Згадала собі, коли вперше потрапила на форум, дуже запамяталась аватарка п.Віктора - білочка за фотоапаратом. І моя перша і єдина форумівка,на якій було багато "старожилів" форуму, тоді, памятаю, цікаво було спостерігати,як Він виховує свого синочка, привчав до самостійності.. Як життя швидко може змінитися.. Нещодавно на ДП отримала першу "червону картку" він п.Левандівки - тепер вона мені як спогад.. Допоможу діткам його,чим зможу.. Напишіть хтось у ПП,як.
Прошу прощения у сообщества, что я эти слова говорю. Спасибо ВАМ, софорумники, которые годами тут не были, а сейчас появились.
З ДП: Прощання з Віктором: Субота, 10.00-11.00 Капличка на вул Пекарська, 52. Поховання відбуватиметься на Янівському кладовищі. Слід визначити скільки форумлян буде присутніми і скільки виявить бажання для проводжання на кладовище аби організувати автобус (за потребою).
Ука, Уважаемая, прошу уточнить. Если я не запямотавал, то Пекарская это ближе к Лычаковскому. Всё прввильно написано в Вашей информации?
Інформація від Адріасі, яка спілкується з родиною. Але думаю, що все правильно. На Пекарській - міський морг, і капличка при ньому. Ну а на Личаківському цвинтарі давно не ховають.
Щире співчуття родині ! Переказали на карточку гроші , але через термінал , тому призначення платежу немає .
Мужики и девченки! Он мне как брат Был. На вопрос: Вить, а Ты Полковника знаешь?" не ответил. Потом уже, когда Рита отошла, спросил: "А зачем тебе ответы на ненужные вопросы?". И мы оба покраснели. Я: "Прости, ступил." Он: "Черт за язык дернул. В вас соль. Пресное - такое скучное!" Я тогда простил всех. Спасибо. Ты научил, Виктор... ---------- Додано в 21:49 ---------- Попередній допис був написаний в 21:34 ---------- Коли йдуть такі, нас стає набагато менше ...
Цілий день просиділа перед монітором в якомусь трансі...сумно,невимовно сумно і тяжко на серці... Вчора близько 12 ночі перечитувала дописи п. Віктора на ДП за останні декілька днів що я була оффлайн,і для себе прояснила,що людині (йому),котра ТАК почала писати,щось душевно не вистачає ( а може і фізично):усі ті слова про батьків,про недосказанність/швидкоплинність життя навіяли на мене тугу і тривогу....а в вранці заходжу на ДП,а там...слів немає...(я зареєструвалась на форумі 13.12.2008р.,а з п. Левандівкою була знайома заочно більше року перед тим, і тому його " специфічний гумор/іронія" мене ніколи не зачіпали...а познайомились реально з п.Віктором перед моїм Днем народження на форумівці в лютому 2009р.).... ...Вічная пам"ять та упокій душі Віктора...Божої Милості, Благодаті,терпіння та спокоЮ дружині,діткам,близьким та рідним(...
Жахливо, аж не віриться...На днях спілкувалась з ним у скайпі,був досить оптимістичний,але одночасно якийсь наче як ніколи,може то мені тепер так видається, але писав він задумливо... Вічная пам"ять і нехай спочине в мирі.
Якщо б айфон не викинув на ЛФ ( випадково не видалив сторінку) де побачив фото Віктора, ніколи б не повернувся. А зараз ніби то зраджу його як піду, а може не тільки його.... За останні два місяця втратив тещу, маму, дружину та ліпшого корєша, дах зриває, а тут ще Левандівка. Нібито доросла людина, в справжньому житті бачив таке, що ненапишеш в віртуалі, а тут так зачепило, нібито знайомі були, а Ви кажете - "не тут" І тут як виявляється.
http://www.youtube.com/watch?v=e-XxlhzA8vI&feature=relmfu Віктор Миронович, поки буду ще жити, буду пам'ятати. Дякуємо за вересень 2011-го ...
Та бо не тут. Всі ці баталії, котрі відбуваються, лайна варті, бо все це - емоції, гра слів і гра словами, поєдинки амбіцій. І ми тут віртуальні, бо ті, хто тут списи ламають у реальному житті можуть бути друзями. Бо звиздіти - не мішки носити, а сказати різке слово у вічі буває важко. Або неможливо. Форум - це знаряддя, не спосіб життя. Зачепило, бо було чим. Бо то була Людина.