Мені дуже важко пристосуватись до нового колективу,відчуваю значні труднощі при знайомстві з дівчиною,незнаю,що,і як сказати. Через те,в мене практично немає друзів. Багато років провів у самотності,зараз шкодую за ними. Боюсь сексу,тому,що в мене його ніколи небуло.Жити далі не хочеться,нецікаво. Тому,що скрізь закохані парочки,а для мене половинки нема;я їм страшенно заздрю,і це викликає біль. Зараз така класна погода,а я змушений бути дома,бо пройтись ні з ким,навіть нема,кому подзвонити.Навіщо чекати самотньої,повзучої старості? А ще,в мене лишились страхи,з 90-х,коли посеред вулиці(особливо,біля шахового клубу),практично,щодня,могли добряче побити,забрати грощі,скривдити,згвалтувати подругу. І жодного покарання нікому за це не було!
Трудно називається... У 80-х....мені було з 15 років,мав один випадок...вз"ївся на мене "гроза району"(тоді ще були райони)... я з місяць боявся...переховувався...втікав....потім...підстеріг...і надовго відправив його в лікарню... Проблєми щезли. Я вже старий,але донині згадую той випадок... Тоді я зламав свій страх.... Краще,нехай це станеться пізніше...ніж має не статись взагалі...
А скільки Вам років? Друзі, знайомі і другі половинки знаходяться через спілкування. Не бійтись бути відкритим, підтримувати розмови, запитувати і відповідати, і головне - просто бути собою. Тоді обов'язково знайдеться той, хто Вами зацікавиться.
А як це ---------- Додано в 02:30 ---------- Попередній допис був написаний в 02:27 ---------- А ви на гурток запишіться... м'язи підкачаєте, з людьми поговорите... В мережу зайдіть, (глянув на фейсбук - страшно стало. Народу!!! Блін, навіть декого знаю...)
Той би вже давно двох звабив, з його наполегливістю ---------- Додано в 02:33 ---------- Попередній допис був написаний в 02:31 ---------- Як? (коли все прекрасне і невідоме, коли ще не попробував солодкого і п'янкого смаку від поцілунку, коли несеш свої перші квіти (і де то той запал в людей дівається?) ) ---------- Додано в 02:35 ---------- Попередній допис був написаний в 02:33 ---------- то ви мене питаєте? А я то тут при чому?
Деградує молоде покоління? А ,може ......то все через нет? От ми коли були юні...ні тобі нету.....ні тобі нормального телебачення.......ні тобі нічних клубів......а як класно було.....Кайфовенно...Еех!!!!молодість,ну коли ж,як не молодому?В 40-50?
Багато. Я знаю. Але невмію знайомитись на вулиці. Зараз знайти дівчину без хлопця,це варіант 1:1000 Зараз не радянські часи,все коштує шалені грощі! Я не синочок депутата,і батьки в мене не бізнесмени! ---------- Додано в 18:40 ---------- Попередній допис був написаний в 18:36 ---------- Ні,не через нет. Дівчата стали іншими,хочуть всього,зразу,і в надлишку. Одночасно,знецінились почуття. Слово "Кохання" скоро занесуть в Червону Книгу. Сучасній молоді воно непотрібно.
Біля шкіл купа стадіонів і різних приладь... Тренуйтеся, я дозволяю Чи вам конче бігову доріжку із термометром? ---------- Додано в 18:21 ---------- Попередній допис був написаний в 18:17 ---------- В дівчат теж є почуття... (мозок, зараза, в них бере своє) Та ще й не існує ніколи взаємних почутів - (Амур, зараза, якийсь мазіла... економить на стрілах кохання. Нє щоб по дві стріли за раз випускати...) ---------- Додано в 18:23 ---------- Попередній допис був написаний в 18:21 ---------- ПО секрерту: вже не скажу Затер після прочитання допису в сусідній гілці. Нічого тут з такими ділитися...
А я боюсь болю. І фізичнй біль...то найменше,що мене страшить... Боюсь того пекла в душі,що вже майже її спалило... Боюсь,що цей біль...вкупі з фізичним зробить мене нерухомим...і я не зможу ...зробити те,що поки роблю для своєї дитини... І боюсь ПІТИ... доки ще потрібний...
Не боятись казати те, що думаєш. Бо ж буває, що соромишся сказати щось таке, чого більшість не зрозуміє. А хочеться, щоб розуміли. Тому мовчиш. Але навіщо тоді розуміння тих людей, якщо вони не розуміють по справжньому? Тому треба бути собою і шукати тих, кому будеш потрібним такий, який ти є.. Сподіваюсь, що зрозуміло висловилась. Lostin Lviv, Вибачте, але вважаю, що так думають ті, що мають таких людей в оточенні. Може пора оточення змінити, якщо воно не підходить? От серед моїх знайомих є такі екземпляри, але не так масово, навіть не більшість, щоб про всіх так судити. Якщо будете так до справи підходити, то нічого не вийде. Боюсь хуліганів. Недавно бачила, як пара таких чуть не прибила хлопця. В трамваї. Дика жорстокість. І так було страшно ввечері, а тепер то взагалі
Ще боюся бути нецікавою людям. Боюся справити погане враження. Боюся сказате щось різьке (я це можу).
А це видаремно. Якою би людина не була - завжди буде комусь цікавою, а комусь нецікавою. Так само і на одного справляє добре враження, а на іншого протилежне. От яке враження ви, освідчена і інтелігентна дівчина, скажімо можете справити наприклад на бомжів чи алкашів - скажуть от інтелігентка (.....), а бомжиха для них своя в дошку. Чи навпаки. Всім ніколи не догодиш, та і навіщо? А на рахунок сказати різко, то і я так можу, якщо людина того заслуговує. Негідника чи підлого просто необхідно ставити на місце.
Ага Часто чула про хуліганів, як в знайомих ввечері на вулиці гроші і телефони забирали, як хотіли побити, або побили.. Але щоб в трамваї серед людей! Чоловік каже, що деколи водії другий вагон навіть не відкривають саме через можливість бійок в них. Та я і бачила часто ввечері, як другі вагони їхали порожні. Але думала, що це через економію світла та опалення, бо ввечері ж менше пасажирів. В мене взагалі в Лодзі вже хронічний страх хуліганів виробився: не заходжу в під'їзд, якщо переді мною, або за мною якийсь хлопець чи чоловік іде; знімаю гроші з банкомату, якщо в радіусі 100 м невидно сумнівних людей; не йду до каси, якщо біля неї якраз хулігано-подібні стоять; не дивлюсь навіть на таких людей, щоб не причепились зайвий раз. Треба буде балончик купити..