Не губите форум

Умгу...
І на наше пиво кажуть
- Піііііво!
А ше в брати набиваюцця....

 

пиииво? та ви шо? нє ну з цим надо разбіраться...:rolleyes: однозначно...

 

Торро, а яка різниця яку мову вчити? В Англії панелі рівніші? От до чого тут це?

 

[OFFTOP]а всі зрозуміли[/OFFTOP]

 

[OFFTOP]Ох уж ето мне "все"! Все кроме Барса получается?

Думаю отнюдь не только кроме него! Ну то бишь отнюдь не все. [/OFFTOP]

 

шо ты за отец такой, что отпустил бы свою дочь на панель?

 

Этот ваш ответ показывает, что вы понимаете по-украински, а отвечать можно по-русски. Здесь так общаются многие. (И мне лично легче писать по-русски, о чем я, однако, сожалею - свободное двуязычие было бы лучше, но последнее - это только мое мнение и о себе.)
А насчет "чувствования себя своим среди своих" - разве дело в языке? И разве это не дело наживное?

 

)
шо ручонки оказались коротковаты до меня дотянуться?

 

Людську, мабуть.

 

Приїxали туристи в Карпати.Лазять-xодять собі по гораx,роздивляються.Аж один пива заxотів-си випити.Екскурсовод радить спуститися з гори в село,а в магазині,там і є те пиво. Але слід питати по-українськи.
Той мовить,що не вміє по-українськи ніц.
-Та ми тобі на папері напишемо,-кажуть йому.
Написали.Той пішов.Заxодить в магазин,витягує листок і читає:
- Слава Ісусу Христу!
- Навіки Слава!
- Прошу пані,а чи маєте піво?
- ??? Нема-а!
-От тля...Я так и знал.

 

Хотите сказать, что я прикидываюсь? Конечно, кое что понимаю. Чай, не китайский язык. Нетрудно уловить смысл в целом параграфе, но если фраза из трех слов, и две из них непонятны, попробуй уловить смысл.
Но это ерунда. проехали и забыли.

Из обсуждения на этой теме я понял, что по крайней мере ваше местное сообщество глубоко больное на русофобии. Ваш местный ура-пидриотизм ничуть не лучше русскийского ура-пидриотизма. Такие же комплексы неполноценности, такое же раздражение от одного упоминания языка соседей.
Жаль. На российских форумах я всегда защищал украинский национализм как метод самоиндентификации. Я сам за национализм, но за такой, который объединает нацию на любви к собственной культуре и традициям, а не тот, который объединяет на ненависти к другим культурам и традициям.
Категорический отказ иных форумчан хоть раз ответить мне по-русски - типичный пример оголтелого национализма, построеного не на любви к своей нации, а на ненависти к другой.

Я помню 1991 год, когда грузинский нацик Гамсахурдия поехал в Ереван и общался с местными руководителями через переводчиков. Нацик Гамсахурдия считал ниже своего достоинства общаться на понятном всем русском языке. Тут тоже иные, как погляжу, считают непотребным использовать язык клятых москалей.
Хлопцы, я могу прийти на форум, могу не прийти. Участвовать в дискуссии или не участвовать. Вопрос не во мне. Вопрос в вас и в том, до какой жизни вы докатились в своей самостийности. Ваша национальная бравада - ребячество недоросля. Уважающий себя человек так себя не ведет. Уважающий себя народ тоже себя не ведет так.

Смешные вы, хлопцы.

 

Та то Гранд себе, рідного, рекламує!)

Это от комплексов, Танна, не переймайтесь!

Гранд, лично Вам: [CENZ]Короткий виклад історичних дат, на які припадають найжорстокіші заборони рідної для українців мови.

1622 — наказ царя Михайла з подання московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні “Учительного Євангелія”К. Ставровецького.

1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської ови в судах і установах Правобережної України.

1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на “кіевскія новыя книги” П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.

1729 — наказ Петра ІІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1753 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.

1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.

1808 — закриття “Студіум рутенум” — українського відділення Львівського університету.

1817 — запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.

1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.

1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.

1859 — міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині українську азбуку замінено латинською.

1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих.

1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: “ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може”.

1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.

1869 — запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.

1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що “кінцевою метою освіти всіх інородців ”незаперечне повинно бути обрусіння”.

1876 — Емський указ Олександра П про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.

1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.

1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.

1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.

1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.

1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.

1911 — постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.

1914 — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.

1914,1916 — кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.

1919 — зруйнування поляками Західно-Української Республіки.

1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У “теорії”боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.

1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.

1924 — закон Румунського королівства про зобов'язання всіх “румун”, котрі “загубили матірну мову”, давати освіту дітям лише в румунських школах.

1925 — остаточне закриття українського “таємного”університету у Львові

1926 — лист Сталіна “Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У”з санкцією на боротьбу проти “національного ухилу“, початок переслідування діячів “українізації”.

1933 — телеграма Сталіна про припинення “українізації”.

1933 — скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня

1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.

1934 — спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи “за вороже ставлення до держави і румунського народу”всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.

1938 — постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) “Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей”, відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.

1947 — операція “Вісла”; розселення частини українців з етнічних українських земель “урозсип”між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.

1958 — закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.

1960-1980 — масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.

1970 — наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.

1972 — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.

1973 — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського “Енеїда”.

1974 — постанова ЦК КПРС “Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік”, де вперше проголошується створення “нової історичної спільноти — радянського народу”, офіційний курс на денаціоналізацію.

1978 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках”(“Брежнєвський циркуляр”).

1983 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік”(“Андроповський указ”),

1984 — постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи”.

1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.

1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.

1989 — постанова ЦК КПРС про “законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної”.

1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної[/CENZ]

 

А що всі зрозуміли? Що в Москві на панелі стоять українські дівчатка, які вивчили російську мову і тому рванули в Москву на панель? :rolleyes: Так це Боженька переплутав і клепку вставив замість голови в інше місце. При чому тут російська мова?

 

[OFFTOP]туть вже Luna була, теж хтіла нас навчити, що ми смішні .А нас рать(с)[/OFFTOP]

 

[OFFTOP]о! підтянувся москвофіл![/OFFTOP]

 

Степанич,як там...портупея брюхо-живіт не давить?)

 

Ну, это не Ветренко сказала...
Это цитата из комедии Миколы Кулиша "Мина Мазайло": «приличнее быть изнасилованной, нежели украинизированной»

Кстати, комедия посвящена украинизации 20-х годов.
Многое из этой комедии - один в один перекликается с постами некоторых островитян.
Вообще прикольная пьеса, комедия крайностей: от героя желающего отказаться от своей украинскости «…украинизация – это способ сделать из меня провинциала, второсортного служащего и не давать мне хода на высшие должности» до свихнутости на поклонении всему украинскому

очень советую, может тогда станет ясно, что за 100 лет в этой части бытия почти ничего не изменилось, так... "толчём воду в ступе"

 

Хочу зауважити, що інший "уважающий себя народ", якщо він вважає себе культурним, просто морально зобов'язаний знати мову тієї країни і того народу, серед якого живе. Практично нема жодного українця, який би не володів російською мовою, але більшість російськомовних громадян України не володіють українською. Чомусь коли вони виїжджають на ПМЖ в Німеччину чи англомовні країни, то за короткий час вивчають мову, а братньої, дуже подібної до російської, мови знати не хочуть. Для прикладу візьмемо братів Кличків. Вони досконало володіють англійською і німецькою мовами (може ще якимось, не знаю), але по українськи ледве можуть сказати одне-два речення.
Не забуду одного випадку зі свого життя. Колись до мене звернулася одна молода дівчина східної зовнішності, віком десь так 22-23 роки, з проханням допомогти їх зареєструвати фірму. Розмовляла на такій чистій і літературній українській мові, що мені було далеко до неї і соромно за свою вимову. Коли показала свій паспорт, щоби я переписав паспортні дані, то виявилося, що вона громадянка Китаю. Я просто був ошарашений. На питання звідки вона так досконало знає українську мову відповіла, що вже рік вчиться на українській філології у Львівському університеті. Але ж це неможливо за рік так досконало вивчити мову, - зауважив я. Вона відповіла, що перед тим 3 роки вчилася в Москві на російській філології, а мови дуже подібні і нічого дивного немає. От я і подумав, а чому росіяни, дехто з яких вже похилого віку і живуть тут з 39-го року, не знають української.? І вперто ніколи не переходять на українську мову, коли співрозмовник розмовляє українською. Останній переходить на російську, бо той каже: "говорите по русски, я не понимаю". Що це, як це пояснити: звичайна тупість чи явне презирство до народу, черед якого живеш? Чи може якась інша тому причина? Я того не розумію.

 

Дякувати Богу до зникнення води вони не мають ніякого відношення...:o

 

Це пояснити не просто. От скажіть - чому на Донбасі так багато росіян, які свого часу приїхали сюди працювати на шахти, заводи і так далі? Чому вони їхали сюди так просто і без проблем? А тому що вони не сприймали Донбас як якусь там УРСР. У їхньому розумінні - це земля руська. Своя. Така сама, як Ростов наприклад. Звідси коріння на мій погляд.