Не будь байдужим!!!

Тобто в СРСР було інакше? )

Кожен раз, коли людині не вистачає аргументів вона або каже "П... н.. х.." або обвинувачує у провокації.

 

А може щоб ви розслабилися та вважали хибний шлях вірним

Ви подивіться як на це східно-українське населення. Це привід для них кричати, що Значить правду кажуть по ОРТ, раз бандерівці забороняють...

А вижити з ринку за допомогою конкуренції - це більш важка задача, але ж.... найбільш ефективна

Краще діяти треба в інформаційній війні, раз прогавили її початок

 

Хіба ні? )

 

Проста задача!
Вдарити їх рубльом! а луччє двома (вкупі).

 

пусть будут, когда они гонят на нас это только сплотит, и "Ваших" и "Наших"

 

Не можу промовчати...
Серце крається, коли чую у рідному Львові російську мову, а це трапляється все частіше і частіше!!!
Найобразливіше те, що люди, які відмовляються спілкуватись українською мовою і вимагають до них звертатись російською, не усвідомлюють, що живуть в країні, де існує державна мова - українська - прекрасна, мелодійна, милозвучна, чарівна і рідна!!! Не можу поважати таку людину, не можу переступити через себе, не вартують вони того, щоб називатись УКРАЇНЦЯМИ!

 

Да, действительно - ужас.... Но - не переживайте...Все - течет - все меняется...Еще каких-то 70 с небольшим лет тому - это был польский город...И вот теперь - почти нельзя услышать польскую речь...

 

Я - УКРАЇНКА!

Я дуже люблю Україну, обожнюю українську мову, захоплююся українськими традиціями... Я народилась тут, виросла, вивчилась, працюю... Батьківщину не обирають і я дуже рада, що живу саме на Україні!!!
В якому б куточку України я не була, хочеться бачити щасливі обличчя задоволених від життя людей, задоволених від життя на просторах України, але ще більше хочеться, аби ці люди розмовляли українською мовою, щоб вони її розуміли, поважали і вивчали... Особисто я не можу вичавити зі себе російського слова, якщо на теренах неньки України до мене російською звертається т.з. "українець"! І серце крається, коли ти такому "українцю" відповідаєш українською мовою, а він у відповідь каже, що не розуміє...ГАНЬБА!

 

Я - ТОЖЕ!!!

 

ksenechka, Ви львів’янка, Ви все свое життя розмовляєте українською мовою, вона ввійшла у вашу душу з молоком матері, Ви сказали свої перші слова українською мовою. А на сході України панувала російська мова. І її дитина чула з першого дня свого життя. І у батьків не було вибору - майже всі (а у містах - всі) школи були російські. Це теж треба розуміти, враховувати.
Мову зробили розмінною картою наші політики. І ми, громадяни України, дуже часто підпадаємо під вплив "вождів". А ми повинні бути мудрішими.
В невеличкому місті Донеччини діти російськомовних батьків ідуть до українських класів. І поступово українська мова стає для них рідною. І вони пишуть такі вірші:

Мова – духовна
могутність народу

Ми маємо щастя рости в Україні -
Чудовій, великій, розкішній країні.
Народ має досвід, культуру і мову
І чемно вклоняється рідному слову.

Бо слово вкраїнське - коштовність духовна,
Без нього нація наша безмовна.
Воно оповите любов’ю народу,
Воно є основою нашого роду.

А рід наш прадавній, історія сива.
В народу є мудрість і мова красива.
Співуча, чудова, багата й іскриста,
Гнучка і дзвінка, милозвучна й барвиста.

Вона неповторна, вона незалежна,
До неї любов наша щира й безмежна.
Бо мова - духовна могутність народу.
Збагачуймо ж скарб українського роду!
Єлізавета Волобуєва, 8 кл., Донецька обл.
Ця дівчинка розмовляє російською мовою...
А колектив міської російськомовної газети, члени якого теж спілкуються російською мовою, друкує такі твори дітей у рубриці "Ми - українці" (цей вірш надруковано у сьогоднішньому номері). І це робить для розвитку української мови, для її поширення і толерантного сприйняття значно більше, ніж гнівні репліки, небажання зрозуміти проблеми і історичні реалії східного регіону.
І ці люди

?

 

А ви у Львові коли востаннє були, що так кажете?

 

А как будем определяться? Станем на улице - и будем слушать?
Я имел ввиду, когда писал, что в 1931 г. у более чем 60% НАСЕЛЕНИЯ Львова ( а не приезжих туристов) - родным языком был польский. А украинский - менее чем у 8%....
так что все течет, все меняется....

 

А я Вам завжди казав - Луганськ таки стане україномовним!!!

 

С чого б? Можна. Хоч СРСР зробив все, щоб того не було. І українців там було не 8%, а більше. Не всі ті, хто писався "поляком", говорив на польскої вдома. Дідо мій був православним, його брат рідний перейшов до католиків, бо у Львові хтів відкрити свій гандль, і був "поляком".

 

Я - в отличие от многих тут пишущих - "никогда не говорил - никогда"
Соответственно, предлагаю и другим ТАК поступать....

Не забудем об этом, когда тут станут приводить "данные" о переписи 2001 года - сколько украинцев\не украинцев на, скажем, Луганщине!

 

Плакал!

 

Товарiщ плакалЪ!

 

Ну ми ж домовились.

 

Не плачь...еще один остался шанс у нас с тобой...
что б помирится...и "хлеснуть" стакан-другой...
Что бы никто не мог сказать что ты кацап а я хохол...
А кто б сказал...то получил от нас двоих...
по наглой морде...можно и под дых...
Лучше смеяться чем оскалом всех пугать..
Лучше обняться, чем бока друг другу мять...


Сорри, я не Пушкин...

 

А что тут делать? Я, скажем. прочитав - почему-то вспомнил "В круге первом" Солженицына: