Не будь байдужим!!!

Якось воно зневажливо звучить стосовно народу. Майже як отут:

"Один із сучасних теоретиків дослідження націоналізму сказав, що національні історики мають таке саме відношення до будівничих нації, що і селяни, які вирощують мак, до торгівців опіуму: в обидвох випадках перші постачають другим сировину. Українські історики переважно постачали своїм співвітчизникам гіркий наркотик. Український письменник і політичний діяч Володимир Винниченко після прочитання чергового фраґменту “Історії України-Руси” Михайла Грушевського, записав у своєму щоденнику:

“Читати українську історію треба з бромом, – до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нешасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірніше: півдержавного) існування, що одгризалась на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія – ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриґ, сварок, підкопування... Паршиві шанолюбці, національне сміття, паразити й злодії продають на всі боки: хто більше дасть. Нащадки прадідів поганих повторяють погані діла дідів-поганців. І розшарпаний, зацькований народ знову безпомічний жде, якому панові його оддадуть... Ні, ні, української історії ... без брому, без валеріанки або без доброї дози філософського застереження не можна”[1]".

http://history.franko.lviv.ua/gryc_intro.htm

Мимоволі виникає питання: а взагалі в принципі здатна українська нація створити свою державу? Особливо враховуючи реалії сьогодення.

 

ЛєхкО!
Тре тільки москалів позбавитися.

 

А перевиховати ніяк?

 

Починаючи з Ющенка, Тимошенко, Литвина, Януковича і так далі?

 

Починати тре з комуняк! Сімонєнко, Голубовіч, Калінюк.

 

З 1991 існує держава під назвою Україна.А далі будемо бачити ,і головне,що ми з вами є повноцінними учасниками процесу подобається вам чи ні.Але видно що багато є бажаючих здатися "черговому пану".

 

Не думаю, що ми з Вами повноцінні учасники процесу. Зверніть увагу на приведену цитату:

"Уся історія – ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриґ, сварок, підкопування... Паршиві шанолюбці, національне сміття, паразити й злодії продають на всі боки: хто більше дасть. Нащадки прадідів поганих повторяють погані діла дідів-поганців".

Хіба це не про сьогодні?

 

Ще раз ,-як держава існуємо з 1991,а істеричні оцінки невдахи -соціаліста просто характеризують його як політичного діяча.Про кого він пише,про себе?Я в жодному разі не прихильник теперішніх владців,але держава існує,може навіть всупереч їм.

 

Ну, и зачем так мрачно?

 

Тогда - повеселее.... Каждая строка - о нас...
Так и будем вспоминать свое имя...
Так и будем воевать со своими...
Так и будем все валить на евреев...
И страной руководить, не умея...
Так и будем потреблять политуру...
Будем вскоре уважать пулю дуру...
И смотреть во все глаза, и не видеть,
И за это целый мир ненавидеть...
Машина Времени

 

Тю...
Нє, щоб Наше затягнути (сутра, пораньше):
Ще не вмерла України ні слава, ні воля...

 

Ну якже про нас,про "ніх" Це їхній заслужений акин ,та і з політурою у нас якось не дуже дружать,роботящий нарід,-"женуть".

Оце,точно не про нас.

 

Та відігнали вже. Не виплачується. Легше бодяжку купити у тьоті Моті!

 

Оп'ять оффтопите?
Тема "де дешевше" - не тут.

 

Я ні яким чином не захищаю окупаційну польську владу на ЗУ, але мушу захисників союзу повідомити, що слово "заслаб" означає "захворів", а не вмер від голоду... і людину забрали в лікарню, а не скинули в спільну могилу на околиці села.

 

По теме: украинский - это язык.
Ещё вопрос (не знаю по теме он или близок):
когда я жил в Татарстане, все дети-татары говорили и на русском, и на татарском как на родных. Т.е. у детей часто даже не было акцента, который был у их родителей.
У меня вопрос: западные украинцы, которые выросли в 80-е годы в СССР, владеют обоими языками одинаково или нет? (Акцент не учитывается).

 

Якщо я народилася 82-го року, то відповідати на питання?

 

Да, мы с вами погодки, получается, что ранне детство у нас прошло в одной и той же стране (родные языки усваиваются в период до 5 лет).

 

У російській маю дуже сильний акцент, соромно говорити. І слів вічно бракує. Читати можу вільно, але в жодному разі не наукову літературу. Пишу з помилками, бо російську мала в школі лише 1 семестр в другому класі, а потім відмінили. Без акценту говорю українською та польською.