Повернулася з цвинтаря. Так сумно... Так і хочеться написати: сьогодні перший раз бачила нашого супермодератора Левандівку вживу і вперше побувала на форумівці. Але то вже не вживу і не форумівка... А він колись просив мене прийти хоча б на одну... Під час прощання хотіла сказати "простіть", але не змогла, так ридання здусили... Спочивайте з миром, Вікторе. Земля Вам пухом.
Пригадав один випадок з Левандівкою, коли він ще був новачком на ЛФ. Він одного разу запросив весь Львівський форум на своє День народження, сьогодні весь Львівський форум прийшов на його похорон.
Таким п. Віктор залишиться в моєму серці назавжди...(фото з моєї першої і єдиної форумівки ЛФ березень 2009р.) ВІЧНАЯ ПАМ"ЯТЬ!
І я про це думаю постійно... Стільки людей на прощанні, а скільки ще було думками там... На Дівочих Посиденьках більше 50 сторінок в темі про Віктора - так болить всім ця втрата, інші теми ніби завмерли... Одна людина змінила враз весь форум. А він завжди намагався змінити щось на краще, як часто ми того не розуміли, ображались. "Нє?" (с) levandivka заслуговує на цю любов, повагу і на цю тугу за ним... А як хотілось би любити і поважати його живого...
Як сталося таке? Не розумію І серце каже що таки Ти є... Лиш день тепер без Тебе вечоріє І пташеня гніздо без Тебе в*є... Відро води під очі Нахлюпає безглузда втрата ця Осиротіє світ, який див хоче Та важко стерти воду із лиця... Ти Другом був таким, як не бувають Ти Батьком був таким, яких – нема Ти був таким, яких не забувають... Такі, як Ти назавжди у серцях... Як трапилось таке... Не розумію... Й як зрозуміти, що Тебе – нема Лиш “Вічна пам*ять” в серці голосіє... І хай до неба здійметься душа...
Дуже шкодую, що через сьогоднішній свій робочий день не змогла прийти попрощатися... В різні періоди мого перебування на форумі було різне: колись питала порад, набридала з своїми запитаннями/уточнюванням в ПП, колись злилась за певні непорозуміння... Зараз залишився СУМ за людиною і співчуття його рідним та близьким... Категорично не погоджуюся з тим, що "життя не тут - на форумах", бо таки виходить що і форуми теж частина життя, тут ми знаходимо друзів, однодумців, цікавих людей, та навіть опонентів - втративши яких відчуваємо такі сильні емоції...
ще у каплиці не мала віри, що все - нема його... і на кладовищі теж... і все одно чекаю в скайпі на "ти є?"
вічная память. тепер жалію що мене тут не було стільки часу. адже ціннішого за спілкування одне з одним мабуть немає. памятаймо ми у один одного не назавжди. обнімімо своїх рідних, близьких, друзів.
Хочу попросити пана Ігора Мартіні зробити Віктору зелений квадратик "Levandivka зараз на форумі". Хочаб на ще на тридцять вісім днів. Все ж таки він іще з нами...
Другий день не покидає думка - а він здійснив ще одну свою мрію. На одній із тих форумівок, які затягувалися до і після закриття ПХ, ми якось сиділи невеликою і вже не зовсім тверезою компанією і балакали про форум загалом. І дуже хотілося придумати нагоду, щоб на ЛФ зайшли ті, кого тут в силу різних причин давно не було. Придумав...
Ти мене випередила - щойно збиралась це написати. Було б дуже добре. Ніколи не ходила на форумівки в ПХ - шкода, що тепер піду по такій сумній причині... Було б добре, щоб зібрались Лф і ДП разом.