Не будь байдужим!!!

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Ну так, цікаво. І як же завірити "бумаґі на русском" в Чехії?:confused: Звісно, можна, але лише після перекладу чеською мовою з прикріпленням до цього завірення відповідної печаті компетентного перекладача. Далі, навіщо з України присилати документи на російській мові, якщо в Україні є державна мова - українська?:confused: От якраз в Чехії немає проблеми перекласти будь-які документи з української чеською.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

А Київ тут до чого..
Київ - інша річ, це столиця. А в столиці будь-якої країни так багато приїжджих, що мовна ситуація в ній відповідно строката. Києво-Могилянська академія і з нею увесь Поділ ще з часів Сковороди завжди розмовляв добірною українською незалежно від того, хто і коли приїздив до Києва. Приїжджі з більшої частини України теж розмовляли українською, доки більшу частину не починали душити отим "что ето за жлобский язик, село..." - декотрі одразу ж перевчалися на російську. Я більше скажу: на тому ж Поділлі, деякі солдати, що приходили з армії, намагалися продовжувати розмовляти російською, з особливою зверхністю і шиком, виказуючи таким чином свою "вищість" (це ж як треба "піднести" пропагандою статус однієї мови, і як іншої мови - понизити, щоб укласти в голову, що одна - нижча, а інша - вища, от де пі-ар компанії проводилися, а не на Майдані ). Тільки ж більшість глузуванням збивала їм пиху (і з чого пиха? - з вжитку іншої, "благороднішої" за визначенням мови - такий престиж створили, аякже).
А що тепер до києво-могилянців і інші студенти приєдналися - то не даремно ж цитований автор продовжив свої враження про витіснення російською української мови на теренах міста Чернігова оцим (дописую недописане):

"Що ж робити? Допустити загибель України? Нехай згинуть наші чудові пісні, наші звичаї, традиції, наша культура і оці чернігівські безтямні нащадки козацької крові і слави нехай зацвенькають по-московському та утнуть про “Дуню-тонкопряху” на крутих деснянських берегах?!

О, ні! Хай краще я помру в тюрмі, аніж дивитися спокійно, як тут плюндрують Україну, — скільки маю сили, чинитиму опір русифікації! Не можна допустити, щоб ворог подужав! "

Л.Лук'яненко, "Сповідь у камері смертників".

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Киев не всегда был столицей Украины. И тогда в нём по-украински не говорили...

А пример - того, что наличие "Украины" в городе - очевидно, (по факту) не измеряется абсолютным количеством владеющих языком. Их в Киеве и сейчас мало, а Украины в нём - ого-го! Той, которая "Не Россия"

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Точное наблюдение Но "душили" их не всегда русским, гораздо дольше - польским. А ничего не поделаешь. Странно, но Киев сохранил удивительно мало свидетельств того, что он вообще когда-либо "говорил по-украински". А ведь город не просто древний - богатейший! Пусть не хранится береста в киевской земле, да пергамент мог бы...

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Порахуйте скільки разів Київ, спалено та пограбовано, починаючи від андрюхи боголюбсткого...

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Интереснее, какие выводы Вы из этого делаете. Реально это как раз объясняет наличие в нём хоть какого-то украинского элемента (заселялись из окрестных сёл).

Точно так же после массового заселения окрестностей Москвы рязанскими, черниговскими и волынскими крестьянами на рубеже 13 - 14 веков с каждым нашествием и сожжением Москвы в ней увеличивалось их влияние.

После Батыева нашествия и сам Киев, и его окрестности долгое время были полупустыми. А места хорошие... земли плодородные...

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Для мене, населення давнього Києва це і є мої пращури.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Почему бы и нет...

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

З нового року (трохи пізніше) перейшов на українську.
Хто хоче у цьому факті переконатися, може знайти мене на одеському форумі і переглянути пости. До нового року українською не написав жодного, після - жодного російською.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Вот это я понимаю! Наш метод!!!

(а отчего "трохи пізніше"? Последствия возлияний? )

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

YOKO,
так тримати!
А я вже майже протягом року запитую все, що мене цікавить в київських аптеках, крамницях чи установах, українською. Раніше мені чомусь здавалося неввічливим запитувати українською людину, яка ось зараз розмовляє російською, тим більше якщо я знаю ту російську досконало (а за браком мовного середовища ще не так давно знала її чи не краще за рідну).
А потім я замислилася, що та російськомовна людина може теж знати обидві мови і залюбки поспілкується зі мною українською, може вона, як і я, лише чекає нагоди зустріти україномовного співрозмовника. А якщо і ні - то все одно зрозуміє мене, без сумніву. На випадок же її розгубленості і повного (ввічливого) нерозуміння, я зможу в будь-який момент повторити запитання чи прохання і російською. Але поки що не доводилося.
Навпаки, мені здається, що гарну незасмічену помилками мову приємно чути будь-кому незалежно від власного вибору мови спілкування.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Я взагалі то україномовний від народження, але як би це сказати...
Це щось накшталт того як розмовляє Вєрка Сердючка, суржик одним словом. Самі ж розумієте, з якого я регіону, яка ж тут щира українська може бути...
Але як і 99,99% україномовних одеситів, українською, чи точніше тим що від неї лишилося розмовляв тільки дома з дружиною.
Але так подумав собі, і кажу - "а якої власне мами?.."

С тих самих пір я по перше вдосконалюю свою українську мову в плані "чистоти" - я намагаюся позбуватися суржика і вживати літературні слова української мови, а по-друге поступово розмовляю українською там де раніше вживав російську. Наприклад на базарах, в магазинах, аптеках і т.д. Коли дружина телефонує завджи відповідаю українською де б не був, а не переходжу на російську, інтернет спілкування я також перевів виключно на державну мову.
Так що, далі буде.

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Бедняга... Вот искренне - не позавидуешь тому, кто вдруг (ещё того хуже - постепенно) осознаёт, что родители с ним в детстве разговаривали на неправильном, стыдном, что аж "как бы это сказать-то"... языке...

А вот это (как уже и говорил) - правильно!

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Возникает вопрос: какой же язык тогда РОДНОЙ?

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Откуда ты милый???? И где таких в Одессе найти можно чтобы у них украинский от рождения был? Это что шутка такая идиотская или просто провокация???
Кстати какой диалект украинским языком считается? Киевский, Полтавский, Черниговский или Львовский?

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

а чого дивуватися, що в Одесі можуть бути україномовні громадяни? Ви ж не дивуєтесь, що у Львові російськомовні є... питання "звідки" ніколи не виникало?

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Понаехали! :eek:

P.S. Что в Одессу украиноязычные, что во Львов русскоязычные - ПОНАЕХАЛИ!

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

І чого на людину накинулися? Молодець! Вирішив - зробив! Судячи з постів, це людині подобається. YOKO, продовжуйте!

 

Відповідь: Не будь байдужим!!!

Бувають такі, бувають. Особисто знаю, наприклад, по літературному колу спілкування, одного україномовного з народження одесита, у котрого дружина - латишка, вона пише вірші російською, а він - українською. Не так давно дружина перші спроби пера українською зробила. Правда, той одесит працює редактором української газети, тому до гарної мови його рід занятть зобов'язує, але там швидше навпаки було: від мови до фаху. До речі, псевдонім літературний в інтернетному Літклубі був у нього "Курай" - назва степової рослини, що розповсюджена у одеських краях.