Не будь байдужим!!!

а які ми брати? якісь не такі? дурні, потворні чи що? чому ви самы сієте розділ між українцями? ви хочете соборної України, можна питання?

 

А чому прикро? У вас же висновок, що українська така недолуга... Відповідників нема, ті, що є, якісь не такі... Ну взагалі, хто її і нащо придумав?

 

А хто у вас там українець?

 

В Україні самі толерантні, компромісні та доброзичливі люди. Тут кожен може боротись за надання його рідній мові статусу державної, залишаючись при цьому живим і неушкодженим, перебуваючи на волі, що ніколи не скажеш відносно деяких держав.

 

Лілія, ось чомусь ви дещо менш агресивні, ніж другий супер-пупер модератор
не розумію, чого ви так сприймаєте своїх же? а коли будуть якісь казахі, то ви зовсім оскаженіте? чи як ... та до своїх треба бути більш лояльнішими, навпаки!

2 левандівка: українці хто... рхумію, що ви з іронією питаєте... Нажаль( ми всі українці, як би того вам не хотілося. Ми не винні, що нароилися не на західній Україні.

 

Якби я постійно модерувала політику, я би теж була більш агресивна. Робота така. А "за врєдность" ніц не дають.

Нє, до своїх якраз вимогливіше, а от до чужих вже можна полояльніше.

 

А що казати українцеві, який родився в Росії ?

 

Це Ви десь у Росії розповісте, чи за іншим кордоном.
Шовінюга і москалюга - він і в Африці москалюга, з африканським паспортом.

 

Честно.
Давайте - не под....вайте.
НетУ, ну, не встречал Я, лично среди русских шовинистов.
Возможно, что ЛИЧНО мне просто не повезло.
А среди Вашего брата встречаю каждый день на данном форуме...
Может, просто, НЕ везет МНЕ???

 

То Ви не помічали.
Он, Марусіно, 10 мов рідними припускає, як роту солдат.
Ну, уявлення про рідну мову ТАКе...
А у Вас, очевидно, датчик шовінізму теж російського виробництва..?
СРСР?

 

Правильно, їх всіх у Львів депортували. Підносити бойовий дух западенців.

 

Вы лично - ДА!
НО родители Ваши ЗА ЭТО ДОЛЖНЫ ОТВЕТИТЬ перед титулованными!

 

В начале ноября 1708 года в Батурине русскими оккупационными войсками была содеяна массовая резня украинского населения, которую официальная Москва трактовала, как месть за намерение гетмана И.Мазепы стать на сторону шведского короля Карла ХІІ и таким образом продолжить борьбу за независимость Украины.Напомним, что в ночь с 1 на 2 ноября 1708 года, вследствие измены прилукского полковника Ивана Носа, московские солдаты ворвались в Батурин. Местные жители сражались геройски.
Но силы были неравными и очень скоро русские войска перешли на грабежи, поджоги и расправы с непокорными. В Батурине против его оборонцев была применена тактика "выжженной земли".
С целью подавления любого сопротивления князь Меньшиков распорядился никого не щадить и убивать женщин, стариков и детей. Автор "Истории Руссов" писал: " Вибив усіх їх до ноги, не милуючи ні статі, ні віку, ні самих найменших немовлят".
Резня продолжалась два дня.После этого трупы казаков привязали к доскам и пустили по речке Сейм, чтобы весть о гибели Батурина они подали другим. Захваченного в битве организатора обороны Дмитрия Чечеля привезли в Глухов и колесовали перед Петром І.

Один из исследователей украинско-московской войны 1708-1709 годов, известный историк, профессор Александр Оглоблин в своей работе "Гетман Иван Мазепа и его век" трагедию Батурина называет "московским террором", в результате которого были уничтожены все государственные учреждения, в том числе Дворец Гетмана, 28 построенных Иваном Мазепой церквей, уникальную библиотеку и "коллекцию оружия, равную которой нелегко было найти в целой Европе".
Уже упоминавшийся Павленко отмечает: "По подсчетам современника и хрониста Петра І Петра Крекшина на протяжении ноября 1708 – июля 1709 гг. в Украине "зрадників до 30 тисяч вирубано".
Бойня в Батурине и дальнейшие репрессии против украинцев вызвали значительный общественный резонанс в Европе. Местные газеты пестрели заголовками: "Страшная резня", "Женщины и дети на остриях сабель".
В одной из статей читаем: " Усі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москалів ", "Вся Україна купається в крові. Меншиков уживає засобів московського варварства ".
Таким образом, можно сделать, по крайней мере, два вывода.
Первый: в Батурине с помощью русского оружия и репрессий на некоторое время было подавлено волю украинского народа к независимости, то есть построению суверенного национального государства.
Второй: количество жертв и жестокость, с которой русская власть наказывала "мазепинцев", достигают масштабов "гуманитарной" катастрофы.
Різанина у Києві.

Самовідданий подвиг українських юнаків під Крутами трохи затримав швидке просування військ Муравйова до Києва. Та дорога до столиці України тепер була відкрита. 5 лютого більшовики підійшли до міста і з берегів Дніпра піддали його страшному гарматному обстрілу. 9 лютого червоні захопили Київ і вчинили криваву розправу над беззахисним населенням. За неповними даними, було вбито понад 5 тисяч чоловік. На вулицях розстрілювали всіх, хто розмовляв українською мовою, носив вишиванку і вуса. У Маріїнському парку садисти Муравйова розстріляли 200 учнів гімназій і училищ лише за те, що вони значились у списках української юнацької військово-спортивної організації. Розстрілювали за «буржуйський вигляд», за «косий погляд», «за кожне українське слово» або й просто так, як писав очевидець тих подій поет, уродженець донецького Дебальцево Володимир Сосюра. Під враженням від тієї різанини Сосюра пішов у петлюрівські війська. Далеко по тому, 1944 року він написав вірш «Любіть Україну», який за «петлюрівщину» і «бандерівщину» різко розкритикував Сталін і за який Сосюру виключили з партії.
Загалом за неповний місяць окупації Києва червоними було вбито за різними оцінками від 5 до 20 тисяч громадян (населення міста на той час не перевищувало 200 тисяч). Муравйов у своїх зведеннях писав, що він воював з "гайдамаками", "щырыми украинцами" чи "господами украинцами".
Хронологія Геноциду.

 

В начале ноября 1708 года в Батурине .....

Уписяться можно.
Давайте отомстим!
А?

 

Нищення УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
-- 1626 р. Цензурування творів Лаврентія Зизанія в Москві.
-- 1627 р. Знищення "на пожарех" книжок К.Ставровецького за "есери и супротивства" з наказу царя Михайла Федоровича і патріарха московського Філарета. Заборона купувати книжки "литовской печати".
-- 1654 р. Наказ царя Олексія Михайловича українцям: "разделение с поляками сотвориш, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас на головах пострегите."
-- 1672 р. "Заказкрепкой, чтобы блди польские и латинские печати книги никто у себя в домах не держали, а приносили и отдавали бы воеводе".
-- 1677 р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок пакуші "не сходные с книгами московскими".
-- 1685 р. Скасування автономної української церкви і встановлення контролю московського патріарха не тільки над релігією, але й освітою та культурою України.
-- 1687 р. Коломацькі статті, за якими Москва зобов'язувала гетьмана дбати про збільшення шлюбів між росіянами та українцями.
-- 1689 р. Заборона Київській Лаврі друкувати книжки без патріаршого дозволу.
-- 1690 р. "Сугуба, трегуба і моногуба" "анафема" Московського собору на книжки С.Полоцького, П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивільського, І.Славинецького.
-- 1693 р. Заборона патріарха Андріана привозити українські книжки до Москви.
-- 1709 р. Указ про обов'язковість цензурування до друку українських книжок у Москві.
-- 1718 р. Загадкова пожежа в Київській Лаврі, під час якої згоріла найбільша на той час українська бібліотека.
-- 1720 р. Наказ Петра І: "В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать... старые книги справливать прежде печати, дабы... особливого наречия в оных не было".
-- 1721 р. Наказ про цензурування українських книжок. Накладені штрафи на Київську та Чернігівську доукарні за книжки "не во всем с великороссийскими сходные". Знищення Чернігівської друкарні.
-- 1737 р. Московський намісник у Києві князь Баратинський арештував київський магістрат, забрав і відіслав до Петербурга грамоти з привідеями м.Києву, сподіваючись, що українці здобудуть свої парва, бо "ссылаться им в вольностях бедт не на что".
-- 1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. Заборони петербурзького Синоду друкувати українські книжки.
-- 1763 р. Указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії.
-- 1764 р. Інструкція Катерини ІІ князю О.Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини, "якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагится, щоб час і назва гетьманів зникли..."
-- 1764 р. Скасування української держави -- Гетьманщини.
-- 1769 р. Наказ синоду, за яким українські книжки по церквах були замінені московськими.
-- 1775 р. Зруйнування Запорізької Січі та скасування міської автономії за Магдебурзьким парвом по Литовському статуту.
-- 1783 р. Закріпачення селян Лівобережної України.
-- 1784 р. Наказ про обов'язковість "чистого российского языка" в Київській академії, "всех училищах Империи". Наказ правити по церквах службу "голосом, свойственным российскому наречию". Русифікація початкової освіти в Україні.
-- 1800 р. Наказ Павла І про заборону будівництва церков в Україні в дусі козацького бароко, а лише у московському синодальному стилі.
-- 1834 р. Заснування Київського університету з метою "русифікації юго-западного края".
-- 1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо слідувати за українськими письменниками "не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству".
-- 1862 р. Закриття українських недільних шкіл для навчання дорослих.
-- 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ П.Валуєва про заборону видавати підручники, літературу для народного читання та книжки релігійного змісту українською мовою, якої "не было, нет и быть не может". "Общерусский также полезен для малороссиян и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторымы малороссиянами и в особенности поляками так называемый украинский язык...".
-- 1869, 1886 рр. Укази про доплату російськими чиновниками за русифікацію України "В десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая однако местных уроженцев, производятся прибавки к содержанию...".
-- 1876 р. Таємний (Емський) указ Олександра ІІ про заборону ввезення до імперії будь-яких книжок і брошур "малоросійським наріччям", заборону друкування оригінальних творів художньої літератури, в яких "не допускати жодних відхилень від загальновизнаного російського правопису". Заборонялися також сценічні вистави, спів, читання та друкування текстів до неї українською мовою.
-- 1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
-- 1895 р. Головне управління у справах друку заборонило видавати українською мовою книжки для дитячого читання.
-- 1899, 1903 рр. Заборона користуватися української мовою для проголошення наукових доповідей та промов на археологічному з'їзді у Києві та на відкритті пам'ятника Котляревському у Полтаві.
-- 1908 р. Указом Сенату Російської імперії україномовна культура і освітня діяльність оголошені шкідливими, "бо можуть викликати наслідки, що загрожують спокою і безпеці".
-- 1910 р. Циркуляр П.Столипіна, який забороняв створення "инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей..."
-- 1914 р. Заборона в окупованій російської армією Галичині та Буковині друкування книг, газет і журналів українською мовою, розгром товариства "Просвіта", спалення українських книжок, гоніння на українську культуру та церкву, депортація свідомих українців до Сибіру.
-- 1932 р. Постанова ЦК ВКП(б) про припинення українізації.
-- 1933 р. Погром українців Кубані.
— 1933 р. Свідоме знищення московським більшовицьким режимом 8 млн. українських селян шляхом організації голодомору. Централізоване переселння росіян у вимерлі села України.
-- 1934 -- 41 рр. Знищення та арешт 80% української інтелігенції.
-- 1934 -- 41 рр. Небувале за масштабами цілспрямоване нищення архітектурних пам'яток Києва та інших міст України як історичної пам'яті народу.
-- 1938 р. Постанова "Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР".
-- 1958 р. Постанова про вивчення української мови за бажанням батьків.
-- 1963 р. Підпорядкування національних Академій НАук союзних республік московській Академії Наук СРСР.
-- 1964, 1969, 1979 рр. Серія загадкових пожеж у відділах україністики в бібліотеках Академії Наук, музею "Сояія Київська", Видубецього монастиря у Києві, медичного інституту в Тернополі, Успенської церкви та музею українського мистецтва у Львові. Аналогічні "загадкові" пожежі в цей час тсалися в національних бібліотеках інших республік СРСР (Тарту, Самарканд, Ашхабад), окрім Росії.
-- 1983 р. Постанова ЦК КПРС про русифікаці України, за якою вчителі російської мови та літератури в Україні отримали 16% надбавки до платні порівняно з виклачами української мови.
Література:
Огієнко І. Українська культура. -- К., 1918;
Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних відносин. -- К.: Дніпро, 1993; Хрестоматія з історії України. -- К., 1993; Російщення України. -- К., 1992.

 

А этот БАЯН бывал ТУТ раз 16.
Могу ошибиться, может, и 19 раз.

 

ТАЄМНА ІНСТРУКЦІЯ КАТЕРИНИ ІІ
ГЕНЕРАЛ-ПРОКУРОРОВІ КНЯЗЮ
ВЯЗЕМСЬКОМУ 1762 р.
Малая Россия, Лифляндия (Прибалтика) и Финляндия суть провинции, которые правятся конфирмованными им привилегиями; нарушать оные отрешением всех вдруг весьма непристойно б было, однако ж и называть их чужестранными и обходиться с ними на таком же основании есть больше, нежели ошибка, а можно назвать с достоверностию глупостию. Сии провинции, а также Смоленскую надлежит легчайшими способами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали бы глядеть как волки в лесу. К тому приступ весьма легкий, если разумные люди и збраны будут начальниками в тех провинциях; когда же в Малороссии гетьмана не будет, то должно стараться чтобы век и имя гетьманов исчезли, не токмо б персона какая была произведена в оное достоинство.
Соловьев С.М. История России с древнейших времен. -- кн.ХІІІ, т.26. -- М., 1965. -- с.340).
________________________________________
УРЯДОВЫЙ УКАЗ 1876 РОКУ
(про заборону української мови)
Государ імператор в 18/30 день минулого травня височайше наказав:
1) не допускати ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Головн. упр. яких би то не було книг і брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі. Друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки:
а) історичних документів і пам'яток і
б) творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам'яток безумовно додержувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тілььки після розгляду рукописів у Головн.управл.
3) Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.
4) Припинити видання газети "Киевский телеграф". Про цю височайшу волю пропоную Головн.упр. до належного виконання...
________________________________________
З А М Е Т К А
о докладе полтавского губернатора
фон Богговута Министру внутренних дел
о мерах против украинского народа 1914 р.
1. Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.
2. На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно велкороссов.
3. Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.
4. Составить правдивую историю молорусского народа, в которой разъяснить, что "Украина" -- это "окраина" государства в былые времена.
5. Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в Москву, Нижний Новгород и другие исторические местности, но не в Киев.
6. Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащихся.
7. Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиреев исключительно великороссов, притом твердых и енергичных. Оказать самое крутое давление на тех из священников, которые заражены укринофильством. Епархиальных наблюдателей за школами назначать исключительно из великороссов.
8. Обратить особое внимание на семинарии и ставить во главе их ректорами исключительно великороссов, удаляя других. Учебный персонал должен быть исключительно из великороссов. За семинарии нужно взяться и искоренить гнедящийся в них дух украинства.
9. Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т.д. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество великороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние имена русского языка. Разъяснить, что "украина" -- означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было. Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного, и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.
10. Всеми способами искоренять употребления названия "украина", "украинский".
11. Стараться, чтобы евреи не примкнули к укринскому движению, выселять их из сельских местностей, не образовывать новых местечек и мешать экономическому росту еврейства.
12. Вообще не допускать на разные довлжности людей, которые когда-либо хотя бы в отдаленном прошлом имели соприкосновение с украинским элементом.

________________________________________

________________________________________

 

ІНСТРУКЦІЯ ЛЬВА ТРОЦЬКОГО
КОМУНІСТАМ-АГІТАТОРАМ,
ЯКИХ МОСКВА ПОСИЛАЛА НА РОБОТУ В УКРАЇНУ 1918 р.
"Товарищи!
То, о чем мы здесь -- в России -- говорим совершенно открыто, в Украине можно шептать лишь на ухо, а то лучше и совсем не говорить. Умение молчать есть тоже одна из фигур красноречия. Вы, товарищи, отправляетесь на Украину. Помните же, что нет труднее работы агитаторской, как на Украине. В третий раз мы посылаем сильные кадры туда и каждый раз все с новой тактикой и новыми приемами. Первым кадрам в 1917 году было очень легко, от них требовалось подорвать доверие украинских крестьян к Центральной Раде и Генеральному Секретариату (підкреслення моє. -- О.Р.). В то время украинский народ не мог себе представить политической жизни своей отдельно от России, а поэтому одно указание агитатора на то, что украинцы отрывают Украину от русских, с которыми рядом в окопах лежали, из одного котла ели, решало вопрос в нашу сторону, а намек на то, что Центральная Рада буржуазная, а Генеральный Секретариат состоит только лишь из генералов, окончательно отшибал в украинского крестьянства всякую охоту поддерживать свое правительство.
Намного труднее дело обстояло при втором походе на Украину, потому что мы готовились воевать с гетманом, а пришлось иметь дело с Петлюрой. В связи с этим и задача агитаторов сильно усложнилась. Нужно было руководителя противогерманским народным восстанием Петлюру уронить в глазах самих повстанцев. Это была очень трудная задача, в особенности, когда Петрюра покрыт был славой свержения гетмана, отдачи трудовому крестьянству Украины всех земель без выкупа и немедленного созыва трудового конгресса. Предвиделась затяжная война. Но нам помог случай с полковником Балабаганом, который изменил повстанческому правительству и перешел на сторону Деникина. Указывание агитаторов на этот случай, связывание его с тем, что Петлюра был членом Генерального Секретариата, утверждение мысли, что Петлюра сверг гетмана для того, чтобы самому стать гетманом, что "самостийна" Украина это значит Павло Скоропадский или Петлюра, охраняемый от украинского народа немецкими штыками -- все это искусно соткано нашими агитаторами в густую сеть, сделало крестьянскую среду столь надежной, что она не выдержала в юго-западной части Киевской, а также Подольской губерниях. Вспыхнули народные восстания против Петлюры, и его армия была почти вся уничтожена без всякого труда со стороны Красной Армии. Вот что значит хорошие агитаторы. Готовясь ныне к третьему походу на Украину, Совет Народных Комиссаров по примеру прежних лет в авангарде посылает вас, товарищи агитаторы. Совет Народных Комиссаров крепко надеется, что и вы "не посрамите" земли Русской.
Ни для кого не секрет, что не Деникин принудил нас оставить пределы Украины, а грандиозное восстание, которое подняло против нас сытое украинское крестьянство. Коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды, комиссаро-евреев возненавидел украинский крестьянин до глубины души. В нем проснулся спавшый сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит и бурлит, как самый грозный Днепр на своих порогах и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал украинцам нечеловеческую силу в течение сотни лет воевать против своих угнетателей: поляков, русских, татар и турок и одерживать над ними блестящие победы. Только безграничная доверчивость и уступчивость, а также отсутствие сознания необходимости постоянной крепкой спайки всех членов государства не только во время войны -- каждый раз губили все завоевания украинцев. Потому они рано утеряли свою "самостийность" и живут то под Литвой, то под Польщей, то под Австрией, то под Россией, составляя собой очень ценную часть этих держав. Эти бытовые особенности характера украинцев необходимо помнить каждому агитатору, и его успех будет обеспечен. Помните также, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украину России (підкреслення моє. -- О.Р.). Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется, а с ней и советская власть и мы с вами. Идите же на работу, трудную, ответственную работу. Конкретно ваша задача сводится к следующему:
1. Не навязывать украинскому крестьянину коммуны до тех пор, пока наша власть не окрепнет.
2. Осторожно заводить ее в бывших имениях под названием артелей или товариществ.
3. Утверждать, что в России нет коммуны.
4. В противовес "самостийнику" Петлюре и другим говорить -- что Россия тоже признает самостийность Украины, но с советской властью, а Петлюра продает Украину буржуазным государствам.
5. Так как нам необходимо обезоружить всех повстанцев, чтобы они снова не обратились против нас, а то обезоруживание вызовет недовольство среди крестьянских масс -- необходимо внушать, что среди повстанцев большинство деникинцев, буржуев и кулаков.
6. Труднее дело обстоит с Петлюрой, так как украинское крестьянство на него и надеется. Нужно быть осторожными. Только дурак или провокатор без разбора везде и всюду будет твердить, что мы воюем с Петлюрой. Иногда, покуда не разбит Деникин, выгодно распускать слухи, что советская власть в союзе с Петлюрой.
7. Если будут случаи грабежей в Красной Армии, то их необходимо сваливать на повстанцев и петлюровцев, которые влились в Красную Армию. Советская власть постепенно расстреляет всех петлюровцев, махновцев и повстанцев потому, что они вредный елемент, и это будет явным доказательством не только строгой революционной дисциплины, но и суровой карой за грабеж.
8. Так как правительство России вынуждено вывозить хлеб Украины, то на вашей обязанности, товарищи, объяснить крестьянам, что хлеб возьмут только с кулаков и не для России, а для бедных украинских крестьян, для рабочих и Красной Армии, которая изгнала Деникина из Украины.
9. Старайтесь, чтобы в Советы и Исполкомы вошло большинство коммунистов и сочувствующих.
10. Принять все меры к тому, чтобы на Всеукраинский съезд Советов не попали такие от волостей, которые могут примкнуть на съезде к нашим врагам, и таким образом избрать правительство Украины не из коммунистов-большевиков.
Отправляясь ныне на работу в Украину, помните, что вам здесь передавалось, не забудьте этих моих десяти заповедей: они во многом вам помогут, кроме того, знайте, что для достижения намеченний цели все средства одинаково хороши (підкреслення моє. -- О.Р.). Ни на одну минуту не забывайте, что Украина должна быть нашей (підкреслення моє. -- О.Р.), и нашей она будет только тогда, когда будет советской, а Петлюра вышиблен из памяти народа навсегда.
Желаю вам полного успеха и счастливого пути".
(Праці Українського Наукового Інституту. -- Варшава, 1932. -- с.149 -- 151).

ПОСТАНОВА КОЛЕГІЇ
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ УКРАЇНИ
(Не для преси. Тільки для службового користування)
29 червня 1983 р.
Довести до відома зміст постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР "Про організацію виконання в республіці постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів УРСР від 26 травня 1983 р., ч.473.
Про додаткові заходи
по удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки
Кожному педагогічному колективу шкіл і інших навчальних закладів з неросійською мовою навчання, колективам інститутів удосконалення вчителів і методичних кабінетів, педагогічним навчальним закладам і науково-дослідним інститутам.
... Забезпечити беззастережне поширення мережі шкіл і класів з поглибленим вивченням російської мови і літератури.
... Вжити заходів для піднесення рівня навчання і вивчення російської мови учнями загальноосвітніх шкіл з українською, молдавською, угорською і польською мовами.
... Створити вчителям російської мови, які не мають закінченої вищої освіти, всі потрібні умови для піднесення рівня освіти.
... Запровадити зміни в навчальні плани відповідних навчальних закладів, збільшити число годин на вивчення російської мови, використовуючи для цього час, відведений для вивчення навчальних дисциплін (за вибором).
... Збільшити щорічний прийом до аспірантури за фахом "Російська мова та література".
... Забезпечити в 1985 -- 1986 рр. будівництво та введення в дію за рахунок державних капіталовкладень навчальних корпусів та гуртожитків для слухачів інститутів удосконалення вчителів.
... Вжити додаткових заходів для широкого використання наявних можливостей морального заохочення педагогічних, методичних та керівних кадрів, що найбільше відзначилось в роботі по поліпшенню вивчення російської мови в школах республіки.
... Передбачити в проектах бюджетів на 1984 та наступні роки потрібні асигнування:
-- на підвищення (16 ставок заробітної платні вчителів підготовчих і початкових класів, які провадять заняття з російської мови, вчителів російської мови та літератури ІХ -- Х (ХІ) класів загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів, педагогічних училищ з неросійською мовою навчання, розташованих в сільській місцевості та селищах міського типу;
-- на підвищення стипендіатських витрат на студентів, що навчаються в педагогічних інститутах за фахом "Російська мова та література в національній школі".
... Підготувати пропозиції для Держкомвидаву УРСР для видання в 1985 -- 1990 рр. нових підручників російської мови для національних шкіл, а також літератури російською мовою для дітей дошкільного віку.
(Російщення України -- К., 1992. -- С.216 -- 251).
http://militaryhistory.narod.ru/etnicprozesy.html формування Росії України Білорусії

 

Чувака не по детски завело....
Ромка всю эту х...ню сюда уже неоднократно сваливал.
Вы ему в приват лучше ЭТО накидайте.

 

Уважаемый smeet,

То, что Российская империя, а за ней и СССР подавляли национальные движения в республиках, - это бесспорный факт, не нуждающийся в доказательствах.

Однако позвольте Вас спросить: пристойно ли демократической Украине в XXI веке копировать практику тоталитарной империи? А ведь именно это и происходит: образование на русском искусственно сокращается, Хартия о языках не соблюдается и т.д. Хорошо ли это?

Кроме того, не забудем, что именно политика подавления окраин и стала одной из причин крушения вначале Российской Империи, а затем и СССР. Не стоит ли Украине извлечь из этого урок? Как Вы считаете?