільстві,дитина до трьох років сидить біля мами і впевнена, що вона пуп землі,а коли мій син пішов в садок він змінився в кращу сторону.Я промовчу про багаж віршів і пісень(в колективі цікавіше),а от поведінка мене вражала постійно:вироблялось терпіння,якого в дітей не має, сам навчився вирішувати з дітьми проблеми(причому завжди в свою сторону і без образ)В трьох річному віці він вже мав постійного друга,який в 4роки переїхав в їнше місто,а мій син до сих пір його згадує і чекає коли він приїде до бабусі. Можливо ви наслухались страшилок про садки заляканих мам і хочете свою дитину вберегти,але в більшості випадків виросте кімнатна дуже розумна дитина,з якою ви не будете знати що робити далі
Про садки? Та ми ніби про школу... А на рахунок садків - Мартинові садок допоміг, а Ликера в садку страждала...
цікаво було би дізнатися, чи не змінила Гелена свою думку про т.зв. екстернат сьогодні, після 3,5 роки!
я закінчувала екстернат... мені вже 26, а я ще досі часто помічаю, що саме через це іноді не розумію людей... і вони мене) доречі, найбільше проблем було під час навчання у внз, знання мала часом навіть кращі, але часто - не ті, що треба, були й серйозні пробіли, почувалась не найкраще, і головне - на кожному кроці мала пояснювати, чому цього не знаю зовсім, а це - краще від інших. Адаптуватись до навчання було дуже важко. Якби мала можливість вибирати зараз, ніколи б не пішла на екстернат.