Не будь байдужим!!!

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Левандивка?"Откуда дровишки?":cowboy:

А это тогда что?

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Дровішкі? Із НЕТу, вєстімо... (ще не залив, форматую, тому й лінка не дав)

Конкретніше сформулюйте питання...

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Ну і..? Пройдіть за лінком зі своєї цитати: http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/works/verses/alone/112narokov.html
поруч знайдете: http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/works/verses/nkp/34narok.html
побачите "На роковини Шевченка від 1889 р"
В чому проблему бачите? Шукаєте привід "брєхню" наколупати?

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Да просто в :
Джерело : Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 80.
Вперше надруковано у збірці "На крилах пісень", 1893, стор. 37 – 38.
Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 747, стор. 15 – 16.
Датується орієнтовно 1889 р.
Подається за збіркою "На крилах пісень", К., 1904, стор. 55 – 56.

Стихотворение напечатано полностью....:cowboy:

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Ну добре, давайте читати уважно:

Тут надруковано (теоритично) повністю.
А тепер повернімося до моєї цитати:

В чому проблема?...Щось кардинально міняється?

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Говорит о многом. Самое главное - Читатель знает издания Леси Украинки.
1. Что, например издавали и не боялись
2. Что украинская литература была уважаемой.

А много ли ее сейчас переиздали за последние годы независимости ?

А что там исчезло ? Одна часть. Вы знаете, если и так, то есть объяснение - это из соображения политкорректности. Или в 10 томов не вмещалось. А в 12 вместилось.

Кстати у одного великого писателя есть слова про украинцев :"Поют то они хорошо, а так народ никудышный" И в зависимости от издания вы можете это найти или не найти. И собственно ИМХО правильно.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Ось цитати зі знаменитої статті І.Дзюби

Інтернаціоналізм чи русифікація - Іван Дзюба

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

А вы сами читали ? Это же прямая пропаганда коммуннистических идей и критика перекосов в национальной политике. А идеи то хорошие, но исполнители негодные. Вы чего это ? Не цитируйте его больше.
Цитирую.
Єдиною альтернативою націоналізмові (як захисному націоналізмові малих націй, так і агресивному націоналізмові великих націй) є виховання істинного національно-інтернаціоналістського почуття і відданості своїй нації, любові і поваги до всіх інших націй, бажання, щоб твоя нація якнайбільше прислужилася людству, зробила для нього все, на що здатна. Звідси у справжнього інтернаціоналіста величезне почуття відповідальності за свою націю, бажання здобути їй, якщо вжити слова поета, "патент на благородство" перед людством.

Ось як резюмує ставлення марксизму-ленінізму, ставлення істинних комуністів до цієї справи видатний чеський теоретик-комуніст Зденек Неєдли:

"Комуністи з самого початку саме тим відрізняють ся від старих довоєнних соціал-демократів, що не тільки не применшували значення національних по чуттів народу, його національної культури (як це часто робили ті, хто тлумачив інтернаціоналізм як антинаціоналізм), а, навпаки, підносили його національну свідомість як велику й важливу суспільну силу, і тому зовсім інакше й формулювали своє ставлення до нації. Ленін чудово сказав, що комуніст успадковує все найкраще, що було зроблене й створене до нього, отже, і всі прекрасні традиції своєї нації і її культури.

У своїх виступах комуністи постійно вказували на те, що старі соціал-демократи перед першою світовою війною глибоко помилялись, недооцінюючи національний момент та роль національності, національного почуття та національної культури для робітничого класу"

В Україні КП(б)У протягом двадцятих років, як відомо, провадила згідно з ухвалами Комінтерну, VII, VIII, X, XII та інших з’їздів РКП(б) — ВКП(б), з’їздів КП(б)У величезну національно-виховну роботу, що увійшла в історію партії та України під назвою "українізації" (або "дерусифікації").

Українська мова запроваджувалася у всі ділянки суспільного та громадсько-виробничого життя, заохочувалося засвоєння української історії та культури, вироблялося поняття про національну приналежність та національні обов’язки українця-комуніста; література й публіцистика дістали право широко обговорювати національні проблеми, зокрема висміювати такі ганебні явища, як ненависть до рідної мови й культури, як національний нігілізм і перекиньство тощо.

Велася підготовча робота для "українізації пролетаріату", "українізації" великих міст, промислових центрів. При цьому підкреслювалася необхідність "одрізняти зрусифікованих робітників, що вживають мішаної української мови, від російських робітників". Щодо останніх, як національної меншості в Україні, рекомендувалося "уважне ставлення... і забезпечення їхніх інтересів", а щодо перших — роз’яснення їхньої національної приналежності та їхніх національних обов’язків.

У цитованих тут тезах ЦК КП(б)У (1927) зазначалося:

"Партія повинна вперто, систематично і терпляче роз’яснювати робітничій клясі України її відповідальність за зміцнення союзу з українським селом, повинна переконати брати активну участь в українізації шляхом вивчення української мови і т. д. Партія повинна подбати про утворення сприятливої обстановки для українізації пролетаріату українських промислових центрів" 47 .
1952 року ЦК Комуністичної партії Словаччини виніс ухвалу про переведення шкіл на землях з українським ("руським") населенням з російської на українську мову. Реалізація цієї постанови зустріла серйозні труднощі. Деякі батьки перестали посилати дітей до школи. КСУТ (Культурна спілка українських трудящих) відзначила причини такого становища:

"1) Адміністративне введення української навчальної мови без пояснення цієї історичної зміни в національній орієнтації, без підготовки батьків і вчителів до таких змін, а також без дальшої широкої пояснювальної праці в цій галузі політики;

2) низька національна свідомість і національна байдужість українського населення, навіть певна дезорієнтація українських трудящих, навіть певна дезорієнтація українського населення з минулих режимів; нарешті — нестача кваліфікованих учителів-українців та українських підручників".

Щоб подолати такий стан, ЦК Комуністичної партії Словаччини ухвалив насамперед розгорнути "політично-виховну працю, спрямовану на підвищення національної свідомості українських трудящих" 48.

Академія наук УРСР 1956 року видавала 9 журналів українською мовою і 3 — російською, 1958 — 1959 років — 14 українською і З російською, 1962 — 1963 років — 13 українською і 4 російською, на 1966 рік планується 13 українською і 9 російською та один — українською і російською мовами. Видавництво АН УРСР 1962 року видало 188 назв українською мовою (60 і 122 назви російською мовою (40 . 1963 року відповідно вже 166 (49 і 163 (51 . А 1964 року російські книжки вже становлять 53,5 % (156 назв), а українські тільки 46 5 % (136 назв). Причому українськомовні видання — це переважно праці з літературознавства, мовознавства та політична література. З негуманітарної сфери українських книжок маємо вже незрівнянно менше, а з фізико-математичних та технічних наук їх майже зовсім немає, і то з року в рік.Так само в Техвидаві УРСР та в спеціальних видавництвах українські книжки становлять мізерний відсоток. 1963 року за даними Книжкової палати УРСР Техвидав випустив 121 назву книжок російською мовою і тільки 32 українською (в тому числі підручників для вузів російською мовою — 11, українською — 1, це при цілковитому бракові українських підручників для вузів); Державне видавництво літератури з будівництва і архітектури — відповідно 122 російською і 11 українською; Медвидав — 188 російською і 54 українською, причому українською мовою видаються переважно популярні брошури.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Чорнобильцю,в 70-ті роки за розповсюдження,зберігання цієї статті давали 5 років.

А,стосовно пропаганди комуннистичних ідей,то не забувайте,коли і в який час це було написано.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Я не збираюся применшувати заслуг Читателя у обізнаності! Щиро сподіваюся, що Читатель - больший знавець паперової справи. Але...
Тут правильніше говорити про Гуглю: "Гугля знає про виданння..."
Нє?

Можна погодитися, із одним уточненням: редактор не бажав (із політкоректності) поповнити армію політв'язнів.

Нагадався анекдот 70-х.
У камері знайомляться, хто за що сидить: Лисиця, вовк і півень.
-Я на базаре курятиной торговала. Замели... (то лисиця)
-Я барана задрал... (то вовк).
А ты, петух, за что?
Петух выскочил на нары:
-Цыц! Я - политический! Пионера в ж@пу клюнул!

Анекдот розповідався нашими школярами...

Боян, а ле для Вас - повторю: а потім плюнули, скинули "овечу шкуру", і був Голодомор.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Не получается?:cowboy:

:y:

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Тю...
Ще вчора завершив, тримайте - http://www.neskoreni.lviv.ua/2008_3/lesya.htm

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Я дико извиняюсь...однако:
ОШИБКА
Запрошенный URL не может быть доставлен

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Ніц не поробиш, хостери...
Форум теж іноді посилає на 404...
Зачекайте, будьласка...

ЗІ: хотів дати лінка на .pdf, і не встиг...

Додано через 1 годину 24 хвилини
pdf (659 kB) Часопис Львівської обласної Спілки політичних в'язнів України, березневий випуск.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Нормальна стаття, неоднозначна. Не менш цікаві і одкровення автора у його коментарях (Переднє слово, Післяслово і т.д.).

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

І.Дзюба достатньо детально проаналізував в «Інтернаціоналізм чи русифікація» усе, про що ми сперечаємося. І в Огієнка є багато цікавого матеріалу стосовно цієї теми. І на питання, була чи не була русифікація – однозначна відповідь – була. І не лише України, в більшій чи меншій мірі усіх республік.
Майже три сотні літ Росія вела політику, де добровільної, а де і примусової русифікації.
Радянська влада всупереч «нелюдській імперській політиці» царської Росії дала державність Україні і активно проводила українізацію нової республіки протягом 6-8 років. Решта часу займалася виправленням наслідків українізації.
Радянська Влада не була шовіністичною, вона не визнала титульною мовою – російську а титульною нацією росіян, (лиш надала почесне звання старшого брата за особливо важливий внесок в побудову радянського суспільства).
Титульною нацією мала стати радянська людина, інтернаціоналіст, а в силу історичних умов (росіяни становили найбільший процент серед народів Союзу), в силу доцільності і прагматизму – російську мову об’явили мовою міжнаціонального спілкування. Усе логічно. Жодних притисків національних прав. Навпаки. Усі умови для розвитку регіональних мов…
Аналогічна поведінка Влади на ЗУ. Панська Польща притісняла українців, їх право користування українською мовою, а Влада Рад навпаки, зібрала в одне ціле західні регіони та ще й подарувала українцям соборну державу. І в ООН представила. І не за українське походження притіснялися галичани. (Можна назвати чималий перелік найвищих посадовців Союзного значення українського походження), а саме за те, що поки не вписувалися поглядами в рамки радянської людини. А ще висіло на них тавро націоналістів, посібників «бандитів» з ОУН-УПА і колаборантів з фашистською Німеччиною (А чи багато родин було, що б хтось та й не перебував в ЗУНР, УНР, УГА, ОУН,УПА?) А мові особливого значення не придавали. Маючи досвід з надніпрянською Україною уважали, що процес русифікації піде своїм природнім шляхом. Забракло пару десятків літ. Союз розпався. І, словами класика, маємо те що маємо.
А маємо двомовну Україну з людьми різних менталітетів, різними мовами повсякденного вжитку, людьми, між якими політики провели умовний кордон і загострили усі конфліктні точки.
На шнурочку в політиків пішли і галичани: Східняки - недоукраїнці, бо не знають мови, совки, хохли і москалі - аж до запроданці. Хами і пияки, матюгальники і ще багато можна привести «компліментів» з сторінок навіть Льв.Ф. В кращому випадку образливі реверанси: «серед них також трапляються нормальні українці». Відповідне (і логічне) супротивне відношення.
Так хто ж кращі українці?
Східняки?, які в силу історичних обставин не мали своєї держави і будучи 250 років під потужною російською імперією і 70 років під радянською репресивною машиною, пережили національні чистки 30-х, голодомор, величезні втрати чоловічого населення у війні 41-45, повоєнні репресії, яких за активне використання української мови відносили до неблагонадійних, і які в результаті усього цього добровільно-примусово перейшли на російську мову, а їхні нащадки сьогодні уважають російську за рідну,
чи Галичани?, які жили в умовах доволі демократичної Австрійської імперії, (та й умови Польщі були набагато м’якші, порівняно з радянськими), і репресій галичани зазнали менших, особливо мовних, ніж східняки, але що не завадило їм вже за 10-20 років бути лояльними громадянами Радянської України, успішно послуговутися тією ж російською, наповнювати ряди КГБ як в якості штатних , а ще більше позаштатних, здавати своїх же земляків…Так чим можуть похвалитися галичани перед східняками, крім кращого володіння мовою?
Ми повинні усвідомити – нема гірших і кращих українців. Є різні. Українськомовні, російськомовні, польські, російські, татари... І не шукати точок розбіжностей, а шукати, що поєднує.
А поєднує історичне минуле, поєднує референдум 1991, коли 90 % від 83 % громадян України, які взяли участь у референдумі, висловилися за незалежність України, поєднує держава Україна, слабка, недосконала, але держава. А мова. Це вже десята проблема.
При вирішенні політичної кризи, при якійсь «мало – мальській» стабілізації тенденцій до зростання економіки, і звичайно, при обдуманому підході до вирішення проблеми (з використанням позитивних моментів радянського досвіду українізації ) – 15-20 років, і за мовний конфлікт буде забуто.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

В чем я соглашусь с Iso, это то что нет у нас другого народа. И это и есть реальность от которой надо двигаться вперед.

С другой стороны вопрос находится в состоянии "Кто виноват ?" и тащат все что угодоно эклектично сваливая в кучу идеи коммунистов, националистов, анархистов, кого угодно, кто бы доказывал "вековое притеснение". И никто не хочет задуматься, а "Что делать ?" и как избежать ошибок прошлого и найти то что было положительного в прошлом опыте.

Я приведу два примера только. Один отрицательный.
Нет ничего более уничижительного для родителей, чем перевод дошкольных учреждений на неродной язык. Это вызывает и вызовет огромный протест и совершенно понятно почему.

Положительный. Стимулирование труда преподавателей (конечно же хороших), чтобы люди знали язык\языки хорошо.

А самое главное, чего никто не хочет понять. Для того, чтобы строить страну, неадо, чтобы все говорили на одном всем понятном языке. Иначе будет Вавилонская башня недостроенная. СССР пытался сделать таким языком - русский язык, конечно не совсем идеально, но мы же теперь мудрее, можем избежать тех ошибок. Или наоборот, используем те же методы ?

И не только можно говорить о положительном украинизации, но и отрицательном (сделано по большевистски), а также об отрицательном опыте создания общего для страны языка (что тут называется шовинизмом), но и положительном, когда к национальным языковым чувствам относятся к должным уважениям. И зависит тут все от власти и исполнителей на местах. Неужели не видны парралели сейчас с отрицательным опытом СССР, да и той же ПОльши с полонизацией ?

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Я отвечал на подобное совершенно недавно - повторюсь:
Вы обвинятет меня, мою семью в уничтожении украинцев? Или обвиняете вообще ВСЕХ русских? Вы считаете допустимым и правильным применять принципы каменного века - "око за око, зуб за зуб"? Тогда это и будет - БОЛЬШЕВИЗМ....Только коммуняки могли обвинить целые народы.

http://www.nrada.gov.ua/cgi-bin/go?page=6
Например,я еще понимаю причины беспокойства общества об обязательном дублировании фильмов в кинотеатрах .При нынешнем состоянии кинопроката шанс найти одновременно идущий в кинотеатрах на русском и украинском языках фильм - ничтожно мал.Да еще следует иметь ввиду, что Россия наростила мощности по дубляжу и работает уже на обороте, тогда как нашему дубляжу приходиться работать на наценке - а это заведомо проигышно.Хотя подобные проблемы обычно решаются экономическим протекцоинизмом, а не законодательно.Заодно - замечу - запретили смотреть фильмы на родном языке и национальному меньшинству - русским...Большое, так сказать, демократическре спасибо.... :D
Что касаеться телепрограмм, то эфирное телевидение у нас полностью попадает под условия лицензирования, и соответственно, бесплатное, общедоступное телевидение нареканий не вызывает. Кабельные операторы - за деньги, предоставляют возможность просмотра более широкого спектра телеканалов. Причем - свобода выбора в данном случае полностью соблюдена - ( я буду говорить о Луганском кабельном - но думаю, и другие кабельные каналы похожи) - все украинские каналы, а также большое количество зарубежных. Смотри, что кому нравиться. Я совершенно не пойму - с какой целью налагаеться запрет на ретрансляцию без дубляжа? Кабельному оператору посадить синхронных переводчикоав на CNN или CNBC или НТВ? Явная дурня. Значит - под знаменем "борьбы за интересы" выдавливают зарубежные средства массовой информации,фильмовые и познавательные каналы, музыкальные и даже - сексуальные
Теперь интересный вопрос - а для чего? Кому выгодно? И тут эта чрезмерная забота "о мове" начинает до боли напоминать стенания коммуняк, кричавших о "смерти производства в Украине" после вступления в ВТО... Как говориться - шерше ля деньги...А для людей - очередной "лохоразвод"...
P.S. судя по тенденциям, следует ожидать ограничений на доступы к сайтам, не имеющим 75% контента на украинском языке....Выйдет очередная постанова - и UA-IX заработает в режиме резака...

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Або я - підсліпуватий став, не побачив, про що це Ви лінком, або лінк у вас кривуватий.
В чому фішка? Де страшні заборони на російську мову, розшифруйте.