Не будь байдужим!!!

"Шоб я так жил"(с)
Одеситка не змогла прочитати інструкцію? (Певно кирилицею читати не вміє ) І тепер не знає, тому що ані синок (злий такий або теж "не вміє" ), ані сусіди не допомогли??!! Що ж за одесити такі пішли? Чи то забагато справжніх одеситів виїхало південіше?
P.S. Панове, просто я в шоці від реакції Вассермана! А взагалі у Мінздраві дурні, якщо не друкують інструкції російською, молдавською та англійською, хоча б з прицілом на експорт.

 

У нас на Хмельниччині, поляки, які переїхали вже сюди років 300-400 років тому, то вони створюють недільні курси польської мови (уроки польської мови при деяких школах) та пропагують польську культуру (при університеті безкоштовні курси польської мови та культури). І те що стосується Вас, то стосується них.

Вони з діда та прадіда проживають в Україні... Отже одні спокійно проводять свою політику і навіть українці зі задоволенням ходять на польські курси. А інші на кожному кроці кричать: "Рятуйте" і нічого не роблять для цього.

Більшість україномовних українців зі задоволенням ходили на курси російської мови, а де вони.... Чи це держави винна.

Ви звикли у всіх своїх бідах винити державу та україномовних. Пальцем навіть не вдарили, щоб щось змінити...

У нас в Хмельницькому є російська община "Русь". Ось я їх поважаю, вони роблять своїми силами все, хоча їм ні Україна, а тим паче Росія ніяк не допомагає. Це справді СПРАВЖНІ росіяни та ПАТРІОТИ російської мови.

А ви далі жалійте себе. Які ми бідні та нещасні... Це суто УКРАЇНСЬКА риса.

 

Безумовно мають.
Але всі хто там був, точніше "замутил" мітинг, Гончаренко(Костусев мол.),Степанов...., ніяки не Одесити, а так...
Це вони для когось одесити, а у нас "еле еле идиёты" бо вони тут ненародились, та за роки проживання в місті, неспромоглись їми стати.
Пан Васерман, проживаючі в Маскве, та працюючі на роств разом з Гельманом, власну українофобію повинен (як гарний син) неперекладати на власну мати.

 

Государство - это не икона, на которую молятся. А инструмент, призванный обеспечить хорошую жизнь своим создателям. В противном случае создатели ломают ТАКую бесполезную конструкцию - и создают новую. Пример - эсэсэсэрия.

Это - понятно. Только - ни слова о референдуме... Слыщали наверное такое библейское выражение - глас вопиющего в пустыне?
ТАК вот и я...

P.S. Так что - будет референдум - или нет?

 

Українська та російська мови в сфері державного управління

Українська мова є домінуючою в роботі центральних органів влади. Нею готуються та ухвалюються закони та інші акти, проводяться офіційні засідання. Значна, якщо не переважна частина політиків та чиновників, говорять українською принаймні під час публічних заходів.

Попри те, що Закон "Про мови", ухвалений ще в 1989 році, "виховання у громадян... розуміння соціального призначення української мови як державної" проголошує "обов’язком державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації", частина політиків та чиновників не просто нехтує державним статусом української мови, а робить на цьому нехтуванні особливий наголос...

Ігнорування державного статусу української мови стало свого роду модою для регіональних політиків та чиновників Криму, Донбасу та інших регіонів Півдня та Сходу України. Ця тенденція загострилася після парламентських виборів 2006 року. Проголошення російської мови регіональною у низці регіонів місцевою елітою сприйнято не лише як підвищення статусу російської мови, але і як "визволення" цих регіонів від будь-яких обов’язків щодо дотримання державного статусу української мови. Секретар Донецької міськради Микола Левченко поставив на порядок денний питання про позбавлення української мови державного статусу і проголошення російської мови як єдиної державної.

Між тим Закон "Про мови" (ст.3) передбачає, що в "роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей" можуть використовуватися їхні національні мови – але "поряд з українською", а не замість неї.

Стаття 6 Закону про мови вимагає від "службових осіб державних, партійних, громадських органів, установ і організацій" володіти "українською і російською мовами, а в разі необхідності – і іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання своїх обов’язків".

Ця норма закону нехтується не лише в окремих регіонах Півдня та Сходу, але й в центральних органах влади. Так, абсолютно не володіють українською мовою перший віце-прем’єр Микола Азаров та міністр внутрішніх справ Василь Цушко. Явно недостатньо володіють українською віце-прем’єр Андрій Клюєв, низка інших членів Кабінету Міністрів, значна частина народних депутатів України.

Згідно закону, "незнання громадянином української або російської мови не є підставою для відмови йому у прийнятті на роботу, але після прийняття на роботу службова особа повинна оволодіти мовою"... Саме так вчинив Віктор Янукович після обрання його главою Уряду в 2002 році. Деякі члени Кабміну, зокрема Микола Азаров, демонстративно нехтують цією нормою закону.

Що стосується мови спілкування громадян з державою, то закон "Про мови" є цілком ліберальним: всім, хто за тих чи інших причин – від незнання до небажання – не може скористатися українською мовою, має право користатися російською.

Стаття 5 Закону "Про мови" надає громадянам право "звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи - російською мовою або мовою, прийнятною для сторін".

Проводячи моніторинг виконання Закону України "Про звернення громадян" на початку 2006 року, Школа політичної аналітики при Національному університеті Києво-Могилянська Академія спільно з Комітетом молодих виборців України, спираючись на офіційні дані, констатували, що за січень-листопад 2005 року до Донецької обласної державної адміністрації надійшло 13944 звернень громадян, складених майже на 100% недержавною, тобто російською мовою; до Луганської обласної державної адміністрації надійшло 9225 звернень громадян, з них 7559 (81,9 російською мовою; до Севастопольської міської державної адміністрації надійшло 8255 звернень громадян, з них 87,8% - російською.

"Очевидно, - констатували автори моніторингу, - що про жодну дискримінацію в Україні за мовою звернення до адміністративних органів не може бути й мови. Навпаки, на жаль, є інша ситуація, коли представники титульної нації у низці регіонів мають значно менші можливості задоволення національних стандартів у комунікації з публічними органами: у низці областей – Донецькій, Харківській, Луганській, у Кримській автономії – представниками органів влади ведеться особистий прийом осіб української національності недержавною мовою".

 

Я тут все время говорю - "навязывают", "принудительно украинизируют" - а мне в ответ - "вот данные переписи! Да у Вас живут исключительно украиноязычные!". Спасибо за хорошие - причем красноречивые - факты, подтверждающие истинное количество русско- и украинско- говорящих в наших местах.

Когда на месте квазигосударственных образований в составе Советского Союза образовались нормальные национальные государства, речь шла о создании на их территории политических наций, объединяющих всех жителей новообразованных стран на основании гражданской принадлежности. Однако на практике фактор этнонационализма со стороны «титульных» (и не только) этносов был весьма существенен. И хотя в независимой Украине за последние пятнадцать лет была проделана немалая работа по строительству нормального, цивилизованного демократического общества, межнациональные отношения все еще остаются соблазнительной для предвыборных спекуляций и провокаций темой. Особенно когда речь идет о политическом противостоянии, которое его субъектами расценивается как борьба не на жизнь, а на смерть.
Гражданский мир и относительная стабильность, по единодушному мнению экспертов, являются главными достижениями независимой Украины.К сожалению, президентская кампания–2004 в Украине прошла под знаком бескомпромиссной борьбы двух основных кандидатов – Виктора Федоровича Януковича (от власти) и Виктора Андреевича Ющенко (от национально-демократической оппозиции). Противоборство проходило с таким напряжением, что могло сложиться впечатление, будто на карту поставлена не только политическая карьера кандидатов и собственность лиц из их ближайшего окружения, но и свобода или даже жизнь (впрочем, многие участники политических процессов именно так сами считали и считают).
В ходе кампании было наглядно продемонстрировано, что для многих задействованных в этой борьбе игроков цель оправдывала средства. Как это ни печально, бесконечно прав оказался действующий на период выборов Президент страны Леонид Кучма, предрекший самую грязную кампанию за всю историю независимой Украины.

 

Розберіться спочатку в поняттях мовна та національна свідомість громадян

 

О! Сознательность! Это мы уже проходили...
...и порол страшную чушь о советском народе, впервые в истории человечества создающем материальную базу коммунизма, о его авангарде - рабочем классе, обязанном давать пример остальной публике высокой сознательностью и готовностью к любым жертвам, объективно обусловленным данным историческим моментом...
Юз Алешковский

 

Типова москальська репліка, яка бере свій початок в Україні, і закінчується або зникає невідомо куди після кількох днів життя в будь-якій країні Європи, Америки, Африки та інших їм подібним... Тільки тут, в Україні, москаль відчуває себе повноправним "гражданином" та жирує, прикриваючись демократичними гаслами, хоч на самому ділі підлота з підлот...

 

Йой..., не кажіть...
І як їх земля носить..?

 

А що ви робили в школі, в вас же були уроки української мови? Ми у Львові вчили російську мову починаючи з другого класу і не плачемо шо нічєго нє панімаєм. Навіть більшість предметів в вузах була російською, нічого і вчились, і захищали дипломні роботи . Пошукайте причину в собі, вибачте але це або просто тупість, або показова впертість доказати незнати кому, це не відноситься тільки до вас але й до всіх таких як ви. Звичайно, що краще кричати що насильно заставляють розмовляти українською (правда незнати хто заставляє і коли) і горлапанити про референдум. А може просто вчити мову?

 

Так ось про це я Вам і кажу. Якщо Ви впевнені, що таких людей на Луганщині є більшість, тобто, що вони з діда-прадіда живуть там і що це земля російська з часів Чінґіс-хана, то добивайтеся - референдуми, протести, петиції і т.д.
Українці є народ толерантний і зрозуміє... Можливо і відпустять вас в "лоно матєрі-Расєї".
Ми ж не такі, як певна сусідська нація - не сподобались кримські татари - вісєліть і засєліть рускімі, чеченці - те саме, завоювали східну Прусію - насєлєніє вісєліть, а всесвітньо відоме місто Кеніґсберґ перейменувати і назвати в чєсть всєсаюзнава старости...
Ми ж не такі, ми ж не варвари. Так що пробуйте...

 

Вы Педро все время забываете, тчо история называется Историей Украины-Руси. Отсюда и два языка. Украинский и русский.

Чего вы свою историю плохо знаете ? Чай забыли на чужбине. Перечитайте Грушевского на ночь.

 

Чому не три язика? В назві ж три слова?
А ще, в кожному слові є купа букв, которі можна потрактувати (як назви країн, скажімо).

 

В українців ніколи не було "два язіка". Так, на сході була російська мова, на заході - польська, угорська чи румунська. Але це були мови сусідніх держав представники яких розмовляли на цих мовах.
До речі, жителі україни польського, угорського чи іншого походження в переважній більшості засвоїли українську.
Але, мова українців є українська. Була і, надіюсь, буде. Ось до 1914 року в Чехії ніхто не розмовляв по-чеськи...
А, зрештою, воно вам, особисто, потрібно? Росіянин, житель США...
Були проїздом в Україні? Я був проїздом в багатьох країнах, але доля їх мене мало цікавить.
То ж думайте про свою Рашу, як вже так кортить проявити патріотизм.

 

Ну как говорится после явного украинского и русского можно добавить все что угодно. На ваше усмотрение. Я нэ не возражаю. Но почему думается мое согласие вам не понравится. Считать больше одного тяжеловато ?

Да вы правы, меня Австралия мало цикавить. Хоть вы и ее гражданин.

Вот явсе время думаю, может прсветите меня... Русские и украинцы - братья, мошут споуойно жить в одной стране. И со многими, когда я их читаю - очень похоже, по менталитету, по отношению к событиям...... А вот с вами нет.

Одно из двух, либо я не русский, либо вы не украинец...

 

Прошу не оффтопити!
Про москалів є окрема гілка.

 

Представьте себе - мы в Луганске со второго класса изучали украинский язык и литературу. Причем - в объемах равных с русским языком и литературой.И как и Вы - живы и здоровы. Не понятно, почему это сейчас столько плакальщиков развелось - "як тiльки буде двi мови - фсьо пропало!!!!" Разве я где-то написал, что не надо изучать украинский язык и литературу? Я не понимаю - почему надо прекратить изучать русский язык и литературу? (простите - но изучать их - как "иностранный" - издевательство!. Даже коммуняки до ТАКого не додумались - с украинским!). При этом я вполне могу понять галичан, если они не хотят, чтобы их дети знали русский. Может - им нужнее итальянский. Ну - Ваше право. Но вот когда в Луганске люди желают, чтобы их дети знали русский - не как иностранный! - а "галицкий" министр их лишает ТАКого права - я называю сие местечковым национализмом. И вполне поддерживаю требование отправить его назад - в университет - в точном соответствии с Принцип Питера из Закона Мэрфи -" В иерархии каждый индивидуум имеет тенденцию подниматься до своего уровня некомпетентности."

Вот! Вот ключевое высказывание - до судорог, до дрожи в коленках боимся узнать истинное мнение народа на "галицкое языкознание"....

Спасибо на добром слове - тольк отдавать то, что Вам не принадлежит - это как я написал бы - присоединить Аляску к России - что мне Россия, что мне Аляска - я живу в другой стране.В Украине.Живу - и буду жить.
Як пан Левандiвка - наспiвуючи -
Ты говоpишь, что здесь достаточно зла,
И ты спешишь скоpей отсюда yйти,
Ты говоpишь, что мне неволя мила,
И свято веpишь в пpавдy дpyгого пyти,
Бежать и плыть, лететь, кyда все pавно,
Лишь бы тyда, где нет и не было нас,
Ты говоpишь, здесь все погибло давно,
И слишком много чyжих сpеди нас...
Hо я,
Я остаюсь,
Там где мне хочется быть,
И пyсть, я немного боюсь,
Hо я, я, я остаюсь,
Я остаюсь чтобы жить!
Я остаюсь!
Остаюсь!
Я здесь пpивык, хоть здесь я словно в стpою,
Я вижy все, хоть здесь и мало огней,
И на ногах, я здесь, так пpочно стою,
А чтоб стоять, я должен деpжаться коpней,
Я здесь пpивык, я здесь не так одинок,
Хоть иногда, но здесь я вижy своих,
Когда начнет звенеть последний звонок,
Я бyдy здесь, если бyдy в живых...
Ведь я,
Я остаюсь,
Там где мне хочется быть,
И пyсть, я немного боюсь,
Hо я, я остаюсь,
Я остаюсь чтобы жить!
Я остаюсь!
Я остаюсь!
(с) Крупский и сотоварищи

Ополченец сплюнул.
— Был у нас в Чаславе один редактор из Вены, немец. Служил прапорщиком. По-чешски с нами не хотел разговаривать, а когда прикомандировали его к "маршке", в которой были сплошь одни чехи, сразу по-чешски заговорил.
В дверях появилась сердитая физиономия фельдфебеля:
— Wenn man aus drei Minuten weg, da hort man nichts anderes als: "По-цешски, цехи" [Стоит уйти на три минуты, как только и слышно: "По-чешски, чехи" (нем.)].
(с) Ярослав Гашек
Поздравляю вас, гражданин, соврамши!
(с) Михаил Булгаков.

 

Ви знаєте, я живу в багатоетнічній країні, мої співпрацівники, пацієнти, друзі - це цілковита інтернаціональна каша. До речі, і місцеві росіяни є цілком толерантними людьми, чудово розмовляють по-англійськи і не чіпляються до березок з претензією, що то їх територія.
І якось ми не звертаємо уваги на те чи інше походження. Так що спокійно живемо в одній країні.
Ось тільки виникає питання - а чого москалі ніяк не можуть заспокоїтися в Україні? То мова не така, то вивчити українську в них бракує розуму і здібностей, то країна не туда прямує, то ще щось...
А про "братів"? Лишіть українцям вирішувати хто їх брати. В цьому питанню іноземної допомоги вони не потребують.

 

Я Вас почитав, і зрозумів одне Ви 100 % УКРАЇНЕЦЬ, який ще до того в казки вірить: "У добру державу (утопію), яка все за всіх зробить". А я гадав на Сході люди більше прагматичні.