Наше українське зло...

Pedro · 21 січ 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Цитата від kYula: ↑

Куди не глянь - зло! Он покидьки грабують бабусю, вчора зарізали таксиста, а нещодавно трохи не вбили африканця, який випадково зачепив тих виродків... А в Черкасах повісили 8-річного хлопчика, який набідкувався дорослим, що в нього вимагали "великі хлопці" з 7-го класу кишенькові гроші... Стрілянини на дорогах...Ворожнеча! Ми ж є один народ, ми є люди! А пускаємось нижче тварин отих, що живуть в Сафарі...
Зло...
Звідки воно? Як його знищити? Чому ми не слухаємось Лєопольда, який закликав жити дружно?
Натисніть, щоб розгорнути...

Це, думаєте, тільки українське зло? В нас в Австралії ці всі речі в набагато гіршому стані. Для прикладу - два тижні тому в Брізбені батько зґвалтував свою 10-річну дочку після чого її замордував.
Але я якось розмовляв з американцем то він сказав мені буквально таку фразу - в порівнянні з США ваша Австралія ще виглядає дуже невинною (innocent).

kYula · 30 січ 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Цитата від Pedro: ↑

Це, думаєте, тільки українське зло?
Натисніть, щоб розгорнути...

Не тільки. Але доля України мене найбільше турбує.
Тож виходить, що ми вчимося в інших країн?
Моя бабця казала, що за совєтів такого не було, але ж тоді народ був наче й відрізаний від інших країн. З іншого боку, можливо не було того великого зла через те, що партія жила в людях, контролючи кожний крок?

Romko · 31 січ 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Цитата від kYula: ↑

Не тільки. Але доля України мене найбільше турбує.
Тож виходить, що ми вчимося в інших країн?
Моя бабця казала, що за совєтів такого не було, але ж тоді народ був наче й відрізаний від інших країн. З іншого боку, можливо не було того великого зла через те, що партія жила в людях, контролючи кожний крок?
Натисніть, щоб розгорнути...

Ми просто такі...

" Провалюючись в економічну безодню, ми заодно падаємо в безодню ще страшнішу — моральну, духовну, точніше — бездуховну. Не треба бути провидцем, щоб твердити: ми всі, весь нещасний народ в умовах безробіття, безгрошів'я, безперспектив'я невідворотно котимося в безодню злодійства, породженого і стимульованого інстинктом фізичного виживання. Ми дійшли межі, коли злодій краде у злодія, мати — в дітей, діти — в матері. І в таких ганебних умовах виростають нові покоління! На очах відбувається деградація народу. А що ж наші поводирі, лідери найнародніших, найпатріотичніших партій? «Мовчать собі, витріщивши очі...»
Це один бік медалі. Є і другий, не менш страшний: кризове лихоліття, безнадійне зубожіння населення спонтанно породжує і масове збайдужіння, соціальну апатію населення, коли щодень чимраз більше «нікому нічого не треба», крім негайної, бодай маленької особистої вигоди. Про це у нас мало пишеться, зате багато говориться: на роботі, вдома, на вулиці, в транспорті, серед рідних і знайомих. Інстинкт виживання змушує людей щодень звужувати коло своїх інтересів, бо чимраз більшої ваги і значення набувають інтереси елементарного порядку — де роздобути гріш, харч, одежину...
Просто страх бере, як в Україні з кожним днем людям чимраз більше «нічого не треба». «Нікому нічого не треба!» — стає гаслом доби. Як завжди в подібних випадках першими стають непотрібними культура і мистецтво. Кого хвилюють їх проблеми? Гине українське книгодрукування — ну й нехай собі гине. Українських газет нині менше, ніж за часів Союзу? Ет, кому вони потрібні, ті книжки та газети, як нема роботи, зарплати. Україна поволі втрачає свою незалежність, наприклад, у сфері телебачення більшість телеканалів і телекомпаній уже не наші. Як і більшість книжкових видавництв, редакцій газет та журналів. Здається, за часів Союзу стільки українців не розмовляли чужою мовою. Значить, і мови своєї не треба. Яка втрата на черзі?
Селяни скорочують посіви пшениць, цукрових буряків, байдуже спостерігають, як розвалюються колгоспи, — нікому того не треба, коли нема що «взяти», тобто вкрасти, потягти з поля, ферми, току. Не перший рік стоїть завод — нікому і його не треба.
Чимраз більше дітей не відвідують школу, — майбутнє нації під загрозою, але чи це когось дуже хвилює? Хто буде наступним президентом? Які закони прийняв парламент, а які ні? Яку постанову видав уряд і чому? А, байдуже! Нікому нічого не треба. Ще трохи — і незалежності не буде треба... аби тільки було що вкрасти. Бо хто про мене подбає, як нікому нічого не треба?! Ось до такої моральної помийної ями затягує українця кризове лихоліття. Та дозвольте нагадати: ніщо на цьому світі не робиться само собою. Комусь таки дуже треба, щоб нам було «нічого не треба...»
Марно говорити про мораль, марно писати на папері правила поведінки і розвішувати їх на стовпах та парканах, — вони зостануться макулатурою, доки ми не усвідомимо, що ніщо, крім мужності й порядності кожного з нас, неспроможне навчити, спонукати, змусити суспільну систему працювати так, як це потрібно. Можна скільки завгодно «чистити» суспільство від порушників карного кодексу, від злодіїв, хабарників, бандитів, хуліганів, та доки вся маса зовні нібито порядних людей внутрішньо буде схильна до злодійства, то всі закони виявляться безсилі, бо ці внутрішні нахили рано чи пізно знайдуть вихід, прокаркають на все своє вороняче горло, протопчуть нові стежки до свого вияву і продовжать стару гру при новій системі. Прецінь, що вони і роблять нині. А ще стародавні римляни застерігали: «Закон безсилий, де нема моралі».
Питання — «чи нас такими зробили?» сьогодні, після стількох років незалежності і справді втрачає актуальність. Незалежність автоматично актуалізує питання — чи не ми самі в тому винні, що не видно світла в кінці тунелю нашого безталання? І в чому наша вина?"
Натисніть, щоб розгорнути...

Арсен ПАЛАМАР
ДЕГРАДАЦІЯ
Книжка мене вразила.

kYula · 31 січ 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Цитата від Romko: ↑

«Нікому нічого не треба!» — стає гаслом доби. А, байдуже! Нікому нічого не треба. Ще трохи — і незалежності не буде треба...
Натисніть, щоб розгорнути...

Дякую, дуже цікава думка.
Тоді де українські плани? Де мета?
Я намагаюся дійти до висновку: звідки воно таке взялось?...Але, поки без результату((

Romko · 31 січ 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Цитата від kYula: ↑

Дякую, дуже цікава думка.
Тоді де українські плани? Де мета?
Я намагаюся дійти до висновку: звідки воно таке взялось?...Але, поки без результату((
Натисніть, щоб розгорнути...

Почитайте далі...

Українська нація розпадається не під ударами ворогів, а тому, що сама перестала себе поважати.
Що нас чекає далі? Рятівну (відносно) відповідь знаходимо в сенсаційному відкритті учених Києво-Могилянської академії, над яким варто замислитись кожному свідомому українцеві. Вітчизняних істориків, археологів віддавна цікавили загадкові причини зникнення (чи переродження) багатьох етносів, що проживали на наших теренах у минулих тисячоліттях. Зрозуміло, насамперед загадка трансформації праукраїнців у післяскіфську епоху. І ось що вони виявили. Могутня держава скіфів на початку IV ст. н. є. зазнала нищівної поразки від остготів і перестала існувати. Відтак (дати літописно задокументовано) з 419 року починається історія антів, з 951 року — русів, з 1483 року — козаків. Народження кожного нового етносу відбувалося рівно через 532 роки! І це не містика, а науково доведені факти.
Після загибелі кожного етносу наставав хаос і безчасся, що тривало в середньому півтора століття. Так було після скіфів, антів, занепаду і розгрому татаро-монголами русів. Рятуючись від загибелі, наші предки розбігалися по лісових північно-західних окраїнах рідної землі, де за півтора століття перемішувались кровно з сусідніми племенами прикордоння. І кожного разу процес відродження етносу йшов із Заходу на Схід: від Карпат, Волині, Полісся — до Великого степу. Готи і кельти були хресними батьками антів, варяги — русів, литовці, поляки — козаків (хоча тут не обійшлося й без татарського впливу). Повертаючись через такий тривалий період часу на свою прабатьківщину, наші предки в силу об'єктивних обставин уже були іншими людьми — і по крові, і по мові та звичаях. Відродження етносу відбувалося в новій якості, навіть з новою самоназвою.Чому праукраїнські етноси, на відміну від своїх агресивних сусідів, були такі схильні до стагнації та занепаду? Відповідь учені пропонують шукати в етнопсихології, в ментальності українців — споконвічних ратаїв-хліборобів. Це мирний, незлобивий, не войовничий народ, позбавлений комплексу агресивності, генів командирства, владарювання, позбавлений інстинкту поневолення і гноблення інших народів. Багата, щедра земля віками формувала його доброту, благодушність, брак волі в доланні перешкод до поставленої мети. В його психології жіноче начало переважає над чоловічим, що виражається в постійній поступливості перед сильнішими етносами, невмінні оборонити себе, покладатися скоріше на Божу волю, аніж на власні сили. Оберегом українців спрадавен є не воїн-богатир, а жінка-берегиня. Доля такого народу завжди трагічна.
Окремі спалахи войовничої доблесті українців — це лише результат тимчасового вливання в їх переважно жіноче начало свіжої крові завойовників, у якій, звісно, превалювало начало чоловіче. Коли енергія цієї крові вичерпувалася, наставав закономірний занепад сил, застій і регрес, народ не знав, не вмів і в перспективі не міг збудувати власну державу. В оточенні сусідів—завойовників такий етнос не мав шансів на довготривалу історію існування. Не має їх і сьогодні.
Єдина втіха для нас у тому, що четверта хвиля відродження (після антів, русів, козаків) знову йтиме від Заходу на Схід, від Галичини, Буковини, Волині — до Дніпра і Великого степу. Бо зі сходу до нас ніколи нічого доброго не приходило і не прийде. Втіха невелика, позаяк четверта хвиля — це хвиля гнаного вітрами історії етнічного перекотиполя, знову ж таки безпорідного, кровно не спорідненого, позбавленого родового коріння й патріотичної волі, зазвичай нездатного до єднання, до усвідомлення первенства інтересів загалу над особистими амбіціями. Що ж, історія полюбляє повторюватися... А тим часом

Ми на Вкраїні хворі Україною,
На Україні в пошуках її...
Натисніть, щоб розгорнути...

Samojlovu4 · 31 січ 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Ух-ти... файна книжка...
Подякував.

Rusalka · 4 лют 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Цитата від kYula: ↑

Моя бабця казала, що за совєтів такого не було, але ж тоді народ був наче й відрізаний від інших країн. З іншого боку, можливо не було того великого зла через те, що партія жила в людях, контролючи кожний крок?
Натисніть, щоб розгорнути...

І за совєтів таке було!!! Просто тоді була інша офіційна інформаційна політика - народ мав думати що "в багдаде всьо спопойно", що комуністичне суспільство - це здорове суспільство, де божевілля і збочення не може існувати. Медіа робили свідомий акцент на оптимізм і позитив.

І взагалі, kYula, дякую за тему - вірно ви кажете, якщо перестати читати кримінальну хроніку кримінал не щезне, а буде процвітати серед байдужості і до нашої крайньої хати добереться.

Байдужість страшніша за насилля. Розповідали мені як скіни на очах у пасажирів повного вагона Петербурзького метро побили дівчину - ніхто навіть з машиністом не зв"язався щоб той викликав міліцію/охорону на наступну станцію. Деякі продовжували читати, говорити по телефону, інші спокійно дивились на все це... А ми ще думаємо, що вищі за тварин. Байдужість починається з безтурботності "бачу тільки те, що хочу". Отже не треба затикати рота тим, хто про це говорить. Соціальна психологія стверджує, що перший етап вирішення проблеми -це освідомлення. А перший етап погіршення психологічної (соціологічної в даному випадку) проблеми - заперечення.

Forpost · 4 лют 2008

Відповідь: Наше українське зло...

Цитата від Rusalka: ↑

скіни на очах у пасажирів повного вагона Петербурзького метро побили дівчину
Натисніть, щоб розгорнути...

На сусідній гілці вбили... чи не симтоматично?

Увійти або зареєструватися

Наше українське зло...

Pedro Дуже важлива персона

kYula Well-Known Member

Romko Дуже важлива персона

kYula Well-Known Member

Romko Дуже важлива персона

Samojlovu4 Well-Known Member

Rusalka New Member

Forpost Стоїк